Рішення № 6161337, 15.04.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/9715.04.09

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Акація»

доАкціонерного комерційного банку «Національний кредит»

простягнення 58181,95 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача Бакшиев Л.В., представник за дов. б/н від 20.02.2009;

від відповідача Деменко А.В., представник за дов. №141 від 26.12.2008.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Акація»(далі Позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Акціонерного комерційного банку «Національний кредит»(далі Відповідач) про стягнення грошових коштів 56969,12 грн., 536,54 грн. збитків, 676,29 грн. пені, 50000 грн. моральної шкоди.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.02.2009 порушено провадження у справі №34/97, розгляд справи призначено на 25.02.2009.

Розгляд справи відкладався.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач зазначив, що на підставі договору банківського рахунку №440145 від 29.04.2005 (далі Договір) Відповідачем відкрито Позивачу поточний рахунок №26007301440145.

За період з 16.10.2008 до 30.10.2008 Позивачем було подано ряд платіжних доручень на переказ грошових коштів Відповідачу, однак за наявності достатніх коштів на рахунку і належно оформлених документів не виконав розпорядження Позивача про перерахування грошових коштів з його рахунку.

При цьому, Позивач зазначив, що грошові кошти були списані з рахунку Позивача, але не зараховані на відповідні рахунки постачальників товарів і послуг, державного і місцевого бюджетів, державних фондів.

У звязку з порушення Позивачем терміну сплати погодженого податкового зобовязання по єдиному податку юридичних осіб, Державною податковою інспекцією в м. Ялта було винесено податкове повідомлення-рішення від 18.11.2008 №00027311501/0, яке 27.11.2008 Позивачем було сплачено.

Крім того, Позивач зазначив, що діями Відповідача, останній заподіяв моральну шкоду Позивачу, яка полягає в приниженні ділової репутації, яку Відповідач оцінив в 50000 грн.

Відповідач проти позову з тих підстав, що в АКБ «Національний кредит»постановою Правління Національного банку України від 19.12.2008 №439 «Про призначення тимчасової адміністрації у АКБ «Національний кредит»з метою створення сприятливих умов для фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 19.12.2008 до 18.06.20009.

При цьому, Відповідач керуючись ст.ст. 2, 80, 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»(далі Закон) зазначив, що протягом дії мораторію забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України.

Позовні вимоги ТОВ «Акація»про стягнення пені Відповідач також не визнав, з тих підстав, що протягом конкретного проміжку часу не нараховується штраф та пеня, цей проміжок часу лише відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів і ніяк не пов'язаний з поняттям мораторію.

А відтак, кредиторські вимоги по зобовязанням банку, які виникли із договорі банківського рахунку, строк виконання яких настав до призначення тимчасової адміністрації АКБ «Національний кредит»поширюється дія мораторію.

За таких обставин відповідно до статті 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

29.04.2005 між Позивачем (Клієнт) та Відповідачем (Банком), укладено Договір, відповідно до п.1.1 якого, на умовах та в порядку, передбачених цим Договором, Банк відкриває Клієнту поточний рахунок №26007301440145 (далі рахунок) та надає йому послуги повязані з прийманням і зарахуванням грошових коштів на рахунок, передбачені додатками до цього Договору (далі - послуги), а Клієнт здійснює оплату наданих Банком послуг у розмірі, строки та в порядку, передбаченому цим Договором та додатками до нього.

Відповідно до п.2.3 Договору Банк виконує операції по рахунку на підставі розрахункових документів, у безготівковій формах в порядку, строки та на умовах, передбачених Інструкцією, чинним законодавством України та цим Договором.

Згідно з п.2.5 Договору Банк виконує операції по рахунку в національній валюті України та в іноземних валютах за розрахунковими документами, які надійшли від Клієнта протягом операційного часу, вдень їх надходження, при умові належного оформлення документів, необхідних для здійснення зазначених операцій відповідно до законодавства України та вимог Банку, і наявності достатніх коштів на рахунку. Тривалість операційного часу встановлюється внутрішніми правилами Банку окремо для проведення операцій в національній та іноземній валютах, та може змінюватися Банком.

Обслуговування Клієнтів проводиться з 9-00 до 13-00, з14-00 до 16-45.

Операційний день триваю з 09-00 до 13-00, з 14-00 до 16-00, втому числі прийом та видача готівки.

16.10.2008 Позивачем було подано платіжне доручення №267 на перерахування до Місцевого бюджету м. Ялти єдиного податку в сумі 5 372,00 грн.

20.10.2008 Позивачем було подано в банк платіжні доручення на перерахування:

- №273 ТОВ «Оптрон» за технічне обслуговування касових апаратів в сумі 102 грн.;

- №272 ТОВ «Алкогольна традиція»за отриманий товар в сумі 101,73 грн.;

- №271 ТОВ «ВК «Сатера»за отриманий товар в сумі 1777,68 грн.;

- №269 ФОП ОСОБА_4 за отриманий товар в сумі 1447,20 грн.;

- №270 ЯФ ТОВ «Союз-Віктан»за отриманий товар в сумі 606,00 грн.;

- №274 ВКФ «Ресур ЛТД»за отриманий товар в сумі 1528,80 грн.;

- №275 до Держбюджету м. Ялти збору на розвиток виноградарства в сумі 213 грн.;

- №288 до Місцевого бюджету м. Ялти прибуткового податку із заробітної плати за жовтень 2008 рік в сумі 1056,66 грн.;

- №292, №291 Управлінню пенсійного фонду України в м. Ялта пенсійні внески у розмірі 33,2% від фонду оплати праці за жовтень 2008 рік в сумі 278,80 грн., у розмірі 2%із заробітної плати в сумі 182,82 грн.;

-№289 ФСС по тимчасовій втраті працездатності страхові внески із заробітної плати за жовтень 2008 рік в сумі 85,52 грн.;

- №290 ФСС по нещасних випадках страхові внески за жовтень 2008 рік в сумі 63,99 грн.;

- №276 КРПП «ППВКХ ЮБК»за комунальні послуги, відпущені за жовтень 2008 рік, в сумі 1544,40 грн.

24.10.2008 Позивачем було подано платіжне доручення №293 на перерахування грошових коштів в сумі 22,19 грн. за технічне обслуговування газових мереж.

29.10.2008 вказані платіжні доручення було повернені Клієнтові без виконання.

29.10.2008 Позивач звернувся до Відповідача з листом за вих. №40 та просив видати грошові кошти для оплати за товар.

23.11.2008 Позивач направив на адресу Відповідача лист за вих. №45 та просив пояснити причини не проходження платежів з поточного рахунку №26007301440145.

Однак, Відповідач вказані листи проігнорував та відповідей на них не надав.

Відповідно, до ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»(далі Закон) банки зобов'язані виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобовязаний виконати доручення клієнта, що мітиться в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Пунктом 8.2 Закону, Банк зобовязаний виконати доручення клієнта, яке мітиться в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку.

Згідно п.1.22 Закону визначено, що операційний час частина операційного дня банку або іншої установи члена платіжної системи, протягом якої приймаються документи на переказ і документи на відкликання, що мають бути оброблені, передані та виконані цим банком протягом цього ж робочого дня. Тривалість операційного часу встановлюється банком або іншою установою членом платіжної системи самостійно та закріплюється в їх внутрішніх нормативних актах.

У відповідності до ст.1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта переказати з його рахунку кошти в день надходження в банк відповідного розрахункового (платіжного) документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом.

Пунктом 11.15 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22 визначено, що також банк повертає електронний розрахунковий документ без виконання згідно з главою 2 цієї Інструкції, про причину повернення якого повідомляє клієнта засобами системи (з обов'язковим посиланням на статтю закону України, відповідно до якої електронний розрахунковий документ не може бути виконано, або/та главу/пункт нормативно-правового акта Національного банку, який порушено).

Відповідно до п.22.7 ст. 22 Закону, у разі відмови з будь-яких причин у прийнятті розрахункового документа банк має повернути його ініціатору не пізніше наступного операційного дня банку із зазначенням причини повернення.

Однак, Відповідач за наявності грошових коштів в сумі 56951,14 грн. на поточному рахунку №26007301440145 Позивача, розпорядження Позивача не виконав, коштів на рахунки отримувачів не перерахував.

Згідно з ч.1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.

Керуючись даною нормою, Позивач звернувся до Відповідача з заявою №49 від 04.12.2008 про розірвання Договору та перерахування залишку коштів, що находились на вказаному поточному рахунку Позивача на р/р 26006007027001 в Ф «КД»АТ «Індекс-Банк», МФО 384845.

Дана заява була отримана Відповідачем 04.12.2008 (зареєстровано за №3080).

Частиною 2 ст. 653 ЦК України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Згідно з ч.3 ст. 1075 ЦК України залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Проте, Відповідач вказані норми ЦК України не виконав, і залишок коштів Позивачу не повернув.

Факт наявності грошових коштів на поточному рахунку Позивача №26007301440145 в сумі 56951,14 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи документами, зокрема довідкою виданою Філією АКБ «Національний кредит»м. Ялти за вих. №181 від 13.04.2009 виданою Керуючим філією АКБ «Національний кредит»та Головним бухгалтером.

Відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача залишку коштів на рахунку підлягає задоволенню в частині стягнення 56951,14 грн.

На підставі встановленого порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання з єдиного податку юридичних осіб, передбаченого ч.2 ст. 3 Указу Президента України від 28.06.1999 №746/99 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва»та на підставі абз. 2 п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державним державними цільовими фондами»за затримку на 10 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання в розмірі 5365,36 грн. Державною податковою інспекцією м. Ялти прийнято податкове повідомлення-рішення №0002731501/0 від 18.11.2008, яким зобовязано ТОВ «Акація»сплатити штраф у розмірі 536,54 грн.

Сума єдиного податку та штрафу була сплачена Позивачем 30.10.2008 в сумі 5372,00 грн. та 27.11.2008 в сумі 536,54 грн. відповідно.

Частинами 1 та 2 статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За правилами статті 611 ЦК України відшкодування збитків є встановленим договором або законом правовим наслідком, що настає у разі порушення зобовязання.

Виходячи зі змісту статті 623 ЦК України збитки кредиторові відшкодовуються боржником у разі порушення ним зобовязання.

Згідно з частиною 2 статті 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до частини 1 статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 1 статті 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (частина 2 статті 224 ГК України).

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави вважати, що ними регулюються правовідносини сторін, що носять зобовязальний характер, в тому числі щодо стягнення збитків, відшкодування яких передбачено умовами договору або вимогами закону як наслідок порушення господарського зобовязання, тобто таких збитків, відшкодування яких, за наявності вини сторони у порушенні господарського зобовязання, носить обовязковий для цієї сторони характер, а наявність збитків і їх розмір перебувають у причинно-наслідковому звязку з порушенням.

Факт понесених Позивачем з вини Відповідача збитків в сумі 536,54 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення збитків в сумі 536,54 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що ж стосується вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 676,29 грн. пені суд зазначає наступне.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасного списання з вини банку коштів з рахунку, а також несвоєчасного зарахування сум, що належать власнику рахунку, Банк сплачує Клієнту пеню у розмірі 0,1% від не зарахованої/списаної суми за кожний день прострочки.

Частиною 32.2 ст. 32 Закону передбачено, що у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Вимога Позивача про стягнення з Відповідача пені за несвоєчасне списання грошових коштів з поточного рахунку Клієнта за його розпорядженням в сум 676,29 грн. визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню за розрахунком Позивача. Розрахунок Позивача відповідає матеріалам справи та нормам чинного законодавства.

Що ж стосується вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 50000 грн. моральної шкоди суд зазначає наступне.

Згідно з п.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Оскільки матеріалами справи не доведено, що ТОВ «Акація»було завдано моральної шкоди, яка полягає в приниженні ділової репутації, суд вважає вимоги останнього необґрунтованими та безпідставними.

Разом з тим, суд не приймає до уваги заперечення Відповідача на позовну заяву в силу того наступного.

Постановою Правління Національного банку України від 18.12.2008 №439 «Про призначення тимчасової адміністрації в Акціонерному комерційному банку «Національний кредит»у Відповідача призначено тимчасову адміністрацію строком на один рік з 19.12.2008 до 18.12.2009 та з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців з 19.12.2008 до 18.06.2009.

Відповідно до частини 2 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Стаття 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»містить визначення поняття мораторій, в якому відображена його суть, і під яким розуміється зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною 2 статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Разом з тим, при розгляді справи судом було встановлено порушення прав Позивача внаслідок невиконання Банком своїх зобовязань за Договором.

Конституцією України закріплений обовязок держави забезпечувати захист прав усіх субєктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).

Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обовязку по відновленню порушеного права на порушника.

Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобовязаний їх захистити у спосіб передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.

Так, пунктами 5, 8 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одними з способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обовязку в натурі та відшкодування збитків.

Подібні положення міститься і у частині 2 статті 20 ГК України, якою встановлено, що права та законні інтереси субєктів господарювання та споживачів захищається, зокрема, шляхом присудження до виконання обовязку в натурі, а також застосування штрафних санкцій.

Судом також враховано, що частиною 3, пунктом 1 частини 4 статті 80 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що з дня свого призначення тимчасовий адміністратор має повне та виняткове право управляти банком та контролювати його, вживати будь-яких заходів щодо відновлення належного фінансового стану банку, зокрема, тимчасовий адміністратор має право продовжувати або припиняти будь-які операції банку.

Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень чинного законодавства України, порушені права та інтереси Позивача підлягають судовому захисту у вище передбачені способи.

При цьому, суд зазначає, що положення законодавства щодо звільнення від відповідальності банків за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов'язань у разі оголошення мораторію, не звільняють ці банки від обовязку виконувати зазначені зобовязання.

Системний, контекстуальний аналіз положень частини 2 статті 58, пункту 2 частини 3 та частини 5 статті 85 Закону дає підстави для висновку про те, що відповідно до положень частини 2 статті 58 та пункту 2 частини 3 статті 85 вказаного Закону, банк звільняється від відповідальності, яка виникає у звязку із невиконанням зобовязань на які поширюється дія мораторію. Відносно відповідальності за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань, яка настала до моменту введення мораторію, чи настане після його зняття або закінчення строку його дії, то до банку така відповідальність може бути застосована.

Положення про мораторій лише надають банкам можливість відстрочити виконання своїх прострочених зобовязань на час дії мораторію без застосування до банків відповідних санкцій, і забороняють на цей час лише застосування державного примусу щодо реалізації захисту прав та інтересів господарюючих субєктів (клієнтів чи інших контрагентів банку) шляхом звернення стягнення на підставі виконавчих документів (інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України).

Таким чином, зважаючи на положення пункту 1 частини 3 статті 85 Закону примусове виконання рішення суду про звернення стягнення на підставі виконавчих документів можливе лише після закінчення строку дії або зняття введеного у відповідача мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, повязані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог (частина 5 статті 49 ГПК України).

Разом з тим, оскільки спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій обох сторін, то відповідно до статті 49 ГПК України державне мито покладається на сторін порівну.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного комерційного банку «Національний кредит»(04053, м. Київ, вул. Тургенєвська, 52/58, ідентифікаційний код 20057663, код банку 320702, з поточного рахунку №26007301440145) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Акація»(98600, АР Крим, м. Ялта, вул. Ломоносова, 7а, ідентифікаційний код 20666592) 56951 (пятдесят шість тисяч девятсот пятдесят одну) грн. 14 коп. боргу.

Стягнути з Акціонерного комерційного банку «Національний кредит»(04053, м. Київ, вул. Тургенєвська, 52/58, ідентифікаційний код 20057663, код банку 320702, з будь-якого рахунку виявленого державного виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Акація»(98600, АР Крим, м. Ялта, вул. Ломоносова, 7а, ідентифікаційний код 20666592) 536 (пятсот тридцять шість) грн. 54 коп. збитків, 676 (шістсот сімдесят шість) грн. 29 коп. пені, а також 290 (двісті девяносто) грн. 91 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття. СуддяСташків Р.Б.

Повний текст рішення підписано 27.04.2009