Ухвала суду № 61612183, 21.09.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 463/5694/15 Головуючий у 1 інстанції: Грицко Р.Р.

Провадження № 22-ц/783/4635/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 В. І.

Категорія:27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі: головуючого судді Берези В.І., суддів: Бойко С.М., Павлишина О.Ф., при секретарі: Брикайло М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль» на рішення Личаківського районного суду м.Львова від 5 травня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль» до ОСОБА_3, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Техноком-3» про стягнення заборгованості за договором овердрафту, договором поруки та зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Техноком-3», про визнання припиненими зобов»язань за договором поруки,-

в с т а н о в и л а:

оскаржуваним рішенням у задоволенні первісного позову Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль» до ОСОБА_3, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Техноком-3» про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за договором про надання овердрафту від 14.01.2014 року № 015/322904/192161, укладеного між Публічним акціонерним товариством «ОСОБА_2 Аваль» та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Техноком-3», договором поруки від 14.01.2014 року № 44745/322904/322904, укладеного між Публічним акціонерним товариством «ОСОБА_2 Аваль» та ОСОБА_3, в загальному розмірі 330402 грн. 83 коп., судових витрат - відмовлено за безпідставністю вимог. Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано поруку ОСОБА_3, що виникла за умовами договору поруки від 14.01.2014 року № 44745/322904/322904, укладеного між Публічним акціонерним товариством «ОСОБА_2 Аваль» та ОСОБА_3 - припиненою з 27.12.2014 року. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль» (ЄДРПОУ 14305909) на користь ОСОБА_3 (персональний ідентифікаційний номер НОМЕР_1) понесені позивачем за зустрічним позовом судові витрати судовий збір у розмірі 551 (пятсот пятдесят одну) гривень 20 (двадцять) копійок.

Рішення суду оскаржено Публічним акціонерним товариством «ОСОБА_2 Аваль». Апелянт просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні зустрічного позову відмовити, позов банку задоволити.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги вказує на порушення норм матеріального та процесуального права, вважає, що суд невірно визначив строк пред»явлення вимоги до поручителя, строк має обчислюватись з моменту настання строку виконання зобов»язання у повному обсязі або у зв»язку з застосуванням права на повернення кредиту достроково. Пред»явленням вимоги до поручителя є як направлення вимоги про погашення боргу, так і пред»явлення позову, та кредитор може звернутись до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов»язання. Банк не скористався своїм правом на дострокове погашення заборгованості шляхом пред»явлення відповідної вимоги. Позивач звернувся з позовною вимогою до поручителя у встановлений законом строк, протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов»язання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, апелянта - ОСОБА_4, відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_5, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджені тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення відповідає зазначеним вимогам.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 14.01.2014 року між ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» та ТзОВ фірма «Техноком-3» було укладено договір про надання овердрафту № 015/322904/192161 (а.с.66-79), відповідно до умов якого, ОСОБА_2 надав Позичальнику протягом строку доступності овердрафту до 13.01.2017 року можливість використання овердрафту з поточного рахунку в межах діючого поточного ліміту, внаслідок чого за зазначеним Поточним рахунком виникає дебетове сальдо. Овердрафтом визначено форму кредитування позичальника, яка полягає у здійсненні платежів (переказів) з Поточного рахунку в межах обумовленої Максимальним лімітом 450 000 грн. та Поточним лімітом суми, в разі відсутності (недостатності) грошових коштів на поточному рахунку. За користування овердрафтом сторонами встановлено сплату процентної ставки 20,0% річних, у випадках передбачених п.8 Договору овердрафту, сплату процентної ставки 40,0%.

Позичальник ТзОВ фірма «Техноком-3» свої зобов'язання за договором не виконувало належним чином, у зв'язку із чим допустило утворення заборгованості, яка у розмірі 242276,15 грн. згідно з рішенням господарського суду м.Києва від 01.02.2016 року, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2016 року, з ТзОВ фірма «Техноком-3» була стягнута на користь ПАТ «ОСОБА_2 Аваль».

Відмовляючи у позові банку про стягнення заборгованості з поручителя та задовольняючи позов поручителя про визнання поруки припиненою, суд першої інстанції зазначив про те, що станом на 26.06.2014 року виникла прострочена заборгованість по кредиту та по сплаті відсотків, яка в подальшому періодично змінювалася та станом на 14.10.2015 року разом із нарахованою пенею досягла зазначеної у позові суми у розмірі 330402 грн. 83 коп., відтак зробив висновок про те, що саме з 26.06.2014 року, внаслідок порушення позичальником взятих на себе кредитних зобовязань, у Банку настало право вимагати у позичальника достроково виконати взяті на себе кредитні зобовязання, а для позичальника настав строк виконання основного зобов'язання, та з 26.06.2014 року для Банку розпочався перебіг шестимісячного строку для предявлення вимоги до поручителя ОСОБА_3 про виконання порушеного позичальником кредитного зобовязання, який завершився 26.12.2014 року.

З висновками суду погоджується і колегія суддів.

Згідно з положенням ч.1 ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ч.1 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з договором поруки від 14.01.2014 року № 44745/322904/322904 (т.1 а.с.80-86) вбачається, що ОСОБА_3 взяв на себе зобовязання нести солідарну відповідальність з позичальником ТзОВ фірма «Техноком-3», як поручитель, за належне виконання кредитного зобовязання за умовами договору про надання овердрафту від 14.01.2014 року №015/322904/192161, в межах заборгованості по кредиту у розмірі 450 000 грн., процентів, нарахованих за користування кредитом, комісій, неустойки (штрафу, пені), збитків завданих кредиторові, у тому ж обсязі, що і позичальник.

Одночасно, за положеннями ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Як видно з матеріалів справи, письмова вимога була направлена поручителю лише 07.04.2015 року, а з позовом до суду ОСОБА_2 звернувся - 11.11.2015 року.

Сторони не заперечують про виникнення простроченої заборгованості з 26.06.2014 року.

Як видно з матеріалів справи, банк скасував максимальний та поточний ліміти 25.06.2014 року. Відповідно до умов Договору овердрафту, з дня скасування максимального ліміту та поточного ліміту дата закінчення строку овердрафту є такою, що настала. Датою закінчення строку овердрафту є останній день погашення заборгованості за договором овердрафту, а отже строк виконання основного зобов»язаня настав 25.06.2014 року. Відтак, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що порука відповідача за оспорюваним договором є дійсною протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання за забезпеченим нею кредитним договором. Тобто саме з 26.06.2014 року внаслідок порушення позичальником взятих на себе кредитних зобов»язань у банку настало право вимагати достроково виконати взяті зобов»язання.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у справі № 6-6цс14-1, постанова від 17 вересня 2014 року, яка у відповідності до положень ст.360-7 ЦПК України повинна враховуватися усіма судами України, порука - це строкове зобов'язання і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора. Це означає, що строк поруки належить до преклюзивних строків.

Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Відповідно до вимог ч.2 ст.1054 та ч.2 ст.1050 ЦК у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

З наведеного випливає, що якщо договором про надання кредиту встановлено обовязок позичальника повертати кредит разом з відсотками та іншими обовязковими платежами щомісячно певними частинами, то у випадку прострочення хоча б одного із таких платежів у позикодавця настає право вимоги дострокового повернення усієї суми позики, що залишилася та сплати відсотків і інших платежів.

Як встановлено судом, і вказані обставини підтверджуються розрахунком заборгованості (т.1 а.с.7-10), внаслідок недозволеного овердрафту у позичальника ТзОВ фірма «Техноком-3», станом на 26.06.2014 року виникла прострочена заборгованість по кредиту та по сплаті відсотків, яка в подальшому періодично змінювалася та станом на 14.10.2015 року разом із нарахованою пенею досягла зазначеної у позові суми у розмірі 330402 грн. 83 коп.

За таких обставин, суд вірно визначив, що саме з 26.06.2014 року, внаслідок порушення позичальником взятих на себе кредитних зобовязань, у Банку настало право вимагати у позичальника достроково виконати взяті на себе кредитні зобовязання, а для позичальника настав строк виконання основного зобов'язання.

Оскільки протягом шести місяців (з 26.06.2014 року по 26.12.2014 року) від дня настання строку виконання основного зобовязання Банком не предявлено вимоги до поручителя щодо виконання забезпечених порукою кредитних зобовязань, а відтак станом на 27.12.2014 року строк предявлення такої вимоги для банку сплив, у звязку із чим порука ОСОБА_3 припинилася за договором поруки від 14.01.2014 року, а банком втрачено право для захисту свого права на отримання належно виконаного кредитного зобовязання у вказаний спосіб.

Враховуючи наведене, оскаржуване рішення ухвалено з дотриманням вимог матеріального та процесуального закону, відповідає встановленим обставинам справи, наявним доказам , підстав для його скасування немає, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ч.1 ст.307, ч.1 ст.. 308, ст.ст. 313, 319 ЦПК України, колегія суддів ,-

ухвалила:

апеляційну скаргу ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» відхилити.

Рішення Личаківського районного суду м.Львова від 5 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскарженою в касаційному порядку протягом двадцяти днів подачею касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Береза В.І.

Судді: Бойко С.М.

ОСОБА_6