Постанова № 61602625, 26.09.2016, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/5235/16-а

Провадження №2-а/265/190/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2016 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Адамової Т.С.,

за участю секретаря Федорової А.С.,

розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області про визнання дій протиправними та призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2016 року позивач звернулась до суду із даним позовом, в якому просила визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у переході на пенсію державного службовця та зобов'язати призначити пенсію державного службовця згідно ст. 37 Закону України «Про державну службу». В обґрунтування позову зазначає, що має загальний стаж роботи понад 40 років, з них понад 12 років на державній службі. З липня 2015 року позивач перебуває на обліку в УПФУ в Орджонікідзевського району як отримувач пенсії відповідно до ст. 26 «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з досягненням пенсійного віку. 01 травня 2016 року набув чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889- VIII та згідно частини 2 Прикінцевих та перехідних положень визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України "Про державну службу"( 1993 року) , крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу. А саме, зазначено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (1993 р.) та актами Кабінету Міністрів України зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (1993 р. із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців ( пункт 10).

17 липня 2016 року УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області відмовило їй у призначенні пенсії державного службовця, посилаючись та те, що відповідно до ч.3.ст.3 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII приписи даного нормативно-правового акту не поширюється на суддів. Вважаючи такі дії протиправними, просила суд зобов'язати відповідача перевести її на пенсію державного службовця, яку призначити та розрахувати відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року , № 3723-Х11, починаючи с 14 липня 2016 року, тобто моменту звернення до Пенсійного Фонду.

Представник відповідача надав суду письмові заперечення проти позову, в яких вказав, що підстав для задоволення позовних вимог немає, оскільки пенсія позивачу була призначена в 2015 році відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» №1058, у звязку із досягненням пенсійного віку. Позивачу УПФУ своїм рішенням №3218/2219 від 15 липня 2016 року відмовило у призначенні пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», оскільки відповідно до ч.3.ст.3 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889- VIII дія цього нормативно- правового акту не поширюється на суддів. В ст.. 46 зазначеного Закону визначено не коло осіб які з 01 травня 2016 року мають статус державного службовця, а зазначено стаж державної служби, який дає право на встановлення державному службовцю надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки. Управлінням не визнано саме факт перебування позивача станом на дату набрання чинності ЗУ № 889 на посаді державної служби, як того вимагає п. 10 Прикінцевих положень ЗУ № 889. Крім того, відповідно до ст.. 141 ЗУ «Про забезпечення права на справедливий суд», судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінками пенсійного віку, встановленого ст.. 26 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» виплачується пенсія на умовах, передбачених ст.. 37 закону України «Про державну службу», або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. Крім того, надана позивачем довідка про складові заробітної плати від 08 липня 2016 року № 3.5-12/95/2016 не відповідає вимогам постанови правління ПФУ № 15-1 від 04 вересня 2013 року.

Позивач у судове засідання не зявилась, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність.

Представник відповідача ОСОБА_2, діюча на підставі довіреності, у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та пояснила, що позивачка ОСОБА_1 не є державним службовцем за Законом України «Про державну службу», який набрав чинності 01 травня 2016 року, тому як звернулася із заявою про переведення пенсії 14 липня 2016 року, тобто під час дії вже нового закону «Про державну службу». Просила у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3, діючий на підставі довіреності, позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, встановив наступне.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 з 28 липня 2015 року призначена пенсія за віком, та вона перебуває на обліку в УПФУ в Орджонікідзевськім районі міста Маріуполя.

Виплати вказаної пенсії позивачці не виплачувались відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів стосовно пенсійного забезпечення» №213.

14 липня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до УПФУ з заявою про переведення її пенсії, призначеної відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» на пенсію згідно з Законом України «Про державну службу» .

Рішенням №3218/2219 від 15 липня 2016 року, яке позивачка отримала 27 серпня 2016 року, відповідач відмовив позивачці у задоволенні вказаної заяви, мотивувавши її тим, що позивач не має права на призначення їй пенсії у відповідності до Закону України «Про державну службу» у звязку з тим, що дія даного Закону на неї як суддю не поширюється.

Вислухавши пояснення представників відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на пенсійне забезпечення. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Загальні засади діяльності, статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апарату, а також особливості правовідносин щодо призначення та перерахунку пенсій державним службовцям, оплати праці державних службовців встановлені Законом України «Про державну службу».

Пенсійне забезпечення державних службовців регулюється статтею 37 Закону України « Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-Х11.

Відповідно до п.5 Прикінцевих положень Закону України від 02.03.2015, № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

У звязку з тим, що законодавець до 01 червня 2015 року не визначився із призначенням пенсій, зокрема, і спеціальних, з 01.06.2015 року органами Пенсійного фонду України пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» не призначались.

Разом з цим, 01 травня 2016 року набув чинності Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889- VIII та згідно частини 2 Прикінцевих та перехідних положень визнано такими, що втратили чинність, зокрема, :1) Закон України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу;

Отже, законодавець з 01 травня 2016 року відновив дію статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-Х11 із зауваженням до кола осіб, визначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону України від 10 грудня 2015 року N 889-VIII.

Відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-Х11(пенсійне забезпечення державних службовців) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону N 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Перелік посад державної служби, які обіймали особи державні службовці ,що належать до певної категорії посад, передбачених Законом № 3723, визначається Кабінетом Міністрів України (стаття 25 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII).

Згідно до частини 1 та 2 Порядку, затвердженим Постановою КМ України від 03.05.1994, № 283 "Про порядок обчислення стажу державної служби" цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби. ( ч.1) До стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України "Про державну службу", а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; зокрема, на посадах суддів (частина 2).

Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229 затверджений новий Порядок обчислення стажу державної служби, яким стаж державної служби обчислюється відповідно до частини другої статті 46 Закону України від 10 грудня 2015 р. N 889-VIII "Про державну службу" та до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах суддів.

Згідно досліджених судом документів, позивачка з 17 листопада 2003 року перебуває на посаді судді, отже є держслужбовцем, має страховий стаж 40 років, з них понад 12 років держслужбовця, з 28 липня 2015 року досягла пенсійного віку та на день набрання чинності Закону N 889-VIII (станом на 01.05.2016 року) займає посаду посадовця державної служби.( а.с. 8).

З оглядом на викладене, суд приходить до висновку, що позивачка, як державний службовець, який на день набрання чинності Законом N 889-VIII займає посаду державної служби та має не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" N 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, набула право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" N 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (пункти 10 і 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону N 889-VIII).

У свою чергу, дії відповідача щодо відмови позивачці у призначенні пенсії як держслужбовцю відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" N 3723-XII є неправомірними.

Перевіряючи доводи відповідача, викладені у запереченнях проти позову та поясненнях представника відповідача, суд виходить з наступного.

Одним із елементів принципу верховенства права є легітимні очікування. Вони полягають у тому, що органи державної влади, у тому числі законодавчий орган, повинні діяти узгоджено у сфері видання нормативно-правових актів (законів) і зміцнювати довіру до них шляхом запобігання прийняття необгрунтованих та свавільних рішень. Це пов'язано з тим, що суб'єкти права повинні передбачати свою правомірну поведінку і розраховувати на стабільність правового регулювання.

У Рішенні від 22 вересня 2005 року N 5-рп/2005 Конституційний Суд України вказав, що із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який, зокрема, у рішенні від 13 грудня 2001 року у справі "Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови" зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим із достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку (пункт 109).

Заробітна плата є основним джерелом доходів державних службовців. Відповідно до заборон, які були встановлені Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" (діяв до 01.09.2016 року) державний службовець позбавлений можливості отримувати додатковий прибуток від суміщення діяльності на державній службі з іншими видами оплачуваної діяльності, окрім викладацької, наукової та творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту. Підприємницьку діяльність також заборонено, що є складовою антикорупційної політики.

Отже, працюючи на державній службі понад 10 років, позивачка мала законні сподівання на забезпечення її у пенсійному віці пенсією держслужбовця.

У свою чергу, доводи УПФУ, що відповідно до ч.3.ст.3 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889- VIII дія цього нормативно-правового акту не поширюється на позивачку як суддю, не може слугувати підставою для відмови у призначенні їй пенсії за іншим Законом, а саме Законом України "Про державну службу" № 3723-XII.

Низка умов, які надають право позивачці на призначення пенсії за цим Законом (№ 3723-XII), наявна та підтверджується матеріалами справи.

Частиною третьою статті 22 Основного Закону України визначено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод людини й громадянина.

Випадки обмеження та звуження змісту й обсягу прав і свобод людини також неодноразово були предметом розгляду Конституційного Суду України.

Тлумачення словосполучення "звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина", яке міститься в частині третій статті 22 Конституції України, Конституційний Суд України дав у Рішенні від 22 вересня 2005 року N 5-рп/2005 відповідно до якого "конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя)... Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена" (абзац четвертий підпункту 5.2 пункту 5 мотивувальної частини Рішення).

Зміст норми ст. 37 Закону № 3723-Х11 констатує саме право набуття на пенсійне забезпечення державних службовців за низку умов, а не лише порядок призначення пенсії.

Отже, право позивачки на пенсію держслужбовця, яке вона набула станом на 01 травня 2016 року, не може бути звужене або обмежено будь-яким іншим Законом.

У свою чергу законодавець, як вбачається із частини 2 та пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону N 889-VIII, не зауважив будь-яких виключень із списку посад держслужбовців, які мають право на одержання пенсій відповідно до ст. 37 Закону № 3723-Х11, зокрема, суддів.

Стосовно доводів відповідача щодо невідповідності довідки позивачки про складові заробітної плати від 08 липня 2016 року вимогам постанови правління ПФУ № 15-1 від 04 вересня 2013 року, слід зазначити, що відповідно до ст.. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а тому вищевказана обставина не є підставою для відмови в переведенні пенсії позивачки.

З наведених підстав суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 має право на призначення їй пенсії відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу», з часу звернення з такою заявою до УПФУ, а саме з 14 липня 2016 року.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 11, 17, 71, 86, 183-2 КАС України, Законом України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про пенсійне забезпечення», суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя Донецької області, які полягають у відмові ОСОБА_1 у переведенні з пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року, № 3723-Х11 - протиправними.

Зобовязати Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя Донецької області пенсію ОСОБА_1, яка призначена відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» перевести на пенсію державного службовця, яку призначити та розрахувати відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року, № 3723-Х11, починаючи с 14 липня 2016 року.

На постанову протягом 10 днів з дня отримання її копії може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного адміністративного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя.

Суддя