Постанова № 61596397, 21.09.2016, Вінницький міський суд Вінницької області

Cправа № 127/5911/16-а

Провадження № 2-а/127/440/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2016 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Іщук Т.П.,

при секретарі Пескову Є.Д.

за участі позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, представника відповідача Москаленка А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Вінницького обласного військового комісаріату про визнання бездіяльності, дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, Вінницького обласного військового комісаріату про визнання протиправною бездіяльності Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні йому грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому інвалідності, зобов'язати міністерство призначити йому одноразову грошову допомогу відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499. Свої вимоги мотивував тим, що він є пенсіонером Міністерства оборони України, ветераном військової служби та учасником бойових дій, має вислугу 33 календарних роки та звільнений в запас 02 жовтня 1996 року за віком. Після звільнення, 12 червня 2007 року позивачеві встановлена ІІІ група інвалідності (довічно) внаслідок захворювання, що пов'язане з виконанням обов'язків військової служби. З 01 січня 2007 року припинено діяльність НАСК «ОРАНТА» з державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців, а тому позивач вважає, що отримавши ІІІ групу інвалідності має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в порядку передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499. 01 липня 2015 року позивач звернувся до Вінницького обласного військового комісаріату із заявою для призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням групи інвалідності, як особі звільненої з військової служби. Листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 02 вересня 2015 року йому відмовлено у вказаній виплаті, про що його повідомлено Вінницьким обласним військовим комісаріатом. При цьому вказано на відсутність підстав для подання пропозицій Міністерству оборони України щодо призначення йому одноразової грошової допомоги, оскільки інвалідність отримана в 2007 року, а відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 позивач не має права на таку допомогу. Позивач вважає бездіяльність відповідача протиправною, а тому і звернувся до суду з цим позовом.

Надалі позивач ОСОБА_1 збільшив позовні вимоги та просив визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України в відмові в призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із настанням інвалідності, зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення йому одноразової грошової допомоги розмірі 60476,2 грн. та надати його Вінницькому обласному військовому комісаріату, зобов'язати Вінницький обласний військовий комісаріат видати наказ про виплату та виплатити одноразову грошову допомогу у зазначеному розмірі (а. с. 62).

Згодом, зважаючи на надання відповідачем копії витягу з протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України від 08 липня 2016 року № 53, позивач також збільшив позовні вимоги та в цілому просив визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо неприйняття протягом 1-го року рішення про призначення одноразової грошової допомоги, визнати протиправним рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні йому одноразової грошової допомоги, зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги розмірі 60476,2 грн. та надати його Вінницькому обласному військовому комісаріату, зобов'язати Вінницький обласний військовий комісаріат видати наказ про виплату та виплатити одноразову грошову допомогу в зазначеному розмірі (а. с. 117-120).

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з урахуванням іх збільшення, з підстав викладених в позовній заяві, та просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача Вінницького обласного військового комісаріату в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення позовних вимог. Зазначила, що позивач звільнений з військової служби та на день звільнення мав право на отримання страхової суми від НАСК «ОРАНТА» відповідно до діючого на той час законодавства. Посилання позивача на положення ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо наявного права на отримання одноразової грошової допомоги вважає безпідставним, адже таке право надається з 01 січня 2007 року (дана набрання чинності зазначеної норми закону) та закон не має зворотної сили у часі та не може бути застосований до позивача. Свої дії вважає правомірними, адже в межах своїх повноважень надіслав документи надані позивачем до Департаменту фінансів Міністерства оборони України для розгляду питання можливості виплати одноразової грошової допомоги (а. с. 64-65).

Представник відповідача Міністерства оборони України в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позову. Зазначав, що позивачем пропущений строк звернення до адміністративного суду. Також вказав про відсутність підстав для призначення одноразової грошової допомоги, адже позивач пропустив трирічний строк для реалізації свого права права на отримання такої допомоги, що передбачено ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». З дня виникнення права на отримання допомоги (11 червня 2007 року) до звернення із заявою про надання допомоги пройшло 8 років. Позовну вимогу про зобов'язання відповідача прийняти рішення про призначення позивачеві грошової дороги вважає втручанням в компетенцію відповідача (а. с. 75-78).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що позивач звільнений з лав Збройних Сил України в жовтні 1996 року, що підтверджується копією витягу з наказу Міністерства оборони України від 02 жовтня 1996 рорку №0704 (а. с. 11).

Відповідно до довідки Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи від 12 червня 2007 року № 002729, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 11 червня 2007 року безстроково встановлена ІІІ група інвалідності, захворювання пов'язане з проходженням військової служби (а. с. 13 ).

02 липня 2015 року позивач звернувся до Вінницького обласного військогового комісаріату із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому ІІІ групи інвалідності пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби. До заяви додав, зокрема копію паспорта, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, копію акту МСЕК від 12 червня 2007 року, копію реквізитів картки для проведення операцій по перерахунку коштів, довідку НАСК «Оранта» від 02 липня 2015 року (а. с. 9).

Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у редакції, чинній на час встановлення позивачу інвалідності) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Частиною другою статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час встановлення позивачу інвалідності) передбачалося, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обовязків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Як слідує з даних норм, право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності.

Тобто застосування приписів статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пов'язується не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.

Даний висновок відповідає Правовій позиції, висловленій Верховним Судом України в постанові від 18 листопада 2015 року (справа №21-446а14).

З цих підстав доводи відповідача про пов'язаність даної виплати з фактом звільнення особи зі служби є безпідставними та необґрунтованими.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 року, здійснюється згідно з Порядком, встановлених цією постановою.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», яка набрала законної сили з 24.01.2014, установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Враховуючи вказані норми та зважаючи, що у позивача право на отримання грошової допомоги виникло 11 червня 2007 року, тому особа має право на отримання грошової допомоги відповідно до ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та в Порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499

Відповідно до п. 3 цього Порядку, особи, яким виплачується одноразова грошова допомога у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) чи в разі настання інвалідності, подають за місцем проходження служби (зборів) або до військомату такі документи:

заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом) чи настанням інвалідності;

довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення відсотка втрати працездатності та рішення відповідної військово-медичної установи щодо визнання поранення (контузії, травми або каліцтва);

копію документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження;

довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності;

копію сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації;

копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.

Як слідує з матеріалів справи позивач, вважаючи себе особою, яка має право на отримання одноразової грошової допомоги, звернувся до військового комісаріату із відповідною заявою, надавши всі необхідні документи.

Відповідно до п. 7 зазначеного Порядку, керівник уповноваженого органу подає в 15 -денний строк з дня реєстрації документів головному розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 3 і 4 цього Порядку. Головний розпорядник коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів на їх підставі рішення про призначення одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або в разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови. Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом її перерахування уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати, або через касу уповноваженого органу.

07 липня 2015 року листом за № 12/2088 Вінницький обласний військовий комісаріат направив Департаменту фінансів Міністерства оборони України висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, додавши відповідну заяву ОСОБА_1, копію виписки з акту МСЕК, копію довідки ВЛК від 29 травня 1996 року, довідку ВОД «Оранта», копії сторінок паспорту та ідентифікаційного коду заявника (а. с. 67).

Відповідно до наказу Міністерства оборони України від 12 квітня 2007 року № 168 призначена постійно діюча комісія з розгляду питань, пов'язаних з призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі, каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби. Зазначеним наказом затверджений склад такої комісії та встановлено, що голова комісії забезпечує, зокрема і підготовку пропозицій і подання іх Міністру оборони України для прийняття рішення про призначення грошової допомоги та її розмір.

Департамент фінансів Міністерства оборони України листом від 02 вересня 2015 року за № 248/3/6/2012 повідомив Вінницький обласний військовий комісаріат про те, що після розгляду документів ОСОБА_1 Департаментом встановлено відсутність підстав для подання пропозицій Міністру оборони України щодо призначеня ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, оскільки останній отримав інвалідність первинно лише 11 червня 2007 року. Свою позицію обґрунтував положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, яка набрала чинності з 01 січня 2014 року, а тому вважають, що дія зазначеної постанови поширюється лише на осіб, які отримали первинно інвалідність після 01 січня 2014 року. Про таку відмову просив повідомити заявника (а. с. 10).

Листом від 11 вересня 2015 року за № 12/2712 Вінницький обласний військовий комісаріат повідомив заявника про інформацію, яка міститься в листі Департамента фінансів Міністерства оборони України від 02 вересня 2015 року за № 248/3/6/2012, продублювавши її (а. с. 12). Зазначений лист направлений ОСОБА_1 14 вересня 2015 року, що підтверджується реєстром поштових відправлень (а. с. 70).

З наведеного слідує, що заява ОСОБА_1 в порушення встановленого Порядку не була своєчасно розглянута, рішення по заяві позивача у встановлені строки не прийняте, листи відповідачів від 02 вересня 2015 року за № 248/3/6/2012 та від 11 вересня 2015 року за №12/2712 суд не вважає рішеннями про відмову у призначенні грошової допомоги.

Враховуючи викладене та п. 7 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Мінстрів України від 28 травня 2008 року № 499, щодо прийняття рішення про призначення чи відмову у призначенні одноразової грошової допомоги заявникові в місячний термін, суд приходить до висновку про задоволення позовної заяви в частині визнання протиправною бездіяльності Міністерства оборони України щодо не розгляду протягом одного місяця заяви ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності, адже така заява позивачем подана 02 липня 2015 року, а рішення протягом місяця не прийняте (рішення прийняте лише 08 липня 2016 року, тобто більше чим через 1 рік).

Під час розгляду справи, відповідач надав витяг з протоколу засідання Комісії з розгляду питань пов'язаних з призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі, каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 08 липня 2016 року № 53, відповідно до якого ОСОБА_1 відмовлено у призначені одноразової грошової допомоги. Таку відмову мотивовано тим, що ОСОБА_1 звільнений з військової служби до набуття чинності Законом України від 04 квітня 2006 року №33597, яким запроваджено виплату такої допомоги, та інвалідність яким встановлена до 01 січня 2014 року, тобто до набуття чинності нової редакції ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (а. с. 112).

Позивач, збільшивши свої вимоги, також вважає таке рішення протиправним.

Як вказувалося, застосування приписів статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пов'язується не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.

Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499, призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 р., здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.

Відповідно до пп. 2 п. 2 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499, одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, - у розмірі 20-місячного грошового забезпечення - інвалідам III групи.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», яка набрала законної сили з 24.01.2014, установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Як встановлено судом, право на отримання грошової допомоги у позивача виникло 11 червня 2007 року (дата встановлення інвалідності), така допомога станом на 24 січня 2014 року (дана набрання сили постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975) не призначалася, а тому на нього розповсюджуються положення саме постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499, адже вона діяла на день виникнення у позивача права на отримання такої допомоги.

В зв'язку з наведеним, рішення відповідача від 08 липня 2016 року про відмову в призначені одноразової грошової допомоги з обґрунтуваннями положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 є безпідставним, а позов в частині визнання протиправним рішення від 08 липня 2016 року № 53 підлягає задоволенню. При цьому суд звертає увагу, що позивач і не звертався із заявою про призначення йому одноразової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.

Представник відповідача Міністерства оборони України заперечуючи щодо позову, вказував на положення ст.16-3 Закону України «Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо строків реалізації права на таку допомогу. Однак суд зважає, що вказана норма не застосовуються до спірних правовідносин, адже введена в дію з 01.01.2014 року. Також, суд зазначає, що на час встановлення позивачу інвалідності в 2007 році в редакції Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» ст. 16-3 була взагалі відсутня.

Відповідно до п. 10.2 постанови Пленуму ВАС України від 20 травня 2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», із змісту статті 162 КАС України випливає, що в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень. Скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

Позивачем заявлена вимога лише про визнання рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом від 08 липня 2016 року № 53, протиправним.

Відповідно до ч.2 ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи, що судом задоволена вимога позивача про визнання рішення відповідача протиправним, суд вважає, що для для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача необхідно вийти за межі заявлених позовних вимог, та враховуючи положення ст.162 КАС України та роз'яснення, викладені в п. 10.2 постанови Пленуму ВАС України від 20 травня 2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» слід скасувати рішення відповідача, яке визнане протиправним. Отже, рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом засідання Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі, каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 8 липня 2016 року №53, підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення позивачеві одноразової грошової допомоги у розмірі 60476,2 грн. у зв'язку із настанням інвалідності ІІІ групи внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби і надіслати його Вінницькому обласному військовому комісаріату суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 105, ч. 2 ст. 162 КАС України, адміністративний позов може містити вимоги зокрема про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Відповідно до п. 10.3 постанови Пленуму ВАС України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20 травня 2013 року № 7, суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

Враховуючи, що суд визнав за позивачем право на отримання одноразової грошової допомоги, визнав протиправним та скасував рішення про відмову у призначенні такої допомоги, позов в частині зобов'язання Міністерства оборони України прийняти рішення про призначення позивачеві одноразової грошової допомоги підлягає задоволенню. До такого висновку прийшов ґрунтуючись на тому, що адміністративний розсуд має місце тоді, коли правовий припис, не встановлюючи конкретного варіанту дій, наділяє орган певним ступенем свободи у вирішенні конкретної справи і прийнятті відповідного рішення, тобто він означає можливість вибору в межах, встановлених правовими нормами. Натомість, як зазначалось вище, в судовому засіданні встановлено про наявність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», тобто у відповідача відсутня можливість вибору в межах встановлених правовими нормами. При цьому, що судом перевірялося рішення про відмову в призначенні такої допомоги. За наведеного, суд не погоджується із твердженням представника відповідача Міністерства оборони України, що зобов'язання його прийняти рішення певного змісту є втручанням в компетенцію відповідача за наведених вище підстав. При цьому є безпідставним його посилання на відповідні висновки Верховного Суду України, оскільки останні стосуються випадку, коли питання ще не розглядалося певним органом. Натомість, питання щодо призначення допомоги вже було предметом розгляду і з даного приводу прийняте рішення, яке судом визнано протиправним та скасоване, а тому в даному випадку суд вважає належним способом захисту зобов'язання відповідача прийняти рішення щодо призначення позивачу одноразової допомоги.

Разом з тим, суд погоджується з доводами відповідача, що суд не вправі визначати про призначення такої грошової допомоги в твердій грошовій сумі, оскільки суд не наділений повноваженнями перебирати на себе функцію визначення розміру такої допомоги замість органу, на який покладено такі повноваження. При визначені її розміру враховуюється грошове забезпечення відповідача та положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо складу такого грошового забезпечення.

Відповідно до п. 10.3 постанови Пленуму ВАС України від 20 травня 2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов'язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.

Однак, заявляючи вимогу про зобов'язання відповідача надіслати таке рішення Вінницькому обласному військовому комісаріату, позивач лише прогнозує можливі порушення з боку відповідача, а тому це є передчасно заявленими вимогами в задоволенні яких слід відмовити. Крім того порядок направлення рішення відповідача до розпорядника коштів другого рівня чітко встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499.

Позовна вимога про зобов'язання Вінницького обласного військового комісаріата видати наказ про виплату та виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 60476,2 грн. також не підлягає задоволенню з тих же підстав, адже є передчасною. Також суд звертає увагу позивача на те, що п. 7 Порядку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 чітко визначено, що головний розпорядник коштів надсилає рішення про призначення одноразової грошової допомоги разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею.

Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Щодо строків звернення позивача до суду, то з огляду на перебування позивачем на лікуванні в період направлення на його адресу листа Вінницького обласного військового комісаріату від 11 вересня 2015 року № 12/2712, про що стороною позивача надані відповідні докази, суд не вважає, що позивачем пропущений строк звернення до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 16 Закону України Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499, ст. ст. 2, 4, 6, 8, 9, 11, 71,94,159, 160, 163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не розгляду протягом одного місяця заяви ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановлення йому інвалідності IIІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби.

Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України по відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в зв'язку з настанням інвалідності ІІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, оформлене протоколом засідання Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі, каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 8 липня 2016 року №53.

Зобов'язати Міністерство оборони України призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу зв'язку з настанням інвалідності ІІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

В решті вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: