Ухвала суду № 61589676, 21.09.2016, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

21 вересня 2016 року м. КиївКолегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Романюка Я.М., Охрімчук Л.І.,Яреми А.Г.,розглянувши заяву публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про перегляд судових рішень у справі за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про захист прав споживача, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди,

встановила:

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 16 вересня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_4 184 723, 39 доларів США заборгованості, 2 464, 08 доларів США - 3 % річних та 1 950 грн. витрат на правову допомогу. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 9 листопада 2015 року рішення суду першої інстанції в частині часткового задоволення позову про стягнення витрат на правову допомогу та відмови у стягненні пені і відшкодуванні моральної шкоди скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення. Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_4 394 789 грн. 50 коп. пені, 2 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, 10 000 грн. витрат на правову допомогу та 121 грн. 80 коп. судового збору. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2016 року касаційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково, рішення судів попередніх інстанцій в частині стягнення з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_4 витрат на правову допомогу скасовано. В іншій частині вказані судові рішення залишено без змін.

У поданій до Верховного Суду України заяві ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвали нове рішення про відмову у позові, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, та на невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме статей 1058-1060 ЦК України, пункту 2.9 гл. 2 розд. IV Інструкції про порядок відкриття, використання та закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерство юстиції України 17 грудня 2003 року та пункту 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних операцій з юридичними та фізичними особами, затвердженого постановою правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 516.

Перевіривши доводи заяви, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що у допуску справи до провадження необхідно відмовити.

Ухвалюючи рішення про стягнення на користь позивача грошові кошти за договором банківського вкладу, суд першої інстанції, з висновком якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що відповідач наявність спірних коштів на рахунках позивача в ПАТ КБ «ПриватБанк» не заперечує, наявність яких також підтверджено випискою по картці/рахунку станом на 3 серпня 2015 року, а посилання відповідача про неможливість видачі грошових коштів у зв'язку з ненаданням позивачем оригіналів платіжних доручень про зарахування на його рахунки грошових коштів є безпідставними.

У наданих для порівняння ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ:

- від 16 грудня 2015 року суд касаційної інстанції виходив із того, що суди дійшли передчасного висновку про стягнення з банку грошових коштів на підставі не посвідченої копії договору банківського вкладу та без підтвердження внесення грошових коштів на рахунок за договором банківського вкладу доказами, зокрема, квитанції, а посилання судів на довідку банку не може бути достатнім і беззаперечним доказом укладення договору банківського вкладу;

- від 10 лютого 2016 року, від 6 квітня 2016 року, від 13 липня 2016 року та від 22 червня 2016 року суд касаційної інстанції виходив із того, що висновки суду про те, що у справі відсутні належним чином завірені копії договорів банківського вкладу та квитанції, що є підтвердженням внесення позивачем готівки у відповідній платіжній системі, які б відповідали вимогам Інструкції.

У наданих для порівняння постановах Верховного Суду України:

- від 29 січня 2014 року суд виходив із того, що суд касаційної інстанції, установивши, що договір банківського вкладу в письмовій формі з дотриманням вимог, установлених законодавством, з позивачкою не укладався, дійшов помилкового висновку про те, що факт видачі їй лише ощадної книжки засвідчує укладення договору банківського вкладу та внесення вкладником грошової суми;

- від 29 жовтня 2014 року суд виходив із того, що письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Порівняння вищенаведених судових рішень із судовим рішенням, про перегляд якого подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що судами касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового регулювання нормами матеріального права спірних правовідносин дійшли протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог, а надані для порівняння постанови Верховного Суду України не слугують прикладом невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Керуючись статтею 356, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про захист прав споживача, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди за заявою публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про перегляд судових рішень відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Я.М. Романюк

Л.І. Охрімчук

А.Г. Ярема