Ухвала суду № 61589668, 16.09.2016, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

16 вересня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Гуменюка В.І., Лященко Н.П., Сімоненко В.М.,

розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 лютого 2016 року, ухвали Апеляційного суду Донецької області від 22 жовтня 2015 року та рішення Володарського районного суду Донецької області від 14 вересня 2015 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства «Український Бізнес Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Український Бізнес Банк» про встановлення нікчемності умов кредитного договору,

в с т а н о в и л а :

Володарський районний суд Донецької області рішенням від 14 вересня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 22 жовтня 2015 року, позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Український Бізнес Банк» (далі - ПАТ «Український Бізнес Банк») задовольнив: стягнув солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_6 194 тис. 145 грн 43 коп. заборгованості за кредитним договором; відмовив у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 до ПАТ «Український Бізнес Банк»; вирішив питання розподілу судових витрат.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 3 лютого 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилила, рішення Володарського районного суду Донецької області від 14 вересня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 22 жовтня 2015 року залишила без змін.

У липні 2016 року до Верховного Суду України звернулась ОСОБА_4 із заявою про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 лютого 2016 року з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме пункту 17 частини першої статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», статей 203, 215, 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

На обґрунтування своїх вимог заявниця надала ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 червня 2015 року, 3 лютого, 13 червня, 13 липня 2016 року.

Водночас ОСОБА_4 просить поновити строк подання заяви про перегляд зазначених судових рішень.

Оскільки заявницею не пропущено встановлений статтею 356 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_3345/ed_2015_09_01/pravo1/T041618.html?pravo=1>), строк для подання заяви про перегляд судових рішень, підстави для задоволення її клопотання відсутні.

У заяві також міститься клопотання, в якому ОСОБА_4 просить зупинити виконання рішення суду першої інстанції.

Перевіривши доводи заявниці, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що в допуску справи до провадження слід відмовити з огляду на таке.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

При цьому під застосуванням норм матеріального права у подібних правовідносинах слід розуміти такі правовідносини, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини справи, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Задовольняючи позовні вимоги банку та відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися суди апеляційної й касаційної інстанцій, установив, що ОСОБА_4 не виконала належним чином взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, що призвело до утворення заборгованості, тому банк скористався правом на захист своїх порушених прав у спосіб, передбачений законодавством України, звернувшись з позовом до суду; ОСОБА_4 не надала суду доказів, що умови кредитного договору від 9 листопада 2012 року, укладеного між сторонами, суперечать вимогам цивільного законодавства; установлені в пункті 4.3 договору комісія за розрахункове обслуговування позичальника та комісія за супровід кредитного договору не протирічать чинному законодавству, оскільки розрахункове обслуговування чи обслуговування кредитної заборгованості є супутною послугою, за надання якої можливе встановлення комісії, при цьому зазначені послуги передбачені в пунктах 2.1-2.3 договору та у додатку № 2 до договору.

Ухвалами від 3 червня 2015 року та 13 червня 2016 року суд касаційної інстанції залишив без змін судові рішення, якими визнано нікчемними умови кредитних договорів в частині сплати комісійної винагороди за управління кредитом. У цих справах суди установили, що передбачивши в кредитному договорі сплату щомісячної комісії за управління кредитом, банк не зазначив про те, які саме послуги за вказану комісію надаються позивачу, та дійшли висновку, що така умова договору є несправедливою.

Зазначені судові рішення, надані заявницею для порівняння та судове рішення, про перегляд якого подано заяву, постановлені у справах з різними фактичними обставинами, що не свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми матеріального права у подібних правовідносинах.

Ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 лютого, 13 липня 2016 року не можуть бути прикладом неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, оскільки суд касаційної інстанції скасував рішення судів апеляційної інстанції, направивши справи на новий розгляд з підстав, передбачених статтею 338 ЦПК України, у зв'язку з порушенням норм права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ухвала Верховного Суду України від 23 травня 2016 року не може обґрунтовувати підставу перегляду судового рішення суду касаційної інстанції, передбачену пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, оскільки нею вирішено питання про допуск справи до провадження за результатами розгляду заяви про перегляд рішення касаційного суду в порядку, передбаченому статтею 360 ЦПК України.

За таких обставин вважати заяву ОСОБА_4 обґрунтованою немає підстав.

Відповідно до статті 360 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в допуску справи до провадження, якщо подана заява є необґрунтованою.

Керуючись статтями 353, 355, 360, 360 1 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом публічного акціонерного товариства «Український Бізнес Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Український Бізнес Банк» про встановлення нікчемності умов кредитного договору за заявою ОСОБА_4 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 лютого 2016 року, ухвали Апеляційного суду Донецької області від 22 жовтня 2015 року та рішення Володарського районного суду Донецької області від 14 вересня 2015 року відмовити.

У задоволенні клопотання ОСОБА_4 про зупинення виконання рішення суду першої інстанції відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В.І. Гуменюк

Н.П.Лященко

В.М.Сімоненко