Рішення № 61589073, 26.09.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.09.16р. Справа № 904/5644/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", м. Нікополь Дніпропетровської області

до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ, в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро

про стягнення 39 782,28 грн

Суддя Воронько В.Д.

Представники:

від позивача:представник ОСОБА_1, довіреність №434-4016 від 11.10.2011;

від відповідача провідний юрисконсульт ОСОБА_2, довіреність № 617 від 19.04.2016;

за участю слухача ОСОБА_3

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ, в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач), у якій заявило вимогу про стягнення недостачі у сумі 39782,28 грн за комерційним актом АА № 007611/172 від 29.07.2015.

26.07.2016 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив, строк позовної давності встановлений для пред'явлення позоову за комерційним актом АА № 007611/172 від 29.07.2015 вважає пропущеним.

На підставі ст. 77 ГПК України у судовому засіданні 26.07.2016 було оголошено перерву до 16.08.2016.

Позивач 28.07.2016 подав до суду заперечення на відзив, у яких не погодився з позицією відповідача, його доводи вважає необгрунтованими та безпідставними.

Позивач 16.08.2016 подав клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів, яке судом задоволено.

В засіданні суду 20.09.2016 оголошено перерву до 22.09.2016.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

На виконання умов договору перевезення - основної залізничної накладної № 42947622 зі станції відправлення Іллічівськ - поромна Одеської залізниці Товариством з обмеженою відповідальністю "Іллічівський Морський Рибний Порт" здійснено відправлення вагону № 53569182 на станцію Нікополь Придніпровської залізниці (одержувач Публічне акціонерне товариство "Нікопольский завод феросплавів").

На станції Нікополь Придніпровської залізниці був складений комерційний акт РА№007611 від 29.07.2015.

У розділі "Д" комерційного акту РА№007611 від 29.07.2015 зазначено, що він складений у доповнення до комерційного акту № 392954/14 станції Вознесенськ, акту загальної форми № 5145 станції Нікополь та вказано, що при комісійному зважуванні вагону на справних 150т вагонних вагах виявлено, що маса марганцевої руди у вагоні менше на 18500 кг, ніж зазначено у документах і така кількість могла вміститись у вагоні.

Також зазначено, що у дійсності навантаження нижче рівня бортів на 150 см, нерівномірне. Поверхня вантажу маркована, крім наявних поглиблень з одного боку вагона над 1-м люком довжиною 140 см, шириною 150 см, глибиною до підлоги вагону. Над 3-м люком довжиною 160 см, шириною 180 см, глибиною на всю вишину завантаження до дна вагону, над 7-м люком довжиною 150 см, шириною 160 см, глибиною на всю вишину завантаження до дна вагона. Під 1, 3, 7 люками на деталях вагону та на хребтовій балці сліди розсипання вантажу руди. З другого боку вагона над 5, 6 люками поглиблення довжиною 200 см, шириною 160 см, глибиною 40 см. Вагон бездверний, люки щільно закриті, течі вантажу не було.

Таким чином, комерційним актом РА№007611 від 29.07.2015 встановлено, що недостача вантажу у вагоні № 53569182 складає 18500 кг.

Позивач вважає, що недостача вантажу в спірних вагонах виникла з вини відповідача, який не забезпечив збереження вантажу під час перевезення, та просить стягнути вартість недостачі марганцевої руди у сумі 39782,28 грн (розрахунок вартості недостачі вантажу зроблено із врахуванням норми недостачі у розмірі 2% маси нетто вантажу), що і є причиною спору.

Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (стаття 924 Цивільного кодексу України).

Згідно п. 129 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998р. (надалі Статуту) обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Відповідно до статті 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (статті 115 Статуту).

В матеріалах справи міститься контракт № 070515SN від 07.05.2015 з постачальником руди, на підставі якого було визначено вартість вантажу.

Правила оформлення перевізних документів, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №862/5082, визначають порядок оформлення перевізних документів, форми бланків перевізних документів та їх зміст.

Відповідно до п.1.1. Правил оформлення перевізних документів на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів). Накладна є складовою частиною комплекту перевізних документів, до якого, крім неї, входять: дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу.

Відповідно до п.1.3 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф. Виправлення не допускаються; у разі зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни й доповнення, які вносяться у перевізні документи залізницею, засвідчуються підписом відповідального працівника і штемпелем станції.

Надана позивачем до позовної заяви накладна №42947622 від 16.07.2015 в розділі "найменування вантажу" містить найменування вантажу марганцева карбонатна руда мілкої фракції, пакування навалом.

Відповідно до частини 3 статті 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Пункт 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, визначає норми недостачі при перевезенні в залежності від властивостей вантажу, які вказані у відсотках від маси вантажу і складаються із двох показників: норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто.

Відповідно до п.27 Правил вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2% маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані.

Як вбачається з комерційних актів АА№055319/49/148 від 19.06.2015, АА№055320/50/149 від 19.06.2015 та АА№055323/53/151 від 23.06.2015, при переважуванні вантажу загальна недостача склала 20900кг.

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що вантажовідправником вантаж завантажений у справні в технічному стані вагони, в комерційному відношенні придатні, тому відповідальність за незбереження вантажу має нести саме відповідач.

Судом не приймаються до уваги заперечення позивача щодо спливу строку позовної давності, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 134 Статуту залізниць України претензії до залізниць можуть бути заявлені протягом шести місяців; зазначені терміни обчислюються з дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій про відшкодування за псування, пошкодження або недостачу вантажу, багажу та вантажобагажу.

У визначенні перебігу позовної давності за позовами до перевізників, що випливають з договорів перевезення вантажів, слід враховувати таке: якщо до подання позову позивач скористався своїм правом на пред'явлення перевізникові претензії, шестимісячний строк позовної давності починається з дня одержання відповіді на претензію або закінчення строку, встановленого для такої відповіді (частина четверта статті 315 Господарського кодексу України. Оскільки дотримання претензійного порядку не є обов'язковим, то у вирішенні питання про початок перебігу строку позовної давності в розумінні цієї норми Господарського кодексу України слід виходити з того, що такий перебіг починається після закінчення строку пред'явлення претензії і строку її розгляду (частини друга і третя статті 315 Господарського кодексу України), незалежно від того, чи пред'являлася відповідна претензія до перевізника.

Відповідно до статті 315 Господарського кодексу України до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії; претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців; перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом шести місяців; якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.

Вказана правова позиція також викладена в пункті 4.7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів".

Комерційний акт складено 29.07.2015, а позовна заява надійшла до господарського суду Дніпропетровської області 08.07.2016, отже позивачем не пропущено строк позовної давності для звернення з позовом до суду.

Таким чином, враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю в сумі 39782,28 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 1378грн.00коп. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 21, 22, 33, 34, 36, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (ідентифікаційний код: 40075815; місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 108, 40081237) на користь Публічного акціонерного товариства "Нікопольский завод феросплавів" (ідентифікаційний код: 00186520; місцезнаходження: 53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, буд. 310) суму вартості недостачі в розмірі 39782,28 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1378,00 грн, видати позивачу наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано - 27.09.2016.

Суддя В.Д. Воронько