Постанова № 61588954, 22.09.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2016 р.Справа № 909/416/16

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого суддіОрищин Г.В.

суддівГалушко Н.А.

ОСОБА_1

розглянув апеляційну скаргу військового прокурора Івано-Франківського гарнізону Західного регіону України від 17.08.2016р., №50-2844 вих 16 .

на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 25.07.2016р. про залишення позову без розгляду

у справі № 909/416/16

за позовом військового прокурора Івано-Франківського гарнізону Західного регіону України в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області, м.Івано-Франківськ,

до Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району, м.Івано-Франківськ,

про зобовязання отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (котельнею) військової частини А1807,

представники сторін:

- прокурор Бучко Р.В.

- від позивача не зявився,

- від відповідача не зявився.

Права та обовязки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22, 29 ГПК України прокурору розяснено. Заяв про відвід складу суду не поступало.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 25.07.2016р. у справі №909/416/16 (суддя Деделюк Б.В.), на підставі п.1 ч.1 ст. 81 ГПК України, залишено без розгляду позов військового прокурора Івано-Франківського гарнізону Західного регіону України в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, яким є Державна екологічна інспекція в Івано-Франківській області до Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району про зобовязання отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (котельнею) військової частини А1807. Ухвалою від 15.08.2016р. суд виправив описку в ухвалі від 25.07.2016р. та зазначив про повернення військовому прокурору Івано-Франківського гарнізону з Державного бюджету України судового збору в розмірі 1378,00 грн.

Підставою для залишення без розгляду позову став висновок суду про помилковість порушення провадження у справі за позовом прокурора, в якому неправильно визначено позивача за вимогами про захист інтересів держави, оскільки згідно Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян - підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002р. № 302, такий дозвіл видається безоплатно на строк не менш як п'ять років: суб'єкту господарювання, об'єкт якого відповідно до законодавства належить до першої групи, - Мінприроди за погодженням з Держсанепідслужбою; суб'єкту господарювання, об'єкт якого відповідно до законодавства належить до другої або третьої групи, - обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища через дозвільні центри за погодженням з територіальними органами Держсанепідслужби.

Не погодившись із ухвалою місцевого господарського суду, військовий прокурор Івано-Франківського гарнізону Західного регіону України оскаржив її в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі він зазначив, що позивача у даній справі визначено вірно, оскільки саме Державною екологічною інспекцією в Івано-Франківській області в результаті перевірки було виявлено порушення природоохоронного законодавства зі сторони відповідача, яке зафіксоване в акті порушення і у звязку із невжиттям відповідачем заходів на його усунення, прокурор обґрунтовано звернувся із позовом в інтересах держави саме в особі Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області. Відповідні повноваження позивача випливають із норм, що містяться у Положенні про Державну екологічну інспекцію України та у Положенні про Державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Івано-Франківська КЕЧ району подала суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. У відзиві відповідач зазначив про те, що Державною екологічною інспекцією неналежним чином виконувались свої обовязки, оскільки незважаючи на те, що у відповідача відповідний дозвіл був відсутній з травня 2012 року, позивач лише в квітні 2016 року провів позапланову перевірку і встановив цю обставину. Вказане вважає підставою для застосування позовної давності і відмові в позові. Крім того, звертає увагу на те, що станом на 14.09.2016р. Управлінням екології та природних ресурсів Івано-Франківської ОДА відповідачу виготовлено відповідний дозвіл.

У листі б/н від 21.09.2016р., який надійшов на електронну пошту суду 22.09.2016р., відповідач долучив до матеріалів справи копію дозволу №2624055900-2 від 12.09.2016р.

Сторони не забезпечили явку в судове засідання повноважних представників, хоча належним чином були повідомлені про час і місце судового розгляду (а.с. 73, 75).

В судовому засіданні прокурор підтримав вимоги апеляційної скарги.

Оскільки в матеріалах справи міститься достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, зважаючи на завершення строку такого розгляду та на відсутність клопотань про відкладення, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без представників сторін.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

16.05.2016р. військовий прокурор Івано-Франківського гарнізону Західного регіону України звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області про зобовязання Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (котельнею) військової частини А1807.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено вимоги статей 10, 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", які полягають у викиді котельнею військової частини А1807 забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідних дозволів.

У своїй позовній заяві військовий прокурор обґрунтовує підстави для предявлення позову в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області, які обумовлені порушенням інтересів держави та неналежним виконанням позивачем своїх обовязків, спрямованих на захист цих інтересів, як контролюючим органом у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 17.05.2016р. вказану позовну заяву військового прокурора прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №909/416/16.

Як зазначалось вище, ухвалою суду від 25.07.2016р. було залишено позов у даній справі без розгляду у звязку із неправильним визначенням військовим прокурором позивача, тобто органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, з чим військовий прокурор не погодився і що стало підставою для подання ним апеляційної скарги на вказану ухвалу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, колегія суддів вважає, що оскаржувану ухвалу суду слід скасувати, виходячи з наступного:

Згідно статті 2 ГПК України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до ст.29 ГПК України, прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. При цьому прокурор для представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Частиною 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший субєкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Стаття 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначає, що до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема: а) організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону атмосферного повітря; е) надання обов'язкових до виконання приписів щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань, що належать до його компетенції, та здійснення контролю за їх виконанням; й) вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.

Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011р. № 454/2011, державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України. Держекоінспекція України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Відповідно до Положення про державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 04.11.2011р. №249, Державні екологічні інспекції в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі є територіальними органами Державної екологічної інспекції України, які діють у складі Держекоінспекції України і їй підпорядковуються.

Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону атмосферного повітря. Держекоінспекція, для виконання покладених на неї завдань, зокрема має право проводити перевірки з питань, що належить до її компетенції, видавати за їх результатами обов'язкові для виконання приписи, розпорядження; виступати позивачем.

Таким чином, з вищевказаного вбачається, що саме Державна екологічна інспекції України є контролюючим органом, який створений для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. До компетенції Державної екологічної інспекції України належить проведення відповідних перевірок та зобовязання субєктів перевірок усунути допущені порушення.

Як зазначалось вище, прокурор у позовній заяві обґрунтував необхідність захисту інтересів держави, вказав орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах та навів обставини неналежного виконання цим органом покладених на нього обовязків.

Місцевим господарським судом було вірно зазначено про те, що Державна екологічна інспекція України не здійснює видачу дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Проте, колегія суддів звертає увагу, що предметом позовних вимог у даній справі не виступає зобовязання Державної екологічної інспекції України видати відповідний дозвіл. Предметом позовних вимог є зобовязання відповідача отримати відповідний дозвіл. Вказана позовна вимога випливає із контролюючих функцій, покладених на Державну екологічну інспекцію України та її територіальних підрозділів. Органи, які здійснюють видачу дозволів такими контролюючими повноваженнями не володіють та не можуть виступати позивачем у даній справі.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про неправильне визначення військовим прокурором позивача, тобто органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах та про залишення позову без розгляду на підставі п.1 ч.1 ст.81 ГПК України.

Стосовно доводів, наведених відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу, щодо отримання ним дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, щодо застосування позовної давності та щодо необґрунтованості позовної вимоги у тому вигляді, в якому вона сформульована прокурором, то такі судовою колегією відхиляються, оскільки безпосередньо стосуються вирішення предмету спору по суті і не мають відношення до оцінки законності оскаржуваної ухвали суду від 25.07.2016р. Крім того, місцевим господарським судом розглядалася заява відповідача про застосування позовної давності, в задоволенні якої було обґрунтовано відмовлено.

За таких обставин ухвала Господарського суду Івано-Франківської області у даній справі підлягає скасуванню у звязку з невідповідністю висновків, викладених в ухвалі, обставинам справи.

Питання про розподіл судового збору за подання даної апеляційної скарги, відповідно до положень ГПК України та Закону України «Про судовий збір», вирішується при розподілі судових витрат за результатами вирішення спору по суті.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105, 106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу військового прокурора Івано-Франківського гарнізону Західного регіону України задоволити.

Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 25.07.2016р. про залишення без розгляду позову у справі №909/416/16 скасувати.

Справу скерувати у Господарський суд Івано-Франківської області для розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддяОрищин Г.В.

суддяГалушко Н.А.

суддяДанко Л.С.