Постанова № 61587615, 31.03.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2016 р. Справа № 804/15455/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіТурлакової Н. В. при секретаріЧудновській А.С. за участю: представника позивача представника відповідача Кукурузі В.Ю. Дерець Т.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського» до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби про скасування картки відмови, визнання недійсним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський металургійний комбінат ім.Ф.Е. Дзержинського» до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби, в якому позивач просить суд:

- скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110010000/2015/00317 від 05.05.2015 року;

- визнати недійсним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №110010000/2015/600343/1 від 05.05.2015 року;

- повернути ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім.Ф.Е. Дзержинського» судові витрати у розмірі 2 436 грн. за рахунок Державного бюджету України.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що декларантом було надано у повному обсязі документацію для митного оформлення товару, придбаного за зовнішньоекономічним контрактом, також за вимогою митного органу були надані витребувані документи у повному обсязі, проте відповідачем було винесено рішення про коригування митної вартості товарів № 110010000/2015/600343/1 від 05.05.2015 року та картку відмови в прийнятті митної декларації № 110010000/2015/00317 від 05.05.2015 року. При винесенні рішення щодо визначення митної вартості товарів відповідачем порушені вимоги законодавства, оскільки відповідач визначив митну вартість товарів із застосуванням другорядного методу - за ціною договору щодо ідентичних товарів, тоді як позивач діяв на підставі контракту та наданої специфікації, а тому митне оформлення товарів потрібно було визначити за ціною контракту та специфікації до нього. У зв'язку з цим позивач просить визнати недійсним зазначене рішення та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації.

Представник позивача у судовому засіданні адміністративний позов підтримав та просив задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідача проти позову заперечувала, у зв'язку з його необґрунтованістю. Подала заперечення на адміністративний позов, в яких зазначено, що всі обставини справи вказують на наявність встановлених законом причин неможливості застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо імпортованих товарів. У зв'язку із неможливістю застосування першого методу визначення митної вартості товарів відповідачем послідовно було перейдено до наступного методу визначення митної вартості.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 20.12.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» (покупець) та Открытым акционерным обществом «Стойленский горно-обогатитетельный комбинат» (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу № 13-2342-12, за умовами якого продавець зобов'язаний здійснити поставку товару покупцю, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах, зазначених у додатках до контракту.

В межах вказаного контракту згідно специфікації №18 від 15.04.2015 року на митну територію України на умовах поставки: СРТ - станція Дніпродзержинськ Придніпровської залізниці «Інкотермс-2000) було ввезено вантаж: концентрат залізорудний агломераційний з вмістом Fe 2ОЗ - 66,3%, 66,4%, в кількості 19 700 метричних тон.

Судом встановлено, що ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» для здійснення митного контролю та митного оформлення товару - концентрат залізорудний агломераційний було подано до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби вантажну митну декларацію № 110100000/2015/003211 від 05.05.2015 року.

Митна вартість товару заявлена ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» за ціною договору та додатку до нього (основний метод) відповідно до ст. 58 Митного кодексу України, склала 1 850,00 рублів РФ за одну метричну тону.

Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» надані наступні документи:

- зовнішньоекономічний контракт № 13-2342-12 від 20.12.2013 року;

- додаткова угода № 1 від 11.02.2014 року до контракту № 13-2342-12 від 20.12.2013 року;

- додаткова угода № 2 від 22.10.2014 року до контракту № 13-2342-12 від 20.12.2013 року;

- додаткова угода № 3 від 24.12.2014 року до контракту № 13-2342-12 від 20.12.2013 року;

- додаткова угода № 4 від 24.12.2014 року до контракту № 13-2342-12 від 20.12.2013 року;

- специфікація № 18 від 15.04.2015 року до контракту № 13-2342-12 від 20.12.2013 року;

- рахунок-фактура (інвойс) № 2115002581 від 20.04.2015 року;

- рахунок-фактура (інвойс) № 2115002601 від 21.04.2015 року;

- рахунок-фактура (інвойс) № 2115002633 від 22.04.2015 року;

- рахунок-фактура (інвойс) № 2115002655 від 23.04.2015 року;

- платіжний документ, що підтверджує вартість товару SWIFT від 04.02.2015 року;

- платіжний документ, що підтверджує вартість товару SWIFT від 13.02.2015 року.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами перевірки заявлених декларантом за митною декларацією № 110100000/2015/003211 від 05.05.2015 року відомостей щодо товару «концентрат залізорудний агломераційний», ввезеного за контрактом № 13-2342-12 від 20.12.2013 року, при візуальному контролі документів відповідно до ст. 337 МК України, виявлено певні ознаки ризиковості операції, що визначені індикатором ризику:

1.1.4. в комерційних та/або транспортних документах відсутні печатки, підписи уповноважених осіб, якщо вони загальноприйняті правилами оформлення таких документів, відсутні відмітки митних органів іноземних держав, які повинні проставлятися при перетині митного кордону у передбачених міжнародними угодами випадках.

Посадовою особою, що здійснює митний контроль та митне оформлення сформовано профіль ризику: «105-2-Товар(и) №1. Можливе заниження митної вартості товару».

В результаті такого контролю встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, не містять в повному обсязі необхідних відомостей, а саме: скан-копії рахунків-фактури не місять жодних печаток та штампів прикордонних служб, станцій та митниць, крім того документів, що підтверджують транспортну складову у вартості оцінюваних товарів до кордону України декларантом до митного оформлення не надано.

З огляду на викладене, з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, з урахуванням п. 2, п. 3 ст. 53 МК України, посадовою особою митниці направлено декларанту електронне повідомлення, в якому зазначено про результати контролю, сформовано перелік додаткових документів, необхідних для подання на вимогу митного органу та зазначено про можливість подання за власним бажанням інших документів та підтвердження митної вартості товару протягом 10 календарних днів.

У відповідь на повідомлення Дніпропетровської митниці ДФС позивачем додаткові документи надані не були.

Судом встановлено, що 05.05.2015 року Дніпропетровською митницею прийнято рішення № 110010000/2014/600343/1 про коригування митної вартості товарів, яким здійснено коригування митної вартості товару з 1, 856558 RU за кг. на 2,8498 RU за кг. Митну вартість товару скориговано із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості - 2а- за ціною договору щодо ідентичних товарів, згідно з яким митна вартість ґрунтується на раніше оформленому товару за визначеною вартістю товару за митними деклараціями від 13.03.2015 року № 11010000/2015/020301 та № 110010000/2014/020288.

Також, судом встановлено, що Дніпропетровською митницею винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110010000/2015/00317 за митною декларацією № 110100000/2015/003211 від 05.05.2015 року.

В подальшому, товар був випущений у вільний обіг під гарантійні зобов'язання за митною декларацією № 110010000/2015/003213 від 05.05.2015 року з митною вартістю, визначеною декларантом, та з забезпеченням сплати різниці між сумою митних платежів визначених відповідачем відповідно до прийнятого рішення про коригування митної вартості № 110010000/2015/600343/1 від 05.05.2015 року.

Під час дії гарантійних зобов'язань ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» листом від 08.07.2015 року № 062 Д/1758 звернувся до Дніпропетровської митниці, яким додатково надано висновок експерта Дніпропетровської ТПП від 25.06.15 року № ГО-2087.

За результатом розгляду зазначеного листа Дніпропетровською митницею ДФС на адресу позивача направлено лист від 14.07.2015 року № 1610/10/04-50-25-02, яким надано відповідь та повідомлено про те, що рішення про коригування митної вартості № 110010000/2015/600343/1 від 05.05.2015 року залишається чинним.

Проте, суд не може погодитись з таким рішенням митного органу, виходячи з наступного.

Відповідно до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості, з точки зору її повноти і правильності (стаття 17 та додаток III, параграф 6 Угоди).

Згідно статті VII ГАТТ, оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару або вартості аналогічного товару.

Порядок визначення митної вартості товарів, методи визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, передбачене Митним кодексом України та іншими нормативними актами.

Відповідно до статті 40 Митного кодексу України, митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Митними процедурами вважаються операції, пов'язані із здійсненням митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також, із справлянням, передбачених законом податків і зборів.

Згідно статті 42 Митного кодексу України, митні органи самостійно визначають форму та обсяг митного контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи при здійсненні митного оформлення товарів.

Статтею 45 Митного кодексу України встановлено, що особи, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України чи провадять діяльність, контроль, за якою цим Кодексом покладено на митні органи, зобов'язані подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю.

Статтею 49 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з статтею 51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Статтею 53 Митного кодексу України передбачені документи, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, зокрема у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до частин 1, 2, 3, 6 статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно частин 1, 2 статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно підрозділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Статтею 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

З аналізу наведених норм вбачається, що митна вартість має бути підтверджена достовірними документами, що містять відомості про всі її складові, визначені на підставі об'єктивних даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до статті 59 Митного кодексу України, якою встановлено метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом фіскальної служби вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як:

1) фізичні характеристики;

2) якість та репутація на ринку;

3) країна виробництва;

4) виробник.

Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті.

Сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснене, і таке інше.

Аналіз положень Митного кодексу України від 13 березня 2012 року N 4495-VI дає підстави для висновку, що питання контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, як і визначення методу її обчислення у встановленому законом порядку в разі виникнення обґрунтованого сумніву, відносяться до виключної компетенції митних органів.

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України, про що вказано в ухвалі від 09 липня 2015 року по справі №804/16552/14.

Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості, вказував Верховний Суд України, митниця зобов'язана доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Оцінивши розбіжності, зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, та їх можливий вплив на визначення митної вартості за методом, обраним позивачем, суд приходить до висновку, що зазначені обставини не свідчили про наявність у митного органа обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, з огляду на наступне.

Враховуючи зазначені обставини справи та норми права, суд прийшов до висновку, що позивачем надано вичерпний перелік документально підтверджених відомостей, що піддаються обчисленню та відображають всі обов'язкові складові митної вартості, згідно п.2 ст.53 Митного кодексу України.

Разом з тим, підстави, зазначені в рішенні про коригування митної вартості, не свідчили про заявлення позивачем неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товару, у тому числі невірне визначення митної вартості товарів.

З викладеного вище вбачається, що обставини, які вказано відповідачем в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, жодним чином не впливають на визначення митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, а тому, прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів, є протиправним та підлягає скасуванню.

Аналіз положень частини третьої статті 53 та статей 54, 58 Митного кодексу України свідчить про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також, відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Так, відповідачем у картці відмови в прийнятті митної декларації № 110010000/2015/00317 від 05.05.2015р. та у рішенні про коригування митної вартості товарів № 110010000/2015/600343/1 від 05.05.2015р. здійснено порівняння митної вартості заявленої позивачем при розмитненні товару з раніше оформленим аналогічним товаром, що отримано позивачем згідно специфікації № 15 від 26.01.2015р. до контракту.

Згідно Специфікації № 15 від 26.01.2015р. до контракту продавець зобов'язався поставити ПАТ «ДМКД» товар в кількості - 100 100 метричних тон за ціною 2 843,00 рублів РФ за одну метричну тону, на умовах поставки: СРТ - станція Дніпродзержинськ, Придніпровської залізниці (Інкотермс - 2000).

Станом на дату підписання специфікації № 15 від 26.01.2015р. до контракту згідно офіційного сайту Центрального банку російської федерації офіційний курс рубля РФ до долару США становив 63,3930 рублів РФ за один долар США.

Проте, зміна ціни товару, що визначена в рублях РФ в специфікації № 18 від 15.04.2015р. до контракту в бік зменшення при порівняні з специфікацією № 15 від 26.01.2015р. до контракту, пояснюється зміною офіційного курсу рубля РФ до долару США та зміною світової вартості товару в бік зменшення.

Згідно специфікації № 15 від 26.01.2015р. ціна товару за одну метричну тону, на умовах поставки: СРТ - станція Дніпродзержинськ, Придніпровської залізниці становила 2 843,00 рублів РФ. Отже, 2 843,00 / 63,3930 = 44,85 доларів США за одну метричну тону товару.

Згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 26.01.2015р. вартість одного долару США становила 15,81 грн.

При перерахунку вартості товару, що визначена в доларах США в гривневий еквівалент, станом на 26.01.2015р. 44,85 * 15,81 = 709,08 грн. за одну метричну тону товару.

Згідно специфікації № 18 від 15.04.2015р. ціна товару за одну метричну тону, на умовах поставки: СРТ - станція Дніпродзержинськ, Придніпровської залізниці становила 1 850,00 рублів РФ. При перерахунку вартості товару, що визначена в рублях РФ в Долари США, станом на 15.04.2015р. 1 850,00 / 51,9749 = 35,59 доларів США за одну метричну тону товару.

Згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 15.04.2015р. вартість одного долару США становила 22,93 грн.

При перерахунку вартості Товару, що визначена в доларах США в гривневий еквівалент, станом на 15.04.2015р. 35,59 * 22,93 = 816,08 грн. за одну метричну тону товару.

Отже, на час підписання специфікації № 15 від 26.01.2015р. сторони визначили вартість товару на рівні - 2 843,00 рублів РФ за одну метричну тону, що дорівнює - 44,85 доларів США за одну метричну тону, або 709,08 грн. за одну метричну тону, та відповідно на момент підписання специфікації № 18 від 26.01.2015р. сторони визначили вартість товару - 1 850,00 рублів РФ за одну метричну тону, що дорівнює - 35,59 доларів США за одну метричну тону, або 816,08 грн. за одну метричну тону.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем під час прийняття оскаржуваних рішень залишено поза увагою, той факт, що незважаючи на зменшення вартості товару, що визначена в рублях РФ при порівнянні специфікації № 15 від 26.01.2015р. та специфікації № 18 від 15.04.2015р. до контракту вартість товару при її перерахунку в гривневий еквівалент навпаки зросла, що викликано зміною курсів валют.

Крім того, у матеріалах справи міститься висновок спеціаліста від 25.07.2015 року № ГО-2087, яким підтверджено митну вартість, яка вказана позивачем у митній декларації.

Одночасно суд зазначає, що наявність у базі даних митного органу інформації про більшу вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, не є підставою для не застосування основного методу для визначення митної вартості товарів, оскільки вказана обставина не перерахована у статті 58 МК України в якості підстави, що виключає застосування основного методу визначення митної вартості товарів.

Таким чином, відповідачем в рішенні про коригування митної вартості товарів не наведено жодного підтвердження тому, що позивач при декларуванні митної вартості товару зазначив не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснив розрахунок, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості, та що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

Щодо доводів відповідача про те, що на інвойсах не містяться штампи та печатки прикордонних служб, станції та митниць, що у відповідності до Положення про уніфікований порядок проставлення митними органами держав учасниць СНД на транспортних і комерційних документах печаток і штампів митних органів країв відправлення товару, а також митних органів транзитних країн, яке було затверджено на 32-му засіданні Ради керівників митних служб держав учасниць СНД рішенням № 5/32 від 13.09.2001 року, є підставою для здійснення додаткових форм митного контролю, то суд зазначає, що законодавством не передбачено обов'язковість наявності на комерційних документах печаток та штампів прикордонних та митних служб, а лише таку можливість, якщо вони наявні у перевізника.

Як пояснив представник позивача у судовому засіданні, ці документи не слідували разом із вантажем, а були отримані поштою, що не суперечить законодавству. В той же час, на товарно-транспортних документах, для яких наявність таких печаток і штампів є обов'язковою, ці реквізити в наявності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вказана обставина не може вважатись підставою для виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів.

Крім того, пославшись на наявність вищевказаних розбіжностей між інвойсами продавця та рахунками його постачальника, відповідач також зазначає про необхідність надання відомостей щодо транспортної складової, хоча згідно зовнішньоекономічного контракту та наданих позивачем документів підтверджено здійснення поставки на умовах СРТ - ст. Дніпродзержинськ Придніпровська з/д, які передбачають несення витрат на поставку товару до вказаного пункту призначення продавцем, отже включені у вартість товару. Натомість положення частини 2 ст. 53 МК України в такому випадку не передбачають необхідності надання транспортних (перевізних) документів.

Отже, повна вартість доставки товару на митну територію України була включена у заздалегідь визначену вартість товару за контрактом і здійснювалась постачальником, а тому деталі організації та вартості його транспортування не впливали на визначення митної вартості товару за основним методом.

Таким чином, суд вважає, що на підставі наданих декларантом документів, перелік яких відповідає вимогам ч.2 ст. 53 Митного кодексу України, з урахуванням умов поставки товару, митний орган мав можливість перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, і ці документи не містили дійсних розбіжностей, які б давали привід для обґрунтованого сумніву у правильності заявленої митної вартості і необхідність витребовувати додаткові документи.

Натомість відповідач витребував у позивача додаткові документи за всім переліком, що передбачено частиною 3 статті 53 МК України безвідносно перевірки саме тих обставин, які ним розцінені як суттєві розбіжності, а в подальшому ненадання позивачем цих додаткових документів використано для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації. Витребування за таких обставин додаткових документів свідчить про формальний підхід митного органу до перевірки правильності заявленої митної вартості.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 1 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України про коригування митної вартості товарів № 110010000/2015/600343/1 від 05.05.2015 року та визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110010000/2015/00317 від 05.05.2015 року, у зв'язку з чим адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» підлягає задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Виходячи з цього, сплачений позивачем судовий збір, що підтверджується платіжним дорученням, яке міститься в матеріалах справи, підлягає компенсації з Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 69, 70, 71, 86, 94, 122, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського» до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби про скасування картки відмови, визнання недійсним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України про коригування митної вартості товарів №110010000/2015/600343/1 від 05.05.2015 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110010000/2015/00317 від 05.05.2015 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби на користь Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського» судові витрати у сумі 2 436,00 (дві тисячі чотириста тридцять шість гривень 00 копійок) грн.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.254 КАС України.

Відповідно до ст.186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Н.В. Турлакова