Ухвала суду № 61586371, 22.09.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2016 року м. Київ К/800/19760/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого: Маслія В.І. (суддя-доповідач)

Суддів: Черпіцької Л.Т., Кравцова О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРИЙ ВІДЕНЬ» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 квітня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2016 року у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРИЙ ВІДЕНЬ» до Міністерства юстиції України, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Філюка Сергія Петровича, треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гречана Р.Т., Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", ОСОБА_3, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и л а:

У лютому 2016 року ТОВ «СТАРИЙ ВІДЕНЬ» звернулось до суду з позовом до Міністерства юстиції України, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Філюка С.П., треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гречана Р.Т., ПАТ «Укрсоцбанк», ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення від 29.12.2015 року № 27653910.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.04.2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, ТОВ «СТАРИЙ ВІДЕНЬ» звернулось з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Заперечуючи проти касаційної скарги, ПАТ «Укрсоцбанк» просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Філюка С.П. від 29.12.2015 року №27653910 зареєстровано право приватної власності на будівлю, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за ПАТ «Укрсоцбанк».

Не погоджуючись з зазначеним рішенням від 29.12.2015 року №27653910 та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з правомірності прийнятого рішення від 29.12.2015 року №27653910

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з доводами судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень врегульовано Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до статті 2 зазначеного Закону, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Згідно частини 5 статті 3 цього Закону державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості надходження заяв. Державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія.

За приписами статті 15 Закону визначено порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень, зокрема, державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 19 Закону державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом, та актів прийому-передачі активів та/або зобов'язань неплатоспроможного банку приймаючому або перехідному банку, крім випадків, визначених законом.

Постановою КМУ від 17.10.2013 року № 868 затверджено Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Порядок надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Вказаним Порядком визначено процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Згідно пункту 36 Порядку для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком.

Пунктом 37 Порядку визначено перелік документів, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, серед яких, зокрема, є: укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат; інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

У відповідності до пункту 46 Порядку для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає: 1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги; 2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки містить стаття 33 Закону.

Так, відповідно до абзацу 1 вказаної статті у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється зокрема згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно ст. 12 Закону у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з статтею 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Згідно із статтями 36, 37 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону. Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 укладено договір про надання кредитної лінії від 21.05.2005 року №38-05/3/129, за умовами якого останньому надано грошові кошти у тимчасове платне користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та цільового характеру використання.

За приписами п. 1.1.1 Договору надання кредиту буде здійснюватись окремими частинами зі сплатою 12,5 % річних в межах максимального ліміту заборгованості до 782 000 доларів США.

Крім того, між ПАТ «Укрсоцбанк» та ТОВ «СТАРИЙ ВІДЕНЬ» укладено іпотечний договір від 21.05.2007 року №38-02/1039, згідно якого позивачем передано в іпотеку в якості забезпечення виконання зобов'язання за договором від 21.05.2005 року №38-05/3/129 нежитлове приміщення №1 (будівля спального корпусу, літ А-3) загальною площею 952,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2.

Пунктом 4.1 Іпотечного договору визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов'язання, Іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно п. 4.5 Іпотечного договору Іпотекодержавтель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів: на підставі рішення суду або на підставі виконавчого напису нотаріусу, або шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язань в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку», або шляхом продажу предмету іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі - покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку», або шляхом організації іпотекодержателем продажу предмету іпотеки через укладання договору купівлі-продажу предмета іпотеки між іпотекодавцем та відповідним покупцем в порядку, встановленому ст. 6 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати».

Тобто, підставою для задоволення вимог іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання можливо: за окремим договором укладеним між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя або на підставі вимоги про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

Разом з тим, судами встановлено, що ПАТ «Укрсоцбанк» направлено ОСОБА_3 повідомлення про усунення порушень зобов'язання від 27.08.2014 року, яке отримано останнім 23.09.2014 року, а також на адресу позивача направлено вимоги від 29.01.2015 року (отримана представником позивача 26.02.2015 року) та від 21.04.2015 року (отримана представником позивача 20.05.2015 року).

Таким чином, наведене свідчить про те, що ПАТ «Укрсоцбанк» звернулось до відповідача із заявою про проведення державної реєстрації права власності на зазначене вище майно 25.12.2015 року, тобто у строк, що перевищує 30 днів з дня отримання позивачем вимог.

Водночас судами встановлено, що матеріали справи містяться відповідні листи, а також докази їх отримання як Боржником, так і представниками Іпотекодержателя, аналіз яких дозволяє зробити висновок, що в них міститься вимога до Боржника погасити заборгованість за Кредитним договором, а також попередження, адресоване Іпотекодержателю про те, що у випадку непогашення заборгованості Банк розпочне процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки.

Доводи касаційної скарги з приводу того, що відповідна вимога повинна бути направлена цінним листом з описом вкладення не заслуговують на увагу, оскільки такі вимоги жодним нормативно-правовим актом не передбачені.

Також колегія суддів не приймає до уваги доводи позивача, яким він заперечує факт отримання від ПАТ "Укрсоцбанк" вищезазначених листів, оскільки як встановлено судами попередніх інстанцій в ході розгляду справи, жодних доказів, які б спростовували факт отримання ним вимог Банку в порядку статті 35 Закону України "Про іпотеку" та направлення на його адресу інших листів, позивачем не надано.

Враховуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає обґрунтованим висновок судів першої та апеляційної інстанцій, що ПАТ «Укрсоцбанк» законно обрано в якості способу захисту порушеного права Іпотекодержателя звернення стягнення на предмет іпотеки, а прийняте державним реєстратором рішення про реєстрацію права власності на предмет іпотеки за ПАТ «Укрсоцбанк» на підставі застереження, що міститься в Іпотечному договорі прийнято правомірно.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРИЙ ВІДЕНЬ» - відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 квітня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: