Ухвала суду № 61586224, 26.09.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"26" вересня 2016 р. м. Київ К/800/14211/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Мойсюк М.І., розглянувши заяву Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про повернення судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2016 року у справі за позовом Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Ковельської районної державної адміністрації до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

у с т а н о в и в :

У серпні 2016 року Ковельська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області (далі - ОДПІ) звернулася до Вищого адміністративного суду України із заявою про повернення судового збору, сплаченого за подання зазначеної касаційної скарги.

В обґрунтування своїх вимог заявник зазначає, що ухвалою судді від 24 травня 2016 року у відкритті касаційного провадження у справі відмовлено на підставі пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, з огляду на приписи пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон № 3674-VI), заявник просила повернути сплачений судовий збір у розмірі 2192,40 гривень, згідно платіжного доручення від 28 квітня 2016 року № 228.

Вказана заява підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

За приписами частини 2 статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

У відповідності з положеннями пункту 3 частини 1 статті 7 Закону № 3674-VI сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

Разом з тим, відмова суддею доповідачем у відкритті касаційного провадження у справі, з підстав, передбачених пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, має свої особливості.

Так, у відповідності до приписів вищезазначеної норми суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі також у випадках, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми суддя-доповідач, відмовляючи у відкритті касаційного провадження у справі, здійснює перевірку доводів касаційної скарги та аналізує зміст оскаржуваних судових рішень, з огляду на їх законність та обґрунтованість, тобто фактично здійснює перевірку того, чи ґрунтуються їх висновки, зроблені під час розгляду справи, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, а також чи ухвалені вони відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

При цьому, застосовуючи положення пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя має дати оцінку наведеним у касаційній скарзі доводам, порівняти їх із висновками судів, викладеними в судових рішеннях, та вирішити питання, чи є необхідність перевірити висновки судів на підставі матеріалів справи.

Такі дії судді не є суто процесуальними діями, перелік яких міститься у інших пунктах частини 1 статті 7 Закону № 3674-VI та інших пунктах частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, і потребують оцінки обґрунтованості наведених у касаційній скарзі доводів порівняно з висновками судів у судових рішеннях.

Водночас за загальним змістом частини 1 статті 7 Закону № 3674-VI судовий збір повертається у випадку, коли настали процесуальні наслідки, які не залежать та не потребують розгляду справи по суті й оцінки обставин справи та наданих сторонами доказів.

Таким чином, вимоги пункту 3 частини 1 статті 7 Закону № 3674 не можуть бути застосовані у разі відмови у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати у цивільних справах і Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 12 листопада 2014 року (справа № 6 138цс14), а також у постановах цього ж суду від 16 червня 2015 року, 29 березня 2016 року (справи №№ 21-619а14, 21-3893а15 відповідно).

За змістом частини 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

З огляду на викладене, ухвала судді-доповідача Вищого адміністративного суду України про відмову у відкритті касаційного провадження з підстав, передбачених пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, є результатом касаційного перегляду.

Враховуючи наведене, судовий збір у даному випадку поверненню не підлягає, однак, сплачуючи такий, скаржник не правильно обчислив його розмір.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Окремі рішення, прийняті суб'єктом владних повноважень, можуть породжувати підстави для змін майнового стану фізичної чи юридичної особи.

Зокрема, реалізація таких рішень може призводити до зменшення або збільшення майна особи. Відповідно оскарження такого рішення спрямоване на захист порушеного права у публічно-правових відносинах з метою збереження належного особі майна.

З огляду на викладене адміністративними позовами майнового характеру є вимоги щодо протиправності рішень про визначення грошових зобов'язань платників податків, про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, про стягнення адміністративно-господарських та інших штрафних санкцій тощо.

Таким чином, звернені до суду вимоги про скасування рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень, безпосереднім наслідком яких є зміна складу майна позивача, є майновими.

Зі змісту ухвали судді про відмову у відкритті касаційного провадження у справі вбачається, що даний спір носить майновий характер.

Згідно з положеннями підпункту 3 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону № 3674-VI ставка судового збору за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду встановлюються у розмірі 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

За змістом частини 1 статті 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

У даному випадку, позовна заява подана у 2015 році після набрання чинності Законом України від 22 травня 2015 року № 484-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору".

Станом на 1 січня 2015 року, розмір мінімальної заробітної плати складав 1218 гривень.

В свою чергу, ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою, станом на момент звернення з цим позовом до суду першої інстанції, становила 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Таким чином, з урахуванням наведених положень Закону № 3674-VI і розміру майнових вимог, розмір ставки судового збору, за подання до адміністративного суду цієї касаційної скарги становить 1461,60 гривень, тоді як скаржником сплачену судовий збір у більшому розмірі, а саме 2192,40 гривень.

За правилами пункту 1 частини 1, частини 2 статті 7 Закону № 3674-VI сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених пунктом 1 частини 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною 1 цієї статті, - повністю.

З урахуванням наведеного, сплачена ОДПІ сума судового збору, підлягає поверненню на підставі пункту 1 частини 1 статті 7 Закону № 3674-VI, з відрахуванням суми судового збору за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду, у розмірі 1461,60 гривень, який було встановлено цим Законом на час подання скарги.

Враховуючи викладене, заяву ОДПІ про повернення судового збору слід задовольнити частково та повернути скаржнику судовий збір у розмірі 730,80 гривень.

На підставі викладеного, керуючись статтею 87 Кодексу адміністративного судочинства України, статтею 7 Закону України "Про судовий збір", -

у х в а л и в :

Заяву Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про повернення судового збору задовольнити частково.

Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві повернути сплачений Ковельською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області судовий збір у розмірі 730,80 гривень, згідно платіжного доручення від 28 квітня 2016 року № 228.

Копію ухвали разом з квитанцією про сплату судового збору надіслати заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого

адміністративного суду України М.І. Мойсюк