Постанова № 61585876, 27.09.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 743/313/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Павленко О.В.

Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 вересня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 27 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Красківської сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області, третя особа - Ріпкинський районний територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг), про визнання неправомірним рішення та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2016 року ОСОБА_2 (далі - Позивач, ОСОБА_2.) звернулася до Ріпкинського районного суду Чернігівської області з позовом до Красківської сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області (далі - Відповідач, Красківська сільрада) про:

- визнання неправомірним рішення від 11.12.2015 року в частині відмови у збереженні середньої заробітної плати протягом 6 місяців на період працевлаштування;

- зобов'язання Відповідача виплачувати Позивачу середній заробіток, який ОСОБА_2 отримувала на посаді сільського голови Красківської сільради, але не більш ніж на 6 місяців, починаючи з 13.11.2015 року та до часу працевлаштування;

- стягнення судових витрат, а саме - судового збору в сумі 1 378,00 грн., а також витрат за надання юридичної допомоги - 4 500,00 грн.

Протокольної ухвалою суду першої інстанції від 30.05.2016 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Ріпкинський районний територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) (далі - Третя особа, Ріпкинський РТЦ).

Постановою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 27.07.2016 року позов задоволено частково - визнано неправомірним рішення Красківської сільради від 11.12.2015 року в частині відмови ОСОБА_2 у збереженні середньої заробітної плати на період працевлаштування; зобов'язано Відповідача виплатити на користь Позивача середній заробіток, який вона отримувала на посаді сільського голови Красківської сільради, починаючи з 21.11.2015 року по 04.02.2016 року; стягнуто з Відповідача на користь Позивача 574,62 грн. сплаченого судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог та стягнуто з Відповідача на користь ОСОБА_2 834,00 грн. витрат на правову допомогу. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що оскільки Позивачем не виявлено бажання щодо працевлаштування на попередній роботі, яке було забезпечено Відповідачем з 04.02.2016 року, позовні вимоги підлягають задоволенню виключно за період, щодо якого було неможливе працевлаштування Позивача.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовну заяву у повному обсязі. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, наголошуючи, що суд не звернув увагу на те, що посада, на якій раніше працював Позивач, скорочена і складає 0,5 ставки, що не відповідає поняттю «рівноцінної посади» згідно Закону України «Про статус депутатів місцевих рад». Відтак, на переконання Апелянта, останньому не було запропоновано рівноцінну роботу на тому ж підприємстві, що суперечить вимогам наведеного Закону. Крім іншого, Позивач зауважив, що судом не було у повному обсязі вирішено питання про стягнення судових витрат на юридичну допомогу.

У судовому засіданні Позивач та представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, та просив суд її вимоги задовольнити повністю.

Представник Відповідача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції - без змін з підстав, що, на його переконання, ОСОБА_2 взагалі не мала на меті працевлаштування, а лише отримання грошових коштів у відповідності до ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», оскільки доказів звернення останньою до Третьої особи із заявою про поновлення на роботі матеріали справи не містять. Крім іншого, наголошує, що Позивачем не доведено можливість її поновлення на попередній роботі виключно на 0,5 ставки.

Третя особа, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не прибула.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, заслухавши пояснення представника Позивача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - змінити, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, зі змісту довідки Ріпкинського РТЦ від 24.11.2015 року №510 (а.с. 11) Позивач працював у Ріпкинському територіальному центра на посаді соціального працівника по Красківській сільській раді на ставку з 05.09.2005 року по 13.04.2006 року до обрання на посаду сільського голови Красківської сільради.

Згідно даних трудової книжки ОСОБА_2 була звільнена 13.04.2006 року з посади соціального працівника по Красківській сільраді Управління праці та соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області у зв'язку з обранням сільським головою Красківської сільської ради (а.с. 7-8), до виконання повноважень якого приступила 14.04.2006 року.

12.11.2015 року Позивача було звільнено з посади у зв'язку із закінченням строку повноважень згідно рішення першої сесії Красківської сільради VII скликання від 12.11.2015 року №1 (а.с. 9).

Згідно довідки Ріпкинського РТЦ від 24.11.2015 року №510 (а.с. 12) ОСОБА_2 працювала у Ріпкинському територіальному центра на посаді соціального працівника по Красківській сільській раді на ставку з 05.09.2005 року по 13.04.2006 року до обрання на посаду сільського голови Красківської сільради. Проте, станом на 24.11.2015 року на вказаній посаді працює ОСОБА_3, водночас інша рівноцінна робота по Красківській сільській раді відсутня.

Позивач 25.11.2015 року звернувся до голови Красківської сільської ради із заявою (а.с. 10) про вирішення питання про збереження за останнім середньої заробітної плати на період працевлаштування, що передбачено ч. 2 ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», у зв'язку з неможливістю працевлаштування за попереднім місцем роботи в Ріпкинському РТЦ на посаді соціального працівника по Красківській сільраді на ставку. До вказаної заяви було додано довідку Ріпкинського РТЦ від 24.11.2015 року №510.

Листом від 14.12.2015 року №03-16/203 (а.с. 14) Красківська сільрада повідомила ОСОБА_2 про те, що наслідками повторного розгляду 11.12.2015 року заяви від 25.11.2015 року було прийнято рішення про відмову у збереженні середньомісячної заробітної плати на період працевлаштування Позивача. При цьому з матеріалів справи, зокрема, зі змісту протоколу засідання третьої (позачергової) сесії Красківської сільради VII скликання, вбачається, що у ході розгляду заяви Позивача від 25.11.2015 року було досліджено наказ Ріпкинського ТРЦ від 04.12.2015 року №313-ОД (а.с. 34), яким ОСОБА_3 було попереджено про звільнення у зв'язку з поверненням на роботу ОСОБА_2, яка до обрання на посаду Красківського сільського голови займала посаду соціального робітника, з 04.02.2016 року.

Крім того, листом від 19.01.2016 року №10 (а.с. 69) Красківська сільрада повідомила Позивача, що згідно інформації директора Ріпкинського РТЦ 04.02.2016 року закінчується двомісячний строк попередження працівника, який перебуває на посаді, що її займала ОСОБА_2 до обрання Красківським сільським головою, про можливе звільнення у зв'язку з поверненням депутата місцевої ради на попередню роботу. У зв'язку з цим у даному листі викладена пропозиція звернутися до директора Третьої особи із заявою про надання попередньої посади, яку Позивач займав у даній установі до обрання Красківським сільським головою. Даний лист отримано ОСОБА_2 21.01.2016 року (а.с. 70).

На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. 118 Кодексу законів про працю України, ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», суд першої інстанції дійшов висновку про наявність достатніх підстав для виплати Позивачу середній заробіток за період неможливості працевлаштування, а саме з 21.11.2015 року по 04.02.2016 року. Крім того, суд зазначив, що оскільки ОСОБА_2 не було виявлено бажання працевлаштуватися на посаді, на якій остання працювала до обрання головою Красківської сільради, позовні вимоги за період з 04.02.2016 року задоволенню не підлягають.

З таким висновком суду першої інстанції не можна повністю погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 118 Кодексу законів про працю України працівникам, звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах, а також у партійних, профспілкових, комсомольських, кооперативних та інших громадських організаціях, надається після закінчення їх повноважень за виборною посадою попередня робота (посада), а при її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації.

При цьому, приписами Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» наведені гарантії, передбачені ст. 118 КЗпП України, розширені.

Так, згідно ч. 2 ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» депутату місцевої ради, який працював у раді на постійній основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота (посада), а за її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації.

У разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що гарантія збереження середньої заробітної плати, яку голова сільської ради одержував на виборній посаді, можлива лише за умови неможливості надання йому попередньої роботи і виключно на період його працевлаштування, але не більше шести місяців. При цьому необхідною умовою реалізації зазначеного права є неможливість забезпечення роботодавцем надання попередньої роботи (посади), а у разі її відсутності - іншої рівноцінної роботи (посади) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації.

Крім іншого, судова колегія вважає за необхідне підкреслити, що Закон України «Про статус депутатів місцевих рад» покладає на роботодавця обов'язок забезпечити депутату, строк повноважень якого завершився, надання попередньої роботи (посади) і лише в разі її відсутності - іншої рівноцінної роботи (посади) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації. Жодних застережень з приводу умов оплати праці або повної чи часткової зайнятості наведений нормативний акт не містить.

Відтак посилання Апелянта на те, що починаючи з 05.05.2015 року посада соціального працівника Ріпкинського РТЦ по Красківській сільраді передбачала 0,5 ставки замість цілої, що свідчить про відсутність рівноцінної роботи (посади) в Ріпкинському РТЦ, є помилковим.

Крім іншого, матеріали справи не містять доказів звернення Позивача до Третьої особи із заявою про прийняття на роботу на посаді соціального робітника відділення соціальної допомоги після 04.02.2016 року та працевлаштування останньою ОСОБА_2 на 0,5 ставки.

З урахуванням наведеного, доводи Апелянта по неврахування судом першої інстанції нерівноцінності запропонованої Позивачу посади у зв'язку зі зменшенням розміру ставки до 0,5 судовою колегією оцінюються критично, оскільки, по-перше, вимог щодо поновлення колишнього депутата на тій самій посаді на аналогічних умовах Закон України «Про статус депутатів місцевих рад» не містять, по-друге, доказів відмови у працевлаштуванні ОСОБА_2 на повну ставку за посадою, на якій остання працювала до обрання сільським головою, Позивачем надано не було.

Відтак, оскільки ОСОБА_2 було запропоновано попередню її роботу, однак остання від неї відмовилася, у Відповідача не виникло обов'язку щодо виплати Позивачу середньої заробітної плати після 04.02.2016 року.

Аналогічна позиція випливає зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 09.12.2014 року у справі № К/9991/17980/12.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що, як вірно встановлено судом першої інстанції, у період до 04.02.2016 року Відповідачем не було забезпечено працевлаштування Позивача, наслідком чого є покладання на Красківську сільраду передбаченого Законом України «Про статус депутатів місцевих рад» обов'язків забезпечити збереження середньої заробітної плати ОСОБА_2, яку вона одержувала на виборній посаді у раді, за рахунок місцевого бюджету, та визнання неправомірним рішення від 11.12.2015 року.

При цьому, судом першої інстанції помилково зазначено, що період, за який Красківська сільрада повинна забезпечити збереження середньої заробітної плати Позивача, обраховується з 21.11.2015 року, оскільки, як було встановлено раніше, ОСОБА_2 була звільнена з посади сільського голови 12.11.2015 року. А відтак саме з моменту звільнення такої особи починається обрахунок періоду її працевлаштування.

Крім іншого, судом апеляційної інстанції враховується, що з метою повного та всебічного захисту прав особи суд першої інстанції повинен був здійснити розрахунок належної Позивачу до виплати середньої заробітної плати за період, протягом якого неможливо було забезпечити працевлаштування особи.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 5 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 Порядку обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100) нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Пунктом 8 Порядку №100 закріплено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно довідки Красківської сільради від 25.04.2016 року №96 (а.с. 37) заробітна плата Позивача за вересень 2015 року складала 6 606,16 грн., за жовтень 2015 року - 6 606,16 грн. При цьому кількість робочих днів у вересні 2015 року становила 22, а у жовтні 2015 року - 21.

Відтак середньоденна заробітна плата Позивача складала 307,26 грн. ((6 606,16 + 6 606,16) / 43). Отже, враховуючи, що у період з 12.11.2015 року по 04.02.2016 року кількість робочих днів складала 57, розмір належної до виплати ОСОБА_2 середньої заробітної плати за період працевлаштування складає 17 513,82 грн. (307,26 х 57).

Оцінюючи посилання Апелянта на вирішення судом першої інстанції питання про стягнення з Відповідача витрат на юридичну допомогу у повному обсязі, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: 1) витрати на правову допомогу; 2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Приписи ч. ч. 1, 3 ст. 94 КАС України визначають, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З наведеного випливає, що витрати, підтверджені документально, підлягають присудженню з суб'єкта владних повноважень у повному обсязі виключно у випадку ухвалення рішення на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, у повному обсязі. Часткове ж задоволення позовних вимог має своїм наслідком присудження судових витрат пропорційно до задоволених вимог.

При цьому, відповідно до ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем сплачено витрати на правову допомогу у розмірі 4 500,00 грн. відповідно до договору «Про надання правової допомоги» від 01.03.2016 року (а.с. 20) згідно квитанції до прибуткового касового ордера (а.с. 19).

Згідно журналів судового засідання від 30.05.2016 року (а.с. 42-43) та від 27.07.2016 року (а.с. 73-74), представник Позивача брав участь у судовому засіданні 1 годину 11 хвилин. Доказів вчинення інших процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи, Апелянтом не надано.

Відтак, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з Відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 834,00 грн..

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, проте ухвалив судове рішення з помилковим застосуванням норм матеріального права.

Приписи ч. 1 ст. 195 КАС України закріплюють, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду.

Відповідно до ч.1 ст. 201 КАС України підставами для зміни постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є правильне по суті вирішення справи, але із помилковим застосуванням норм матеріального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання про необхідність виплати Позивачу середньомісячної заробітної плати на період працевлаштування допущено помилкове застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення питання, у зв'язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції змінити.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 27 липня 2016 року - змінити, вказавши, що період працевлаштування, за який необхідно виплатити ОСОБА_2 середній заробіток, починається з 12 листопада 2015 року.

Доповнити постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 27 липня 2016 року новим абзацом, виклавши його таким чином:

«Стягнути з Красківської сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області (Чернігівська область, Ріпкинський район, с. Красківське, вул. Шевченка, 16, код ЄДРПОУ 03316123) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) середню заробітну плату за період працевлаштування з 12 листопада 2015 року по 14 лютого 2016 року у розмірі 17 513 (сімнадцять тисяч п'ятсот тринадцять) гривень 82 коп.».

У решті постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 27 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Красківської сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області, третя особа - Ріпкинський районний територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг), про визнання неправомірним рішення та зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на судові рішення подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Шурко О.І.

Кузьменко В. В.