Постанова № 61585665, 22.09.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 вересня 2016 рокусправа № 804/868/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.

суддів: Ясенової Т.І. Суховарова А.В.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2016 року в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області

про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення на час вимушеного прогулу,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 у лютому 2016 року звернувся до суду з позовом, в якому просив: скасувати наказ Управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області № 21 о/с від 29.01.2016 в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в Національній поліції України; поновити ОСОБА_1 на роботі в Національній поліції на посаді оперуповноваженого сектору карної поліції Довгинцівського відділення поліції Криворізького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області; зобов'язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 2380,00 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду та прийняти нову, якою позов задовольнити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області № 21 о/с від 29.01.2016, ОСОБА_1 з 29 січня 2016 року звільнено за пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) з посади старшого лейтенанта поліції оперуповноваженого Довгинцівського відділення поліції Криворізького відділу поліції.

Підставою для звільнення став рапорт ОСОБА_1 від 28.01.2016.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність наказу № 21 о/с від 29.01.2016 та відсутність підстав для поновлення ОСОБА_1 на посаді, адже ОСОБА_1 самостійно подано рапорт про звільнення зі служби в Національній поліції, не відкликав його та не продовжував працювати у випадку небажання розірвати трудовий договір, при отриманні трудової книжки не надав жодних заперечень та не відмовився від її отримання.

Проте суд апеляційної інстанції знаходить необґрунтованими такі висновки суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється за власним бажанням.

Частиною 2 вказаної статті Закону передбачено, що днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки визначений Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР № 114 від 29.07.1991.

Пунктом 63 Положення передбачено, що особи рядового і молодшого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік), зокрема, за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.

Відповідно до пункту 68 Положення особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що особа до закінчення тримісячного строку має право відкликати рапорт про звільнення.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 28 січня 2016 року на ім'я т.в.о. начальника ГУНП України в Дніпропетровській області Репешко І.В. було подано рапорт про звільнення зі служби за власним бажанням, який зареєстровано 29.01.2016 за вх. № Ф-2.

Оскаржуваний наказ № 21 о/с було винесено 29.01.2016, тобто без врахування строку на відкликання рапорту про звільнення, що свідчить про порушення відповідачем вимог чинного законодавства щодо порядку звільнення працівників з органів внутрішніх справ, а тому останній підлягає скасуванню як такий, що суперечить закону.

Спростовуючи висновки суду першої інстанції щодо правомірності винесення відповідачем оскаржуваного наказу до закінчення строку, передбаченого п. 68 Положення, оскільки сторони можуть домовитися про конкретну дату звільнення, суд апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази погодження позивачем та відповідачем дати звільнення зі служби в поліції.

В рапорті ОСОБА_1 не зазначав дату, з якої просить його звільнити, а погодження вказаної дати керівництвом в односторонньому порядку не може вважатися домовленістю сторін про припинення трудових правовідносин.

Доводи відповідача, що Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР № 114 від 29.07.1991, не регулює порядок проходження служби працівниками Національної поліції, суд апеляційної інстанції знаходить необґрунтованими, адже відповідно до статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, тобто по своїй суті є реорганізованими органами внутрішніх справ.

Вищевказана постанова КМУ № 114 є чинною, інший нормативно-правовий акт, який регулює питання проходження служби в Національній поліції, не прийнято.

Крім того, навіть якщо взяти до уваги вказані доводи відповідача, застосуванню підлягають положення статті 38 КЗпП України, якими передбачено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Також суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність написання ОСОБА_1 рапорту про звільнення під тиском начальника Довгинцівського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3, оскільки останній не має можливості вплинути на кримінальне провадження, що перебуває в органах прокуратури відносно ОСОБА_1, що повинен був розуміти позивач, як особа з вищою юридичною освітою.

Спростовуючи такі висновки суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що позивач був звільнений зі служби в Національній поліції не в результаті порушення проти нього кримінальної справи, а у зв'язку з поданням рапорту про звільнення за власним бажанням. З показань свідків, допитаних у суді першої інстанції, в тому числі самого ОСОБА_3, вбачається, що начальником Довгинцівського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 було рекомендовано ОСОБА_1 звільнитися за власним бажанням, оскільки потім його може бути звільнено з підстав, що негативно вплинуть на подальшу професійну діяльність, що може розцінюватися, з урахуванням посади ОСОБА_3, як певний тиск чи спонукання до звільнення позивача.

Сам же факт звернення ОСОБА_1 до суду про поновлення на роботі у встановлений законом строк та подання рапорту до Національної поліції про поновлення на посаді, копія якого міститься в матеріалах справи, свідчить про бажання позивача продовжувати службу в Національній поліції.

Сукупність викладених обставин доводить протиправність оскаржуваного ОСОБА_1 наказу, внаслідок чого позивач підлягає поновленню на посаді із нарахуванням на виплатою на його користь заробітку за час вимушеного прогулу.

Враховуючи сукупність викладених обставин, колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому вбачаються підстави для скасування постанови та ухвалення нового судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2016 року в адміністративній справі № 804/868/16 скасувати.

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати наказ Управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області № 21 о/с від 29.01.2016 в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в Національній поліції України.

Поновити ОСОБА_1 на роботі в Національній поліції на посаді оперуповноваженого сектору карної поліції Довгинцівського відділення поліції Криворізького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області.

Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст постанови складений 27 вересня 2016 року.

Головуючий: О.В. Головко

Суддя: Т.І. Ясенова

Суддя: А.В. Суховаров