Постанова № 61585209, 14.09.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2016 року 810/2146/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., за участю секретаря судового засідання Тятькова І.А.

За участю позивача - ОСОБА_1

Представника відповідача - В.Л. Дорошкевич

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-

о б с т а в и н и с п р а в и:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Онопрієнко Інни Віталіївни у невиконанні передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів примусового виконання судового рішення у справі № 810/3107/15 у виконавчому проваджені № 49682059;

- зобов'язати відповідача вжити всіх заходів передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання судового рішення у справі № 810/3107/15, неупереджено, своєчасно і у повному обсязі вчинити виконавчі дії у виконавчому проваджені № 49682059.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Постановою Київського окружного адміністративного суду від 11 березня 2016 року у справі №810/444/16 постанова державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Онопрієнко І.В. про закінчення виконавчого провадження від 27.01.2016 визнана протиправною та скасована.

01 квітня 2016 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Онопрієнко І.В. винесено постанову про відновлення виконавчого провадження за виконавчим листом №810/3107/15 від 20.10.2015, виданим Київським окружним адміністративним судом про зобов'язання Міністерства екології та природних ресурсів України надати ОСОБА_1 відповідь на його запит про інформацію від 17.06.2015 у строк, визначений частиною другою статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» (впродовж 48 годин з дня отримання копії постанови).

21 квітня 2016 року із Київського окружного адміністративного суду відповідачу надійшов виконавчий лист №810/3107/15 від 20.10.2015.

Відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у невиконанні ним жодної дії з примусового виконання судового рішення протягом трьох місяців з дня відновлення виконавчого провадження та більше двох місяців з дня надходження до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконавчого листа №810/3107/15 від 20.10.2015.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2016 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив суд відмовити у позові. При цьому, відповідач своїм правом на подання письмових заперечень проти адміністративного позову, передбаченими статтею 49 Кодексу адміністративного судочинства України, не скористався.

На підставі частини третьої статті 160 КАС України в судовому засіданні 14 вересня 2016 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

в с т а н о в и в:

11.12.2015 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа Київського окружного адміністративного суду від 20.10.2015 в адміністративній справі № 810/3107/15 (а.с. 36).

21.12.2015 відповідачем відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа від 20.10.2015 в адміністративній справі № 810/3107/15 про зобов'язання Міністерства екології та природних ресурсів України надати ОСОБА_1 відповідь на його запит на інформацію від 17.06.2015 у строк, визначений ч. 2 ст. 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" (впродовж 48 годин з дня отримання копії постанови), яка направлена на адресу позивача та Міністерства екології та природних ресурсів України листом Вих. №20.1-129/13 від 23.12.2015 (а.с. 8, 38).

11.01.2016 Міністерством екології та природних ресурсів України направлено на адресу відповідача супровідний лист від 11.01.2016 № 5/1-6/219-16 з копією відповіді від 26.10.2015 №7/295-15 про фактичне виконання виконавчого листа від 20.10.2015 в адміністративній справі № 810/3107/15 (Вх. № 3822-0-61-16 від 15.01.2016) (а.с. 40-46).

На підставі чого, 27.01.2016 відповідачем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа від 20.10.2015 в адміністративній справі № 810/3107/15 виконавче провадження ВП № 49682059 (а.с. 48).

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 11.03.2016 у справі №810/444/16 встановлено, що лист Міністерством екології та природних ресурсів України від 26.10.2015 №7/295-15 не містить інформації щодо якої позивачем було подано запит від 17.06.2015, на підставі чого постанова державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Онопрієнко І.В. про закінчення виконавчого провадження від 27.01.2016 визнана протиправною та скасована (а.с. 49-52).

01.04.2016 відповідачем винесено постанову про відновлення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа від 20.10.2015 в адміністративній справі № 810/3107/15 виконавче провадження ВП № 49682059 (а.с. 9).

01.04.2016 відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції направив постанову про відновлення виконавчого провадження від 01.04.2016 листом Вих. № 321/13 від 01.04.2016 на адресу позивача та Міністерства екології та природних ресурсів України (а.с. 54).

13.04.2016 Київський окружний адміністративний суд супровідним листом Вих. №810/3107/15 від 13.04.2016 направив на адресу відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повторно виконавчий лист в адміністративній справі №810/3107/15, який останній отримав 21.04.2016, про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення поштового відправлення №0160123128106.

На підставі ненадходження протягом трьох місяців виконавчого документу на виконання 14.07.2016 відповідачем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа від 20.10.2015 в адміністративній справі № 810/3107/15 виконавче провадження ВП № 49682059, яка направлена позивачу та Міністерству екології та природних ресурсів України супровідним листом Вих. №321/13 від 14.07.2016 (а.с. 55).

Разом з тим, після звернення позивача до суду, 06.09.2016 відповідачем винесено постанову про скасування процесуального документу, якою скасовано документ «Постанову про закінчення ВП № 49682059» від 14.07.2016, що видала Онопрієнко І.В. при примусовому виконанні виконавчого листа від 20.10.2015 в адміністративній справі № 810/3107/15, яка направлена позивачу та Міністерству екології та природних ресурсів України супровідним листом Вих. №321/13 від 06.09.2016.

06.09.2016 відповідачем на адресу Міністерства екології та природних ресурсів України направлена вимога державного виконавця Вих. №20.1-321/13 від 06.09.2016, в який виконавець вимагав:

1. Міністерству екології та природних ресурсів України в 3-денний строк, з дня отримання вимоги надати до Відділу документи, підтверджуючі виконання рішення суду.

2. У разі неповного виконання рішення суду, виконати виконавчий лист №810/3107/15 виданий 20.10.2015 Київським окружним адміністративним судом про зобов'язання Міністерства екології та природних ресурсів України надати ОСОБА_1 відповідь на його запит на інформацію від 17.06.2015 у строк, визначений ч. 2 ст. 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" (впродовж 48 годин з дня отримання копії постанови) у повному обсязі.

3. Повідомити прізвище, ім'я, по-баткові, посаду особи, яка відповідальна за виконання рішення суду.

4. Надати пояснення відповідальних осіб про причини неможливості виконання рішення суду в повному обсязі.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV (надалі - Закон №606-XIV).

Відповідно до ст.1 Закону №606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно ч.1 ст.6 Закону №606-XIV державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону №606-XIV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частин 2 та 5 статті 25 Закону №606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

У разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення (частина 1 статті 27 Закону №606-XIV).

Згідно зі статтею 32 Закону №606 заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону №606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Стаття 75 Закону №606-XIV встановлює порядок дій державного виконавця у випадку коли боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії.

Так, після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.

У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Відповідно до ст. 89 Закону №606-XIV у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Провівши системний аналіз вищезазначених норм права, суд приходить до висновку, що державний виконавець наділений правом накладати на боржника штраф тільки у разі невиконання рішення суду у встановлений строк без поважних причин.

Як було встановлено судом, постанова про відкриття виконавчого провадження винесена державним виконавцем 21.12.2015 та направлена позивачу та Міністерству екології та природних ресурсів України - 23.12.2015. У постанові про відкриття виконавчого провадження добровільний строк виконання зазначено: 7-дений строк з дня винесення (отримання) постанови.

Проте лише, 11.01.2016 Міністерством екології та природних ресурсів України направлено на адресу відповідача супровідний лист від 11.01.2016 № 5/1-6/219-16 з копією відповіді від 26.10.2015 №7/295-15 про фактичне виконання виконавчого листа від 20.10.2015 в адміністративній справі № 810/3107/15, який відповідачем відповідно до відмітки отримано 15.01.2016 Вх. №3822-0-61-16.

Суд звертає увагу, що законодавець покладає обов'язок на державного виконавця застосувати до боржника заходи впливу у разі невиконання ним рішення суду. Так частиною першою статті 27 Закону передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Однак, відповідачем не скоєно жодної дії з примусового виконання рішення суду.

Також, суд зазначає, що відповідачем було винесено постанову від 27.01.2016 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа від 20.10.2015 в адміністративній справі № 810/3107/15 виконавче провадження ВП № 49682059, яка скасована постановою Київського окружного адміністративного суду від 11.03.2016 у справі №810/444/16 оскільки суд дійшов висновку, що лист Міністерством екології та природних ресурсів України від 26.10.2015 №7/295-15 не містить інформації щодо якої позивачем було подано запит від 17.06.2015.

Постанова про відновлення виконавчого провадження винесена державним виконавцем 01.04.2016.

14.07.2016 відповідачем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа від 20.10.2015 у зв'язку з ненадходженням протягом трьох місяців виконавчого документа на виконання, яка в подальшому була скасована самим відповідачем постановою про скасування процесуального документу від 06.09.2016 у зв'язку з неповним дослідженням матеріалів виконавчого провадження.

На підставі чого, та враховуючи твердження відповідача про неотримання повторно виконавчого листа, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В матеріалах справи міститься підтвердження направлення Київським окружним адміністративним судом листом від 13.04.2016 на адресу відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повторно виконавчого листа в адміністративній справі №810/3107/15, який останній отримав 21.04.2016, про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення поштового відправлення №0160123128106.

А тому, бездіяльність відповідача, яка полягала у не вчиненні жодних дій у період з 21.04.2016 по 14.07.2016 щодо примусового виконання виконавчого листа №810/3107/15 виданого 20.10.2015 та не застосування заходів примусу та відповідальності, передбачених чинним законодавством, є протиправною та безпідставною.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України виявлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності слугує підставою для задоволення адміністративного позову за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Суд зазначає, що бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, тобто невчинення дії, яку носій публічної влади зобов'язаний був вчинити. Адміністративні суди повинні перевіряти дії та бездіяльність суб'єктів владних повноважень відповідно до публічно-правових відносин, що охороняються Кодексом адміністративного судочинства України. Тобто слід перевіряти, чи відповідні дії або бездіяльність здійснені в рамках виконання суб'єктом владних управлінських функцій на основі законодавства та наданих повноважень.

З огляду на що в межах даної справи суд дійшов висновку про вчинення відповідачем протиправної бездіяльності.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві докази позивача є обґрунтованими.

Частина 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України надає право кожній особі, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси, в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду.

Суд звертає увагу на те, що згідно з вищевказаними нормами права, та, виходячи із специфіки завдання адміністративного судочинства, особа має право звернутись за судовим захистом до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права, свободи чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Відтак, статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено право особи на судовий захист, відповідно до якого кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Таким чином, право на судовий захист має лише та особа, яка є субєктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч.2 ст.71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є такими, що підлягають до задоволенню.

За приписами ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 69-71, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Онопрієнко Інни Віталіївни у невиконанні передбачених законом України «Про виконавче провадження» заходів примусового виконання судового рішення у справі № 810/3107/15 у виконавчому провадженні № 49682059.

Зобов'язати Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вжити всіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання судового рішення у справі №810/3107/15 неупереджено своєчасно і в повному обсязі вчинити виконавчі дії у виконавчому проваджені №49682059.

Присудити на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 551,21 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна гривна 21 копійка) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622).

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Я.В. Горобцова