Рішення № 61582719, 22.09.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/1323/16-ц Головуючий у І інстанції Чернов Д. Є.Провадження № 22-ц/780/3900/16 Доповідач у 2 інстанції Білоконь О. В.Категорія 26 22.09.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

22 вересня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі :

головуючого судді - Білоконь О.В.,

суддів: Верланова С.М., Савченка С.І.,

при секретарі Дрозд Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 30 березня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк "Правекс-Банк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором , -

встановила:

У лютому 2016 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на таке.

25 липня 2007 року між ОСОБА_2 та АКБ «Правекс-Банк», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ПАТ КБ «Правекс-Банк» було укладено кредитний договір №415-003/07Ф.

За умовами договору банк надав ОСОБА_4 право скористатися кредитом на загальну суму 100000 доларів США із виплатою 15% річних за час фактичного користування кредитом, а відповідач зобов'язався здійснювати своєчасне погашення частини кредиту відповідно до графіку, щомісячно сплачувати відсотки за користування кредитом та повернути кредит у повному розмірі у строк, визначений кредитним договором.

05 серпня 2008 року сторонами був укладений договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 415-003/07Ф від 25 липня 2007 року, згідно з яким, банк надав позичальнику ОСОБА_2 кредит на загальну суму 140000 доларів США по 20 червня 2008 року зі сплатою 15% річних, з 20 червня 2008 року по 25 липня 2010 року зі сплатою 16% відсотків».

З метою забезпечення виконання позичальником кредитних зобов»язань за вказаним кредитним договором, між банком та ОСОБА_3 укладено договір поруки № 415-003/07Ф від 26 липня 2007 року ОСОБА_3, за яким останній зобов'язався перед позивачем нести солідарну майнову відповідальність за виконання в повному обсязі зобов'язань взятих на себе відповідачем ОСОБА_2 за кредитним договором № 415-003/07Ф від 25 липня 2007 року та можливих змін та доповнень до нього щодо сплати відсотків, неустойки (штрафу, пені), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом у строк до 25 липня 2010 року у розмірі 100 000 доларів США та будь якого збільшення цієї суми, яке прямо передбачено умовами кредитного договору, відшкодування збитків та іншої заборгованості.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків за кредитним договором станом на 30 листопада 2015 року за заборгованість відповідачів перед позивачем складала 168724 доларів США, в тому числі: заборгованість по кредиту - 140 000 доларів США, заборгованість по відсоткам - 28 724 доларів США.

В зв'язку з вищевикладеним, позивач просив стягнути солідарно з відповідачів на його користь заборгованість в сумі 168 724 доларів США та судові витрати.

Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 30 березня 2016 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Правекс-Банк» заборгованість за Кредитним договором № 415-003/07Ф від 25.07.2007 року в сумі 168 724 долари США та судовий збір в сумі 58 581,41 грн.

Не погодившись з рішення суду, відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову з підстав його незаконності та необґрунтованості, порушення та неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, неповноти встановлення судом обставин справи.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд розглянув справу у відсутність відповідачів з порушенням вимог цивільно-процесуального законодавства, чим порушив права відповідачів на участь у судому засіданні та можливість подати заяву про застосування наслідків спливу строків позовної давності. Просив відмовити у задоволенні позову з підстав пропуску судом строків позовної давності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду відповідає не у повній мірі.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що за умовами укладеного 25 липня 2007 року між банком та ОСОБА_2 договору, позивач з 25.07.2007 року по 25.07.2010 року надав відповідачу право скористатися кредитом на загальну суму 100000 доларів США для споживчих цілей, а також з метою сплати страхових платежів за договорами страхування заставного майна, укладення яких здійснюється на підставі та з урахуванням вимог п.6.1.11. кредитного договору із розрахунку 15% річних за час фактичного користування кредитом, а відповідач зобов'язався здійснювати своєчасне погашення частини кредиту відповідно до графіку, що є невід'ємним додатком до кредитного договору, щомісячно сплачувати відсотки за користування кредитом та повернути кредит у повному розмірі у строк, визначений кредитним договором.

05.08.2008 року між позивачем та відповідачем був укладений договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 415-003/07Ф від 25.07.2007 року, згідно з яким, п. 1.1. та п. 1.2. договору були викладені у новій редакції: «1.1. Банк надає Позичальникові кредит в іноземній валюті на загальну суму 140000 доларів США», «1.2. Кредит надається позичальникові строком з 25 липня 2007 року по 20 червня 2008 року зі сплатою 15% річних, з 20 червня 2008 року по 25 липня 2010 року зі сплатою 16% відсотків».

Крім того, за договором поруки № 415-003/07Ф від 26.07.2007 року (п. 1.1) ОСОБА_3 зобов'язався перед позивачем нести солідарну майнову відповідальність за виконання в повному обсязі зобов'язань взятих на себе відповідачем ОСОБА_2 за кредитним договором № 415-003/07Ф від 25 липня 2007 року та можливих змін та доповнень до нього щодо сплати відсотків, неустойки (штрафу, пені), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом у строк до 25 липня 2010 року у розмірі 100 000 доларів США та будь якого збільшення цієї суми, яке прямо передбачено умовами кредитного договору, відшкодування збитків та іншої заборгованості.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

У відповідності до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк та інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд обґрунтовано виходив з положень ст.ст. 526, 1054 ЦК України та дійшов правильного висновку про те, що відповідачі своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконали, щомісячних платежів по поверненню кредиту та погашенню процентів не здійснили, у зв»язку з чим утворилась заборгованість 168724 доларів США, в тому числі: заборгованість по кредиту - 140 000 доларів США, заборгованість по відсоткам - 28 724 доларів США.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду про необхідність стягнення вказаної заборгованості у солідарному порядку з боржника та поручителя, з таких міркувань.

Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За змістом ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

За умовами договору поруки № 415-003/07Ф від 26 липня 2007 року, який укладено між банком та ОСОБА_3, він діє до 25 липня 2013 року ( п.4.1.), отже, за змістом ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припинилась після закінчення цього строку, встановленого в договорі поруки.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, банк звернувся до суду з позовом з вимогою до поручителя у лютому 2016 року, тобто після припинення 25 липня 2013 року поруки ОСОБА_3 за договором поруки № 415-003/07Ф від 26 липня 2007 року.

Ухвалюючи рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором із поручителя ОСОБА_3, суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права, не врахував вимоги ч.4 ст. 559 ЦК України, умов договору поруки та фактичні обставини справи, зокрема, що позивач протягом дії поруки не пред'явив вимоги до поручителя.

За таких обставин, на підставі п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, рішення суду про задоволення позовних вимог шляхом солідарного стягнення суми заборгованості з боржника і поручителя підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про стягнення суми кредитної заборгованості із боржника ОСОБА_2 і про відмову в задоволенні позову в частині стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_3

При цьому колегія суддів виходить з того, що наданий позивачем розрахунок заборгованість у розмірі 168724 доларів США, в тому числі: заборгованість по кредиту - 140 000 доларів США, заборгованість по відсоткам - 28 724 доларів США є достовірним, оскільки він підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачами.

Подана 25 травня 2016 року до апеляційного суду Київської області відповідачем ОСОБА_2 заяву про застосування строків позовної давності у справі ( а.с.169-171) колегія суддів залишає без розгляду з таких міркувань.

За змістом частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до частини першої статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції при розгляді справи здійснює перевірку і оцінку фактичних обставин справи та їх юридичну кваліфікацію в межах доводів апеляційної скарги, які вже були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Нові матеріально-правові вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, не приймаються та не розглядаються судом апеляційної інстанції. Той факт, що сторона не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції у випадках, передбачених законом може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, а не для вирішення апеляційним судом її заяви про застосування позовної давності.

Оскільки стаття 267 ЦК України є нормою матеріального права суд апеляційної інстанції не вправі розглядати заяву про застосування строків позовної давності.

Саме такий висновок зробив Верховний суд України у справі за № 6-780 цс 15 від 30 вересня 2015 року, застосування якого є обов»язковим для усіх судів України.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач ОСОБА_2 не брав участі у розгляді справи судом першої інстанції не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки відповідно до ч.3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це призвело дог неправильного вирішення справи, разом з тим судом першої інстанції відносно позичальника ОСОБА_5 ухвалено законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 30 березня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк "Правекс-Банк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1), адреса: АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Правекс-Банк» (код ЄДРПОУ 14360920 місцезнаходження: 01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/2) заборгованість за кредитним договором № 415-003/07Ф від 25.07.2007 року в сумі 168 724 (сто шістдесят вісім тисяч сімсот двадцять чотири долари США), яка складається з заборгованості по кредиту в сумі 140 000 доларів США та заборгованості по відсоткам в сумі 28 724 доларів США.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1), адреса: АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Правекс-Банк» (код ЄДРПОУ 14360920 місцезнаходження: 01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/2) судовий збір в сумі 58581 гривня 41 копійка.

В решті позову відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту проголошення.

Головуючий

Судді :