Ухвала суду № 61579758, 21.09.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/4570/16 Головуючий 1-ї інстанції - Сітбаталова Н.І.

Справа № 635/4598/16-ц Доповідач -Костенко Т.М.

Категорія - інші

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого: Костенко Т.М.

суддів: Бездітка В.М., Довгаль А.П.

за участю секретаря Кравченко О.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою голови Харківської обласної організації «Наука, освіта та право захист» - ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, та її неповнолітньої дочки ОСОБА_3 на ухвалу судді Харківського районного суду Харківської області від 03 червня 2016 року у справі за позовом голови Харківської обласної організації «Наука, освіта та право захист» - ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, та її неповнолітньої дочки ОСОБА_3 до Покотилівського відділення поштового зв'язку на неправомірні дії та бездіяльність підприємства по невидачі рекомендованих листів, -

встановила:

31.05.2016 року голова Харківської обласної організації «Наука, освіта та право захист» - ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, та її неповнолітньої дочки ОСОБА_3 звернувся у суд з позовом до Покотилівського відділення поштового зв'язку на неправомірні дії та бездіяльність підприємства по невидачі рекомендованих листів.

Ухвалою судді Харківського районного суду Харківської області від 02 червня 2016 року було відкрито провадження у вказаній вище справі.

03.06.2016 року ОСОБА_1 звернувся до районного суду з заявою про забезпечення позову, у якій просив заборонити Покотилівському відділенні поштового зв'язку повертати листи адресату до ухвалення рішення судом та набранням ним законної сили, витребувати у Покотилівського відділення поштового зв'язку адреси та дані осіб, які надсилали йому рекомендовані листи, що знаходяться в Покотилівському відділенні поштового зв'язку, а також розглянути заяву у його присутності.

Ухвалою судді Харківського районного суду Харківської області від 03 червня 2016 року заяву ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 та її неповнолітньої дочки ОСОБА_3, про забезпечення позову та заборону повернення листів до винесення рішення судом, повернуто заявнику.

На зазначену ухвалу суду першої інстанції ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, та її неповнолітньої дочки ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апеляційні вимоги обґрунтовані тим, що суддя при постановлені ухвали про повернення заяви про забезпечення позову, необґрунтовано посилався на те, що "штамп організації відсутній у довіреності", оскільки ХОГО-НОП легалізована шляхом повідомлення, і законодавство України не передбачає для них використання штампів чи печатей. Печаті і штампи потрібні для громадських організацій, легалізованих шляхом повідомлення. Також, на думку апелянта, твердження судді стосовно того, що "Громадська організація, не входить до переліку органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб", суперечить ст. 36 Конституції і порушує її.

Крім того, твердження суду, що "Довіритель ОСОБА_2 також не відносяться до категорії позивачів (осіб), які звільнені від сплати судового збору", як стверджує апелянт, спростовується тим, що позивачем є ОСОБА_1, голова ХОГО- НОП, а не ОСОБА_2, який подав позов в інтересах ОСОБА_2 згідно ст. 36 Конституції, і в заяві було клопотання про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі п.7 ч. І ст. 5 Закону України "Про судовий збір", а не ОСОБА_2 Так як позивачем є ОСОБА_1, голова ХОГО-НОП. суддя відкрила провадження по даній справі, звільнивши ОСОБА_1 від сплати судового збору.

Враховуючи викладене вище, апелянт просить у відповідності до вимог п. 7 ч. 2 ст. 307 ЦПК України скасувати ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 03 червня 2016 року у справі № 635/4598/16-ц, і постановити нову ухвалу, задовольнивши заяву про забезпечення позову.

Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з'явилися, повідомлялися про дату та час слухання справи своєчасно та належним чином, про поважність причин неявки суд не сповістили. Направлені на їх адресу судові повістки повертаються до суду з відміткою поштового відділення «через не запит».

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд цивільної справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя, у тому числі доступність до апеляційного оскарження судового рішення. Право на апеляційне оскарження судових рішень закріплено і в ст. 129 Конституції України.

В той же час, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобовязана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обовязки.

Зважаючи на те, що сторони не отримують судові повістки, не цікавляться розглядом справи, колегія суддів вважає, що у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, а також з урахуванням необхідності дотриманням судом розумних строків розгляду справи, що є вимогою ст. 157 ЦПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, їх неявка в апеляційний суд не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч.2 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін.

Відповідно до ч.1 ст.151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову

Як роз'яснено у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 „ Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч.4 ст.151 ЦПК України).

Статтею 153 ЦПК України передбачено порядок розгляду заяви про забезпечення позову, відповідно до ч.8 якої суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Частиною 2 статті 151 ЦПК України визначено вимоги до заяви про забезпечення позову відповідно до якої в ній зазначаються: причини, у звязку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Повертаючи заяву про забезпечення позову заявникові, районний суд, виходив із того, що позивачем подано дану заяву у одному екземплярі та до неї не долучено оригінал документу, що підтверджує сплату судового збору, а підстави для звільнення заявника від сплати судового збору відсутні.

Судова колегія погоджується із таким висновком районного суду.

Як свідчать матеріали справи, ухвалою судді Харківського районного суду Харківської області від 02 червня 2016 року було відкрито провадження у вказаній справі.

03.06.2016 року ОСОБА_1 звернувся до районного суду з заявою про забезпечення позову, яка містить у собі клопотання про звільнення від сплати судового збору на підставі п.7 ч. І ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Згідно роз'яснень, які містяться в п.2.3 та 2.4 рішення Конституційного Суду України від 28.11.2013року №12-рп/2013 у справі №1-17/2013 Законом України «Про судовий збір» визначено: правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до ст. ст. 1, 2 цього Закону, судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також, у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим законом, і включається до складу судових витрат. Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4.XI.1950) (далі по тексту Конвенція), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.

У зв'язку із цим при здійсненні правосуддя у цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до Цивільного процесуального кодексу України, Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір", а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.

Згідно пп.4 п.1 ч.2 ст.4 Закону України „Про судовий збір" ставка судового збору за подання до суду фізичною особою заяви про забезпечення доказів або позову становить - 0,2 розміру мінімальної забортної плати, тобто 275,60 грн..

У частині другій статті 3 Закону визначено перелік об'єктів - заяв до суду, за подання яких судовий збір не справляється, а в статті 5 цього Закону - вичерпний перелік суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання до суду позовів, заяв, скарг та за видачу судами документів, а також, підстави звільнення від сплати судового збору осіб, які звертаються із заявами про захист не власних прав, а охоронюваних законом прав та інтересів інших осіб.

Відповідно до положень ч.1 ст.45 ЦПК України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб, або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах. При цьому Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, органи державної влади, органи місцевого самоврядування повинні надати суду документи, які підтверджують наявність поважних причин, що унеможливлюють самостійне звернення цих осіб до суду для захисту своїх прав, свобод та інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 представляє інтереси ОСОБА_2 на підставі довіреності, яка видана Харківською обласною громадської організацією «Наука, освіта та правозахист», одним із засновників якої є ОСОБА_1

Даних про те, що зазначена громадська організація входить до переліку органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб матеріали справи не містять. Довіритель ОСОБА_2 також не відноситься до категорії позивачів (осіб), які звільнені від сплати судового збору.

Враховуючи вищевикладене, у суду першої інстанції були відсутні підстави для звільнення представника позивача ОСОБА_2 від сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову на підставі п.7 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», а тому відповідно до вимог ч.8 ст. 153 ЦПК України, встановивши, що заява про забезпечення позову подана без додержання вимог ст. 151 ЦПК України, суддя дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про повернення її заявникові.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і на законність оскаржуваної ухвали не впливають.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

За таких обставин, судова колегія вважає, що ухвалу суду постановлено з додержанням норм процесуального права, підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 312, п.4 ч.1 ст. 314, ст.ст. 315,317,319 ЦПК України, судова колегія, -

У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу голови Харківської обласної організації «Наука, освіта та право захист» - ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, та її неповнолітньої дочки ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу судді Харківського районного суду Харківської області від 03 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий - Т.М. Костенко

Судді:

В.М. Бездітко

А.П. Довгаль