Рішення № 61579717, 20.09.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 639/3838/16-ц Головуючий суддя І інстанції Труханович В.В.

Провадження № 22-ц/790/5660/16 Суддя доповідач Піддубний Р.М.

Категорія: «відшкодування шкоди»

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2016 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого: судді Піддубного Р.М.,

суддів: Гуцал Л.В., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря: Доля О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, та ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_4, на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 21 липня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, -

встановила:

У травні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, мотивуючи який зазначила, що 05 червня 2014 року на вулиці Володарській у м. Харкові з вини ОСОБА_4, який керував автомобілем НОМЕР_1, сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої належний їй автомобіль «Volkswagen Passat», державний номер 445 48 ХК, зазнав механічних пошкоджень. Постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 12 вересня 2014 року ОСОБА_4 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 28 листопада 2014 року стягнуто з відповідача на її користь 80745 грн. 94 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, завданої пошкодженням автомобіля, розмір якої визначено на рівні ринкової вартості автомобіля, оскільки вартість відновлювального ремонту перевищувала його ринкову вартість, 1600 грн. витрат, повязаних зі зберіганням автомобіля, 697 грн. витрат на медичне обстеження, 5 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а також 3013 грн. 58 коп. витрат, повязаних з наданням правової допомоги.

Під час розгляду вищевказаної цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_4, судом апеляційної інстанції було призначено судову автотоварознавчу експертизу, відповідно до висновків якої ринкова вартість автомобіля «Volkswagen Passat», державний номер 445 48 ХК, внаслідок збільшення офіційного курсу гривні до долара США становить 117099 грн. 36 коп. Рішенням апеляційного суду Харківської області від 11 квітня 2016 року резолютивну частину рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 28 листопада 2014 року було доповнено реченням наступного змісту: «Після відшкодування збитків автомобіль «Volkswagen Passat», державний номер 445 48 ХК підлягає передачі ОСОБА_4С.»

Посилаючись на те, що пошкодженням автомобіля, який є фізично знищеним, їй завдано майнової шкоди у загальному розмірі 117 099 грн. 36 коп., крім того, нею понесені витрати, повязані з наданням правової допомоги та зберіганням автомобіля, ОСОБА_5 просила стягнути з відповідача 36353 грн. 42 коп. на відшкодування шкоди, завданої пошкодженням автомобіля, 1 537 грн. 50 коп. витрат, повязаних з проведенням вищевказаної експертизи, 6800 грн. витрат, повязаних зі зберіганням автомобіля та витрати на правову допомогу: 3000 грн. по справі про адміністративне правопорушення стосовно відповідача, 3000 грн. по цивільній справі за її позовом до ОСОБА_4, заявленим у червні 2014 року, а також 3000 грн. по даній справі.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 21 липня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 6800 грн. витрат, повязаних зі зберіганням пошкодженого автомобіля, 3000 грн. витрат на правову допомогу та 551 грн. 20 судового збору. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_5 та стягнення судових витрат скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представник ОСОБА_2 ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив рішення змінити, стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 46153 грн. 58 коп.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що зявилися, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційних скарг.

Відмовляючи у задоволення позовних вимог ОСОБА_5 про стягнення з відповідача 36353 грн. 42 коп. на відшкодування шкоди, завданої пошкодженням автомобіля, суд першої інстанції виходив з того, що питання цивільно-правової відповідальності останнього остаточно вирішено рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 28 листопада 2014 року, а питання про стягнення витрат, повязаних з проведенням експертизи та наданням правової допомоги мають вирішуватись під час ухвалення рішення по тій справі, в якій вони понесені сторонами.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення витрат, повязаних зі зберіганням фізично знищеного автомобіля, суд керувався доведеністю позивачкою понесення таких витрат у розмірі 6800 грн.

Проте повністю погодитись з такими висновками не можна з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що 05 червня 2014 року на вулиці Володарській у м. Харкові сталося зіткнення автомобілів «Mitsubishi» під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля «Volkswagen Passat» під керуванням ОСОБА_5

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За загальним правилом, встановленим ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 12 вересня 2014 року ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Як убачається із матеріалів справи, у червні 2014 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_4 на відшкодування завданої їй пошкодженням автомобіля шкоди 80745 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 28 листопада 2014 року позов ОСОБА_5 в цій частині було задоволено. При цьому розмір шкоди було визначено у розмірі ринкової вартості автомобіля на підставі висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 7078 станом на 07 листопада 2014 року.

Відповідно до висновку автотоварознавчої експертизи № 12889 від 03 березня 2016 року, яку було призначено за клопотанням ОСОБА_4 ухвалою апеляційного суду Харківської області від 11 грудня 2015 року під час розгляду справи за апеляційною скаргою відповідача на рішення суду першої інстанції від 28 листопада 2014 року, розмір матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля «Volkswagen Passat», державний номер 445 48 ХК, визначається ринковою вартістю автомобіля і становить 117099 грн. 36 коп. Різниця висновків цієї експертизи та експертного дослідження № 7078 від 16 липня 2014 обумовлена зміною офіційного курсу долара США, встановленого Національним банком України.

З огляду на те, що цивільним процесуальним законом не передбачено право позивача збільшити розмір позовних вимог на стадії апеляційного провадження, справа переглядалась апеляційним судом в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, зокрема, про стягнення на відшкодування майнової шкоди, завданої пошкодженням автомобіля, в розмірі 80745 грн. 94 коп.

Оскільки загальний розмір завданої позивачці винними діями відповідача матеріальної шкоди становить 117 099 грн. 36 коп., а рішенням суду від 28 листопада 2014 року, яке набрало законної сили лише 11 квітня 2016 року, з ОСОБА_4 стягнуто лише 80 745 грн., суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача 36353 грн. 42 коп.

Колегія суддів також не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення витрат, повязаних і зберіганням пошкодженого автомобіля, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.

Статтею 937 ЦК України передбачено, що договір зберігання між фізичною та юридичною особою укладається у письмовій формі. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, які передбачають рівність прав сторін щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості та обовязок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому ознаками судових доказів є їх достовірність і достатність.

Достовірність доказів - це їх якість, точність і правильність відображення обставин, що входять в предмет доказування. А достатність це сукупність доказів, яка дозволяє вирішити справу.

Оскільки укладеного у письмовій формі договору зберігання позивачкою не надано, а квитанції до прибуткового касового ордера ПАТ «Завод Промзвязок» не є належним доказом укладення договору зберігання, оскільки містять суперечливу інформацію щодо вартості таких послуг, колегія суддів вважає позовні вимоги в цій частині недоведеним та такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про стягнення витрат, повязаних з наданням правової допомоги, та проведенням автотоварознавчої експертизи колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 79 ЦПК України передбачено, що до складу витрат, повязаних з розглядом справи, входять витрати на правову допомогу, а також витрати, повязані з проведенням судових експертиз.

За змістом ст. ст. 56, 84 ЦПК України, ці витрати мають бути повязані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які допущені до участі в розгляді справи в якості осіб, які надають правову допомогу, ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у розгляді справи.

Визначені цивільним процесуальним законодавством види судових витрат є вичерпними, тому на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі, не може покладатися обовязок нести інші витрати, не передбачені законодавством. Склад судових витрат за окремими його видами не є вичерпним.

Стаття 22 ЦК України передбачає відшкодування особі збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, яка завдана у результаті порушення її цивільного права.

Згідно з розясненнями, які викладені в п.п. 2, 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується виключно ЦПК. Зазначені витрати не є збитками в розумінні статті 22 Цивільного кодексу України (далі ЦК), не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися як збитки. Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до ст. 215 ЦПК України резолютивна частина рішення суду має містити висновки про розподіл судових витрат.

Отже, питання про розподіл судових витрат, до складу яких входять витрати, повязані з проведенням експертиз та наданням правової допомоги, має вирішуватись під час ухвалення судового рішення по справі, в якій вони понесені, ці витрати не є збитками, а тому відсутні підставі для задоволення позову ОСОБА_5 в цій частині.

Крім того, позивачкою не надано розрахунку витрат, повязаних з наданням правової допомоги по справі, що переглядається, а тому колегія суддів відмовляє у їх стягненні з відповідача.

За таких обставин апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню, з ухваленням нового рішення про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 36353 грн. 42 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 856 грн. 56 коп. судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України підлягає стягненню з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 157 грн. 64 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, та апеляційну скаргу ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_4, задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 21 липня 2016 року скасувати.

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 36353 грн. 42 коп. на відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також 856 грн. 56 коп. судового збору.

В іншій частині у задоволення позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 157 грн. 64 коп.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді