Ухвала суду № 61577811, 27.09.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/113/16

Провадження № 22-ц/779/1552/2016

Категорія 55

Головуючий у 1 інстанції

Суддя-доповідач Васильковський В.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Васильковського В.М.

суддів: Девляшевського В.А., Максюти І.О.,

секретар Петрів Д.Б.,

з участю представників ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Івано-Франківської області про виплату зарплати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Косівського районного суду від 09 червня 2016 року,-

в с т а н о в и л а :

у січні 2016 року ОСОБА_4 звернувся з даним позовом, мотивуючи його тим, що рішенням Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 13.11.2015 скасовано рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Івано-Франківської області від 01.04.2015, яким було зупинено його право на заняття адвокатською діяльністю строком на один рік в порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності. Вказуючи на порушення його конституційного права на працю, втрату виручки від клієнтів внаслідок незаконного позбавлення адвокатської діяльності, що призвело до моральних страждань, посилаючись на ст. 8 ЦК України (аналогію закону), ст. ст. 233, 235, 237-1, 238 КЗпП України, просив стягнути з відповідача 72 220 грн заробітку за час вимушеного прогулу з 01.04.2015 по 13.11.2015, 200 000 грн завданої моральної шкоди та 372,11 грн матеріальних витрат.

Рішенням Косівського районного суду від 09 червня 2016 року в позові ОСОБА_4 до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Івано-Франківської області про виплату зарплати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 посилається на незаконність судового рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що відповідно до Конституції України він має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом та право на працю. Згідно положень Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" для утримання органів адвокатського самоврядування кожен адвокат сплачує відповідні внески. Суд не врахував, що норми трудового законодавства поширюються на всіх осіб, які здійснюють трудову діяльність на території України. Регіональні органи адвокатури України відносяться до юридичних осіб публічного права та непідприємницьких товариств. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія є уповноваженим органом адвокатури Івано-Франківської області, який надає дозвіл на роботу адвокатом шляхом видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, тобто укладенням відповідної угоди, що є різновидом трудового договору. Спеціальний закон "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" не передбачає вирішення його спору, тому відповідно до ст. 8 ЦК України слід застосовувати норму права, яка регулює такі правовідносини. Такою правовою нормою є ст. 235 КЗпП України, а для відшкодування моральної шкоди - стаття 237-1 КЗпП України. З наведених мотивів просить оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В засіданні апеляційного суду представники КДК адвокатури Івано-Франківської області доводи апеляційної скарги заперечили. ОСОБА_4, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, не з'явився, що згідно ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає її розглядові.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши подані докази і доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Івано-Франківської області від 01.04.2015 року адвоката ОСОБА_4 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на 1 рік. Рішенням Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 13.11.2015 вказане рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Івано-Франківської області від 01.04.2015 скасовано, дисциплінарну справу відносно адвоката ОСОБА_4 закрито.

Позивач здійснював адвокатську діяльність індивідуально, тобто був самозайнятою особою.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд обгрунтовано виходив із того, що Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" є спеціальним законом, який у першу чергу слід застосовувати при вирішенні даного спору.

ОСОБА_4, звертаючись до суду з позовом про захист своїх трудових прав, зокрема про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, не довів укладення ним із кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Івано-Франківської області (далі - КДКА) трудового договору. Так, КДКА на підставі свого рішення видала йому свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, однак вона є органом адвокатського самоврядування (тобто здійснює гарантоване державою право адвокатів самостійно вирішувати питання організації та діяльності адвокатури), а не є власником чи уповноваженим ним органом. Видане позивачу свідоцтво дає право на зайняття адвокатською діяльністю і не передбачає умов, які ставляться до трудової угоди. Оскільки факт трудових відносин між сторонами не встановлений, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 як в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, так і у відшкодуванні моральної шкоди.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Поняття, види, підстави здійснення адвокатської діяльності, професійні права та обов'язки адвоката, умови та підстави дисциплінарної відповідальності визначені ч. 1 п. 2 ст. 1, ст. ст. 19, 20, 21, 26, 33, 34 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Статтею 2 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом. З метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування.

В обгрунтування своїх позовних вимог про стягнення з кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Івано-Франківської області 72 220 грн заробітку за час вимушеного прогулу з 01.04.2015 по 13.11.2015, 200 000 грн завданої моральної шкоди та 372,11 грн матеріальних витрат, ОСОБА_4 як на юридичні факти матеріально-правового характеру послався на порушення його трудових прав, які грунтуються за аналогією закону на положеннях норм трудового законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства суд першої інстанції вірно розглянув справу в межах заявлених позивачем вимог.

Для підтвердження наявності будь-яких трудових відносин за приписами ст. 2 КЗпП України укладається трудовий договір.

Встановлено, що ОСОБА_4 є адвокатом, тобто фізичною особою, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", норми якого є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Позивач здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою і не являється членом адвокатського об'єднання.

Трудового договору між ОСОБА_4 та кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Івано-Франківської області за змістом ч. 1 ст. 21 КЗпП України як угоди, за якою позивач зобов'язувався б виконувати визначену такою угодою роботу, а відповідач зобов'язувався виплачувати йому заробітну плату і забезпечувати трудові права, передбачені законодавством про працю, між сторонами не укладено.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту, є гонорар. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги (ст. 30 цього Закону).

Твердження ОСОБА_4 в засіданні апеляційного суду про те, що неправомірним рішенням КДКА Івано-Франківської області від 01.04.2015 про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на один рік йому були завдані збитки, передбачені ст. 22 ЦК України та моральна шкода в розумінні ст. 23 ЦК України, а суд першої інстанції при вирішенні спору ці правові норми не застосував, колегія суддів відхиляє, оскільки суд у відповідності до ч. 1 ст. 11 ЦПК України розглянув справу в межах заявлених позивачем вимог, в обґрунтування яких позивач посилався на порушення його трудових прав і просив стягнути з відповідача заробіток за час вимушеного прогулу з 01.04.2015 по 13.11.2015, моральну шкоду, відшкодування якої передбачено нормою трудового законодавства.

Ураховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства суд не вправі вийти за межі позовних вимог.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позову ОСОБА_4 про стягнення з КДКА Івано-Франківської області на його користь заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди та матеріальних витрат, оскільки у обраний позивачем спосіб щодо захисту порушених трудових прав, який ґрунтується на положеннях норм трудового законодавства, такий позов задоволений бути не може.

Апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції (ч. 1 ст. 303 ЦПК України). Такими вимогами було вирішення трудового спору.

Доводи апеляційної скарги, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухвалене судом з порушенням норм матеріального права, при неповному з'ясуванні обставини, що мають значення для справи, а викладені в рішенні висновки не відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки суд повно та об'єктивно встановив дійсні обставини справи, дослідив надані сторонами докази, дав їм вірну правову оцінку.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про ухвалення судом першої інстанції рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Косівського районного суду від 09 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга на ухвалу може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Васильковський В.М.

Судді: Девляшевський В.А. Максюта І.О.