Рішення № 61576213, 20.09.2016, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/3452/16-ц

(2/199/1772/16)

РІШЕННЯ

Іменем України

20.09.2016 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

судді Скрипник О.Г.

секретарі Свіріній Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу, ОСОБА_3, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська з позовом ОСОБА_2, третя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу, ОСОБА_3, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позову зазначив, що 24.01.2013 року він та відповідач уклали договір позики грошових коштів на суму 244800, грн. виходячи зі встановленого курсу долара США 8,16 грн за один долар, що еквівалентно 30000, 0 доларів США, які позивач зобовязувався повернути відповідачу у строк до 01 червня 2013 року.

У березні 2016 року позивачу стало відомо, що на підставі вказаного вище договору, приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу, ОСОБА_3 було вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суми заборгованості у розмірі 356827, 74 грн, з яких: 348000 грн-еквівалентно 30000, 0 дол США з встановленого курсу продажу долара США комерційними банками м. Дніпропетровська, індекс інфляції за весь час прострочення, що складає 2690, 97 грн , 3 % річних від простроченої суми, що складає 6136, 77 грн, а також витрати, повязані із вчиненням виконавчого напису 5068, 28 грн.

Позивач зазначає, що виконавчий напис слід визнати таким, що не підлягає виконанню, оскільки він був вчинений із порушенням вимог діючого законодавства: в виконавчому написі не зазначено строк, за який провадиться стягнення; заборгованість позичальника перед позикодавцем за договором позики від 24.01.2013 року є спірною; будь-яких повідомлень від відповідача чи нотаріуса про вчинення виконавчого напису, позивач не отримував.

Зважаючи на викладене вище, позивач просить визнати виконавчий напис № 780 від 02.04.2014 року , вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суми заборгованості за договором позики.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Посилався на те, що в договорі позики зазначена сума грошових коштів, що еквівалентна 30000, 0 доларів США, які позичальник зобовязувався повернути у строк, вказаний в договорі. Приватний нотаріус ОСОБА_3 вчинив виконавчий напис з урахуванням суми боргу, еквівалентній 30000, 0 доларів США, тобто з дотриманням вимог чинного законодавства. Крім того, самими умовами договору передбачено, що у разі неповернення боргу, нотаріус має право вчинити виконавчий напис на борговому документі.

Третя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 в судове засідання не зявився, про день та час розгляду справи був належним чином повідомлений.

Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши письмові докази, суд дійшов наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що 24.01.2013 року позивач та відповідач уклали договір позики грошових коштів на суму 244800, грн., що еквівалентно 30000, 0 доларів США, виходячи зі встановленого курсу долара США - 8,16 грн за один долар, які позивач зобовязувався повернути відповідачу у строк до 01 червня 2013 року, проте у визначений договором строк суму грошей не повернув.

Відповідно до п. 5 умов договору, у разі, якщо позичальник своєчасно не поверне суму позики, він зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних.

Пунктом 7 договору передбачено, що у разі, якщо позичальник своєчасно не поверне позичені гроші, позикодавець має право подати цей договір до стягнення у строки, передбачені чинним законодавством України. Звернення стягнення здійснюється за рішенням суду або на підставі виконавчого напису нотаріуса.

З матеріалів справи убачається, що 29.09.2013 року ОСОБА_2 направив ОСОБА_1 заяву нагадування щодо погашення суми заборгованості.

15.10.2013 року відповідач повторно направив на адресу позивача заяву нагадування щодо погашення суми заборгованості.

27.01.2014 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу, ОСОБА_4 на адресу позивача було направлено повідомлення вчинення виконавчого напису у разі ненадання позичальником доказів про виконання умов договору та сплати заборгованості.

З копії розписки про отримання позивачем рекомендованого листа вбачається, що рекомендований лист вручено особисто позивачу, адреса у розписці рекомендованого листа- є адреса позивача.

02.04.2014 року від ОСОБА_2 на імя приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округ, ОСОБА_3 надійшла заява про необхідність вчинення виконавчого напису на договорі позики, укладеним з ОСОБА_1, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу, ОСОБА_4 та 02.04.2014 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу, ОСОБА_3 був вчинений виконавчий напис на суму 356827, 74 грн, з яких: 348000, 0 грн сума боргу, яка еквівалентна 30000, 0 дол США з встановленого курсу продажу долара США комерційними банками м. Дніпропетровська ; 2690, 97 грн індекс інфляції за весь час прострочення; 6136, 77 грн три проценти річних.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документів в порядку, встановленому договором. Згідно ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис , законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Статтею 257 ЦК України встановлено, що для предявлення вимог про стягнення суми боргу за договором позики встановлено трирічний строк позовної давності . Даний строк позикодавцем не пропущено.

Посилання представника позивача на те, що виконавчий напис було вчинено нотаріусом з порушенням вимог ст. 88 Закону України «Про нотаріат», тобто без документів, які свідчать про безспірність суми заборгованості, спростовується наступним. В договорі позики визначена сума боргу, що еквівалентна 30000, 0 доларів США, виконавчий напис був вчинений приватним нотаріусом з урахуванням вказаної вище суми боргу.

Що стягується виконавчого напису щодо стягнення суми пені, трьох процентів річних та суми інфляції, то підставі для стягнення цих сум передбачені умовами договору позики та ч.2 ст. 625 ЦК України.

Крім того, позичальник повідомлявся належним чином про необхідність надати нотаріусу документів, які б свідчили про проведення повного розрахунку з позикодавцем, проте доказів про сплату боргу приватному нотаріусу не надав, відсутність боргових зобовязань позивача перед відповідачем не доведена також в судовому засіданні.

Суд вважає, що оспорюваний виконавчий напис був вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 з дотриманням вимог Законів України, підстави для визнання його таким, що не підлягає виконанню, у суду відсутні.

Так, як позивач не довів у судовому засіданні порушення його прав, суд вважає, що позов слід залишити без задоволення.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 15, 16, 18, 20, ч.2 ст. 258 ЦПК України, ст.ст. 87, 88,89 Закону України «Про нотаріат», ст.ст. 215-218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу, ОСОБА_3, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя О.Г.Скрипник