Ухвала суду № 61575949, 07.09.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2016 року м. Київ К/9991/10713/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

при секретарі: Титенко М.П.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у полтавській області (правонаступник Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області)

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.10.2011

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2012

у справі № 2а-1670/5861/11 Полтавського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «ТК НАСА»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (ОДПІ)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.10.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2012, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення від 31.12.2010 № 0007962301/0/4633.

У касаційній скарзі ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання із ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішеннями, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті від 22.12.2010 № 7228/23-209/24567183 про порушення позивачем норм підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР): завищено податковий кредит у податковому обліку за жовтень, листопад, грудень 2009 року, січень, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2010 року на загальну суму 3320852,00 грн. за господарськими операціями з поставки від ТОВ «Лек-оіл», ТОВ «Новатрейд», ТОВ «ЮБП-ОІЛ», ТОВ «Індустрія олив», ТОВ «Інтердніпро», ТОВ «Тефія-СК», ТОВ «Фірма «М-Нафта», ПП «ТК ВІМ» товарів (паливно-мастильні матеріали) з огляду на наявність розбіжностей між показниками податкової звітності щодо податкових зобов'язань цих контрагентів та податкового кредиту позивача; неприйняттям податковим органом податкових декларацій з податку на додану вартість зазначених платників за нижче наведені податкові періоди, у результаті чого позивачем занижено податкові зобов'язання із ПДВ на 3320852,00 грн. у податковому обліку за жовтень, листопад, грудень 2009 року, січень, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2010 року.

За наслідками перевірки відповідачем відносно позивача прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.12.2010 № 0007962301/0/4633 про донарахування податкового зобов'язання із ПДВ в сумі 3111411,00 грн., у тому числі: 2074274,00 грн. - за основним платежем та 1037137,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. Хоча в акті перевірки вказані й інші постачальники (ТОВ «Інтердніпро», ТОВ «Тефія-СК», ТОВ «Фірма «М-Нафта», ПП «ТК ВІМ») зазначена сума податкового кредиту 2074274,00 грн. задекларована позивачем за податковими накладними ТОВ «Лек-оіл», ТОВ «Новатрейд», ТОВ «ЮБП-ОІЛ», ТОВ «Індустрія олив».

У судовому процесі встановлено, що за наслідками поставки позивачу товарів (паливно-мастильні матеріали) від ТОВ «Лек-оіл», ТОВ «Новатрейд», ТОВ «ЮБП-ОІЛ», ТОВ «Індустрія олив» ці постачальники виписали на адресу позивача податкові накладні, на підставі яких він сформував податковий кредит у загальній сумі 2074274,00 грн. у податковому обліку за жовтень, листопад, грудень 2009 року, січень, червень, липень, серпень, вересень 2010 року.

У відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Заперечуючи проти позову та обґрунтовуючи правомірність зменшення у податковому обліку позивача суми податкового кредиту, ОДПІ посилається на такі обставини: розбіжності у показниках податкової звітності позивача та ТОВ «Лек-оіл», ТОВ «Новатрейд», ТОВ «ЮБП-ОІЛ», ТОВ «Індустрія олив» щодо сум податкового кредиту та податкових зобов'язань згідно бази даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України»; товарно-супровідні документи (залізничні накладні, товарно-транспортні накладні, талони замовника), надані позивачем під час перевірки, не містять інформації стосовно позивача як покупця паливно-мастильних матеріалів; невиконання ТОВ «ЮБП-ОІЛ» податкового обов'язку щодо подання податкової звітності (податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2010 року цього платника податку не прийнята ДПІ як неправильно заповнена).

Суди попередніх інстанцій на підставі оцінки доказів, приєднаних до справи, а саме: копій видаткових та податкових накладних, актів приймання-передачі нафтопродуктів, товарно-транспортних накладних, залізничних накладних, виписок по особовому рахунку позивача у банку, - за відсутності інших доказів з боку контролюючого органу, які б обґрунтовано ставили під сумнів реальність поставки позивачу від ТОВ «Лек-оіл», ТОВ «Новатрейд», ТОВ «ЮБП-ОІЛ», ТОВ «Індустрія олив» товару, зробили юридично правильний висновок про недоведеність з боку ОДПІ на виконання процесуального обов'язку, встановленого нормою частини другої ст. 71 КАС України, правомірності зменшення у податковому обліку позивача з податку на додану вартість суми податкового кредиту. Оцінка доказів судами зроблена з дотриманням норм ст. 86 КАС України. Зокрема, з врахуванням встановлених у справі обставин, що поставка паливно-мастильних матеріалів здійснювалась за умовами пере-адресації позивачем як покупцем поставки на користь третіх осіб, які й вказані у товарно-супровідних документах.

Вищенаведені норми Закону № 168/97-ВР не ставлять у залежність право платника податку на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни, зокрема і фактичної сплати сум податків до бюджету, постачальниками товарів (послуг) по всьому ланцюгу поставки, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності, сплатив ПДВ в ціні придбаних товарів (послуг), а реальність операцій з придбання ним товарів (послуг) у судовому процесі контролюючим органом не спростована. Порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді збільшення суми податкового кредиту лише за встановленого факту їхніх сумісних дій щодо незаконної мінімізації податкових зобов'язань. Обставини, які б достовірно свідчили про наявність таких фактів, у справі не встановлені. Будь-яких доводів з приводу того, що позивач був обізнаний зі станом виконання податкових зобов'язань постачальниками товару по ланцюгу поставок ДПІ не наводить.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.10.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та з підстав, визначених статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев