Ухвала суду № 61575866, 21.09.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/978/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Бошкова Ю.М.

Суддя-доповідач: Сушко О.О.

21 вересня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сушка О.О.

суддів: Залімського І. Г. Смілянця Е. С. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Коваль К.В.,

представника позивача: Супруна М.І.

представника відповідача: Черпітяк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Денігрейн" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.06.2016 року № 0002871205.

Відповідно до постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0002871205, винесене 23.06.2016 року Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задовленні позову в повному обсязі.

В судовому засідання представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги та просила щодо її задоволення.

Представник позивача в судовому засіданні проти тверджень апелянта заперечив, посилаючись на правомірність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просив суд в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 17.02.2016 року позивачем подана податкова декларація з податку на прибуток за 2015 рік, якою визначено грошове зобов'язання - авансовий внесок при виплаті дивідендів у сумі 133900 грн.

16.03.2016 року та 17.03.2016 року позивачем були подані уточнюючі податкові декларації з податку на прибуток за 2015 рік, якими виправлена помилка щодо визначення вказаного зобов'язання на всю суму.

Також згідно даних облікової картки платника податків з податку на прибуток приватних підприємств 17.03.2016 року зменшено зобов'язання на 133900 грн. і з цього часу недоїмка відсутня.

09.06.2016 року відповідачем була проведена камеральна перевірка податкової звітності позивача з податку на прибуток, за результатами якої складений відповідний акт перевірки № 188/95/12-05/38635491. Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем граничних строків сплати податку на прибуток, визначених пунктом 57.1. статті 57 ПК України.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 23.06.2016 року прийнято спірне податкове повідомлення-рішення № 0002871205, яким до позивача, згідно статті 126 ПК України, за порушення строку сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств застосований штраф у розмірі 10% у сумі 13 297,90 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що застосування відповідачем до позивача відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 10% не може вважатися обґрунтованим та законним, відтак спірне податкове повідомлення-рішення від 23.06.2016 року № 0002871205 є протиправним і підлягає скасуванню.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову, з огляду на наступне.

Так, згідно п.п. 14.1.152. п. 14.1. ст.. 14 ПК України, у редакції, яка діяла на період виникнення спірних правовідносин, погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Статтею 36 ПК України визначено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 37.1. ст. 37 ПК України, підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов'язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з п. 38.1. ст. 38 ПК України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

В силу п. 50.1. ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

За змістом п. 54.1. ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Вимогами п. 57.1. ст. 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положеннями ст. 87 ПК України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелом самостійної сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість є суми коштів, що обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, та джерела, зазначені в абзаці першому цього пункту.

Сплату грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також: за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника); за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів; за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) до Державного бюджету України.

Пунктом 126.1. ст. 126 ПК України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах, зокрема, при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

В свою чергу, з матеріалів справи встановлено, що позивач самостійно обчислив суму грошового зобов'язання та зазначив її у податковій декларації з податку на прибуток. Після чого, користуючись своїм правом, наданим ПК України, змінив свій податковий обов`язок та обчислив суму грошового зобов'язання, яку зазначив у відповідному уточнюючому розрахунку. Сума грошового зобов'язання, визначена в уточнюючому розрахунку, є узгодженою.

Отже, позивачем не була здійснена сплата відповідних сум податкових зобов'язань.

Однак, відповідачем у якості погашення податкового боргу була зарахована сума грошового зобов'язання, яку позивач зазначив в уточнюючому розрахунку 17.03.2016 року, що суперечить вимогам ст. 87 ПК України, яка передбачає певні джерела самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платником податків.

Тобто, у наявності відсутня погашена сума податкового боргу, тобто відсутня база для застосування відповідальності у вигляді штрафу.

Разом з тим, у відповідності до вимог ст. 36 ПК України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Вказаний випадок визначений п. 31 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ПК України, згідно якого за наслідками діяльності у 2015 році штрафні (фінансові) санкції до платників податку на прибуток підприємств за порушення порядку обчислення, правильності заповнення податкових декларацій з податку на прибуток підприємств та повноти його сплати не застосовуються.

Таким чином, дана норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин, відповідно штрафні (фінансові) санкції до позивача за порушення повноти сплати ним податку на прибуток не підлягають застосуванню.

Крім того, посилання відповідача на податкову консультацію ДФСУ, яка викладена у листі від 06.05.2016 року № 10165/6/99-99-15-02-02-15, суд не приймає до уваги, з огляду на таке.

Приписами ст. 52 ПК України визначено, що вказана податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Податковими консультаціями взагалі користуються виключно платники податків, а не суб'єкти владних повноважень, зокрема, органи податкової служби.

Слід зауважити, що згідно п.п. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 ПК України, податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі - презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Стосовно доводів представника позивача, що оскарженим податковим повідомленням - рішенням застосована штрафна (фінансова) санкція за податком, не передбаченим ПК України, необхідно зазначити наступне.

Як встановлено з оскарженого податкового повідомлення-рішення, штрафна (фінансова) санкція застосована за платежем "податок на прибуток приватних підприємств".

За змістом п. 6.1 ст. 6 ПК України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Вичерпний перелік податків та зборів наведено у ст. ст. 9, 10 ПК України, серед яких такий податок як "Податок на прибуток приватних підприємств" відсутній.

Водночас, п. 9.4 ст. 9, п. 10.5 ст. 10 ПК України заборонено установлення загальнодержавних та місцевих податків та зборів, не передбачених цим Кодексом.

Тому, доводи представника позивача про те, що у спірному податковому повідомленні-рішення назва податку, як "Податок на прибуток приватних підприємств", є помилковим, обгрунтовані.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 23 вересня 2016 року.

Головуючий Сушко О.О. Судді Залімський І. Г. Смілянець Е. С.