Постанова № 61575849, 21.09.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/1179/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Сало П.І.

Суддя-доповідач: Драчук Т. О.

21 вересня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Загороднюка А.Г. Полотнянка Ю.П.

за участю:

секретаря судового засідання: Томашук А.В.,

позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Клименка Дмитра Сергійовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до прокуратури Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та стягнення недоплаченої заробітної плати,

В С Т А Н О В И В :

10 серпня 2016 року позивач, ОСОБА_2, звернувся з адміністративним позовом до прокуратури Вінницької області про визнання дій протиправними та стягнення заробітної плати.

Доповненням до адміністративного позову, позивач змінив позовні вимоги і просив визнати протиправними дії прокуратури Вінницької області щодо не нарахування та не виплати заробітної плати за період з 01 липня 2015 року по 20 жовтня 2015 року включно відповідно до ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" та стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати у розмірі 66 731 грн. 90 коп.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Під час судового засідання позивач підтримав апеляційну скаргу та просив суд задовольнити її, з підстав викладених в ній.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти апеляційної скарги заперечив та просив рішення суду залишити без змін.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений вчасно та належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апелянта у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач працював у прокуратурі Вінницької області з 18 серпня 1996 року по 20 жовтня 2015 року, в спірний період займав посаду начальника відділу інформатизації.

Наказом прокурора Вінницької області №1464 від 20.10.2015 року позивача звільнено з займаної посади відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП.

20.06.2016 року позивач звернувся до прокуратури Вінницької області із заявою щодо здійснення перерахунку та виплати йому заробітної плати відповідно до ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" за період з 1 липня 2015 року по 20 жовтня 2015 року.

Листом від 14.07.2016 року № 05/3-1114-15 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для перерахунку його заробітної плати за вищевказаний період та виплати пов'язаної з цим недоплати.

На думку позивача, заробітна плата, за період з 01 липня по 20 жовтня 2015 року включно, повинна нараховуватись прокуратурою Вінницької області виходячи з посадових окладів, передбачених ст.81 Закону України "Про прокуратуру".

Вважаючи свої права порушеними та з метою їх відновлення позивач за захистом звернувся з відповідним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з наступного.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28.12.2014 року № 79-VIII внесено зміни до Бюджетного кодексу України, розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення", який доповнено пунктом 26, яким серед іншого встановлено, що норми і положення статті 81, пунктів 13, 14 розділу XIII "Перехідні положення" Закону України від 14.10.2014 року "Про прокуратуру" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Водночас Закон України "Про прокуратуру" № 1697-VII було прийнято 14.10.2014 року, тоді як Закон України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" 28.12.2014 року, тобто пізніше. Відтак положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" у спірному випадку належить застосовувати насамперед, а питання про можливість практичної реалізації положень ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" вирішувати, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного бюджету.

Отже, зважаючи на те, що Бюджетним кодексом України та Законом України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" по-іншому врегульовані відносини в частині визначення розміру посадових окладів прокуратури і враховуючи те, що ці закони були прийняті 28.12.2014 року, тобто пізніше, ніж Закон України "Про прокуратуру", такі закони мають пріоритет у застосуванні.

Таким чином, суд першої інстанції вважає, що відповідач при нарахуванні та виплаті позивачу заробітної плати в оскаржуваний період діяв правомірно, підстав для визнання його дій протиправним немає.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 81 Закону Україну "Про прокуратуру" заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислуги років; 2) виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Преміювання прокурорів здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.

Частиною 3 ст. 81 Закону Україну "Про прокуратуру" посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року - 12 мінімальних заробітних плат.

Відповідно до частини 4 статті 81 Закону Україну "Про прокуратуру" посадові оклади прокурора регіональної прокуратури установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора місцевої прокуратури з коефіцієнтом 1,2.

Тобто законом чітко встановлений конкретний розмір посадового окладу прокурора регіональної прокуратури.

Частиною 9 статті 81 Закону Україну "Про прокуратуру" передбачено, що фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України "Про державний бюджет України на 2015 рік" визначено, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" застосовуються у порядку та розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" затверджено схеми посадових окладів працівників органів прокуратури, які не відповідають вимогам статті 81 Закону України "Про прокуратуру".

Таким чином, посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури становив у період з набрання чинності Закону України "Про прокуратуру" з 15 липня 2015 року (в частині розміру заробітної плати) по 31 грудня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат.

Колегія суддів зазначає, що відсутність механізму реалізації права працівника прокуратури на заробітну плату в розмірі, передбаченому Законом України "Про прокуратуру" (як спеціальним нормативним актом), у зв'язку з невнесенням відповідних змін до постанови Кабінету Міністрів України №505 від 31 травня 2012 року, не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки закони України мають вищу юридичну силу ніж постанова Кабінету Міністрів України, а також, у зв'язку з тим, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Подібна бездіяльність з боку Уряду України у справі "Суханов та Ільченко проти України" була кваліфікована Європейським судом з прав людини як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відносно п.9 Прикінцевих положень Закону України "Про державний бюджет України на 2015 рік", що норми положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року на 2015 рік застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи із наявних фінансових ресурсів державного бюджет, колегія суддів зазначає наступне.

Закони України "Про державний бюджет України на 2015 рік" та "Про прокуратуру" є нормативно-правовими актами, якими визначено механізм фінансування оплати праці працівників прокуратури та розміри їх заробітної плати.

Відповідно до частини 1 статті 81 Закону України "Про прокуратуру" заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

При цьому, в Законі України "Про прокуратуру" відсутні посилання щодо застосування його норм з урахуванням обмежень, які містить Закон України "Про Державний бюджет України на 2015 рік", зміни в Закон України "Про прокуратуру" не вносили, а редакція є чинною.

Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, в якому вказано, що Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів. Законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.

Відсутність механізму реалізації закріпленого права на посадовий оклад прокурора закріпленого ст. 81 Закону України "Про прокуратуру", у зв'язку з відсутністю постанови Уряду в період з 15.07.2015 по 20.10.2015 року не позбавляє позивача права на перерахунок та виплату заробітної плати.

Виходячи з правової позиції, наведеної в постанові Верховного суду України від 22.05.2013 року, висловленої Європейським судом з прав людини в рішенні від 08.11.2005 року у справі "Кечко проти України", це право підлягає реалізації і захисту незважаючи на те, що Законом України "Про державний бюджет України на 2015 рік" видатки на ці потреби не було передбачено.

Таким чином, надання працівникам прокуратури, прокурорам, передбачених Законом України "Про прокуратуру" посадових окладів, спрямованих на реалізацію принципу верховенства права, не може ставитись у залежність від бюджетного фінансування на той чи інший бюджетний період.

Не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо задоволення позову за період з 01.07.2015 року по 15.07.2015 року у зв'язку з тим, що Закон України "Про прокуратуру" в цій частині вступив в силу 15.07.2015 року. Тобто, саме з цього часу виникло право позивача на отримання заробної плати згідно ст. 81 Закону України "Про прокуратуру".

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати, то суд вважає, що вона має бути задоволена шляхом зобов'язання відповідача здійснити перерахунок і виплату заробітної плати та інших виплат за період з 15.07.2015 року по 20.10.2015 року включно, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" заробітна плата складається з посадового окладу, премій і надбавок за: вислугу років, виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Преміювання прокурорів здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.

З огляду на вищевказане, суд позбавлений повноважень щодо здійснення нарахувань, перерахувань заробітної плати та встановлення її чіткого розміру з урахуванням усіх складових.

Крім того, відповідачем жодних розрахунків не надавалось, відповідна експертиза щодо нарахування заробітної плати не проводилась, а сума, вказана в позовній заяві, була обрахована самостійно позивачем, що унеможливлює правильне обрахування недоплати.

У відповідності із ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції з прийняттям нової постанови, якою позовні вимоги задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року - скасувати, винести нову, якою позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії прокуратури Вінницької області щодо не нарахування та не виплати заробітної плати ОСОБА_2 за період з 15.07.2015 року по 20.102015 року включно, відповідно до ст. 81 Закону України "Про прокуратуру".

Зобов'язати прокуратуру Вінницької області здійснити перерахунок і виплату заробітної плати та інших виплат ОСОБА_2 за період з 15.07.2015 року по 20.10.2015 року включно, відповідно до ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" з врахуванням вже здійснених виплат за цей період.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 27 вересня 2016 року.

Головуючий Драчук Т. О. Судді Загороднюк А.Г. Полотнянко Ю.П.