Ухвала суду № 61575568, 22.09.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/375/16 Головуючий у 1-й інстанції: Каліновська А. В. Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2016 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменко В. В.,

суддів Василенка Я.М., Шурка О. І.,

за участю секретаря Видмеденко О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Айова» до Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області, Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 та ТОВ «ВП «Імпульс плюс», про визнання протиправним та скасування рішення, за апеляційною скаргою ТОВ «ВП «Імпульс плюс» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.07.2016, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області (індексний номер 28247098 від 15.02.2016).

Вимоги мотивує тим, що оскільки право оренди спірної земельної ділянки на момент прийняття оскаржуваного рішення вже було зареєстровано за ТОВ «Айова» та на час проведення оскаржуваних реєстраційних дій зареєстрований договір оренди землі від 19.09.2011 укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Айова» був чинним, тому реєстрація договору оренди землі з новим орендарем є неможливою.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.07.2016 позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, третя особа подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Від третьої особи надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, письмові заперечення, доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав вірну правову оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 19.09.2011 між ОСОБА_2 (орендодавець) та ТОВ «Айова» (орендар) укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення строком на 5 років, загальною площею 1,7054 га, яка розташована в адміністративних межах Кобриново-Гребельської сільської ради Тальнівського району Черкаської області, кадастровий номер - НОМЕР_2 що належить орендодавцю на праві власності, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1. Вказаний договір оренди зареєстрований відділом Держкомзему у Тальнівському районі Черкаської області 03.12.2012 за №712408364008411.

22.02.2016 між орендарем та орендодавцем підписано додатковий договір до основного договору оренди землі. Відповідно до п. 4 додаткового договору, 7 років, в зв'язку з чим загальний строк дії договору становитиме 13 років з моменту його укладення (державної реєстрації та/або державної реєстрації права оренди земельної ділянки за договором).

У період дії зазначеного договору оренди землі державний реєстратор Тальнівського районного управління юстиції 15.02.2016 прийняв рішення індексний номер 28247098 про реєстрацію за ТОВ «ВП «Імпульс плюс» права оренди на вищевказану земельну ділянку, на підставі договору оренди від 15.09.2015 № 119, що укладений вказаним ТОВ «ВП «Імпульс плюс» з ОСОБА_2, строк дії договору 10 років та починається з 03.12.2017.

У відповідності до ч.1 ст.6 Закону України «Про оренду землі», орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Право оренди земельної ділянки, як передбачено ч. 5 ст. 6 цього Закону підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Вказана норма повністю кореспондується з приписами п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень».

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації згідно з ч.4 ст.334 Цивільного кодексу України, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Частиною 4 ст. 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України).

Аналіз наведених норм свідчить, що право особи на оренду земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації відповідного права на підставі договору оренди землі.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Разом з тим, право оренди спірною земельною ділянкою на час прийняття спірного рішення було зареєстровано за ТОВ «Айова», про що в Державному реєстрі земель вчинено відповідний запис №71240836008411. Тобто, в період дії договору оренди землі №100 від 19.09.2011 року та додаткового договору до нього від 22.02.2016 року зареєстровано за ТОВ «ВП «Імпульс плюс» право оренди вищевказаної земельної ділянки, яке виникне з 03.12.2017 року (на майбутнє).

За приписами ст.17 Закону України «Про оренду землі» об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, реєстрація права оренди спірної земельної ділянки за ТОВ «ВП «Імпульс плюс» зумовила одночасне існування права користування земельною ділянкою декількома суб'єктами господарювання, що є порушенням чинного законодавства, а також інтересів позивача, за яким право оренди земельної ділянки зареєстровано первинно. При цьому, колегія суддів враховує, що на час прийняття спірного рішення зареєстрований договір оренди землі від 19.09.2011 року (між ОСОБА_2 та ТОВ «Айова») був чинним, а тому реєстрація ще одного договору оренди тієї ж землі за новим орендарем є неможливою.

Згідно ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (Далі - Закон)(в редакції на час реєстрації договору), державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їхні обтяження.

Частиною 4 ст. 15 Закону встановлено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Отже, п. 1 ч. 1 ст. 15 Закону на державного ресторатора покладено обов'язок здійснювати перевірку поданих до державної реєстрації документів.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 9 Закону державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Тобто до кола повноважень державного реєстратора входить дослідження документів на предмет їх відповідності вимогам законодавства, визначення факту виникнення в заявника речового права на нерухоме майно або ж його обтяження, а також встановлення відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно. Крім того, саме зазначені положення Закону встановлюють межі дослідження наведених юридичних фактів. Цими межами і є подані документи та права, які з них виникають.

В силу вимог п. 3 ч. 3 ст. 10 зазначеного Закону під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, державний реєстратор запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов'язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації.

Більше того, Верховний суд України в постанові від 29.09.2015 року у справі 802/37191 акцентував увагу судів, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов'язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації.

Разом із тим, в порушення вимог чинного законодавства, державний реєстратор при проведенні реєстрації речового права за договором оренди землі, укладеного 15.09.2015 року між ТОВ «ВП «Імпульс плюс» та ОСОБА_3 належним чином не перевірив наявність права оренди на дану земельну ділянку, внаслідок чого неправомірно здійснив повторну реєстрацію договору оренди однієї і тієї самої земельної ділянки, що є недопустимим, оскільки одна і та ж земельна ділянка була передано в оренду різним орендарям.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що реєстрація договорів оренди землі з новим орендарем можлива лише після реєстрації угод про розірвання договорів оренди землі з попереднім орендарем.

Вказана позиція також підтверджується ухвалою ВАСУ від 06.07.2016 у справі №806/4251/15.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає доводи, наведені в апеляційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Керуючись ст.ст. 8, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 року № 7 колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ТОВ «ВП «Імпульс плюс» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.07.2016 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Айова» до Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області, Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 та ТОВ «ВП «Імпульс плюс», про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.07.2016 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

О. І. Шурко

Повний текст ухвали виготовлено 27.09.2016 року.

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Шурко О.І.

Василенко Я.М.