Ухвала суду № 61575274, 15.09.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" вересня 2016 р. м. Київ К/800/42970/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Шведа Е.Ю.,

суддів: Горбатюка С.А.,

Мороз Л.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за

касаційною скаргою Приватного підприємства Будівельна компанія «Глиноземпромбуд»

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 січня 2015 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2015 року

у справі № 814/2970/14

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва

до Приватного підприємства Будівельна компанія «Глиноземпромбуд»

про стягнення заборгованості,

встановив:

Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва (далі - УПФУ) звернулось до суду з позовом до Приватного підприємства Будівельна компанія «Глиноземпромбуд» (далі - ПП БК «Глиноземпромбуд»), в якому просило стягнути з ПП БК «Глиноземпромбуд» заборгованість з фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах в сумі 17073,10 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2015 року, позов задоволено, стягнуто з відповідача заборгованість.

Не погоджуючись з рішенням судів, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій зазначає про порушення судами норм матеріального та процесуального права, неповноту з'ясування судами обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, та просить рішення судів скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами не надано оцінки його доводам, а також не враховано надані ним докази, які підтверджують, що відповідач не є правонаступником підприємств, в яких працювала особа, що отримує пенсію ОСОБА_2, відтак відповідач не має заборгованості з фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступних висновків.

Судами встановлено, що працівнику відповідача ОСОБА_2, робота якого була пов'язана із шкідливим та важкими умовами праці - на посадах, визначених списком 2 виробництв, професій, посад, призначена пенсія на пільгових умовах відповідно до пунктів "б - з" ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідач, як платник внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування, має перед позивачем борг по відшкодуванню витрат УПФУ на виплату та доставку пільговий пенсій за період з 01 травня 2014 року по 31 серпня 201 року в сумі 17073,10 грн., відповідно до розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "а" ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з травня 2014 року та загального розгорнутого розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій підприємства за період з 01 травня 2014 року по 31 серпня 2014 року.

Оскільки відповідачем у встановленому законом порядку вказана заборгованість не погашена, позивач звернувся до суду з даним позовом про її стягнення.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач має обов'язок відшкодовувати фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених колишнім працівникам відповідача.

Суд касаційної інстанції вважає такий висновок передчасним з огляду на наступне.

За змістом п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Згідно з абз. 4 п. 1 ст. 2 вказаного закону для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, <...> об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» ? «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Зі змісту наведених норм слідує висновок, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених особам відповідно до п.п. «б»?«з» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за списком № 2, покриваються підприємствами та організаціями.

Наведена правова позиція висловлена Верховним Судом України в його численних рішеннях, зокрема в постанові від 26 січня 2016 року у справі № 21-1756а15 (№ 818/1603/14) та має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права відповідно до ст. 2442 КАС України.

Разом з тим, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не дав оцінку доводам відповідача, викладеним в його апеляційній скарзі, з приводу того, що ПП БК «Глиноземпромбуд» не є правонаступником тих підприємств, де працювала особа, якій призначено пенсію на пільгових умовах ОСОБА_2 Поза увагою суду апеляційної інстанції також залишились і відповідні докази, надані відповідачем до суду, які можуть підтверджувати або спростовувати вказану обставину.

Встановлення вказаної обставини дозволить з'ясувати чи повинно ПП БК «Глиноземпромбуд» відшкодовувати витрати на виплату та доставку пільгової пенсії, призначеної ОСОБА_2

Отже, судом апеляційної інстанції не надано оцінку всім обставинам, які мають значення правильного вирішення справи.

Порушення норм процесуального права, допущені судом апеляційної інстанції, унеможливлюють постановлення законного та обґрунтованого рішення в даній справі, оскільки без їх виправлення неможливо повно, всебічно та об'єктивно дати оцінку спірним рішенням, діям відповідача.

Суд касаційної інстанції не має повноважень виправити допущені судом порушення норм процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За таких обставин, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до цього суду на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, повно і всебічно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають значення для справи, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Приватного підприємства Будівельна компанія «Глиноземпромбуд» задовольнити частково.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2015 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: