Ухвала суду № 61575248, 22.09.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2016 р.Справа № 643/5759/16-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління державної виконавчої служби головного територіального управління у Харківській області на постанову Московського районного суду м. Харкова від 13.06.2016р. по справі № 643/5759/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління державної виконавчої служби Головного теріторіального управління юстиції у Харківській області третя особа Управління Пенсійного Фонду України в Московському районі

про визнання дій неправомірними та скасування постанови державного виконавця,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Московського районного суду м. Харкова з позовом до Управління державної виконавчої служби головного територіального управління у Харківській області, третя особа: управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, в якому просив:

скасувати постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання Управління державної виконавчої служби головного територіального управління у Харківській області Шинделя В.А. від 04.05.2016 року по ВП № 49353674, ВП № 49353723, ВП№49353632.

Постановою Московського районного суду м. Харкова від 13.06.2016 року по справі № 643/5759/16-а позов задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, відповідно до якої просить постанову суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В доводах апеляційної скарги відповідач посилався на те, що постанова Московського районного суду м. Харкова від 11.05.2011 року у справі № 2а-6788/11 з урахуванням постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2015 року у справі № 820/5621/15 була фактично виконана при виконанні рішення Європейського суду з прав людини № 72631/10 від 24.10.2013 року у справі «Нечепоренко та інші проти України».

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі з підстав та мотивів, викладених у скарзі, просив її задовольнити.

Представник третьої особи в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

Позивач в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідача в третьогї особи та позивача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що постановою Московського районного суду м. Харкова від 11.05.2011 року у справі № 2а-6788/10/2027, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 до УПФУ в Московському районі м. Харкова задоволено частково (а.с. 21-25).

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Московському районі м. Харкова здійснити підвищення ОСОБА_1 пенсії на 12% з 09.05.2011 року відповідно до постанови КМУ від 13.07.2004 року № 894 «Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України «Про статус і соціальній захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з виплатою недоотриманих сум.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Московському районі м. Харкова здійснити ОСОБА_1 збільшення йому пенсії у 3,5 рази з 09.05.2011 року відповідно до постанови КМУ від 27.12.2005 року № 1293 «Про збільшення розмірів пенсій деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з виплатою недоотриманих сум пенсії.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Московському районі м. Харкова здійснити ОСОБА_1 підвищення розміру пенсії на коефіцієнт 1,011 з 09.05.2011 року відповідно до постанови КМУ від 14.04.2010 року «Про підвищення розмірів пенсій деяким категоріям громадян у зв'язку із зростанням середньомісячної заробітної плати штатного працівника».

В іншій частині вимог - відмовлено.

ОСОБА_1 звернувся до Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції з заявою від 23.12.2011 року та виконавчими листами, виданими Московським районним судом м. Харкова 22.12.2011 року.

Постановою державного виконавця від 03.07.2012 року відкрито виконавче провадження відповідно до виконавчих листів, виданих 22.12.2011 року про зобов'язання управління Пенсійного фонду України у Московському районі м. Харкова збільшити розмір пенсії ОСОБА_1 на 12% з 09.05.2011 року, про зобов'язання управління Пенсійного фонду України у Московському районі м. Харкова збільшити розмір пенсії ОСОБА_1 у 3,5 рази з 09.05.2011 року, про зобов'язання управління Пенсійного фонду України у Московському районі м. Харкова збільшити розмір пенсії ОСОБА_1 на коефіцієнт 1,011 з 09.05.2011 року.

Управлінням Пенсійного Фонду України у Московському районі м. Харкова листом від 07.11.2012 року повідомлено Московський ВДВС ХМУЮ, що позивачу здійснено підвищення пенсії на 12 відсотків з 09.05.2011 року, збільшено пенсію у 3,5 рази з 09.05.2011 року, а також здійснено підвищення розміру пенсії на коефіцієнт 1,011 з 09.05.2011 року. Доплату по перерахунку у розмірі 77868,85 грн. нараховано ОСОБА_1 на жовтень поточного року.

Державним виконавцем прийнято постанову від 19.12.2012 року про закінчення виконавчого провадження на підставі того, що управлінням Пенсійного Фонду України у Московському районі м. Харкова здійснено перерахунок пенсії та нарахування грошових коштів. Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, виплат за рішенням суду не було проведено у зв'язку з відсутністю даного фінансування. УПФУ в Московському районі м. Харкова в межах наданих повноважень було вжито всіх можливих заходів спрямованих на виконання даного рішення.

Проте, начальником відділу здійснено перевірку виконавчого провадження, за результатами якої прийнято постанову від 02.12.2013 року про визнання дій державного виконавця такими, що не відповідають вимогам Закону України "Про виконавче провадження", скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, зобов'язання державного виконавця поновити виконавче провадження строком до 02.09.2013 року та зобов'язання державного виконавця направити заяву про заміну способу та порядку виконання судового рішення до Московського районного суду м. Харкова.

Постановою державного виконавця від 02.12.2013 року відновлено виконавче провадження та направлено лист-запит на ім'я начальника управління Пенсійного Фонду України у Московському районі м. Харкова з проханням в триденний строк надати підтвердження про проведення перерахунку, нарахуванню та виплати грошових коштів по цьому виконавчому документу.

Начальником Управління Пенсійного Фонду України у Московському районі м. Харкова надана відповідь від 10.12.2013 року, відповідно до якої перерахунок пенсії відповідно до рішення суду проведено, виплата за рішенням, у розмірі 77686,85 грн., з урахуванням усіх виконавчих документів, буде провадитись за умови бюджетного фінансування.

У зв'язку з направленням подання про заміну способу та порядку виконання судового рішення до Московського районного суду м. Харкова державним виконавцем прийнято постанову від 20.12.2013 року про зупинення виконавчого провадження.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 31.07.2014 року відмовлено у задоволенні заяви про заміну порядку та способу виконання рішення суду.

На підставі листа-довідки про те, що фінансування виплат здійснюється за рахунок державного бюджету, тому несплачена доплата буде провадитись за умови бюджетного фінансування, державним виконавцем складена вимога від 06.11.2014 року та направлена на адресу УПФУ.

На виконання вимоги від 06.11.2014 року начальником УПФУ надана відповідь, що на час надання відповіді пенсійна справа перевірена, пенсія обчислена і виплачується відповідно до чинного законодавства.

Також відповідно до остаточного рішення Європейського суду з прав людини у справі "Нечепоренко та інші проти України" ("Case of Necheporenko and others v. Ukraine") 24.10.2013 р.:

1) об'єднано заяви, наведені у Додатку 1 (крім заяви №44587/12) і оголосити їх неприйнятими;

2) вирішено об'єднати заяви, наведені у Додатку 2;

3) оголошено прийнятними скарги заявників, наведені у Додатку 1, за п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції щодо тривалого невиконання рішень, винесених на їхню користь, та щодо відсутності ефективних національних засобів юридичного захисту щодо цих скарг, а решту скарг у заявах оголошує неприйнятною;

4) Європейський суд з прав людини постановив, що було порушення п. 1 ст. 6 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції;

5) Європейський суд з прав людини постановив, що було порушення ст. 13 Конвенції;

6) Європейський суд з прав людини постановив що:

(а) протягом трьох місяців держава-відповідач має виконати рішення національних судів, ухвалені на користь заявників, які залишаються невиконаними, та сплатити 2000 (дві тисячі) євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю, за заявами, наведеними у Додатку 2 (за винятком заяви №54124/11), і пану ОСОБА_3 за заявою №54124/11, ці суми є відшкодуванням матеріальної та моральної шкоди та компенсації судових витрат, і мають бути сплачені разом з будь-якими податками, що можуть нараховуватись, та конвертовані в національну валюту за курсом на день здійснення платежу;

(б) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на ці суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Згідно Додатку 2 до остаточного рішення Європейського суду з прав людини у справі "Нечепоренко та інші проти України" запис № 7, ОСОБА_1 подано заяву 25.04.2012 року (заява №45587/12) на рішення Московського районного суду м. Харкова від 11.05.2011 року.

Вважаючи порушення своїх прав та законних інтересів відповідачами, посилаючись на те, що постанова Московського районного суду м. Харкова від 11.05.2011 року, виконати яку зобов'язав Україну Європейський суд з прав людини своїм остаточним рішенням від 24.10.2013 року є невиконаною, позивач звернувся до суду із позовом до Міністерства юстиції України, Пенсійного фонду України, третя особа - управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова.

За результатами розгляду справи № 820/5621/15, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2015 року зазначений позов задоволено частково.

Визнано бездіяльність Міністерства юстиції України щодо невиконання у повному обсязі стосовно ОСОБА_1 постанови Московського районного суду м. Харкова від 11.05.2011 року по адміністративній справі №2-а-6788/2011, виконати яку зобов'язав Україну Європейський суд з прав людини своїм остаточним рішенням по справі №72631/10 "Нечепоренко та інші проти України", щодо не виплати грошової суми у розмірі 16065,99 грн. - протиправною.

Зобов'язано Пенсійний фонд України здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 згідно до постанови Московського районного суду м. Харкова від 11.05.2011 року по адміністративній справі №2-а-6788/2011, виконати яку зобов'язав Україну Європейський з прав людини своїм остаточним рішенням по справі №72631/10 "Нечепоренко та інші проти України" в частині суми у розмірі 16065,99 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2015 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2015 року по справі №820/5621/15 скасовано.

Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо невиконання у повному обсязі стосовно ОСОБА_1 постанови Московського районного суду м. Харкова від 11.05.2011 року по адміністративній справі №2-а-6788/2011, виконати яку зобов'язав Україну Європейський суд з прав людини своїм остаточним рішенням по справі №72631/10 "Нечепоренко та інші проти України", а саме:

- щодо нарахування та виплати грошової суми у розмірі 16065 грн. 99 коп. як недоплаченої ОСОБА_1 пенсії за період з 09.05.2011 року по 31.10.2011 року;

- щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення пенсії на 12% відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.07.2004 року № 894 "Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України "Про статус і соціальній захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 01.11.2011р. по 31.12.2011р.

- щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення пенсії в 3,5 рази відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2005 року № 1293 «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.11.2011р. по 31.12.2011р.

- щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення розміру пенсії на коефіцієнт 1,011 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.04.2010 року № 308 "Про підвищення розмірів пенсій деяким категоріям громадян у зв'язку із зростанням середньомісячної заробітної плати штатного працівника" за період з 01.11.2011р. по 19.11.2013р.

Зобов'язано Міністерство юстиції України вчинити дії по виконанню у повному обсязі стосовно ОСОБА_1 постанову Московського районного суду м. Харкова від 11.05.2011 року по адміністративній справі №2-а-6788/2011, виконати яку зобов'язав Україну Європейський суд з прав людини своїм остаточним рішенням по справі №72631/10 "Нечепоренко та інші проти України", а саме:

- щодо нарахування та виплати грошової суми у розмірі 16065 99 копійок як недоплаченої ОСОБА_1 пенсії за період з 09.05.2011 року по 31.10.2011 року;

- щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення пенсії на 12% відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.07.2004 року № 894 "Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України "Про статус і соціальній захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 01.11.2011р. по 31.12.2011р.

- щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення пенсії в 3,5 рази відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2005 року № 1293 «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.11.2011р. по 31.12.2011р.

- щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення розміру пенсії на коефіцієнт 1,011 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.04.2010 року № 308 "Про підвищення розмірів пенсій деяким категоріям громадян у зв'язку із зростанням середньомісячної заробітної плати штатного працівника" за період з 01.11.2011р. по 19.11.2013р.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.

11.05.2016 року позивач отримав три копії постанов державного виконавця про закінчення виконавчих проваджень від 04.05.2016 року з виконання виконавчих листі № 2-а-6788/11, тобто постанови суду від 11.05.2011 року та рішення ЄСПЛ від 24.10.2013 року як виконане.

Як на підставу для закриття виконавчих проваджень, відповідач послався на те, що на виконання постанови Московського районного суду м. Харкова від 11.05.2011 року у справі № 2а-6788/11 та постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2015 року у справі № 820/5621/15 УПФУ в. Московському районі м. Харкова проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1, а саме:

Донараховано грошову суму у розмірі 16065,99 грн. за період з 09.05.2011 року по 31.10.2011 року;

Проведено перерахунок пенсії з підвищенням її на 12% за період з 01.11.2011 по 31.12.2011 року;

Проведено перерахунок пенсії з підвищенням її розміру на коефіцієнт 1,011 за період з 01.11.2011 року по 19.11.2013 року;

Проведено перерахунок пенсії з підвищенням її у 3,5 рази за період з 01.11.2011 року по 31.12.2011 року.

Окрім того, на виконання рішення № 72631/10, виданого 24.10.2013 року Європейським судом з прав людини у справі «Нечепоренко та інші проти України», де ОСОБА_1 є одним із заявників, на користь стягувача перераховано: платіжним дорученням від 15.07.2014 року № 1062 - кошти в розмірі 31802,10 грн, платіжним дорученням від 10.06.2014 року № 1871 - кошти в розмірі 77686,85 грн., платіжним дорученням від 12.09.2014 року № 5376- 1572,89 грн. пені.

Нараховану доплату до пенсії у загальному розмірі 66449,89 грн. ОСОБА_1 сплачено Міністерством юстиції України за платіжним дорученням № 1617 від 21.03.2016 року.

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що постанова Московського районного суду м. Харкова від 11.05.2011 року у справі № 2а-6788/11 з урахуванням постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2015 року у справі № 820/5621/15 фактично виконана під час виконання рішення Європейського суду з прав людини №72631/10 від 24.10.2013 року у справі «Нечепоренко та інші проти України».

Виходячи з наведено та посилаючись на приписи п. 12 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», відповідачем прийняті постанови про закриття виконавчих проваджень, які є предметом оскарження у даній справі.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом та вважаючи порушеними свої права, посилався на те, що постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2015 року у справі № 820/5621/15 постанова Московського районного суду м. Харкова від 11.05.2011 року у справі № 2а-6788/11 не змінювалась, судове рішення у справі № 2а-6788/11 є таким, що набуло законної сили.

При цьому, постановою Московського районного суду м. Харкова від 11.05.2011 року у справі № 2а-6788/11 не встановлювалась кінцева дата здійснення перерахунку пенсії, а отже виконання судового рішення за періоди, обмежені Постановами Кабінету Міністрів України № 894 від 13.07.2004 року, від 14.04.2010 року «Про підвищення розмірів пенсій деяким категоріям громадян у зв'язку із зростанням середньомісячної заробітної плати штатного працівника», № 1293 від 27.12.2005 року, не є підставою для закриття виконавчого провадження у відповідності до п. 12 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив із того, що постанови державного виконавця є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

За визначенням ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до вимог ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень - неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За приписами п.п. 1. 9 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження", підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі листи, що видаються судами та рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 р. № 3477-IV (далі - Закон України №3477-IV).

Відповідно до вимог ст. 2 та 3 Закону України № 3477-IV, порядок виконання рішення визначається цим Законом, Законом України №606-XIV, іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені цим Законом. Виконання Рішення здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження ", виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Пунктом 12 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження " передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини.

Згідно частини 3 статті 49 вказаного Закону про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Колегія суддів звертає увагу на те, що виконавчі провадження: ВП № 49353674, ВП № 49353723, ВП№49353632 відкриті за виконавчими листами, виданими Московським районним судом м. Харкова на виконання постанови цього суду від 11.05.2011 року у справі № 2а-6788/2011.

Приймаючи постанови у виконавчих провадженнях: ВП № 49353674, ВП № 49353723, ВП№49353632, відповідач послався на приписи п. 12 ч. 1 ст. 49, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», обґрунтовуючи факт виконання боржником постанови суду від 11.05.2016 року у справі № 2а-6788/2011 наявністю відомостей про виконання рішення ЄСПЛ щодо зобов'язання виконати рішення національного суду.

При цьому, державний виконавець керувався тим, що виконання постанови Московського районного суду м. Харкова від 11.05.2011 року у справі № 2а-6788/2011 обмежується, періодами, вказаними у постанові Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2015 року по справі № 820/5621/15, а також періодами, у яких були чинними відповідні Постанови Кабінету Міністрів України.

Колегія суддів не погоджується з наведеним висновком державного виконавця та вважає його передчасним.

Відповідно до ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Так, постанова Московського районного суду м. Харкова від 11.05.2011 року набула законної сили, і вказаним судовим рішенням не визначено кінцеву дату, по яку зобов'язано здійснити перерахунок пенсії позивачу.

При цьому, у справі № 820/5621/15 вказане судове рішення не було предметом апеляційного перегляду, а обставини, які були предметом розгляду даної справи, стосувались конкретних дій щодо виконання постанови Московського районного суду м. Харкова від 11.05.2011 року у певному періоді, а отже даним судовим рішенням постанова у справі № 2а-6788/2011 не скасовувалась, не змінювалась та не роз'яснювався порядок її виконання.

Виходячи з наведеного, колегія суддів зазначає, що у відповідача були відсутні підстави для довільного тлумачення судових рішень, а у разі незрозумілості порядку та способу виконання судового рішення державний виконавець мав звернутись до суду із відповідним поданням, отже, в даному випадку, державним виконавцем неправомірно застосовано положення п. 12 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження".

З приводу доводів апеляційної скарги про застосування до спірних правовідносин рішення Європейського суду у справі "Великода проти України", колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

Згідно ст. 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Відтак, визнання Європейським судом заяви Великоди неприйнятною як повністю необґрунтованою, не може бути приводом до невиконання рішення національного суду щодо ОСОБА_1 при виконанні рішення Європейського суду з прав людини у справі "Нечепоренко та інші проти України", де останній був одним із заявників, так як останнє містить в собі індивідуальні висновки щодо правовідносин при виконанні рішення національного суду щодо позивача.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

За правилами ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів правомірності, законності та обґрунтованості своїх рішень відповідачем до суду не надано.

З приводу доводів позивача, на яких він наполягав у судовому засіданні, з приводу пропуску строку відповідачем на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Питання відповідності апеляційної скарги ст. 186 КАС України, в тому числі, дотримання строків апеляційного оскарження, вирішено судом при відкритті апеляційного провадження у справі, та було встановлено, що строк відповідачем не пропущено.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними, не впливають на правомірність висновків суду, а відповідно і підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується повністю із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління державної виконавчої служби головного територіального управління у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Московського районного суду м. Харкова від 13.06.2016р. по справі № 643/5759/16-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Тацій Л.В.Судді Григоров А.М. Подобайло З.Г. Повний текст ухвали виготовлений 27.09.2016 р.