Постанова № 61575199, 22.09.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2016 р. Справа № 820/3801/16

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Бартош Н.С.,

Суддів: Донець Л.О., Лях О.П.

при секретарі Дорошенко Д.О.

за участю:

позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.08.2016р. по справі № 820/3801/16

за позовом ОСОБА_1

до Харківського обласного військового комісаріату

про визнання неправомірним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправним рішення комісії Харківського обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів, пов'язаних із визначенням учасників бойових дій та спірних питань щодо зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби від 29.02.2016 р. та бездіяльність Харківського обласного військового комісаріату, викладену у відповіді № 673/ВОС від 24.03.2016 р., щодо відмови ОСОБА_1 у видачі дубліката посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 від 01.10.1996 р.; зобов'язати Харківській обласний військовий комісаріат видати ОСОБА_1 дублікат посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 від 01.10.1996 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.08.2016р. по справі № 820/3801/16 позовні вимоги задоволено частково: зобов'язано Харківській обласний військовий комісаріат повторно розглянути питання щодо видачі ОСОБА_1 дублікату посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 від 01.10.1996 р. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.08.2016р. по справі № 820/3801/16 та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу не подав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційних скарг та пояснення позивача у судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1, 25.02.2016 р. звернувся до т.в.о. військового комісара Харківського обласного військового комісаріату з заявою про відновлення посвідчення учасника бойових дій, серія НОМЕР_1, у зв'язку із непридатним станом та неможливістю ним користуватись (а.с. 5).

Також в рішенні суду першої інстанції зазначено, що 29.02.2016 р. комісія Харківського обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів, пов'язаних із визначенням учасників бойових дій та спірних питань щодо зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби, рішенням, оформленим протоколом № 2, відмовила у видачі ОСОБА_1 посвідчення учасника бойових дій за особистим зверненням, з посиланням на п. 9 Положення про комісію Міністерства оборони України з питань учасника бойових дій за ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту учасниками бойових дій», у зв'язку з тим, що заявник не проходив військову службу та не відповідає категорії громадян, на яких розповсюджується дія Закону (а.с. 7).

Крім того, відповідачем, при направленні ОСОБА_1 витягу з протоколу № 2 від 29.02.2016 р., в листі за вих. № 673/Вос від 24.03.2016 р. рекомендовано звернутися до управління праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації останнього для отримання посвідчення на підставі ст. 5 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань» (а.с. 5).

Не погодившись з рішенням відповідача про відмову у видачі посвідчення учасника бойових дій та бездіяльністю Харківського обласного військового комісаріату, викладену у відповіді № 673/ВОС від 24.03.2016 р., щодо відмови ОСОБА_1 у видачі дубліката посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 від 01.10.1996 р., позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що ОСОБА_1 не довів, що при зверненні до відповідача із заявою про приведення у відповідність посвідчення учасника бойових дій, він просив видати саме дублікат посвідчення, а тому, збоку відповідача допущена бездіяльність у вирішенні поставленого позивачем питання по суті. Також суд першої інстанції зазначив, що оскільки Харківський обласний військовий комісаріат не розглянув заяву позивача по суті у встановленому законом порядку, а лише з формальних підстав відмовив у задоволенні його заяви щодо відновлення посвідчення учасника бойових дій, яке прийшло у непридатність, у суду немає підстав для зобов'язання останнього видати дублікат посвідчення учасника бойових дій.

Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1. Позивачу такий статус наданий безстроково і доказів того, що статус «ветеран війни - учасник бойових дій» є скасованим матеріали справи не містять, оскільки відповідного рішення уповноваженого органу з цього питання не приймалося.

З рішення комісії Харківського обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів, пов'язаних із визначенням учасників бойових дій та спірних питань щодо зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби від 29.02.2016 р., оформленого протоколом № 2 про відмову у видачі ОСОБА_1 посвідчення учасника бойових дій вбачається, що позивачу відмовлено у видачі посвідчення учасника бойових дій на підставі п. 9 Положення про комісію Міністерства оборони України з питань учасника бойових дій за ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту учасниками бойових дій», у зв'язку з тим, що заявник не проходив військову службу та не відповідає категорії громадян, на яких розповсюджується дія Закону.

В свою чергу, судовим розглядом встановлено, що позивач не звертався до відповідача із заявою про видачу посвідчення учасника бойових дій, а просив розглянути питання про видачу дублікату такого посвідчення, у зв'язку з його втратою.

Відповідно до п. 7 Положення «Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни», затвердженого Постановою КМ України від 12.05.1994 р. № 302 (далі - Положення № 302), що посвідчення учасника бойових дій і нагрудний знак видаються органами Міноборони, МВС, МНС, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, ДПтС, Управління державної охорони, ДПС, Адміністрації Державної прикордонної служби, Держспецзв'язку, Держтехногенбезпеки, а також Держспецтрансслужбою за місцем реєстрації ветерана.

Приписами п. 11 Положення № 302 визначено, що якщо посвідчення стало непридатним або було втрачене, то за заявою ветерана війни чи іншої особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», видається нове посвідчення у порядку, визначеному п. 7 цього Положення.

Враховуючи те, що позивач не позбавлявся статусу «ветеран війни - учасник бойових дій» та такий статус позивачу встановлений безстроково і враховуючи ту обставину, що підставою для звернення до відповідача слугувала та обставина, що позивачем було втрачене посвідчення учасника бойових дій, колегія суддів зазначає, що у відповідача не було правових підстав для відмови у видачі ОСОБА_1 посвідчення учасника бойових дій з посиланням на ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту» якою визначено, що прирівняними до учасників бойових дій вважаються колишні неповнолітні (яким на момент ув'язнення не виповнилось 16 років) в'язні концтаборів, гетто та інших місць примусового тримання, створених фашистською Німеччиною та її союзниками в період другої світової війни, а також діти, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків (у зв'язку з тим, що позивач не проходив військову службу та не відповідає категорії громадян, на яких розповсюджується дія цього Закону).

Разом з тим, колегія суддів першої інстанції зазначає, що суд першої інстанції, фактично правильно встановивши допущену відповідачем бездіяльність у вирішенні поставленого позивачем питання по суті, не прийняв рішення з приводу вимоги позивача про визнання протиправним рішення комісії Харківського обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів, пов'язаних із визначенням учасників бойових дій та спірних питань щодо зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби від 29.02.2016 р., оформленого протоколом № 2 про відмову у видачі ОСОБА_1 посвідчення учасника бойових дій.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки під час апеляційного розгляду справи колегією суддів встановлено неправомірність рішення комісії Харківського обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів, пов'язаних із визначенням учасників бойових дій та спірних питань щодо зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби від 29.02.2016 р., оформленого протоколом № 2 про відмову у видачі ОСОБА_1 посвідчення учасника бойових дій, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Що стосується рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача видати ОСОБА_1 дублікат посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 від 01.10.1996 р., колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначалося вище, відповідно до п. 7 Положення № 302 посвідчення учасника бойових дій і нагрудний знак видаються органами Міноборони, МВС, МНС, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, ДПтС, Управління державної охорони, ДПС, Адміністрації Державної прикордонної служби, Держспецзв'язку, Держтехногенбезпеки, а також Держспецтрансслужбою за місцем реєстрації ветерана.

З наведеної вище норми права вбачається, що видача посвідчень учасника бойових дій належить до виключної компетенції органами Міноборони, МВС, МНС, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, ДПтС, Управління державної охорони, ДПС, Адміністрації Державної прикордонної служби, Держспецзв'язку, Держтехногенбезпеки, а також Держспецтрансслужбою.

Чинним законодавством визначено право позивача, у разі якщо посвідчення стало непридатним або було втрачене, звернутися до компетентного органу із заявою про видачу нового посвідчення у порядку, визначеному п. 7 Положення № 302.

Колегія суддів зазначає, що судовому захисту підлягає не лише порушене право, а й порушений інтерес. В свою чергу, інтересом фізичної особи у сфері публічно-правових відносин слід розуміти не будь-який інтерес, а правовий, тобто такий, що може бути об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення потреб фізичних осіб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 р., поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в ч. 1 ЦПК України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції України і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Вирішення питання про видачу нового посвідчення учасника бойових дій в даному випадку належить до виключної компетенції відповідача та не належить до компетенції адміністративного суду, а відтак суд не повноважний перебирати функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язувати його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не може втручатися у дискрецію суб'єкта владних повноважень в межах такої перевірки.

У відповідності з Рекомендаціями № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 р., під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 р. по справі № 21-87а13.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів зазначає, що в даному випадку суд першої інстанції правомірно вийшов за межі позовних вимог та зобов'язав відповідача повторно розглянути питання щодо видачі ОСОБА_1 дублікату посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 від 01.10.1996 р.

Враховуючи те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 01.08.2016р. по справі № 820/3801/16 прийнята з частковим порушенням норм матеріального права, вона підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог визнання протиправним рішення комісії Харківського обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів, пов'язаних із визначенням учасників бойових дій та спірних питань щодо зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби від 29.02.2016 р., оформленого протоколом № 2 про відмову у видачі ОСОБА_1 посвідчення учасника бойових дій, з прийняттям в цій частині нової постанови про задоволення позовних вимог.

В іншій частині постанова Харківського окружного адміністративного суду від 01.08.2016р. по справі № 820/3801/16 прийнята з дотриманням норм матеріального права, а тому колегія суддів не вияви підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.08.2016р. по справі № 820/3801/16 - задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.08.2016р. по справі № 820/3801/16 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним рішення комісії Харківського обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів, пов'язаних із визначенням учасників бойових дій та спірних питань щодо зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби від 29.02.2016 р. та прийняти в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Харківського обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів, пов'язаних із визначенням учасників бойових дій та спірних питань щодо зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби від 29.02.2016 р., оформлене протоколом № 2 про відмову у видачі ОСОБА_1 посвідчення учасника бойових дій.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.02.2016р. по справі № 20/17276/14 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий суддя (підпис)Бартош Н.С.Судді(підпис) (підпис) Донець Л.О. Лях О.П.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 27.09.2016 року.