Ухвала суду № 61574969, 20.09.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 734/2392/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Соловей В.В. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

20 вересня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Строй Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління соціального захисту населення Козелецької районної державної адміністрації на постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 16.08.2016 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Козелецької районної державної адміністрації Чернігівської області та управління соціального захисту населення Козелецької районної державної адміністрації про оскарження дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:

- визнати дії Козелецької районної державної адміністрації Чернігівської області та управління соціального захисту населення Козелецької районної державної адміністрації про відмову позивачу у призначенні надбавки на догляд за дитиною-інвалідом ОСОБА_3 за період з 15.02.2016 по 19.06.2016 неправомірними;

- зобов'язати Козелецьку районну державну адміністрацію Чернігівської області та управління соціального захисту населення Козелецької районної державної адміністрації призначити та виплатити позивачу надбавку на догляд за дитиною-інвалідом ОСОБА_3 за період з 15.02.2016 по 19.06.2016.

Постановою Козелецького районного суду Чернігівської області від 16.08.2016 позов задоволено частково: зобов'язано управління соціального захисту населення Козелецької районної державної адміністрації Чернігівської області призначити і виплатити ОСОБА_2 надбавку на догляд за дитиною-інвалідом ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за період з 15.02.2016 до 19.06.2016 включно; у решті адміністративного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеною вище постановою управління соціального захисту населення Козелецької районної державної адміністрації звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

ОСОБА_2 є матір'ю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка має статус дитини-інваліда віком до 18 років.

З довідки № 245, виданої 26.02.2016 Лікарсько-консультативною комісією Козелецької центральної районної лікарні Чернігівської області, вбачається, що ОСОБА_3 має статус дитини-інваліда та потребує домашнього догляду.

Згідно листка непрацездатності, виданого 15.02.2016 Козелецькою центральною районною лікарнею Чернігівської області, ОСОБА_2 звільнена від роботи у зв'язку із вагітністю, починаючи з 15.02.2016 до 19.06.2016 включно.

Також, факт, що ОСОБА_2, із 15.02.2016 до 19.06.2016 перебуває у відпустці у зв'язку із вагітністю та пологами підтверджується довідкою від 15.03.2016, виданою директором Козелецької гімназії № 1 Козелецької районної ради Чернігівської області.

Згідно медичного висновку № 1886/39 від 04.11.2015, виданого Козелецькою центральною районною лікарнею Чернігівської області, у ОСОБА_3 наявне захворювання, що дає право на одержання державної соціальної допомоги на дітей-інвалідів віком до 18 років, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України від 08.11.2001 № 454/471/516. Вказаний висновок дійсний до 01.12.2020.

Позивач звернулась з заявою до відповідачів про призначення їй надбавки на догляд за дитиною-інвалідом на період вагітності та пологів.

З листа від 19.07.2016, виданого управлінням соціального захисту населення Козелецької районної державної адміністрації Чернігівської області, вбачається, що у призначенні надбавки на догляд за дитиною-інвалідом ОСОБА_3 відмовлено із тих підстав, що відповідно до п. 3.9 вище вказаного Порядку, особи, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, у відпустці у зв'язку із вагітністю та пологами, у відпустці без збереження заробітної плати, додатково подають первинний обліковий документ № 080-1/0 «Довідка про потребу дитини (дитини-інваліда) у домашньому догляді», за формою, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 11.06.2012 № 430, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 12.07.2012 за № 1173/21485, та копію або витяг із наказу (розпорядження) роботодавця про надання відпустки. Так як даний документ в особовій справі відсутній, то підстав для призначення вище вказаної надбавки на догляд не має.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивач ОСОБА_2 має право на призначення та отримання надбавки на догляд за дитиною-інвалідом, оскільки не з її вини виникли спірні адміністративні правовідносини, а тому її права та законні інтереси підлягають поновленню шляхом призначення та виплати управлінням соціального захисту населення Козелецької районної державної адміністрації Чернігівської області ОСОБА_2 надбавку на догляд за дитиною-інвалідом ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за період із з 15.02.2016 до 19.06.2016 включно. Разом із тим, суд вважає, що підстави для визнання дій Козелецької районної державної адміністрації Чернігівської області та управління соціального захисту населення Козелецької районної державної адміністрації Чернігівської області неправомірними відсутні, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що Козелецька районна державна адміністрація Чернігівської області та управління соціального захисту населення Козелецької районної державної адміністрації діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає доводи апелянта необґрунтованими та погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Закон України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям - інвалідам» від 16.11.2000 № 2109-ІІІ гарантує інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам право на матеріальне забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України та їх соціальну захищеність шляхом встановлення державної соціальної допомоги на рівні прожиткового мінімуму.

Частинами 1 та 2 статті 1 Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям - інвалідам» передбачено, що право на державну соціальну допомогу мають інваліди з дитинства і діти-інваліди віком до 18 років, а причина, група інвалідності, строк, на який встановлюється інвалідність, визначаються органом медико-соціальної експертизи згідно із законодавством України з одночасним роз'ясненням інвалідам з дитинства їх права на державну соціальну допомогу.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям - інвалідам» надбавка на догляд за іншою дитиною-інвалідом встановлюється в розмірі:

- на дитину-інваліда віком до 6 років - 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років;

- на дитину-інваліда віком від 6 до 18 років - 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років.

Згідно із частинами 2-4 статті 2 Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям - інвалідам», прожитковий мінімум визначається відповідно до Закону України «Про прожитковий мінімум» та щорічно затверджується Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України і періодично переглядається відповідно до зростання індексу споживчих цін разом з уточненням показників Державного бюджету України.

Розміри державної соціальної допомоги підвищуються у зв'язку із збільшенням прожиткового мінімуму.

Державна соціальна допомога встановлюється в новому розмірі з дня набрання чинності законом про збільшення розміру прожиткового мінімуму.

Відповідно до частини 5 статті 3 Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» надбавка на догляд за дитиною-інвалідом віком до 18 років призначається одному з батьків, усиновителів, опікуну, піклувальнику, які не працюють, не навчаються (крім заочної форми навчання), не проходять службу, не займають виборну посаду і фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом. Надбавка на догляд за дитиною-інвалідом віком до 18 років також призначається одному з батьків, усиновителів, опікуну, піклувальнику, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами, у відпустці без збереження заробітної плати, у разі якщо дитина-інвалід потребує домашнього догляду, і вони фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом. Одинокій матері (одинокому батьку) надбавка на догляд за дитиною-інвалідом призначається незалежно від факту роботи, навчання, служби.

Частиною 2 статті 4 Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям - інвалідам» передбачено, що на дітей-інвалідів державна соціальна допомога призначається на строк, зазначений у медичному висновку, який видається у порядку, встановленому Міністерством охорони здоров'я України, але не більш як по місяць досягнення дитиною-інвалідом 18-річного віку.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства фінансів України від 30.04.2002 № 226/293/169, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31.05.2002 за №466/6754, затверджено Порядок надання державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам.

Зі змісту пунктів 3.2, 3.9 цього Порядку до державної соціальної допомоги дітям-інвалідам віком до 18 років призначається надбавка на догляд за ними. Така надбавка призначається на строк призначення державної соціальної допомоги, зокрема, одному з непрацюючих батьків, який не навчається (крім заочної форми навчання), не проходить службу, не займає виборну посаду і фактично здійснює догляд за дитиною-інвалідом.

Як вже було зазначено вище, згідно листка непрацездатності, виданого 15.02.2016 Козелецькою центральною районною лікарнею Чернігівської області, ОСОБА_2 звільнена від роботи у зв'язку із вагітністю та пологами, починаючи з 15.02.2016 до 19.06.2016 включно.

Також, факт, що ОСОБА_2, з 15.02.2016 до 19.06.2016 перебуває у відпустці у зв'язку із вагітністю та пологами підтверджується довідкою від 15.03.2016, виданою директором Козелецької гімназії № 1 Козелецької районної ради Чернігівської області.

Колегія суддів зазначає, що відповідачі відмовляючи позивачу в призначенні та отриманні надбавки на догляд за дитиною-інвалідом у період з 15.02.2016 до 19.06.2016 посилались на те, що позивач не надала доказів, що вона у спірний період перебувала у відпустці у зв'язку із вагітністю та пологами та доказів підтвердження факту догляду за дитиною-інвалідом.

Разом з цим, пунктом 3.9 вказаного Порядку також передбачено, що у разі неможливості документального підтвердження факту догляду, який визначає право на призначення надбавки на догляд за дитиною-інвалідом, за бажанням особи здійснюється обстеження на дому і складається акт обстеження сім'ї, у якій виховується дитина-інвалід. Обстеження у сім'ї, у якій виховується дитина-інвалід, здійснюється комісією у складі депутата місцевої ради (за згодою), посадової особи районного управління праці та соціального захисту населення і двох сусідів. Для підтвердження інших фактів, що впливають на вирішення питання призначення надбавки на догляд до державної соціальної допомоги при відсутності документів, направляються запити до центру зайнятості, органу, який здійснює державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, органів державної податкової служби та інших підприємств, установ, організацій.

Колегія суддів звертає увагу, що роботодавцем позивача являється Козелецька гімназія № 1, яка контролюється і фінансується відділом освіти Козелецької райдержадміністрації, який, в свою чергу, перебуває у підпорядкуванні Козелецької районної державної адміністрації. Отже, для захисту прав позивача відповідачі були зобов'язані витребувати необхідні їм документи, які позивач не змогла надати з причин, які від неї не залежали.

Таким чином, враховуючи те, що ОСОБА_2 є матір'ю неповнолітньої дитини - ОСОБА_3, яка має статус дитини-інваліда віком до 18 років та фактично здійснює догляд за нею та у спірний період з 15.02.2016 до 19.06.2016 вона фактично перебувала у відпустці у зв'язку із вагітністю та пологами колегія суддів вважає, що позивач має право на призначення та отримання надбавки на догляд за дитиною-інвалідом у період з 15.02.2016 до 19.06.2016 включно, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Разом з тим, вирішуючи питання про стягнення з апелянта судового збору, колегія суддів зазначає наступне.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VІ (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 № 484-VIII, який набрав чинності 01.09.2015).

Відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору встановлюється в таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано: суб'єктом владних повноважень, юридичною особою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати; фізичною особою або фізичною особою - підприємцем 1 відсоток ціни позову, але не менше 0, 4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати; немайнового характеру, який подано: суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем 1 розмір мінімальної заробітної плати; фізичною особою 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру; у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Згідно з п.п. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору встановлюється в таких розмірах, зокрема: за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами - 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2016 відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» становив 1 378 грн.

З позовної заяви позивача вбачається, що позивачем заявлено дві вимоги немайнового характеру (визнати дії Козелецької районної державної адміністрації Чернігівської області та управління соціального захисту населення Козелецької районної державної адміністрації про відмову позивачу у призначенні надбавки на догляд за дитиною-інвалідом ОСОБА_3, за період з 15.02.2016 по 19.06.2016 неправомірними; зобов'язати Козелецьку районну державну адміністрацію Чернігівської області та управління соціального захисту населення Козелецької районної державної адміністрації призначити та виплатити позивачу надбавку на догляд за дитиною-інвалідом ОСОБА_3, за період з 15.02.2016 по 19.06.2016).

Отже, ставка судового збору за подачу позову становила: (1 378 х 0,4) х 2 = 1 102, 40 грн.

Враховуючи, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2016 було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення апеляційним судом, то у відповідності до п.п. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» управлінню соціального захисту населення Козелецької районної державної адміністрації потрібно сплатити судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1 212, 64 грн. (1 102, 40 х 110 %).

Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу управління соціального захисту населення Козелецької районної державної адміністрації залишити без задоволення, а постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 16.08.2016 - без змін.

Стягнути з управління соціального захисту населення Козелецької районної державної адміністрації за рахунок бюджетних асигнувань на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, р/р 31211206781007, код класифікації 22030101) судовий збір за подання до суду апеляційної скарги в розмірі 1 212, 64 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.,

Шурко О.І.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Шурко О.І.

Кузьменко В. В.