Постанова № 61574034, 27.09.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1009/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2016 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С. при секретарі Кузьменко Е.Х., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Фірми Світал у формі приватного підприємства до ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000272202, №0000282202, №0000022206 від 02.03.2016 року, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до суду звернулось Фірма Світал у формі приватного підприємства до ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000272202, №0000282202, №0000022206 від 02.03.2016 року.

В судовому засіданні 22.09.2016 року представниками позивача були підтримані позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що позивач за 2012-2014 роки правомірно сформував валові витрати та податковий кредит з ПДВ підтверджується відповідними первинними документами податкового та бухгалтерського обліку, в звязку із чим, висновок посадових осіб органу ДПС України не є ґрунтовним, також посадові особи позивача у 2014 році не припускались порушень законодавства, що регулює обіг готівкових коштів та своєчасності їх оприбуткування в касі підприємства, що підтверджується наданими документами первинного податкового та бухгалтерського обліку підприємства. Представник відповідача ДПІ у Малиновському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області заперечив проти задоволення позовних вимог, пославшись на правомірність висновку податкового органу про порушення позивачем порядку формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ відповідних податкових періодів з підстав, зазначених у акті перевірки, до того ж підприємством позивача у 2014 році були допущені встановлені під час проведення перевірки порушення законодавства з обігу готівки щодо своєчасності її оприбуткування в касі підприємства, а тому штрафні санкції до позивача застосовано правомірно.

Заслухавши пояснення представників позивача, представника відповідача та дослідивши наявні в справі письмові докази суд встановив наступні факти та обставини:

Відповідач ДПІ у Малиновському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області, на підставі ст.1 Закону України «Про державну податкову службу», є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно ст.ст.7,10,11 цього ж Закону здійснює повноваження щодо встановлення порушень податкового законодавства, нарахування та стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій, надання висновків на повернення з бюджету надмірно сплачених податків та зборів, а тому позовні вимоги щодо оскарження його актів, дій чи бездіяльності з цього приводу, на підставі положень ст.55 Конституції України, ч.1, п.1 ч.2 ст.17, ст.104 КАС України, підвідомчі адміністративним судам та повинні розглядатись у порядку адміністративного судочинства.

Відповідно наказу ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 27.07.2015 року №746 з урахуванням наказу ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 25.08.2015 року №842, відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок субєктів господарювання розпочата планова виїзна перевірка ПП Фірма «Світал», код ЄДРПОУ 24772440. В ході перевірки посадовими особами підприємства не надано регістри бухгалтерського обліку, порядок створення, ведення, прийому та збереження яких визначено вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 року № 996-ХІУ, зі змінами та доповненнями, а також у Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерству фінансів України від 24.05.95 року № 88, зі змінами та доповненнями.

За результатами проведеної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2014 року, про що складено акт №10/15-52-22-02/247724401 від 11.02.2016 року (надалі по тексту - Акт перевірки а.с.8-95 т.1).

У висновках Акту зазначено, що за перевіряємий період ПП «Фірма «Світал» занизило доходи у сумі 2558529,00 грн., зависило витрати у сумі 3634502,00 грн., у звязку з чим занижений податок на прибуток у сумі 1166482,00 грн. та податок на додану вартість у сумі 412726,00 грн., своєчасно не оприбутковані готівкові кошти на суму 30406,35 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем 02.03.2016 року прийняті податкові повідомлення-рішення №0000272202 (а.с.96 т.1) про нарахування податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств на суму 1100786,00 грн., штрафним санкціям на суму 275197,00 грн., №0000282202 (а.с.97 т.1) про нарахування податкового зобовязання з ПДВ на суму 444067,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 111017,00 грн. та №0000022206 (а.с.98 т.1) про донарахування штрафних санкцій за порушення законодавства з обігу готівки на суму 152371,75 грн.

Розглянувши оскаржені акти субєкту владних повноважень, суд виходячи з положень ч.3 ст.2 КАС України, проходить до висновку, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам закону, виходячи з наступного.

Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у

справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно п.102.1 ст.102 ПК України, контролюючий орган крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначати суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 114.1 ст.114 Податкового кодексу України передбачено, що граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу. Податковий кодекс України не містить приписів, які надають органу державної податкової служби право продовжувати встановлені ст.102 Кодексу строки давності або право на застосування штрафних санкцій відповідно до ст.126 Податкового кодексу України без їх дотримання.

Підставою для винесення повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 02.03.2016 р. про збільшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 444067,00 грн. і застосування штрафних санкцій з цього податку у розмірі 111017,00 грн. стало нібито встановлене відповідачем заниження суми податку на додану вартість в період з 01.04.2012 року по 31.12.2014 року.

Враховуючи, що граничний строк подання декларації з податку на додану вартість за січень 2013 року настав 20.02.2013, а спірне податкове повідомлення-рішення №0000282202 винесено 02.03.2016 - більше ніж через 1095 днів потому з моменту закінчення строку подачі такої податкової декларації, тобто з пропуском встановленого п. 102.1 ст. 102 ПК України строку (те ж саме стосується і декларацій за 2012 рік), то є очевидним відсутність у ДПІ у Малиновському районі міста ОСОБА_1 управління Державної фіскальної служби в Одеській області належних правових підстав для винесення спірного податкового повідомлення-рішення від 02.03.2016 року №0000282202, а відтак; вказане рішення є безпідставним і неправомірним та підлягає скасуванню. Підставою для винесення повідомлення-рішення №0000272202від 02.03.2016 р. про збільшення податкових зобов'язань з податку на прибуток на суму грн. і застосування штрафних санкцій з цього податку стало нібито встановлене відповідачем заниження суми податку на прибуток в період з 01.04.2012 року по 31.12.2014 року.

Разом з тим, в узагальнюючій податковій консультації щодо особливостей подання декларацій з податку на прибуток та сплати податку у 2013 році, затвердженій наказом Державної податкової служби України № 1171 від 21.12.2012 р., було зазначено: Податкова декларація з податку на прибуток за 2012 рік подається не пізніше 11.02.2013 року. Сума визначених у річній декларації зобовязань з податку на прибуток сплачується не пізніше 19.02.2013 року.

З урахуванням наведеного та положень п.п. 102.1. ст.102 ПК України, контролюючий орган (відповідач) мав право самостійно визначити суму грошових зобов'язань позивача з податку на прибуток за 2012 рік не пізніше 11 лютого 2016 року, в той час, як спірне податкове повідомлення-рішення №0000272202, яким позивачу було збільшено суму грошового зобовязання, було винесене 02 березня 2016 року, тобто з пропуском 1095 денного строку, встановленого п.п. 102.1. ст.102 ПК України.

Отже, враховуючи все вищезазначене, повідомлення-рішення №0000272202 від 02.03.2016 року є протиправним, винесеним поза межами строків, передбачених п.п.102.1 ст.102 ПК України, а тому підлягає скасуванню.

В ході перевірки показників, відображених у рядку 02 Декларацій «Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг))» посадові особи відповідача дійшли до висновку, що ці показники нібито занижені на суму 903206,00 грн.

Цей висновок перевіряючих є помилковим, з наступних підстав.

Позивачем, при визначенні зазначених показників, до складу доходу були включені доході від реалізації товарів, та суми попередньої оплати (авансів) по діючому до 31.03.2011 року правилу «першої події».

Відповідачем, суми попередньої оплати, по яких відбулося відвантаження товарів (реалізація) були повторно включені до складу доходів

Зокрема, в декларації за І квартал 2012 року у рядку 02 Декларацій «Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг))» відображеній дохід у сумі 5030610,00 грн., що також підтверджується відповідачем (див. З аркуш акту) зазначеного показника на 01.04.2012 року. У складі цього показника, з метою оподаткування включені суми попередньої оплати у розмірі 450233,77 грн. Тобто, суми авансів вже один раз були оподатковані у першому кварталі 2014 року.

За період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року на цю суму (450233,77 грн.) було здійснено відвантаження товарів - «друга подія», і вже в цей період до складу ця сума не може бути включена до складу доходів з метою оподаткування, що не було враховано під час проведення перевірки.

В результаті, при визначенні доходів за період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року перевіряючі помилково повторно включили вищезазначені суми до складу доходів з метою оподаткування 450233,77 грн., що є порушенням вимог п.135.3 ст.135 ПК України.

Згідно з п.135.3 ст.135 ПК України суми, відображені у складі доходів платника податку, не підлягають повторному включенню до складу його доходів, що не враховано відповідачем в ході перевірки.

Таким чином відповідачем неправомірно повторно збільшені показник рядку 02 Декларацій «Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг))» декларації за період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року на суму 450233,77 грн.

Аналогічні хибні висновки по результатам перевірки зазначеного показника є також у відношенні 2013 року та 2014 року.

Тобто, при визначенні показників, відображених у рядку 02 Декларації «Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг))» за 2013 рік перевіряючими повторно до складу доходів включені суми попередньої оплат станом на 01.01.2013 року в розмірі 483719,61 грн. За 2014 рік перевіряючими _ неправомірно повторно до складу доходів включені суми попередньої оплат станом на 01.01.2014 року в розмірі 159441,90 грн. (зворотно-сальдові відомості по рахунка №361).

Таким чином відповідачем, в результаті ігнорування положень п. 135.3 ст. 135 ПК України неправомірно повторно збільшені показники рядку 02 Декларацій «Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг))» декларації за період з 01.04.2012 року по 31.12.2014 року на суму 1093395,28 грн. (450233,77 + 483719,61 + 159441,90).

Також відповідач в акті, в ході перевірки з питань оприбуткування надходжень готівки дійшов до висновку, що нашим підприємством не оприбуткуванні, (не своєчасно) оприбутковані готівкові кошти, у тому числі (див. 86 аркуш): 24.10.2014 р. у сумі 11758,55 грн.; 28.10.2014 р. у сумі 9141,91грн.; 14.12.2014 р. у сумі 9505,89 грн.

Як вбачається з акту підставою для такого висновку, на думку відповідача, є відсутність запису у книзі КОРО про відповідний Z звіт № 0424 (28.10.2014 року), чи здійснення запису про суму виторгу у книзі КОРО на наступний за ним день (у випадку 24.10.2014 р., та 14.12.2014 р.).

У зв'язку з цим позивачеві визначено штраф у розмірі 152371,75 грн. за податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_2 від 02.03.2016 р.

Наказом Міністерства доходів і зборів України 28.08,2013 року № 417 затверджено Порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій. Відповідно до п.6 глави 4 розділу II, вказаного Порядку, використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає: наявність книги ОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО; підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги ОРО; щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям- ('клієнтам), записуються окремо; у разі виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії здійснення записів за обліком розрахункових квитанцій...

Отже, несвоєчасне виконання запису в КОРО за наявності роздрукування

звітів є порушенням порядку ведення КОРО, однак не можна розцінювати як неоприбуткування або неповне оприбуткування готівки. Адже обєктивною стороною такого правопорушення, як неоприбуткування готівки, є приховування виручки, тоді як проведення готівкових коштів через РРО із роздрукуванням Z- звіту є свідченням їх занесення до фіскальної пам'яті, що виключає приховування відповідної суми виручки.

Відповідачем в акті перевірки не заперечується і доданими до цієї заяви документами підтверджується, що сума готівки у розмірі 9141,91 грн. (від 28.10.2014 року), сума готівки у розмірі 11758,55 грн. (від 24.10.2014 року), сума готівки у розмірі 9505,89 грн. (за 14.12.2014 року) були проведені позивачем через зареєстрований та опломбований у встановленому законом порядку РРО відповідно до вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" і зазначені готівкові кошти були здані до каси підприємства з оформленням прибуткових касових ордерів.

Таким чином, спірні суми були внесені позивачем до податкового та бухгалтерського обліку, оскільки їх проведення через РРО, зазначення цих сум у фіскальній пам'яті РРО, робить неможливим ухилення позивача від сплати податків.

Відсутність у КОРО відомостей про рух готівки на підставі підклеєних фіскальних звітних чеків за спірний період при фактичному оприбуткуванні зазначеної суми дає лише підстави для висновку про порушення позивачем порядку ведення КОРО, а не про неналежний облік надходження коштів за вказаний період та ухилення підприємства від оподаткування зазначеної суми.

Така позиція підтверджується судовою практикою, яка була викладена, зокрема у постанові Вищого адміністративного суду України від 12.07.2012 року №К/9991/22856/12, постанові Верховного суду України від 12.05.2015 року № 21- 299а15.

Виходячи з цього, суд вражає за необхідне застосувати до спірних правовідносин принципи, закладені в рішеннях Верховного Суду України щодо визнання протиправними наслідків (рішень) субєкту владних повноважень, які мали місце за умови порушення ним порядку призначення та проведення контрольного заходу (перевірки).

Відповідно до положень ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняті за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обовязковими для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права та для всіх судів України.

Відповідно до положень ч.4 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду України є обовязковими для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

В судовому засіданні представником відповідача не надано додаткових доказів, які б спростовували або ставили під сумнів надані представником позивача первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, в звязку із чим, суд погоджується з позицією представника позивача про те, що надані ним письмові докази є достатніми для доведення факту ґрунтовності та законності формування валових витрат та податкового кредиту відповідних податкових періодів та відсутності порушення законодавства з питань обігу готівкових коштів та своєчасності їх оприбуткування, а тому висновок податкового органу є помилковим, в звязку із чим, прийняті ним податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню на підставі положень ч.2 ст.162 КАС України. .

Судові витрати розподілити у відповідності до вимог ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області №0000272202, №0000282202, №0000022206 від 02.03.2016 року.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня виготовлення та підписання постанови.

Повний тест постанови складений та підписаний суддею 27.09.2016 року.

Суддя Єфіменко К.С.

.