Постанова № 61573826, 19.09.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

19 вересня 2016 р. № 820/4641/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Кульчій А.М.,

представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Дзержинського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- зобов'язати Дзержинський відділ державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області зняти арешт з всього майна ОСОБА_2, накладеного 27.10.2015 Дзержинським відділом державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції у особі старшого державного виконавця Дмухіної Яни Миколаївни за виконавчим провадженням № 39131051;

- зобов'язати Дзержинський відділ державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області зняти арешт з всього майна ОСОБА_2, накладеного 27.10.2015 Дзержинським відділом державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції у особі старшого державного виконавця Дмухіної Яни Миколаївни за виконавчим провадженням № 43633741.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Дзержинським відділом державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції у особі старшого державного виконавця Дмухіної Яни Миколаївни всупереч вимог діючого законодавства протиправно не знято арешт зі всього майна ОСОБА_2, накладеного 27.10.2015 за виконавчими провадженнями № 39131051 та № 43633741, з урахуванням наявних для цього підстав, що порушує права та законні інтереси позивача.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував посилаючись на надані до суду заперечення та зазначив, що відповідач діяв у межах та на підставі норм діючого законодавства України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності прийшов до висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1 ЗУ "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Приписами статті 6 ЗУ "Про виконавче провадження" встановлені гарантії прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні.

Відтак, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно з п. 5 ст. 11 Закону державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 17 Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: 1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; 2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 3) судові накази; 4) виконавчі написи нотаріусів; 5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу; 8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу; 9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав; 10) рішення (постанови) суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу; 11) рішення Національного банку України про застосування до банку, філії іноземного банку заходу впливу у вигляді накладення штрафу.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, зокрема, у разі повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону.

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Із матеріалів справи вбачається, що 30 липня 2013 року на підставі Наказу Господарського суду Харківської області № 5023/5477/12 від 25 липня 2013 року про стягнення з ФО-П ОСОБА_2 на користь ТОВ «ІНТЕРТРАНСЛОГІСТИК» суми збитків в розмірі 114600,00 грн. та суми судового збору у розмірі 2292,00 грн. Старшим державним виконавцем Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_3 була винесена Постанова про відкриття виконавчого провадження № 39131051.

30 липня 2013 року на підставі Постанови про арешт майна боржника та заборони на його відчуження № 39131051 було накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_2 в межах суми боргу у розмірі 116892,00 грн.

10 червня 2014 року на підставі Наказу Господарського суду Харківської області № 922/3461/13 від 30.09.2013 року про стягнення з ФО-П ОСОБА_2 на користь ТОВ «ІНТЕРТРАНСЛОГІСТИК» суми збитків у розмірі 90890,00 грн. та суми судового збору у розмірі 1871,80 грн. Старшим державним виконавцем Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_3 була винесена Постанова про відкриття виконавчого провадження № 43633741.

10 червня 2014 року на підставі Постанови про арешт майна боржника та заборони на його відчуження Старшого державного виконавця Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_3 № 43633741 було накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_2 в межах суми боргу у розмірі 92707,80 грн.

12 травня 2014 р. ОСОБА_2 припинив підприємницьку діяльність як ФО-П, що підтверджується роздруківкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

27 жовтня 2015 року на підставі Постанови про арешт майна боржника та заборони на його відчуження № 39131051 було накладено арешт на все майно ОСОБА_2 в межах суми боргу у розмірі 116892,00 грн., не враховуючи квартиру АДРЕСА_1.

27 жовтня 2015 року на підставі Постанови про арешт майна боржника та заборони на його відчуження Старшого державного виконавця Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_3 № 43633741 було накладено арешт на все майно ОСОБА_2 в межах суми боргу у розмірі 92707,80 грн., не враховуючи квартиру АДРЕСА_1.

27 жовтня 2015 року на підставі Постанови про звільнення майна боржника з-під арешту № 39131051 було припинено обтяження № 1927755 накладеного на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 39131051 від 30.07.2013 року, в межах суми боргу у розмірі 116892, 00 грн. з ОСОБА_2.

27 жовтня 2015 року на підставі Постанови про звільнення майна боржника з-під арешту № 43633741 було припинено обтяження № 5958195 накладеного на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 43633741 від 10.06.2014 року, в межах суми боргу у розмірі 92707, 80 грн. з ОСОБА_2.

Згідно п. 3.17 вказаної Інструкції, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який (яка) його видав(ла), державний виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, а також наслідки завершення відповідного виконавчого провадження (зняття арешту тощо).

Таким чином, з правового аналізу вищезазначених норм права випливає, що законодавцем покладено на державного виконавця обов'язок визначити відповідну підставу у разі закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, зокрема зняття арешту тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, 02 лютого 2016 р. старшим державним виконавцем Дзержинського ВДВС Харківського міського управління юстиції ОСОБА_3 були винесені постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» за виконавчими провадженнями № 43633741 та № 39131051, однак всупереч п. 3.17 Інструкції з організації примусового виконання рішень старшим державним виконавцем Дмухіною Я. М. при винесенні постанов про повернення виконавчого документа стягувачеві не були зазначенні наслідки завершення відповідного виконавчого провадження (зняття арешту тощо).

Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувану відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Однак, матеріали справи не містять, а відповідачем в обґрунтування своєї правової позиції та всупереч вищезазначенм нормам права не надано до суду жодних доказів повідомлення позивача про прийняття постанов про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що 14 вересня 2015 року в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань було внесено запис про припинення стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертранслогістик» (код ЄДРПОУ 31827404), однак відомості про наявність правонаступника вказаної юридичної особи відсутні.

Згідно з п. 30 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», в Єдиному державному реєстрі має міститись відомості про юридичних осіб - правонаступників.

Відповідно до п. З ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обовязків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва.

На підставі вищезазначеного та з метою зняття арешту з майна ОСОБА_2, представник позивача 03.03.2016 року через канцелярію Дзержинського ВДВС Харківського МУЮ звернувся до старшого державного виконавця Дзержинського ВДВС Харківського міського управління юстиції ОСОБА_3 з заявами про закінчення виконавчого провадження .

Однак матеріали справи не містять, а представником відповідача не надано до суду жодних доказів надіслання ані постанов про закінчення виконавчого провадження як ОСОБА_2, так і його представнику, ані результатів розгляду Заяви про закінчення виконавчого провадження.

01 червня 2016 року через канцелярію Дзержинського ВДВС Харківського МУЮ представник ОСОБА_2 звернувся до Начальника Дзержинського ВДВС Харківського МУЮ із заявою, в якій зокрема просив скасувати постанови старшого державного виконавця Дзержинського ВДВС Харківського міського управління юстиції ОСОБА_3 про повернення виконавчого документа стягувачеві від 02.02.2016 р. у виконавчих провадженнях № 39131051 та № 43633741.

22.08.2016 року Дзержинським ВДВС ОСОБА_4 надано лист № 05-35/14013, в якому вказано, що на теперішній час будь-які підстави щодо зняття арешту з майна боржника, відсутні. Однак щодо вимог про скасування Постанов старшого державного виконавця Дзержинського ВДВС Харківського міського управління юстиції ОСОБА_3 про повернення виконавчого документа стягувачеві від 02.02.2016 р. у виконавчих провадженнях № 39131051 та № 43633741 то вони не були розглянуті.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у Постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України зазначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур (частина перша статті 124 Конституції України, частина друга статті 1 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"). Суд є конституційно визначеним державним інститутом, який правомочний захищати права і свободи людини і громадянина, завданням якого є здійснення правосуддя, забезпечення права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України (стаття 55, розділ VIII Конституції України, стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"). Судовий захист вважається найбільш дієвою гарантією відновлення порушених прав і свобод людини і громадянина.

З урахуванням наведених положень чинного законодавства, враховуючи те, що державним виконавцем прийнято постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 02.02.2016 року в межах виконавчих провадження № 43633741 та № 39131051 щодо боржника ОСОБА_4, однак всупереч вищезазначеним нормам права арешти з майна ОСОБА_4 не знято, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та про необхідність вийти за межі позовних вимог заявлених позивачем, а саме шляхом скасування постанов від 27.10.2015 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 391311051 та № 43633741.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Дзержинського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Скасувати постанову державного виконавця Дзержинського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 27.10.2015 року № 39131051.

Скасувати постанову державного виконавця Дзержинського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 27.10.2015 року № 43633741.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_2 (код РНОКПП НОМЕР_1, адреса: м. Харків, в`їзд 2-й Олексіївський, буд. 5) сплачений при поданні позову судовий збір у розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) гривень 21 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Дзержинського відділу державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області (адреса: 61024, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, буд. 26, 2 поверх).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 26 вересня 2016 року.

Суддя Р.В. Мельников