Рішення № 61571455, 08.06.2015, Васильківський міськрайонний суд Київської області

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/935/15-ц

Провадження № 2/362/1062/15

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2015 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Лебідь-Гавенко Г.М.,

при секретарі Даниленко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Василькові Київської областіцивільну справу за позовом публічного акціонерного товариста (далі-ПАТ) "ОСОБА_1 Аваль" до ОСОБА_2 про дострокове стягнення заборгованості за Кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

У лютому 2015 року ПАТ "ОСОБА_1 Аваль"звернулося до суду з указаним позовом, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_2, як боржника за кредитним договором № 014/3767/74/46598 від 29 вересня 2006 року, заборгованість, що виникла в звязку із неналежним виконанням боржником взятих на себе зобовязань, та станом на 07 листопада 2014 року становить 51615,13 доларів США, що еквівалентно 746905 грн., а також сплачений судовий збір в розмірі 3 654 грн.

Представник позивача, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце слухання справи, 08 червня 2015 року подав до суду заяву про можливість слухання справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечувала (а.с. 213-214).

ОСОБА_2, будучи належним чином повідомленою про день, час та місце розгляду справи, до суду не зявилася, про причини неявки не повідомила, заяв про розгляд справи у її відсутності не надала. Разом з тим, будучи присутньою в судовому засіданні 23 квітня 2015 року проти задоволення позову заперечувала, вказуючи на відсутність встановлених законодавством касових документів які підтверджують отримання нею кредитних коштів, а також неправомірність надання кредиту в іноземній валюті (а.с. 107, 112, 116, 215).

Оскільки позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі, судом постановлено ухвалу про проведення заочного розгляду справи на підставі наявних в ній доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що 29 вересня 2006 року між ПАТ "ОСОБА_1 Аваль" та відповідачем було укладено кредитний договір № 014/3767/74/46598 (далі - Договір),згідно з умовами якого позичальнику на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру виконання ОСОБА_1 надав кредитні кошти у розмірі 48 2015,00 доларів США із кінцевою датою погашення та сплати процентів і комісійних по ньому - 29 вересня 2026 року (а.с. 5-7).

За п. 1.1., п. 1.2. Договору, кредитор, на положеннях та умовах цього Договору, надає Позичальнику кредит у вигляді не відновлюваної кредитної лінії (далі - кредит) з лімітом 48215,00 доларів США на термін 240 місяців з 29 вересня 2006 року до 29 вересня 2026 року (а.с.5).

Відповідно до пункту 1.3. Договору, ОСОБА_2 зобовязаласяздійснювати погашення кредиту, в залежності від обраної програми кредитування згідно Графіку погашення кредиту ануїтетними платежами (додаток до Договору) в розмірі 1/240 від суми ліміту отриманого кредиту згідно п. 1.1. цього Договору; погашення відсотків за користування здійснюється щомісячно ануїтетними платежами (а.с. 5, 10-12).

За п. 1.4. Договору, процентна ставка за користування кредитом складає 15,25% річних (а.с. 5).

Положенням п. 9.1. Договору передбачено відповідальність позичальника за порушення строків повернення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом, передбачених положеннями цього Договору, який сплачує Кредитору пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення, починаючи з першого дня закінчення строку виконання зобовязань, зазначеного в Договорі (а.с. 6-7).

29 вересня 2006 року між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 014/3767/74/46598 від 29 вересня 2006 року, за п. 2 якої п. 1.4. Розділу «Предмет договору» викладено в наступній редакції: Процентна ставка за користування кредитом складе 14,00 % річних з дня виготовлення та надання до банку правоустановчих документів на квартиру (а.с. 14).

Згідно п. 6.5. Кредитного Договору, кредитор має право достроково стягувати заборгованість за кредитом, нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції, у випадках невиконання Позичальником умов цього Договору та/або договорів застави, інших договорів, що забезпечують погашення кредиту (а.с. 6).

За розрахунком заборгованості за кредитним договором, заборгованість ОСОБА_2 станом на 07 листопада 2014 року складає 51615,13 доларів США, що еквівалентно 746905 грн. 00 коп., та складається з: заборгованості за кредитом 43693,43 доларів США, що еквівалентно 632272,77 грн.; заборгованості за відсотками 3654,50 доларів США, що еквівалентно 52 883,03 грн.; розрахункова пеня 4267,20 доларів США, що еквівалентно 61749,20 грн. (а.с. 15-18).

06 жовтня 2014 року позивач направив ОСОБА_2 вимогу № 114-00-22/15-5672 про дострокове виконання зобовязань за кредитним договором (а.с. 13).

Тобто, судом достовірно встановлено, що в укладеному кредитному договорі визначені чіткіщомісячні умовивиконання сторонами взятих на себе зобовязань, які банківською установою виконані в повному обсязі, а відповідач взяті на себе зобовязання належно не виконує.

Зобов'язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 99 Конституції встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому ОСОБА_3 держави не встановлює обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить зобов'язання повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Предметом договору позики у справі, яка розглядається, є іноземна валюта.

Статтею 1054 ЦК передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини другої статті 192 ЦК України,іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, проте водночас обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

ОСОБА_3 законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю, є Декрет № 15-93.

В абзаці четвертому пункту 1 статті 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) (далі- Декрет), визначено, що іноземна валюта - це іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших фінансових установ за межами України.

Незазначення в договорі, якої саме іноземної держави валюта бралася в борг, а саме іноземної держави долара (США, Австралії чи Канади тощо), може вплинути на визначення розміру боргу, що підлягає доказуванню в установленому законодавством порядку, а не бути підставою для відмови в задоволенні позову про стягнення боргу.

Відповідно до ст. 5 Декрету операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього ж Декрету.

З огляду на це уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

У звязку з наведеним вище слід дійти висновку,що не суперечить чинному законодавству України стягнення заборгованості за кредитним договором чи договором банківського вкладу в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором і позивач просить стягнути суму у валюті.

Вказана правова позиція закріплена в Постанові Верховного суду України від 18 вересня 2013 року № 6-63цс13 та в абз. 3 п. 14 постанови Пленуму Верховного суду України від 18 грудня 2009 р. № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», яким розяснено, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 192 ЦК, ч. 3 ст. 533 ЦК, Декрет № 15-93).

Оскільки, судом достовірно встановлено на підставі зібраних по справі доказів, що ОСОБА_2 отримала шляхом перерахування коштів на позичковий рахунок № 221352769 за кредитним договором від 29 вересня 2006 року кредитні кошти (а.с. 124-126), що спростовує заперечення позивача, належним чином взяті на себе зобов'язання за укладеними з позивачем кредитним договором щодо повернення отриманих коштів не виконує; повідомлялася банком про наявну заборгованість, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з останньої суми кредиту, нарахованих процентів та пені за розрахунком заборгованості станом на 07 листопада 2014 року.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, то відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем у вигляді судового збору підлягають стягненню з ОСОБА_2

На підставі викладеного та керуючись ст. 99 Конституції України, ст.ст. 1, 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", ст. ст. 11, 192, 526, 530, 553, 554, 559, 1042, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 57, 58, 60, 61, 88, 209, 212-215, 223, 224-227, 360-7 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов публічного акціонерного товариста "ОСОБА_1 Аваль" до ОСОБА_2 про дострокове стягнення заборгованості за Кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2,ідентифікаційний номер НОМЕР_1,на користь публічного акціонерного товариста "ОСОБА_1 Аваль" заборгованість за кредитним договором № 014/3767/74/46598 від 29 вересня 2006 року в розмірі 51615,13 доларів США, що еквівалентно 746905 грн. 00 коп., що складається з: заборгованості за кредитом 43693,43 доларів США, що еквівалентно 632272,77 грн.; заборгованості за відсотками 3654,50 доларів США, що еквівалентно 52 88303 грн.; розрахункова пеня 4267,20 доларів США, що еквівалентно 61749,20 грн., та 3 654 грн. сплаченого судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивачем рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Васильківський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Г.М. Лебідь-Гавенко