Постанова № 61569652, 22.09.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2016 р. Справа № 922/1290/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Білецька А.М. , суддя Слободін М.М.

при секретарі - Кохан Ю.В.

за участю представників сторін та інших учасників процесу:

позивача - Житченко Д.Ю., довіреність № б/н від 15.06.2016 року та Блошко В.М., паспорт серія НОМЕР_1 від 14.08.2006 року (директор);

відповідача - не з"явився;

1-ї третьої особи, Розумна О.О., довіреність № б/н від 05.05.2016 року, Гордєєв В.І., довіреність № б/н від 08.06.2015 року,

2-ї третьої особи, Селіванов М.В., довіреність № б/н від 16.08.15 р.,

3-ї третьої особи - не з"явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Дослідного сільськогосподарського підприємства "БВ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (вх. № 1888 Х/3-12) на рішення господарського суду Харківської області від 22 червня 2016 року по справі № 922/1290/16

за позовом Дослідного сільськогосподарського підприємства "БВ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Харків

до Близнюківської районної державної адміністрації, смт. Близнюки Харківської області

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1. Приватне підприємство "Агро-Альянс-2007", с. Олександрівка, Близнюківського району, Харківської області,

2. Селянське (фермерське) господарство "Костюченко М.І.", с.Рижове, Близнюківського району, Харківської області,

3. Алісівська сільська рада Близнюківського району Харківської області,

про визнання незаконними та скасування розпоряджень,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.06.2016 року по справі № 922/1290/16 (суддя Кухар Н.М.) у позові відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Дослідне сільськогосподарське підприємство "БВ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з урахуванням письмових пояснень до апеляційної скарги, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 22.06.2016 року по справі № 922/1290/16 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В апеляційній скарзі заявник посилається на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм чинного законодавства України і що суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, неправильно та неповно дослідив докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, а також на те, що суд невірно застосував норми як матеріального, так і процесуального права, що потягло за собою неправильне вирішення господарського спору та згідно статті 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для його скасування.

Селянське (фермерське) господарство "Костюченко М.І." у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 22.06.2016 року по справі № 922/1290/16 було винесено без порушення приписів чинного матеріального та процесуального законодавства, та з урахуванням всіх доказів поданих сторонами, та доказів, які були витребувані судом.

Приватне підприємство "Агро-Альянс-2007", у відзиві на апеляційну скаргу та його представники в судових засіданнях, зазначило, що оскаржуване рішення прийняте без порушення норм матеріального та процесуального права, у відповідності до обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні, відповідають обставинам справи

Близнюківська районна державна адміністрація надала заперечення на апеляційну скаргу, в яких зазначає, що позовні вимоги позивача є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Алісівська сільська рада Близнюківського району Харківської області просить розглядати справу за відсутності її представника, підтримує свідчення надані в суді першої інстанції.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну силу, розглянувши доводи апеляційної скарги, письмові докази, долучені до матеріалів справи, встановила наступне.

Згідно статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як свідчать матеріали справи та підтверджено в ході апеляційного розгляду справи, 22.01.2015 року Близнюківською районною державною адміністрацією Харківської області (відповідачем у справі) було прийнято розпорядження за № 36 "Про визначення нерозподілених (невитребуваних) земельних часток паїв", яким було віднесено до зазначених в додатку до нерозподілених земельних часток (паїв) власників земельних часток (паїв), колишніх членів СВК "Харківська овочева фабрика" із земель, розташованих на території Алісівської сільської ради Близпюківського району Харківської області, з подальшим укладанням договорів оренди.

18.02.2015 року відповідачем на підставі вищевказаного розпорядження було видане розпорядження за № 76 "Про надання в оренду нерозподілених земельних часток (паїв)", згідно якого Близнюківська районна державна адміністрація розпорядилась:

1) передати в оренду ПП "Агро-Альянс-2007" земельні частки (паї), що перебували в колективній власності колишнього СВК "Харківська овочева фабрика", та видані громадянам - колишнім членам СВК "Харківська овочева фабрика" сертифікати на право на земельні частки (паї), які відносяться до розподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв) з № 218 по № 573 (проект організації території земельних часток (паїв) СВК "Харківська овочева фабрика"), що розташовані на двох контурах на території Алісівської сільської ради Близпюківського району Харківської області.

2) укласти з ПП "Агро-Альянс-2007" договори оренди на земельні частки (паї), які відносяться до нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв) з № 218 по № 573 (в кількості 355 штук), що розташовані на двох контурах на території Алісівської сільської ради Близпюківського району Харківської області.

3) виконкому Алісівської сільської ради провести відповідні організаційні заходи щодо реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв).

4) ПП "Агро-Альянс-2007" виготовити технічну документацію із землеустрою та затвердити її в установленому законом порядку.

5) Контроль за виконанням розпорядження покласти на заступника голови районної державної адміністрації Протасова В.М.

28.04.2015 року відповідач, керуючись розпорядженням № 36, видав розпорядження № 215 "Про надання в оренду нерозподілених земельних часток (паїв)", яким розпорядився:

1) передати в оренду громадянці ОСОБА_8 земельні частки (паї), що перебували в колективній власності колишнього СВК "Харківська овочева фабрика", та видані громадянам-колишнім членам СВК "Харківська овочева фабрика" сертифікати на право на земельні частки (паї), які відносяться до нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв) з № НОМЕР_2 по № НОМЕР_3 (проект організації території земельних часток (паїв) СВК "Харківська овочева фабрика", що розташовані на території Алісівської сільської ради Близнюківського району Харківської області.

2) укласти з гр. ОСОБА_8 договори оренди на земельні частки (паї), які відносяться до нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв) з № НОМЕР_2 по № НОМЕР_3 (в кількості 40 штук), що розташовані на території Алісівської сільської ради Близнюківського району Харківської області.

3) виконкому Алісівської сільської ради провести відповідні організаційні заходи щодо реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв).

4) Громадянці ОСОБА_8 виготовити технічну документацію із землеустрою та затвердити її в установленому порядку.

5) Контроль за виконанням розпорядження покласти на заступника голови районної державної адміністрації Протасова В.М.

08.05.2015 року Близнюківською районною державною адміністрацією були видані розпорядження за № 232 "Про внесення змін до розпорядження Близнюківської районної державної адміністрації від 22.01.2015 року № 36", № 231 "Про внесення змін до розпорядження Близнюківської районної державної адміністрації від 18.02.2015 року № 76" та № 229 "Про надання в оренду нерозподілених земельних часток (паїв)", яким відповідач розпорядився:

1) передати в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Промінвестиція" в особі директора товариства ОСОБА_10 земельні частки (паї), що перебували в колективній власності колишнього СВК "Харківська овочева фабрика", та видані громадянам - колишнім членам СВК "Харківська овочева фабрика" сертифікати на право на земельні частки (паї), які відносяться до нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв) з № 603 по № 764 включно, з № 899 по № 1011 включно та з № 1029 по № 1229 включно (проект організації території земельних часток (паїв) СВК "Харківська овочева фабрика"), що розташовані на двох контурах на території Алісівської сільської ради Близнюківського району Харківської області.

2) укласти з ТОВ "Промінвестиція" (ОСОБА_10.) договори оренди на земельні частки (паї), які відносяться до нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв) з № 603 по № 764 включно, з № 899 по № 1011 включно та з № 1029 по № 1229 включно на території Алісівської сільської ради Близнюківського району Харківської області.

3) виконкому Алісівської сільської ради провести відповідні організаційні заходи щодо реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв).

4) Товариству з обмеженою відповідальністю "Промінвестиція" (ОСОБА_10.) виготовити технічну документацію із землеустрою та затвердити її в установленому законом порядку.

5) Контроль за виконанням розпорядження покласти на заступника голови районної державної адміністрації Протасова В.М.

14.04.2016 року Близнюківською районною державною адміністрацією Харківської області було видано розпорядження за № 208 "Про надання в оренду нерозподілених земельних часток (паїв)", яким відповідач розпорядився:

1) передати в оренду Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_11 земельні частки (паї), що перебували в колективній власності колишнього СВК "Харківська овочева фабрика", та видані громадянам - колишнім членам СВК "Харківська овочева фабрика" сертифікати на право на земельні частки (паї), які відносяться до нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв) з № НОМЕР_4 по № НОМЕР_5 (проект організації території земельних часток (паїв) СВК "Харківська овочева фабрика"), що розташовані на території Алісівської сільської ради Близнюківського району Харківської області.

2) укласти з ФОП ОСОБА_12 договори оренди на земельні частки (паї), які відносяться до нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв) з № НОМЕР_4 по № НОМЕР_5 (в кількості 134 ділянки), що розташовані на території Алісівської сільської ради Близнюківського району Харківської області.

3) виконкому Алісівської сільської ради провести відповідні організаційні заходи щодо реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв).

4) ФОП ОСОБА_13 виготовити технічну документацію із землеустрою та затвердити її в установленому законом порядку .

5) Контроль за виконанням розпорядження покласти на заступника голови районної державної адміністрації Протасова В.М.

Позивач вважає вищевказані розпорядження Близнюківської районної державної адміністрації, що прийняті у 2015 році, незаконними на тій підставі, що землі, які відносяться до нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв), які були передані згідно даних розпоряджень в оренду третім особам, вже перебувають в оренді та обробляються ДСП "БВ" ТОВ (позивачем у справі).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, колегія суддів не погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення з наступних підстав.

Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством , що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (стаття 14 Конституції України).

Статтею 1 Земельного кодексу України визначено, що земля - основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

В пунктах "а", "ж" статті 17 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом, та вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Тобто, повноваження місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин не обмежуються лише Земельним кодексом України, а можуть визначатися й іншими законами України.

Законом України від 06.09.2012 року № 5245 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" пункти 10-12 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу виключені. Зазначені зміни щодо повноважень розпорядження землями не торкнулися невитребуваних земельних ділянок часток (паїв). Оскільки земельні частки (паї) не відносяться ні до земель державної, ні до земель комунальної власності, повноваження щодо надання цих земель у користування залишились у районних державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування залежно від місця розташування цих ділянок відповідно до Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Оскільки нерозподілені (не витребувані) земельні ділянки, які слугують предметом спірних розпоряджень, знаходяться за межами населеного пункту, то повноваження щодо їх передачі в оренду належать Близнюківської районної державної адміністрації.

Як свідчать матеріали справи, Дослідне сільськогосподарське підприємство "БВ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю звернулось до господарського суду з позовом про визнання незаконними та скасування розпоряджень відповідача - Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області № 36 від 22.01.2015 року, № 76 від 18.02.2015 року, № 215 від 28.04.2015 року, № 229 від 08.05.2015 року, № 208 від 14.04.2016 року, якими вирішено, зокрема, передати в оренду ФОП ОСОБА_11, ТОВ "Промінвестиція", громадянці ОСОБА_8 та ПП "Агро-Альянс 2007" нерозподілені (невитребувані) земельні частки (паї), що перебували в колективній власності колишнього СВК "Харківська овочева фабрика", а право власності на ці паї посвідчене відповідними сертифікатами, які видані громадянам - колишнім членам Фабрики.

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

У пункті 2 Роз'яснення президії ВГСУ N 02-5/35 від 26.01.2000 року ( із змінами) " Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" зазначено, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Згідно зі статтями 6, 13, 21,36, 41, 43, 50 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" питання щодо розпорядження землями державної власності підлягає вирішенню відповідною місцевою державною адміністрацією, голова якої в межах своїх повноважень видає розпорядження, що в передбачених законом випадках можуть бути оскаржені до органу влади вищого рівня або до суду.

Як встановлено статтею 17 Земельного кодексу України, до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Частиною 3 статті 122 Земельного кодексу України визначено, що районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, відповідно до статті 124 Земельного кодексу України, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Як вбачається зі змісту оскаржуваних розпоряджень № 36 від 22.01.2015 року, № 76 від 18.02.2015 року, № 215 від 28.04.2015 року, № 229 від 08.05.2015 року, № 208 від 14.04.2016 року Близнюківською районною державною адміністрацією з посиланням на статтю 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", статтями 17, 93, 124, 125 Земельного кодексу України було віднесено зазначених в додатку до нерозподілених земельних часток (паїв) власників земельних часток (паїв), колишніх членів СВК "Харківська овочева фабрика" із земель, розташованих на території Алісівської сільської ради Близпюківського району Харківської області, з подальшим укладанням договорів.

Тобто, Близнюківською районною державною адміністрацією було прийнято рішення щодо надання в оренду нерозподілених земельних часток (паїв) власників земельних часток (паїв), колишніх членів СВК "Харківська овочева фабрика" із земель, розташованих на території Алісівської сільської ради Близпюківського району Харківської області.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками визначено Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 05.06.2003 року.

Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), згідно статті 2 цього Закону, є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією; документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай); документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) громадян України, зазначених в абзаці п'ятому частини першої статті 1 цього Закону, є трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчена виписка з неї.

Статтями 3, 5 Закону встановлено, що підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації, прийняті в межах їх повноважень.

Розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства проводиться за згодою не менш як двох третин власників земельних часток (паїв), а за її відсутності - шляхом жеребкування. Результат розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства оформляється відповідним протоколом, що підписується власниками земельних часток (паїв), які взяли участь у їх розподілі. До протоколу про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) додаються проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), список осіб, які взяли участь у їх розподілі (стаття 9 Закону).

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що нерозподілена (невитребувана) земельна ділянка - це земельна ділянка, що була запроектована в складі єдиного земельного масиву без визначення меж в натурі (на місцевості), проте не була розподілена на зборах власників земельних часток ( паїв) через неявку на збори осіб - власників права на земельну частку (пай) чи їх спадкоємців. Статус невитребуваних нерозподілені земельні ділянки набувають вже після проведення зборів стосовно розподілу земельних ділянок.

Судом встановлено, що на засіданні постійної діючої комісії з питань земельних відносин райдержадміністрації від 15.01.2008 року по було погоджено проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) за рахунок земель колективної власності колишнього СВК "Харківська овочева фабрика" загальною площею 142,2061 га орних земель, розроблений Харківським науково - дослідним та проектним інститутом землеустрою.

Законодавчою підставою для розгляду та погодження проекту землеустрою послугувало: протокол зборів загальних зборів членів СВК "Харківська овочева фабрика" від 29.10.2006 року, підписи громадян - членів колишнього СВК "Харківська овочева фабрика" про підтримання рішення загальних зборів членів СВК "Харківська овочева фабрика" від 29.10.2006 року.

31.01.2008 року Близнюківська районна державна адміністрацією, враховуючи протокольне постійної діючої комісії з питань земельних відносин райдержадміністрації від 15.01.2008 року, рішенням №53 погодила проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) за рахунок земель колективної власності колишнього СВК "Харківська овочева фабрика" загальною площею 142,2061 га орних земель, розроблений Харківським науково - дослідним та проектним інститутом землеустрою проект із землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) був погоджений Близнюківською районною державною адміністрацією без зауважень.

Згідно з порядком виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості) громадян - власникам земельних часток (паїв) колишнього СВК "Харківська овочева фабрика", який є додатком до рішення від 31.01.2008 року № 53, ділянки № 1-520 є не витребуваними, а з 521-200 ділянки - власників сертифікатів на право на земельні ділянки (паї).

Як встановлено пунктом 12 Постанови Кабінету Міністрів України "Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) від 04.02.2004 року №122 нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки передаються в розпорядження сільських, селищних, міських рад чи райдержадміністрацій з метою надання їх в оренду.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Згідно з роз'ясненнями Державного комітету України із земельних ресурсів, (не витребувані) земельні частки (паї) відносяться до земель приватної власності, тому передача в оренду таких паїв зачіпає тільки інтереси осіб, яким вони належать, тобто пайщиків у зв'язку з цим головою райдержадміністрації при виданні розпорядження було зазначено, що земельні ділянки передаються в оренду на строк до моменту отримання власниками земельних часток (паїв) свідоцтва про право власності на земельну ділянку.

Згідно з перехідними положеннями Закону України «Про оренду землі», громадяни - власники сертифікатів на право на земельну частку (пай) до виділення їм у натурі (на місцевості) земельних ділянок мають право укладати договори оренди земель сільськогосподарського призначення, місце розташування яких визначається з урахуванням вимог раціональної організації території і компактності землекористування, відповідно до цих сертифікатів з дотриманням вимог цього Закону.

Після виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) договір оренди землі переукладається відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений, і може бути змінений лише за згодою сторін. Припинення дії договору оренди допускається лише у випадках, визначених цим Законом.

В контексті наведеного вбачається, що сертифікати на право на земельну частку (пай) прирівняні до правовстановлюючих документів на землю, а тому (не витребувані) земельні частки (паї) відносяться до земель приватної власності, про що свідчать і роз'яснення Державного комітету України із земельних ресурсів.

Однак, в оскаржуваних розпорядженнях райдержадміністрація вказує про надання в користування земельних ділянок як масиву невитребуваних земельних часток (паїв) до моменту посвідчення їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку (а.с.145, том 12). При цьому до розпоряджень та матеріалів, які слугували для їх прийняття не надано списку власників земельних часток (паїв), чиї землі є нерозподіленими (не витребуваними) та відповідно передані в управління райдержадміністрації.

Тобто, райдержадміністрація, приймаючи розпорядження № 36 від 22.01.2015 року, № 76 від 18.02.2015 року, № 215 від 28.04.2015 року, № 229 від 08.05.2015 року, № 208 від 14.04.2016 року, перевищила свої повноваження та, в порушення вимог статтями 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", не з'ясувала статусу земельних ділянок.

Безпідставне розпорядження та використання земельних часток (паїв) сільськогосподарського призначення без визначення їх правового статусу, є порушенням суспільного порядку у вигляді порушення Конституції України, Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду землі» та Цивільного кодексу України.

У разі прийняття позиції відповідача у справі щодо правомірності винесення спірних розпоряджень, надання можливості укладення на їх підставі договорів оренди та отримання плати за їх використання, відпадає необхідність взагалі у дотриманні вимог земельного законодавства щодо оформлення договорів оренди, оскільки є можливість використовувати земельну ділянку будь-якою особою, сплачуючи за таке використання кошти органу місцевого самоврядування, в адміністративних межах якого знаходиться ця ділянка, легалізуючи, таким чином, самовільне використання земельної ділянки.

Відповідно до частини з статті 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Згідно зі статтею 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Аналогічна за змістом правова норма міститься в статті 118 Конституції України.

У пункті 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції зазначено, що посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог.

Спірні розпорядження Близнюківської районної державної адміністрації безпосередньо впливають на права та обов'язки позивача, зокрема, фактично припиняють можливість користуватись на законних підставах орендованим майном. Отже, оскаржувані розпорядження прийняті з порушенням норм чинного законодавства і підлягають скасуванню (Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 25.10.2012 року у справі №5011-11/4782-2012).

З рішення Конституційного Суду України від 16.04.09 №7-рп "У справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини 2 статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини 14 статті 46, частин 1, 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування)" вбачається, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих відносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Проте, розпорядження № 36 від 22.01.2015 року, № 76 від 18.02.2015 року, № 215 від 28.04.2015 року, № 229 від 08.05.2015 року, № 208 від 14.04.2016 року прийняті Близнюківською районною державною адміністрацією без врахування положень Конституції України, з перевищенням повноважень, що помилково не було враховано судом попередньої інстанції.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що оскаржувані розпорядження не вичерпали свою дію фактом їх виконання, оскільки, як свідчать матеріали справи, відповідач вносив до них зміни, зокрема, розпорядження №424 від 22.07.2016 року, №231 від 08.05.2015 року, №232 від 08.05.2015 року .

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що вимога позивача про визнання незаконним розпорядження № 36 від 22.01.2015 року, № 76 від 18.02.2015 року, № 215 від 28.04.2015 року, № 229 від 08.05.2015 року, № 208 від 14.04.2016 року Близнюківською районною державною адміністрацією є обґрунтованою, отже підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

У відповідності до пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що зазначеним вище обставинам місцевий господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, рішення господарського суду Харківської області від 22.06.2016 року по справі № 922/1290/16 прийнято після неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з неправильним застосуванням норм процесуального права, і є таким що не відповідає нормам закону.

За таких обставин, апеляційна скарга Дослідного сільськогосподарського підприємства "БВ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення господарського суду Харківської області слід скасувати повністю та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на повне скасування апеляційним господарським судом рішення місцевого господарського суду та задоволення апеляційної скарги позивача, колегія суддів вважає за необхідне провести перерозподіл судових витрат.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Дослідного сільськогосподарського підприємства "БВ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 22 червня 2016 року по справі № 922/1290/16 скасувати та прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження Близнюківської районної державної адміністрації № 36 від 22.01.2015 року "Про визначення нерозподілених (невитребуваних) земельних часток паїв" та змінами до нього, № 76 від 18.02.2015 року "Про надання в оренду нерозподілених земельних часток (паїв)" та змінами до нього, № 215 від 28.04.2015 року "Про надання в оренду нерозподілених земельних часток (паїв)", № 229 від 08.05.2015 року "Про надання в оренду нерозподілених земельних часток (паїв)", № 208 від 14.04.2016 року "Про надання в оренду нерозподілених земельних часток (паїв)".

Стягнути з Близнюківської районної державної адміністрації (64801, Харківська обл., Близнюківський район, смт. Близнюки, вул. Незалежності, буд. 39, код ЄДРПОУ 04059533) на користь Дослідного сільськогосподарського підприємства "БВ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (61177, Харківська обл., м. Харків, вул. Юннатів, буд. 1, кв. 114, код ЄДРПОУ 32277921) 6890,00 грн. судового збору за подання позовної заяви та 7579,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Слободін М.М.