Рішення № 61568296, 19.09.2016, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "19" вересня 2016 р. Справа № 906/505/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Машевської О.П.

за участю секретаря судового засідання: Гребеннікової Н.П.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув

від відповідача: не прибув

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом ОСОБА_1 малого підприємства "СЕВІ" (м. Житомир)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Староолександрівка Агро" (с. Стара Олександрівка, Червоноармійського р-ну, Житомирської обл.)

про стягнення 394085,70 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача ТОВ "Староолександрівка Агро" - 394085, 70 грн. заборгованості, з яких: 241428, 53 грн. - основного боргу, 7480, 98 грн. - сума 3% річних та 23637, 90 грн. суми інфляційних втрат за неналежне виконання Договору № 280415-02 на виконання сільськогосподарських робіт від 28.04.15р.

В обґрунтування підстав заявленого позову позивач посилається на те, що на підставі укладеного Договору №№280415-02 на виконання сільськогосподарських робіт від 28.04.2015р. прийняв на себе зобов'язання виконати відповідно до умов даного Договору сільськогосподарські роботи: дискування згідно параметрів дискування глибина 15-18 см в об'ємі 530 га. В свою чергу, відповідач взяв на себе зобов'язання прийняти виконані сільськогосподарські роботи та оплатити їх вартість в порядку та строки, визначені цим Договором. За актом надання послуг від 02.05.2015р. відповідачу надано послуги по дискуванню в кількості 528,29 га на загальну суму 241 428, 53 грн. за які останній розрахунку не провів.

В якості правових підстав позову позивач посилається на ст.ст. 173, 193 ГК України, ст. 625 ЦК України.

Ухвалою від 26.05.2016р. господарський суд порушив провадження у справі, вжив заходи по підготовці справи до розгляду.

До початку розгляду справи позивачем не подано заяву про зміну підстави та предмету позову, відповідачем не подано зустрічного позову, відповідно.

Позивач в ході розгляду спору подав суду заяву від 21.07.2016р. про зменшення розміру позовних вимог до суми 333 239, 02 грн. проти заявленої 394 085, 70 грн. з підстав здійсненого перерахунку розміру пені.

Ухвалою від 21.07.2016р. господарський суд прийняв до розгляду заяву позивача від 21.07.2016р. по суті про зменшення розміру позовних вимог, тому спір вирішується з нової суми заборгованості - 333 239, 02 грн.

Відповідач, заперечуючи проти позову, доводить, що в Акті виконаних робіт №38 від 02.05.2015р. є розбіжності об'ємів виконаних робіт по дискуванню ґрунту фактичним, та що підставою його оформлення є Договір №280415-02 від 28.05.2015р., тоді як роботи по дискуванню ґрунту проводились на виконання Договору про спільну діяльність за №240415-01 від 24.04.2015р. Визначені як підстава позову Договір на виконання сільськогосподарських робіт за №280415-01 від 28.04.2015р. та Акт виконаних робіт №38 від 02.05.2015р. були складені лише з метою відображення проведення вказаних сільськогосподарських робіт по бухгалтерському обліку ТОВ "Староолександрівка Агро".

Позивач на спростування заперечень відповідача в цій частині, доводить, що Договір про спільну діяльність за №240415-01 від 24.04.2015р. не має відношення до даної справи, оскільки його основним завданням є досягнення певних господарських цілей на певних умовах; розбіжності в площі обробленої земельної ділянки зазначеної у позовній заяві та акті є друкарською помилкою.

Оскільки обставини спору потребували додаткового встановлення, господарський суд ухвалою суду від 21.07.2016р. продовжив строк вирішення спору у справі №906/505/15 по 19.09.2016р. включно.

В ході вирішення спору сторони спору надавали суду додаткові докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, про зміст яких зафіксовано в протоколах судового засідання.

В засіданні суду 19.09.2016р. господарським судом прийнято вступну та резолютивну частини рішення суду про задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

28 квітня 2015р. між позивачем ОСОБА_1 малим підприємством "СЕВІ" (як виконавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Староолександрівка Агро" (як замовник) був укладений Договір №280415-02 на виконання сільськогосподарських робіт, відповідно до якого замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобов'язання виконати відповідно до умов даного Договору сільськогосподарські роботи: дискування згідно параметрів дискування глибина 15-18 см в об'ємі - 530 га. Замовник зобов'язався прийняти виконані сільськогосподарські роботи та оплатити їх вартість в порядку та в строки, визначені цим Договором (надалі за текстом - Договір №280415-02).

У п.п. 2.1., 2.2. Договору №280415-02 сторони домовились, що виконавець забезпечує виконання сільськогосподарських робіт, передбачених цим договором дискування в термін з "28" квітня 2015р. по "30" травня 2015р. Місце виконання робіт: згідно наряд-замовлення замовника.

Виконавець забезпечує виконання робіт, передбачених цим Договором, із використанням наступних комплексів власної сільськогосподарської техніки та агрегатів: Трактор Саse STX 500 + дискова борона Кrause 5300 (п. 2.4. Договору №280415-02).

Розмір оплати та порядок розрахунків сторони визначили у розділі 3 Договору №280415-02, відповідно до п. 3.1 якого передбачено, що вартість робіт за Договором визначається виходячи з фактичних обсягів робіт та розцінки: 457, 00 грн. без ПДВ дискова борона, орієнтовна сума Договору 242 210, 00 грн. без ПДВ, і сплачується замовником виконавцю шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця, зазначеній в даному Договорі.

Загальна вартість сільськогосподарських робіт, фактично виконаних виконавцем за цим договором, фіксується сторонами в Акті прийомки-передачі виконаних робіт (п. 3.2. Договору №280415-02).

У п. 3.3. Договору №280415-02 сторони домовились, що замовник здійснює оплату виконавцю по факту за виконані роботи на підставі актів виконаних робіт, підписаних уповноваженими представниками сторін, протягом 10 (десяти) банківських днів з дня їх підписання.

Порядок здачі та приймання робіт, права та обов'язки сторін сторони визначили у розділах 4-5 Договору №280415-02.

Відповідальність сторін сторони визначили у розділі 6 Договору №280415-02, згідно п. 6.3. якого передбачено, що за прострочення оплати виконаних робіт замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Нацбанку України (що діяла у період, за який вона нараховується) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Строк дії Договору №280415-02, згідно п. 9.1., - з моменту його підписання сторонами і діє до повного його виконання сторонами (а.с. 76-81).

02 травня 2015р. було складено Акт надання послуг за №38, згідно якого виконавцем було виконано наступну роботу - дискування в кількості 528, 29 га на загальну суму 241 428, 53 грн. (а.с. 82).

Підставою складення Акту №38 від 02.05.2015р. сторони визначили Договір №280415-02 від 28.05.2015р.

Актом звірки розрахунків між сторонами спору також підтверджується, що відповідач ТОВ "Староолександрівка Агро" має заборгованість перед позивачем за Договором №280415-02 від 28.05.2015р. в сумі 241 428, 53 грн. (а.с. 66).

Оскільки відповідачем кошти в сумі 241 428, 53 грн. добровільно не сплачено, позивач звернувся з цим позовом до господарського суду, заявивши також вимоги про стягнення пені в сумі 121539, 29 грн., 7480, 98 грн. - 3% річних та 265066, 43 грн. - суми інфляційних втрат.

В ході вирішення цього спору, судом оглянуто Договір №280415-02 на виконання сільськогосподарських робіт від 28.04.2015р., Акт надання послуг №38 від 02.05.2015р. в оригіналі.

В ході вирішення спору відповідач, заперечуючи проти позову подав суду письмові пояснення засновника ТОВ "Ялинівка-агро" ОСОБА_2 стосовно передання ним готівкових коштів в сумі 393948, 00 грн. 25 листопада 2015р. особисто директору СМП "СЕВІ" ОСОБА_3, про що ним також поставлено до відома засновника та директора ТОВ "Староолександрівка Агро" ОСОБА_4 (а.с. 64).

Також відповідачем на вимогу суду надано письмове підтвердження за підписом директора ТОВ "Староолександрівка Агро" ОСОБА_4 посвідченого нотаріально, про обізнаність щодо передачі готівкових коштів в сумі 393 948, 00 грн. 25 листопада 2015р. засновником ТОВ "Ялинівка-агро" ОСОБА_2 директору ТОВ "СЕВІ" ОСОБА_3 в рахунок оплати наданих послуг дискування (а.с. 92).

В свою чергу, позивач на вимогу суду надіслав письмову заяву на за підписом директора ТОВ "СЕВІ" ОСОБА_3 посвідченої нотаріально, згідно якої остання стверджує, що нею не були отримані грошові кошти в сумі 393948, 00 грн. від засновника ТОВ "Ялинівка-агро" ОСОБА_2 25 листопада 2015р. (а.с. 99).

Відповідно, на виконання вимог ухвали суду від 21.07.2016р. відповідачем не подано суду докази на підтвердження обліку дебіторської заборгованості перед позивачем та її погашення у встановлений строк.

В ході розгляду спору позивач зменшив розмір позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача 333239, 02 грн., з яких: 241 428, 53 грн. основного боргу, 259 619, 86 грн. - суми інфляційних втрат, 66 277, 09 грн. - пені, 7 342, 07 грн. - 3% річних.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, на підставі ст.ст. 4-7, 33, 43 ГПК України господарський суд прийшов до висновку задовольнити позовні вимоги з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори.

За частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість, зокрема, двох сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір, як правочин, має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ст. 203 ЦК України).

Договір №280415-02 на виконання сільськогосподарських робіт від 28.04.2015 є підставою позову у цій справі, тому встановлення дійсних прав та обов'язків сторін спору за цим договором, а також застосування норм матеріального права до спірних правовідносин здійснюється судом при вирішенні цієї справи.

Відповідно до ч.2 ст. 509 ЦК України договір є підставою виникнення зобов'язання.

Стаття 526 ЦК України встановлює загальні умови виконання зобов'язань та закріплює основний принцип виконання зобов'язань - принцип належного виконання, що стосується, як суб'єктів, так і предмета, строку чи терміну, місця і способу виконання (статті 527 -545 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Будь-які забезпечувальні зобов'язання, які випливають з основного зобов'язання, не повинні припиняти свою дію у разі, якщо основне зобов'язання залишилося невиконаним.

Однією з умов належного виконання зобов'язання є його виконання належними суб'єктами.

Відповідно до ст. 510 ЦК сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна зі сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

У частині першій статті 527 ЦК України сформульовано загальне правило, відповідно до якого боржник зобов'язаний особисто виконати зобов'язання, а інша сторона (кредитор) повинна особисто прийняти виконання, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Зміст ст. 526, ч. 1 ст. 622 ЦК та зміст ч.3 ст. 193 ГК України дають підстави для висновку про те, що в цих Кодексах проводиться принцип реального виконання зобов'язання.

За загальним правилом (ст. 599 ЦК України) зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а саме: належним суб'єктом стосовно належного предмета, в належний строк чи термін, в належному місці і в належний спосіб виконання.

Загальні підстави припинення зобов'язань визначено у ст. 598 ЦК, згідно з якою зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

За загальним правилом (ст. 599 ЦК України) зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а саме: належним суб'єктом стосовно належного предмета, в належний строк чи термін, в належному місці і в належний спосіб виконання.

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов Договору №280415-02 надано відповідачу послуги по дискуванню ґрунту в кількості 528, 29 га на суму 241 428, 53 грн., про що свідчить Акт надання послуг №38 від 02.05.2015р.

Відповідач вважає виконаним в повному обсязі своє грошове зобов'язання перед позивачем згідно Договору №280415-02 у спосіб передання засновником ТОВ "Ялинівка-агро" ОСОБА_2 25.11.2015р. готівкових коштів в сумі 393 948, 00 грн. особисто директору СМП "СЕВІ" ОСОБА_3 в рахунок наданих послуг дискування.

Однак, господарський суд не вважає виконаним належним чином відповідачем своє грошове зобов'язання перед позивачем у спосіб, визначений сторонами п. 3.1 Договору №280415-02, а саме: шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця, визначений в даному Договорі.

Рахунок на який слід було перерахувати кошти визначено сторонами Договору №280415-02 у графі "Місцезнаходження та реквізити сторін" "Виконавець" "...р/р 2600801472978 Центральна філія ПАТ "Кредобанк", МФО 325365".

У статті 532 ЦК України встановлено, що якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання провадиться за грошовим зобов'язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов'язання.

Господарський суд також враховує, що при безготівкових розрахунках обов'язок перераховувати грошові кошти за боржника покладено на банк, що несе перед ним відповідне зобов'язання, тому місцем виконання грошового зобов'язання є банк боржника, а момент його виконання є дата списання відповідної суми з кореспондуючого рахунку банку, що обслуговує боржника (ст. 198, 341 ГК і ст. 528, 623, 1088 ЦК України, Закон України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", оскільки інше в договорі не визначено.

Належне виконання зобов'язання - це виконання зобов'язання, обумовленого, насамперед, в договорі чи акті цивільного законодавства способом, предметом, у встановлений строк та в певному місці, належній особі та належною особі.

У зв'язку з цим, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов, за загальним правилом, не допускається, крім випадків, передбачених законом або самим договором (ст.193 ГК України, ст. 525 ЦК України).

Враховуючи наведене, суд відхиляє доводи відповідача про виконання ним грошового зобов'язання перед позивачем за Договором №280415-02 та з урахуванням встановлених судом обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 241428, 53 грн. за надану послугу по дискуванню є доведеною, відтак заявлена позивачем правомірною та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення грошового зобов'язання передбачені, зокрема, приписами ст.ст. 549-552, 611, 625 ЦК України.

Пунктом 6.3. Договору №280415-02 сторони домовились, що за прострочення оплати виконаних робіт замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Нацбанку України (що діяла у період, за який вона нараховується) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення оплати.

Позивачем заявлено до стягнення пеню в загальній сумі 66 277, 09 грн.

З огляду на вимоги ч.1 ст. 4-7 і ст. 43 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується (п.1.12 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (далі - Постанова №14).

Розмір пені (подвійна облікова ставка НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня) та період її нарахування (не більше шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане) повинні відповідати приписам ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ч.6 ст. 232 , ч. 2 ст. 343 ГК України, ст. 253, ч.5 ст. 254 , ст. 255 ЦК України, оскільки інше не передбачено Договором №280415-02.

Окрім того, визначення останнього дня строку виконання грошового зобов'язання є необхідною умовою для визначення початку прострочки у його виконанні, періоду для нарахування пені та перебігу строку позовної давності для її стягнення в судовому порядку.

Господарський суд, перевіривши розрахунок пені на суму 66277, 09 грн. визнає його арифметично правильним, тому задовольняє його в заявленій сумі.

Стосовно позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 18191,33 грн. та 3% річних у сумі 7342, 07 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інший розмір процентів річних від простроченої суми Договором №280415-02 не передбачений.

Перевіривши проведені позивачем розрахунки суми інфляційних втрат та 3% річних, господарський суд встановив, що їх суми обґрунтовані та вірні, тому підлягають стягненню в заявленому розмірі.

Позивачем за правилами ст. 33 ГПК України доведено обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами.

Стосовно розподілу судових витрат.

Витрати щодо сплати судового збору, відповідно до ч.5 ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-7, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Староолександрівка Агро" (12043, Житомирська обл., Червоноармійський р-н, с. Стара Олександрівка, вул. Червоноармійська, 63) на користь ОСОБА_1 малого підприємства "СЕВІ" (10025, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Павла Сингаївського, 4 офіс 2):

-241428, 53грн. основного боргу;

-7342,07 грн. 3% річних;

-66277,09 грн. пені;

-18191,33 грн. інфляційних втрат;

- 4998,58 грн. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 26.09.16р.

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати:

1- у справу

2- позивачу (рек. з повід.)

3- відповідачу (рек. з повід.)