Ухвала суду № 61567747, 27.09.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська 2а

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 758/9303/16-ц --ё № апеляційного провадження:22-ц/796/12642/2016 Головуючий у суді першої інстанції: Богінкевич С.М. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Семенюк Т.А.

27 вересня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого - Семенюк Т.А.

Суддів - Прокопчук Н.О., Саліхова В.В.,

при секретарі - П'ятничук В.Г.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 - представника ОСОБА_4 на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 29 липня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_4 до Київської міської ради, треті особи: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ОСОБА_5 про визнання недійсним рішення, державних актів на право власності на земельну ділянку та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 29 липня 2016 року відмовлено у відкритті провадження по даній справі.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу в якій просив ухвалу скасувати, справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд, вважаючи, що судом порушено норми процесуального права, не враховано обставини , які мають значення для справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що у липні 2016 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання недійсним рішення, державних актів на право власності на земельну ділянку та зобов'язання вчинити певні дії та просила суд визнати незаконним та скасувати пункт 87 додатку до рішення Київської міської ради VI сесії XXIV скликання від 25 вересня 2003 року за № 24/898 «Про приватизацію земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд», визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку (серія НОМЕР_1) від 9 квітня 2012 року, земельна ділянка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2, виданий ОСОБА_4 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київськокої міської державної адміністрації), визнати недійсним запис реєстрації Державного акту на право власності на земельну ділянку (серія НОМЕР_1) від 9 квітня 2012 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 03-7-03862, зобов'язати Київську міську раду безоплатно передати у власність ОСОБА_4 земельну ділянку розміром 850 (вісімсот п'ятдесят) квадратних метри, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, яка перебуває у його користуванні з 1988 року.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Згідно ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема пори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з виходив з того, що розгляд зазначених вимог відповідно до ст. 15 ЦПК України, ст. 17 КАС України відноситься до компетенції адміністративного суду, не повинні розглядатись в порядку цивільного судочинства.

Проте з таким висновком суду першої інстанції повною мірою погодитися не можна з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об'єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 ЦК, статті 2, 5 Земельного Кодексу України. Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 ЦК України, статтею 152 ЗК України, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 2, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» за загальним правилом розмежування компетенції судів з розгляду земельних та пов'язаних із земельними відносинами майнових спорів відбувається залежно від суб'єктного складу їх учасників. Ті земельні та пов'язані із земельними відносинами майнові спори, сторонами в яких є юридичні особи, а також громадяни, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб'єкта підприємницької діяльності, розглядаються господарськими судами, а всі інші - в порядку цивільного судочинства, крім спорів, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких згідно з пунктами 1, 3 частини першої статті 17 КАС України віднесено до компетенції адміністративних судів.

У випадках, коли вимоги пов'язуються з визнанням права на земельну ділянку, встановленням порядку користування земельною ділянкою чи усуненням перешкод у цьому, іншими вимогами з приводу земельної ділянки чи розташованої на ній нерухомості, зокрема про відшкодування шкоди, заподіяної порушенням земельного законодавства, суди обов'язково застосовують правила про виключну підсудність (стаття 114 ЦПК).

Як вбачається з позовної заяви, позивач оспорює державний акт на право приватної власності на земельну ділянку і рішення міської ради, як форму правочину.

Таким чином у даному випадку спір не є публічно-правовим, пов'язаним з реалізацією повноважень органу місцевого самоврядування, і не обмежується лише оскарженням рішення Київської міської ради, а витікає з реалізації права власності на земельну ділянку. Крім того, він нерозривно пов'язаний з іншими позовними вимогами про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого на підставі спірного рішення.

Оскільки ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм чинного законодавства, вона підлягає скасуванню з направленням питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303,307, 312, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - представника ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 29 липня 2016 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд питання.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді