Рішення № 61567520, 21.09.2016, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/14170/15-ц

пр. № 2/759/673/16

21 вересня 2016 року м.Київ

Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Ул'яновської О.В.,

секретаря Чернишук К.О.,

за участю: представника позивача (відповідача) ОСОБА_1,

представника відповідача (позивача) ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовними вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_3 про зняття майна з-під арешту та зустрічну позовну заяву за позовними вимогами ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», Товариства з обмеженою відповідальності «Кей-Колект», треті особи: Приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Еліна Володимирівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва Алла Михайлівна про визнання договорів недійсними,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2015 р. позивач за первісним позовом звернувся до суду із зазначеним позовом, просить суд звільнити з-під арешту спірне нерухоме майно, а саме: квартиру за адресою: АДРЕСА_1, що був накладений на підставі ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 25.02.2009, посилаючись на те, що 03.04.2007 між ОСОБА_3 та АКІБ «УкрСиббанк» укладений кредитний договір №11136745000. В забезпечення належного виконання зобов'язання за кредитним договором укладений іпотечний договір від 03.04.2007 з умовами якого ОСОБА_3 передає в іпотеку АКІБ «УкрСиббанк» у якості забезпечення виконання зобов'язання АДРЕСА_2. 13.02.2012 АКІБ «УкрСиббанк» відступило ТОВ «Кей-Колект» відповідно до договору факторингу №2 свої права вимоги за зобов'язаннями відповідача по кредитному договору. 19.08.2015 позивачу стало відомо що ухвалою Святошинського районного суду м. Києві від 25.02.2009 накладено арешт на зазначену квартиру. Наявність арешту на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, порушує права та законні інтереси позивача, як іпотекодержателя.

Відповідачем за первісним позовом у судовому засіданні подано зустрічну позовну заяву, в якій після уточнення зустрічної позовної заяви просить суд визнати надійним договір факторингу №2 від 13.02.2012 між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект»; договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 13.02.2012 між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект», посвідчений ПН Обухівського районного нотаріального округу Київської обл. Саєнко Е.В.; підстава обтяження: договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки, 649-650 від 13.02.2012; іпотекодержатель: ТОВ «Кей-Колект» код 37825968; скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно: запис про реєстрацію за ТОВ «Кей-Колект» (код ЄДРПОУ 37825968) права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, що здійснена нотаріусом КМНО Кобеляєвою Аллою Михайлівною, 05.04.2016, індексний номер 29101711, аргументуючи тим, що укладені між відповідачами договори в частині передачі прав вимоги за кредитним договором та договором іпотеки суперечать положенням ст. ст. 203, 215 ЦК України та положенням кредитних договорів, а тому підлягають визнанню недійсними.

У судовому засіданні представник позивача за первісним позовом заявлені вимоги підтримала, просила задовольнити у вимогах зустрічного позову просила відмовити у повному обсязі.

Представник відповідача за первісним позовом у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, надавши заперечення у письмовому вигляді, позовні вимоги вважає безпідставними. Просив задовольнити вимоги зустрічної позовної заяви.

Суд, всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 29.02.2008 по справі за №2-580/08 стягнуто борг у розмірі 789655 грн. 12 коп. (а.с. 74-77).

21.05.2008 Святошинським районним судом м. Києва видано виконавчий лист №2-580 по вищезазначеній справі (а.с. 78, 79).

03.02.2009 за заявою ПАТ «УкрСиббанк» відділом виконавчої служби Святошинського районного управління у м. Києві відкрито виконавче провадження (а.с. 80).

10.02.2012 постановою державного виконавця призначена незалежна оцінка предмета іпотеки.

Згідно висновку з незалежної оцінки майна ринкова вартість квартири становить 720565 грн. 00 коп.

25.02.2009 ухвалою Святошинського районного суду м. Києва накладено арешт на предмет іпотеки - АДРЕСА_3 (а.с. 96).

13.02.2012 між ПАТ «Укрсиббанк» і ТОВ «Кей-Колект» було укладено договір факторингу №2, відповідно до якого банк уступив право вимоги за кредитними договорами, зокрема і за кредитним договором №11136745000 від 03.04.2007 ТОВ «Кей-Колект» та договір про передачу права вимоги за іпотечними договорами (а.с. 21-31).

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

За змістом ст. 512 ЦК України, ст. 378 ЦПК України та ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із цих норм, зокрема, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв'язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 378 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України в постанові від 20 листопада 2013 року по справі № 6-122 цс 13, зазначено, виходячи зі змісту ст.ст. 512, 514 ЦК України, ст. 378 ЦПК України, ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України, судова практика повинна відповідати наведеному рішенню Верховного Суду України.

Оскільки представником позивача (відповідача) на пропозицію суду не надано належних доказів щодо наявності судового рішення про заміну стягувача у виконавчому провадженні за позовною заявою АКІБ «УкрСиббанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_7 ОСОБА_8 про стягнення заборгованості суд вважає за необхідне відмовити у первісному позові.

Відповідач за первісним позовом по справі та позивач за зустрічним позовом вважає, що договір факторингу, договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки необхідно визнати недійсними та виключити з державного реєстру запис про іпотеку квартири.

В обґрунтування свого позову посилається на те, що укладені між відповідачами договори в частині передачі прав вимоги за кредитним договором та договором іпотеки суперечать положенням ст.ст. 203, 215 ЦК України та положенням кредитних договорів, а тому підлягають визнанню недійсними.

Посилаючись на вимоги ч. 5. ст. 267 ЦК України суд визнає поважними причини пропущення строку позовної давності на прохання позивача за зустрічним позовом.

У судовому засіданні встановлено, що у грудні 2013 року на адресу позивача за зустрічними позовними вимогами надійшов лист від ТОВ «Укрборг» за вих. №734184-юр від 27.12.2013 про повідомлення його, що ТОВ «Укрборг» здійснює від імені ТОВ «Кей-Колект» усі необхідні юридичні та фактичні дії по стягненню заборгованості по Кредитному договору із запропонуваням звернутися до них для отримання можливості погашення заборгованості на вигідних умовах (а.с. 81, 82).

Відповідно до положень ст.ст. 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Згідно п.2.2.1 договору іпотеки банк перейняв на себе зобовязанння попередити ОСОБА_3 протягом двох календарних днів про відступлення прав за цим договором іпотеки чи поручителів про відступлення права вимоги (а.с. 120-122).

Ст. 26 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Як вбачається з вказаного договору про відступлення прав за договором іпотеки, він був укладений саме у зв'язку з укладанням сторонами договору факторінгу, предметом якого є тільки грошова вимога.

Ч. 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочин у прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У матеріалах справи також відсутні докази на підтвердження факту того, що оскаржувані правочини є недійсними та суперечать вимогам діючого законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Ч. 1 ст. 58 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 2. ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідност. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Згідно вимог ст. ст. 27, 28, 29, 30 ЦПК Кодексу України, засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до п. 253 Інструкції «Про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004. № 20/5 нотаріус знімає заборону щодо відчуження нерухомого майна, що підлягають державній реєстрації за заявою заставодавця (іпотекодавця) в разі визнання рішенням суду договору застави (іпотеки) недійсним.

Суд, оцінивши докази у їх сукупності, прийшов до висновку, що вимоги позивача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом є такими, що не обґрунтовані на законі, не доведені матеріалами справі та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись, ст. 26 Закону України «Про іпотеку»; п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі»; п. 253 Інструкції «Про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України»; ст. ст. 203, 215, ч. 5 ст. 267, ст. 1077, 1078, 1081, 1082 ЦК України; ст. ст. ст. ст. 10, 11, 30, 57-61, 88, 179, 209, 212-215, 218, 223, 360-7 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

У позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_3 про зняття майна з-під арешту відмовити.

У позовних вимагах по зустрічній позовній заяві ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», Товариства з обмеженою відповідальності «Кей-Колект», треті особи: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Еліна Володимирівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва Алла Михайлівна про визнання договорів недійсними відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні протягом десяти днів з дня отримання рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: