Ухвала суду № 61567070, 26.09.2016, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/2795/16-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2016 р. м. Київ

Дніпровський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді САВЛУК Т.В.

при секретарі Костів Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», ОСОБА_2, Споживчий кооператив «Перспектива» про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 20 квітня 2011 року по справі №396/11,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва, як компетентного суду, з заявою про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 20 квітня 2011 року по справі №396/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_1 , СК «Перспектива» про стягнення заборгованості.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 07 червня 2016 року поновлено пропущений заявником строк для звернення до суду з заявою про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків по справі №396/11 від 20 квітня 2011 року . (а.с.97-98)

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 07 червня 2016 року заяву ОСОБА_1 за участю заінтересованих осіб Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», ОСОБА_2, Споживчого кооперативу «Перспектива» про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 20 квітня 2011 року по справі №396/11задоволено частково.

Рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків по справі №396/11 від 20 квітня 2011 року за позовом Публічного акціонерного банку «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Споживчого кооперативу «Перспектива» про стягнення боргу (м.Київ, третейський суддя Марченко Ю.В.) скасувати в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_2.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 91 грн. 87 коп.

В іншій часині позовних вимог відмовлено. (а.с.97-103)

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 23 серпня 2016 року , апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 задоволено частково.

Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 07 червня 2016 року скасовано, а заяву про скасування рішення третейського суду повернуто на новий розгляд до суду першої інстанції.

Представник заявника ОСОБА_3 в судовому засіданні заяву про скасування рішення третейського суду підтримав, пояснив, що 20 квітня 2011 року Постійно діючим третейським судом при Асоціації українських банків ухвалено рішення, яким задоволено частково позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_1, Споживчого кооперативу «Перспектива» про стягнення боргу за кредитним договором, однак про розгляд даного спору третейським судом ОСОБА_1 , як відповідач по справі, не був повідомлений належним чином, не отримав позовну заяву, не повідомлявся про дату та місце слухання справи в третейському суді, чим був позбавлений права брати участь у судовому засіданні. Також, на думку заявника, третейським судом ухвалено рішення у спорі, який не підвідомчий третейському суду з урахуванням положень п.14 ст.6 Закону України «Про третейські суди», якою передбачено, що третейські суди можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських відносин, за винятком справ у спорах про захист прав споживачів, в даному випадку відносини, які виникли між сторонами спору стосуються виконання зобов'язань по договору споживчого кредиту, укладеного між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 (Позичальник), що є підставою для скасування рішення третейського суду.

Представник заінтересованої особи - Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» Гринчук С.Д. в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні заяви про скасування рішення третейського суду з підстав, викладених у письмових запереченнях (а.с.49-52), вважає, оскільки в даному випадку заявник ОСОБА_1, поручитель по кредитному договору, не є споживачем у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», тому підстав для скасування рішення третейського суду відносно поручителя не має, цей висновок міститься в ухвалі Верховного Суду України від 19.01.2016 року у справі №6-2767цс15, а солідарна відповідальність поручителя за зобов'язанням споживача не змінює його відносин з банком, які визначаються договором поруки та ЦКУ, також заявник не має права вимагати повного скасування рішення третейського суду у справі №396/11, яке стосується крім нього, ще інших відповідачів ОСОБА_2 та Споживчого кооперативу «Перспектива».

Заінтересована особа ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав до суду письмові пояснення по суті поданої заяви разом з клопотанням про розгляд справи у його відсутність. (а.с.74-76)

Представник заінтересованої особи - Споживчого кооперативу «Перспектива», в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належний чином, про причини неявки суд не повідомив.

Заслухавши пояснення представника заявника ОСОБА_3, представника заінтересованої особи ПАТ «Укрсоцбанк» Гринчука С.Д., дослідивши матеріали справи, оглянувши матеріали справи Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків за №396/11, оцінивши наявні у справі докази та наведені заявником підстави для скасування рішення третейського суду, які викладені у заяві про скасування рішення третейського суду, суд приходить до наступного.

Одним із способів реалізації права кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних та господарських правовідносин є звернення до третейського суду.

Третейський суд це недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та (або) юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин.

Відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків, встановлених законом, зокрема статтею 6 Закону України "Про третейські суди".

Практика Європейського суду з прав людини свідчить, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо визнанням поняття права на суд, встановлений законом, не обов'язково має розумітися як суд класичного виду, інтегрований у стандартну судову систему держави (рішення у справі "Кемпбелл і Фелл проти Сполученого Королівства" від 28.06.84 р., рішення справі "Літгоу та інші проти Сполученого Королівства" від 08.07.86 р., рішення у справі "Регент проти України" від 03.04.2008 р.).

Отже, третейський суд відповідає поняттю «суду» в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, а тому здійснюючи свою діяльність повинен дотримуватися в т. ч. встановлених такою нормою гарантій.

Як убачається з матеріалів третейської справи №396/11, 29 березня 2011 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» пред'явило до Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків позовну заяву до відповідачів - ОСОБА_2, ОСОБА_1, Споживчого кооперативу «Перспектива» про стягнення боргу за кредитним договором,

20 квітня 2011 року Постійно діючим третейським судом при Асоціації українських банків (третейський суддя Марченко Ю.В.) ухвалено рішення, яким задоволено частково позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк».

Присуджено стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_1, Споживчого кооперативу «Перспектива» на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість за Договором кредиту №834/18-27/35/8-75 від 07 березня 2008 року в сумі 324431 грн. 40 коп..

У задоволенні решти позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_1, Споживчого кооперативу «Перспектива» відмовлено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_1, Споживчого кооперативу «Перспектива» на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» 3622 грн.39 коп. витрат, пов'язаних з вирішенням спору третейським судом.

Відповідно до положень ст.51 Закону України «Про третейські суди» передбачено, що рішення третейського суду може бути оскаржене сторонами, третіми особами, а також особами, які не брали участь у справі, в разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ.

Відповідно до ст.34 Закону України «Про третейські суди» учасниками третейського розгляду є сторони та їх представники.

Як передбачено у ст. 39 Закону України „Про третейські суди", третейський розгляд здійснюється у засіданні третейського суду за участю сторін або їх представників, якщо сторони не домовилися про інше щодо їхньої участі в засіданні. Третейський суд вправі визнати явку сторін у засідання обов'язковою. Сторонам має бути направлене повідомлення про день, час та місце проведення засідання третейського суду не пізніше ніж за 10 днів до такого засідання. Повідомлення направляється або вручається в порядку, визначеному статтею 15 цього Закону. Третейський суд під час розгляду справи повинен забезпечити додержання принципу змагальності сторін, рівні можливості та свободу сторонам у наданні ними доказів і у доведенні перед третейським судом їх переконливості.

Рішення третейського суду приймається після дослідження усіх обставин справи третейським суддею, що одноособово розглядав справу, або більшістю голосів третейських суддів, які входять до складу третейського суду. Рішення оголошується у засіданні третейського суду. (ч.1 ст. 45 Закону України «Про третейські суди»)

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що заявником ОСОБА_1 не доведено наявність підстав для скасування рішення третейського суду з підстав, передбачених п. 5 ст.51 Закону України «Про третейські суди», оскільки законом не передбачено такої підстави для скасування рішення третейського суду, як розгляд справи за відсутності будь-кого зі сторін, які не повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, в той же час виходячи з наведеної правової норми визначено як одну із підстав для скасування рішення третейського суду випадок, коли третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участі у справі, однак в даному випадку мова йде про склад осіб по справі, а не про розгляд справи без участі сторін.

Підстави для скасування рішення третейського суду визначені у статті ст.389-5 Цивільного процесуального кодексу України, якою передбачено, що рішення третейського суду може бути скасовано лише у випадках, передбачених цією статтею. Рішення третейського суду може бути скасовано, зокрема, у разі якщо справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону (п. 1 ч. 2 ст. 389-5 ЦПК України).

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди» (в редакції Закону України «Про внесення зміни до ст. 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам» від 03.02.2011 р.), третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Наведене дає підстави для висновку про те, що положення пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди», які містять заборону на розгляд третейськими судами справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної установи), поширюються на правовідносини з питань виконання, зміни, розірвання договору споживчого кредиту.

Системний аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і під час виконання такого договору, відповідно до пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди», незважаючи на наявність третейського застереження в договорі, не можуть бути предметом третейського розгляду, оскільки цим Законом від 3 лютого 2011 року виключено з компетенції третейського суду вирішення спорів щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Незалежно від предмета та підстав спору, а також незважаючи на те, хто звернувся з позовом до суду (банк або інша фінансова установа чи споживач), на правовідносини, що виникають зі споживчого кредиту, поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».

Такі правові позиції висловлені у постановах Верховного Суду України від 02.09.2015 р. у справі № 6-856цс15, від 04.11.2015 р. у справі № 6-2074цс15, від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1716цс15, яка у відповідності до ч.1 ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

При вирішенні питання щодо підстав для скасування рішення третейського суду, суд враховує, що рішення третейського суду, яке є предметом оскарження, ухвалено після внесення зазначених змін до Закону, а виходячи з характеру спірних відносин та суб'єктивного складу сторін, що були предметом спору у третейському суді та стосуються виконання зобов'язань за Договором кредиту №834/18-27/35/8-75 від 07 березня 2008 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2, з цільовим призначенням кредиту - « інвестування у будівництво будинку відповідно до Договору пайової участі №169/АПГ від 31.01.2008 року та Додаткової угоди №1 до Договору пайової участі №169/АПГ від 28.02.2008 року, що укладений між Позичальником та Споживчим кооперативом «Перспектива», тобто в даному випадку ОСОБА_2 (Позичальник) є споживачем послуг банку, одержавши кредит на придбання житла, тобто на споживчі потреби, а укладений з ОСОБА_1 договір поруки є забезпечувальним, тобто похідним зобов'язанням від основного договору, спір виник щодо стягнення заборгованості за споживчим кредитом, тому дана справа не підвідомча третейському суду відповідно до пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди», що дає підстави скасувати рішення третейського суду на підставі п. 1 ч. 2 ст. 389-5 ЦПК України.

При цьому, суд враховує позицію Апеляційного суду міста Києва висловлену в ухвалі від 23 серпня 2016 року, якою скасовано ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 07 червня 2016 року, постановлено в межах розгляду даної цивільної справи, про те, що скасування рішення третейського суду в частині лише одного із солідарних боржників, може призвести до різного обсягу відповідальності (суми боргу) в майбутньому, оскільки може скластись ситуація, що з основного боржника та поручителя (поручителів) буде стягнута різна сума боргу за одним і тим же кредитним договором за один і той же період

Верховним Судом України також викладена правова позиція при прийнятті Постанови від 03.02.2016р. у справі №2630цс15, де вказано про те, що системний аналіз норм матеріального права дає підстави для висновку, що спори між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору, відповідно до пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди», незважаючи на наявність третейського застереження в договорі, не можуть бути предметом третейського розгляду, оскільки цим Законом від 3 лютого 2011 року виключено з компетенції третейського суду вирішення спорів щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки). Відмежування цивільних правовідносин за участю споживачів від правовідносин з іншими суб'єктами здійснюється на підставі визначення правової форми їх участі в конкретних правовідносинах. Незалежно від предмета й підстав спору, а також незважаючи на те, хто звернувся з позовом до суду (банк або інша фінансова установа чи споживач), на правовідносини, що виникають зі споживчого кредиту, поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».

Разом з тим, при вирішення питання щодо підстав для скасування рішення третейського суду компетентний суд виходить з положень ст.51 Закону України «Про третейські суди» та ст.389-5 Цивільного процесуального кодексу України, якими передбачено вичерпний перелік підстав для скасування рішення третейського суду, та враховує, що місцевий загальний суд, як компетентний суд, не перевіряє рішення третейського суду на відповідність нормам матеріального або процесуального права, а лише на дотримання процедурних вимог, які встановлені Законом України «Про третейські суди», тому виходячи з аналізу наведених норм чинного законодавства, державний суд виконує функцію контролю за законністю рішення третейського суду, не будучи наділеним правом контролю за його діяльністю, правом скасування або зміни рішення по суті.

Недотримання норм законодавства або недостатня обґрунтованість рішення третейського суду не є підставою для скасування державним судом такого рішення третейського суду, тому в даному випадку суд не надає оцінку рішенню третейського суду щодо застосування норм матеріального права при вирішення спору між банком та ОСОБА_1, як поручителем, та правомірності задоволення позовних вимог в цій частині, про що наголошує заявник, визначаючи ці обставини як окрему підставу для скасування рішення третейського суду.

Згідно з Конституцією України Україна є демократичною, соціальною, правовою державою; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (ст. ст. 1, 3 Конституції України).

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України одночасно визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ч. 5 ст. 55 Конституції України). І це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч. 2 ст. 22, ст. 64 Конституції України).

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.

Виходячи з принципу верховенства права, положень ст. ст. 21, 22 Конституції України щодо непорушності конституційних прав особи, положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує права особи на доступ до суду і справедливий розгляд його справи судом, та положень ст. ст. 3, 15 ЦК України, ст. ст. 1, 3, 4 ЦПК України щодо права особи на судовий захист цивільного права та інтересу слід дійти висновку про пріоритетність права особи на судовий захист цивільних прав і інтересів, у тому числі шляхом оскарження дій і рішень.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», ОСОБА_2, Споживчий кооператив «Перспектива» про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 20 квітня 2011 року по справі №396/11 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись п. 14 ч. 1 ст. 6, ст.51 Закону України «Про третейські суди», ч.1 ст.360-7, ст.ст. 389-4, 389-5, 389-6 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», ОСОБА_2, Споживчий кооператив «Перспектива» про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 20 квітня 2011 року по справі №396/11 задовольнити.

Скасувати рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 20 квітня 2011 року, яке ухвалено у справі №396/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_1, Споживчого кооперативу «Перспектива» про стягнення боргу за кредитним договором.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду міста Києва, яка подається через Дніпровський районний суд мста Києва, протягом десяти днів з дня її проголошення Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення ухвали суду, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

С у д д я