Рішення № 61563365, 23.09.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16

тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2016 р. Справа № 911/2539/16

За позовом Приватного підприємства «Арматор-Н»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика Київська»

про стягнення 530 719,39 грн Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача не з’явилися;

від відповідача не з’явилися.

Обставини справи:

Приватне підприємство «Арматор-Н» (далі – позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика Київська» (далі – відповідач) про стягнення 530 719,39 грн заборгованості, з яких: 421 759 грн боргу за поставлений згідно договору постачання товару № ВП/1 від 01.01.2016 товар, 83 935,44 грн пені, 18 622,16 грн інфляційних втрат та 6 402,79 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань з оплати отриманого згідно договору постачання товару № ВП/1 від 01.01.2016 товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.08.2016 порушено провадження у справі № 911/2539/16, розгляд справи призначено на 23.09.2016.

Сторони у судове засідання 23.09.2016 не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” № 18 від 26.12.2011 передбачено, що у випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що неявка сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представників сторін.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2016 між Приватним підприємством «Арматор-Н» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика Київська» (Покупець) укладено договір постачання товару № ВП/1, згідно якого постачальник зобов’язався протягом дії договору передавати у власність покупцю сировину для виробництва комбікормів (у подальшому – «товар»), у кількості та асортименті згідно до підписаних сторонами специфікацій або видаткових накладних, які є невід’ємною частиною договору, а покупець зобов’язався приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах договору.

Згідно п. 2.4 договору товар постачається у кількості, що зазначається в підписаних сторонами специфікаціях або видаткових накладних.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2. договору розрахунки здійснюються покупцем на кожну партію товару, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на протязі 7 календарних днів з моменту постачання, якщо інше не визначено у підписаних сторонами специфікаціях. Ціна товару, що постачається визначається сторонами у видаткових накладних або у підписаних специфікаціях.

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2016, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами, своїх зобов’язань за договором (п. 9.1. договору).

Судом встановлено, що на виконання п. 1.1. договору постачання товару № ВП/1 від 01.01.2016 позивачем за період з січня 2016 року по лютий 2016 року було поставлено відповідачу товар на загальну суму 1 573 980 грн, що підтверджується видатковими накладними № РН-0000001 від 08.01.2016 на суму 392 836,50 грн, № РН-0000002 від 08.01.2016 на суму 357 306 грн, № РН-0000003 від 23.01.2016 на суму 393 915,50 грн, № РН-0000004 від 19.02.2016 на суму 422 922 грн, (а.с. 14-17), підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору.

Відповідач за період з січня 2016 року по квітень 2016 року сплатив позивачу 1 152 221 грн, що підтверджується банківськими виписками (а.с. 27-35), решту боргу у розмірі 421 759 грн (1 573 980 грн – 1 152 221 грн) за отриманий від позивача товар не сплатив, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за поставлений згідно договору постачання товару № ВП/1 від 01.01.2016 товар на момент прийняття судового рішення у справі склав 421 759 грн, що підтверджується банківськими виписками (а.с. 27-35) та довідкою ПАТ «Укрсоцбанк» № 09.502-86/67-15928 від 25.08.2016 (а.с. 62).

Предметом позову є вимоги про стягнення 421 759 грн боргу за поставлений згідно договору постачання товару № ВП/1 від 01.01.2016 товар, 83 935,44 грн пені, 18 622,16 грн інфляційних втрат та 6 402,79 грн 3 % річних.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини поставки.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов’язку.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що на виконання п. 1.1. договору постачання товару № ВП/1 від 01.01.2016 позивачем за період з січня 2016 року по лютий 2016 року було поставлено відповідачу товар на загальну суму 1 573 980 грн, що підтверджується видатковими накладними № РН-0000001 від 08.01.2016 на суму 392 836,50 грн, № РН-0000002 від 08.01.2016 на суму 357 306 грн, № РН-0000003 від 23.01.2016 на суму 393 915,50 грн, № РН-0000004 від 19.02.2016 на суму 422 922 грн, (а.с. 14-17), підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору; відповідач за період з січня 2016 року по квітень 2016 року сплатив позивачу 1 152 221 грн, що підтверджується банківськими виписками (а.с. 27-35), решту боргу у розмірі 421 759 грн (1 573 980 грн – 1 152 221 грн) за отриманий від позивача товар не сплатив, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за поставлений згідно договору постачання товару № ВП/1 від 01.01.2016 товар на момент прийняття судового рішення у справі склав 421 759 грн, що підтверджується банківськими виписками (а.с. 27-35) та довідкою ПАТ «Укрсоцбанк» № 09.502-86/67-15928 від 25.08.2016 (а.с. 62).

Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення складає 421 759 грн боргу, який не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 421 759 грн боргу за поставлений згідно договору постачання товару № ВП/1 від 01.01.2016 товар є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язання за договором постачання товару № ВП/1 від 01.01.2016, позивачем за період з 18.01.2016 по 01.08.2016 нараховано 83 935 грн пені, з яких: 947,11 грн за період з 18.01.2016 по 19.01.2016 на суму боргу 392 836,50 грн, 861,45 грн за період з 18.01.2016 по 19.01.2016 на суму боргу 357 306 грн, 359,14 грн за період з 20.01.2016 по 20.01.2016 на суму боргу 297 921,50 грн, 1 192,95 грн за період з 21.01.2016 по 25.01.2016 на суму боргу 197 921,50 грн, 356,63 грн за період з 26.01.2016 по 27.01.2016 на суму бору 147 921,50 грн, 475,28 грн за період з 28.01.2016 по 18.02.2016 на суму боргу 17 921,50 грн, 8 072,57 грн за період з 02.02.2016 по 18.02.2016 на суму боргу 393 915,50 грн, 412,08 грн за період з 19.02.2016 по 19.02.2016 на суму боргу 341 837 грн, 1 407,21 грн за період з 20.02.2016 по 23.02.2016 на суму боргу 291 837 грн, 213,17 грн за період з 24.02.2016 по 24.02.2016 на суму боргу 176 837 грн, 374,93 грн за період з 25.02.2016 по 01.03.2016 на суму боргу 51 837 грн, 75,29 грн за період з 02.03.2016 по 04.04.2016 на суму боргу 1 837 грн, 18 657,44 грн за період з 29.02.2016 по 04.04.2016 на суму бору 429 922 грн, 8 643,17 грн за період з 05.04.2016 по 21.04.2016 на суму боргу 421 759 грн, 15 368,20 грн за період з 22.04.2016 по 26.05.2016 на суму боргу 421 759 грн, 11 647,48 грн за період з 27.05.2016 по 23.06.2016 на суму боргу 421 759 грн та 14 871,34 грн за період з 24.06.2016 по 01.08.2016 на суму боргу 421 759 грн.

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У випадку несвоєчасної оплати прийнятого товару, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення (п. 5.4. договору).

Враховуючи положення вищезазначених норм, а також періоди нарахування пені, що вказані позивачем в поданому ним розрахунку пені (а.с. 9 на звороті), арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 18.01.2016 по 01.08.2016 складає загалом 83 613,96 грн, з яких: 944,52 грн за період з 18.01.2016 по 19.01.2016 на суму боргу 392 836,50 грн, 859,10 грн за період з 18.01.2016 по 19.01.2016 на суму боргу 357 306 грн, 358,16 грн за період з 20.01.2016 по 20.01.2016 на суму боргу 297 921,50 грн, 1 189,69 грн за період з 21.01.2016 по 25.01.2016 на суму боргу 197 921,50 грн, 355,66 грн за період з 26.01.2016 по 27.01.2016 на суму бору 147 921,50 грн, 473,99 грн за період з 28.01.2016 по 18.02.2016 на суму боргу 17 921,50 грн, 8 050,51 грн за період з 02.02.2016 по 18.02.2016 на суму боргу 393 915,50 грн, 410,95 грн за період з 19.02.2016 по 19.02.2016 на суму боргу 341 837 грн, 1 403,37 грн за період з 20.02.2016 по 23.02.2016 на суму боргу 291 837 грн, 212,59 грн за період з 24.02.2016 по 24.02.2016 на суму боргу 176 837 грн, 373,91 грн за період з 25.02.2016 по 01.03.2016 на суму боргу 51 837 грн, 75,09 грн за період з 02.03.2016 по 04.04.2016 на суму боргу 1 837 грн, 18 606,46 грн за період з 29.02.2016 по 04.04.2016 на суму бору 429 922 грн, 8 619,56 грн за період з 05.04.2016 по 21.04.2016 на суму боргу 421 759 грн, 15 326,22 грн за період з 22.04.2016 по 26.05.2016 на суму боргу 421 759 грн, 11 615,66 грн за період з 27.05.2016 по 23.06.2016 на суму боргу 421 759 грн та 14 738,52 грн за період з 24.06.2016 по 01.08.2016 на суму боргу 421 759 грн. Відтак, вимога про стягнення 83 935 грн пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 83 613,96 грн.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язання за договором постачання товару № ВП/1 від 01.01.2016, позивачем за період з 29.02.2016 по 01.08.2016 нараховано 18 622,16 грн інфляційних втрат та 6 402,79 грн 3 % річних за період з 18.01.2016 по 01.08.2016.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, а також періоди нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, що вказані позивачем в поданому розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних (а.с. 9 на звороті - 10), арифметично вірний розмір інфляційних втрат, нарахованих за період з 29.02.2016 по 01.08.2016 та 3 % річних, нарахованих за період з 18.01.2016 по 01.08.2016 становить загалом 18 187,31 грн інфляційних втрат та 6 402,79 грн. 3 % річних. Відтак, вимога про стягнення 18 622,16 грн інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню у розмірі 18 187,31 грн, а вимога про стягнення 6 402,79 грн 3 % річних підлягає задоволенню повністю.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 421 759 грн боргу за поставлений згідно договору постачання товару № ВП/1 від 01.01.2016 товар, 83 613,96 грн пені, 18 187,31 грн інфляційних втрат та 6 402,79 грн 3 % річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика Київська» (07413, Київська обл., Броварський район, с. Пухівка, вул. Радгоспна; ідентифікаційний код 05513187) на користь Приватного підприємства «Арматор-Н» (73035, Херсонська обл., м. Херсон, селище міського типу Антонівка, вул. Фурманова, буд. 5; ідентифікаційний код 40125902) 421 759 (чотириста двадцять одну тисячу сімсот п’ятдесят дев’ять гривень) 00 коп. боргу за поставлений згідно договору постачання товару № ВП/1 від 01.01.2016 товар, 83 613 (вісімдесят три тисячі шістсот тринадцять гривень) 96 коп. пені, 18 187 (вісімнадцять тисяч сто вісімдесят сім гривень) 31 коп. інфляційних втрат, 6 402 (шість тисяч чотириста дві гривні) 79 коп. 3 % річних та 7 949 (сім тисяч дев’ятсот сорок дев’ять гривень) 45 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову – відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 27.10.2016

Суддя П.В.Горбасенко