Рішення № 61562706, 21.09.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 641/10228/15-ц Головуючий суддя І інстанції Курганникова О. А.

Провадження № 22-ц/790/4544/16 Суддя доповідач Пилипчук Н.П.

Категорія: Спори про спадкове право

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - судді: Пилипчук Н.П.,

суддів: Піддубного Р.М., Гуцал Л.В.,

при секретарі - Сотнікової А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25 травня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, визнання договору купівлі-продажу недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що його батькам ОСОБА_5 та ОСОБА_6 належала кооперативна квартира в ЖБК ім. «Артема» за адресою: АДРЕСА_1. Вартість квартири ними була сплачена повністю в 1987 році. Після смерті матері, яка померла 07.01.1991 році, батько зареєстрував квартиру на своє ім'я не враховуючи інтересів неповнолітніх його та його рідного брата та в подальшому, а саме 17.06.2006 року продав вищезазначену квартиру ОСОБА_7

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 09.07.2014 року та рішенням Апеляційного суду Харківської області від 30.10.2014 року договір купівлі -продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 17 липня 2006 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_7, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Коссе Л.М., реєстровий № 2048, визнаний недійсним в частині купівлі продажу 1/6 частики квартири. Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_7 та після його смерті його дружина ОСОБА_2 набула право власності на спірну квартиру на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті чоловіка.

Позивач подавав документи на реєстрацію права власності належної йому частки квартири АДРЕСА_1, однак державний реєстратор відмовив йому у реєстрації, оскільки право власності на спірну квартиру належить ОСОБА_2 на праві спадкоємиці.

Під час розгляду справи з інформаційної довідки Реєстру права власності на нерухоме майно стало відомо, що спірна квартира АДРЕСА_1 04.12.2015 року була продана ОСОБА_4 , яка є її власницею на теперішній час.

ОСОБА_3 вважає порушеним своє право на власність та остаточно просив визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом квартири АДРЕСА_1 від 19 червня 2013 року виданого державним нотаріусом Сьомої Харківської державної нотаріальної контори Теленковою І.В. та зареєстрованого в реєстрі за номером 1-413 на ім'я ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1; визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 04.12.2015 року укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, зареєстрований приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємець І.О.; витребувати у ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 належну йому на підставі рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 09.07.2014 року та рішення Апеляційного суду Харківської області від 30.10.2014 року 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 та надати її ОСОБА_3 для володіння, користування та розпорядженням своїм майном.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25 травня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_3 - задоволено частково. Визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 від 19 червня 2013 року виданого державним нотаріусом Сьомої Харківської державної нотаріальної контори Теленковою І.В. та зареєстрованого в реєстрі за номером 1-413 на ім'я ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/3 його частині, що складає 1/6 частині від загальної частини квартири АДРЕСА_1. Витребувано у ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 належну йому на підставі рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 09.07.2014 року та рішення Апеляційного суду Харківської області від 30.10.2014 року 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 та надати її ОСОБА_3 для володіння, користування та розпорядженням своїм майном. В решті задоволення позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено у повному обсязі. Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 просить рішення скасувати, та ухвали нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в повному обсязі. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Вказує, що позивач не надав суду належні докази державної реєстрації свого права власності на 1/6 частку спірної квартири у передбачений законом спосіб на підставі рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 09.07.2014 року та рішення Апеляційного суду Харківської області від 30.10.2014 року. Не ставши власником присудженої йому частки, позивач не мав права на речово-правові способи захисту, які він виклав в позовних вимогах.

У відповідності до статті 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги. Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, що з'явились, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. п. 3, 4 ст. 309 ЦПК України, підставами для зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Судом встановлено, що 17.07.2006 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 був укладений договір купівлі-продажу, згідно умов якого відповідач ОСОБА_5, як єдиний власник, продав квартиру АДРЕСА_1.

ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_3.

На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 19 червня 2013 року виданого державним нотаріусом Сьомої Харківської державної нотаріальної контори Теленковою І.В. та зареєстрованого в реєстрі за номером 1-413, ОСОБА_2 набула право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_7 від якої відмовилась донька померлого на користь матері (а. с. 135).

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 09.07.2014 року та рішенням Апеляційного суду Харківської області від 30.10.2014 року договір купівлі -продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 17 липня 2006 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_7, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Коссе Л.М., реєстровий № 2048, визнаний недійсним в частині купівлі продажу 1/6 частики квартири. Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно № 26764538 від 04.12.2015 року ОСОБА_3 відмовлено у державній реєстрації права власності на частку квартири АДРЕСА_1 (а. с. 218).

У ст. 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно зі ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Право витребувати майно із чужого незаконного володіння передбачено у ст. 388 ЦК України як спосіб захисту права власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Із змісту рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 09.07.2014 року та рішення Апеляційного суду Харківської області від 30.10.2014 року вбачається, що ОСОБА_5 17 липня 2006 року за договором купівлі - продажу спірної квартири розпорядився належною позивачу часткою у праві власності, тому зазначений договір в 1/6 частині було визнано недійсним.

Визнаючи частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, суд першої інстанції не врахував, що зазначене свідоцтво було видано до ухвалення судового рішення про визнання за позивачем права власності на 1/6 частку спірного нерухомого майна, що після визнання недійсним первісного правочину, втрачають силу й наступні правочини, свідоцтво про право на спадщину реалізовано - право власності на спірне нерухоме майно належить іншій особі на підставі іншого правовстановлюючого документа, тому визнання свідоцтва недійсним в судовому порядку на думку судової колегії є зайвим.

Між тим, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для витребування належної позивачу частки із володіння ОСОБА_4

ОСОБА_3 є власником 1/6 частки спірного нерухомого майна на підставі рішення суду.

Відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень» у редакції, чинній на момент укладення договору купівлі-продажу, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

З огляду на наведене, предмет регулювання і цілі вказаного Закону відсутні підстави вважати, що непроведення позивачем реєстрації права власності за рішенням суду позбавляє його такого права власності та права порушувати питання про витребування майна з чужого незаконного володіння.

ОСОБА_4, яка придбала квартиру у ОСОБА_2 є добросовісним набувачем в розумінні частини 1 статі 388 ЦК України.

Між тим, 1/6 частка спірного нерухомого майна, що належить ОСОБА_3 вибула з його володіння поза його волею, тому правильним є висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову в частині витребування майна з чужого незаконного володіння.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.2 ч.1 307, 309, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25 травня 2016 року змінити, в частині задоволенні позовних вимог про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину та стягнення з ОСОБА_2 на користь держави судового збору - скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_3 в частині визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину - відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий -

Судді -