Ухвала суду № 61560914, 23.09.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 341/1176/15-ц

Провадження № 22-ц/779/1588/2016

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Мельник І. І.

Суддя-доповідач Малєєв А.Ю.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого - Малєєва А.Ю.,

суддів: Васильковського В.М., Девляшевського В.А.,

секретаря Капущак С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 31 травня 2016 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Банк Форум» до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Банк Форум», третя особа - ОСОБА_3 про захист прав споживача банківських послуг та про визнання кредитного договору недійсним, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 31 травня 2016 року позов задоволено: стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь публічного акціонерного товариства «Банк Форум» заборгованість за кредитним договором № 211/08/14-16- Nv від 14 липня 2008 року у сумі 38244 доларів 58 центів США заборгованості за кредитом та нарахованими відсотками. Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь публічного акціонерного товариства «Банк Форум» нараховані штрафні санкції за порушення умов виконання кредитного договору № 211/08/14-16-Nv від 14 липня 2008р, у сумі 5034,23 грн.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Банк Форум», третя особа - ОСОБА_3 про захист прав споживача банківських послуг та про визнання кредитного договору недійсним відмовлено.

Позивач ОСОБА_2 оскаржив указане рішення в апеляційному порядку. Апелянт з посиланням на ч.2 ст. 11 та ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» вважає, що судом не надано належної оцінки його доводам про те, що кредитний договір № 211/08/14-16- Nv від 14 липня 2008 року містить несправедливі умови, зокрема щодо валюти кредиту та визначення вартості заставленого майна, а при його укладанні позивача не було повідомлено про умови надання кредиту. Вказане повідомлення повинно бути здійснене у письмовій формі.

Просить скасувати рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 31 травня 2016 року та постановити нове рішення, яким відмовити у позові ПАТ «Банк Форум» та задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2.

В судове засідання сторони не з'явились, у справі достатньо даних про права та обов'язки сторін щодо предмету спору.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити з наступних мотивів.

Згідно матеріалів справи, 14 липня 2008 року відповідач ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 48144 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13% річних з кінцевим терміном повернення 13 липня 2028 року відповідно до Кредитного договору №211/08/14-16 Nv (а.с. 7-9).

На а.с. 13 міститься копія Заяви на видачу готівки № 16544 від 14.07.2008 згідно якої відповідачу перераховані кошти в сумі 48144 доларів США.

Відповідно до розрахунку станом на 23 лютого 2015 року заборгованість ОСОБА_2 по кредиту і відсотках становить 38244,58 доларів США та 50343 грн 58 коп. штрафних санкцій, з яких: 32466 доларів США - поточна заборгованість по поверненню кредитних коштів; 1996,49 доларів США - прострочена заборгованість по поверненню кредитних коштів; 659,58 доларів США - прострочена заборгованість за нарахованими процентами; 3122,51 доларів США - прострочена заборгованість за нарахованими процентами; 45343 грн 23 коп. - пеня за несвоєчасну сплату тіла кредиту та відсотків; 5000 грн - за порушення п. 3.3.7 умов кредитного договору щодо страхування предмета застави в акредитованих банком страхових компаніях (а.с. 6).

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 11 липня 2008 року між ПАТ «Банк Форум» та відповідачем ОСОБА_3 було укладено Договір поруки за № 162 (а.с. 15).

Відповідачам надсилались Вимога від 10.11.2014 про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором (а.с. 14).

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 16.06.2014 прийнято рішення № 49 про початок ліквідації ПАТ «Банк Форум» з 16.06.2014 (а.с. 20-25).

Задовольняючи позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Банк Форум», суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідачі не виконували зобов'язання за договором, передбачені ст. 1046-1048 1054 ЦК України, та дійшов до правильного висновку щодо стягнення з відповідачів заборгованості та штрафних санкцій за кредитним договором.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

За змістом ст. 526, 1049, 1050, 1054 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку, встановленому договором, а також проценти та неустойку.

Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався нормами цивільного законодавства, що регулюють порядок виконання зобов'язань. З огляду на існування неспростованої відповідачами заборгованості за кредитним договором № 211/08/14-16- Nv від 14 липня 2008 року та зважаючи на наявність укладеного договору поруки № 162 від 11.07.2008, суд прийшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог банку.

Не є обґрунтованими також і доводи апелянта щодо несправедливості умов договору.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Згідно з преамбулою Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Частинами 1, 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, чинній на час укладення кредитного договору) встановлено, що договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: особу та місцезнаходження кредитодавця; кредитні умови, зокрема: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати детальнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

У ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» зазначено, що договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві. У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: сума кредиту; детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; право дострокового повернення кредиту; річна відсоткова ставка за кредитом; інші умови, визначені законодавством.

За положеннями ч. 5 ст. 11, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема, щодо плати за обслуговування кредиту та плати за дострокове його погашення, і це є підставою для визнання таких положень недійсними (окремих положень, а не договору в цілому).

Отже за змістом ст.ст.11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Однак застосування Закону України «Про захист прав споживачів» до спорів, які виникають з кредитних правовідносин, можливе в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, типи відсоткової ставки, валютні ризики, процедура виконання договору тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають кредитні правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього договору цей Закон не може застосовуватись, а застосуванню підлягає спеціальне законодавство в системі кредитування.

Позивач свідомо звернувся до банку з метою отримання кредиту та згідно умов договору підтвердив, що повністю розуміє всі умови договору, свої права та обов'язки за договором і погоджується з ними. Банк свої зобов'язання по договору виконав, позичальник, в свою чергу, отримав те, на що розраховував - грошові кошти для споживчих потреб.

Посилання ОСОБА_2 в якості підстави для визнання договору недійсним є загальними, невизначеними та недоведеними.

Таким чином, суд вірно вважав, що в порушення ст. 60 ЦПК України відповідачем-позивачем не доведено обставини, на які він посилається, як на підставу своїх вимог щодо недійсності правочину.

Спростовуючи твердження позивача про невиконання банком вимог законодавства про захист прав споживачів шляхом ненадання вичерпної інформації про умови кредитування та вартість кредиту, суд вірно встановив, що банком на виконання відповідних положень Закону України «Про захист прав споживачів» надано всю необхідну інформацію в письмовому вигляді, результатом чого є факт підписання сторонами кредитного договору.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що справа судом першої інстанції розглянута повно і об'єктивно, а рішення постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст. ст. 209, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 31 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий А.Ю. Малєєв

Судді: В.М. Васильковський

В.А. Девляшевський