Ухвала суду № 61558360, 21.09.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 806/979/16

Головуючий у 1-й інстанції: Шуляк Л.А.

Суддя-доповідач: Загороднюк А.Г.

21 вересня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Загороднюка А.Г.

суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України, треті особи: управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, Головне управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправною відмови, зобов'язання прийняти рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги,

В С Т А Н О В И В :

постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 21 червня 2016 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволені позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

Сторони повноважних представників в судове засідання не направили, хоча повідомлялися про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач з 01 серпня 1979 року по 09 червня 1997 року проходив службу в органах внутрішніх справ.

Наказом начальника УМВС України в Житомирській області від 04 червня 1997 року №63о/с з 10 червня 1997 року позивача звільнено з органів внутрішніх справ за пунктом 64 "б" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114 (через хворобу) (а.с.15).

Відповідно до довідки акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10 ААВ № 830204 за результатами первинного огляду з 12 березня 2014 року позивачу встановлено третю групу інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ та пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ (а.с.11).

За вказаною групою інвалідності в липні 2015 року згідно з статтею 23 Закону України "Про міліцію" (в редакції чинній на час встановлення інвалідності) та відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №707 від 12 травня 2007 року, позивачу виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 17231,20 грн. (а.с.20).

18 вересня 2015 року позивачу медико-соціальною експертною комісією за результатами повторного огляду з 04 вересня 2015 року встановлено другу групу інвалідності у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ, що підтверджується довідкою МСЕК від 18 вересня 2015 року, серія 12ААА №206811 та встановлено більший відсоток ступеня втрати працездатності.

06 листопада 2015 року позивач звернувся із заявою до начальника управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області з метою отримання одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 7 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 (а.с.8).

У відповідь на свою заяву позивач отримав лист УМВС України в Житомирській області від 09 грудня 2015 року №9/149, яким він повідомлений про те, що ДФОП МВС України повернуло документи без затвердження призначення одноразової грошової допомоги з посиланням на пункт 4 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850.

У листі №15/2-М-23 від 02 лютого 2016 року Міністерство внутрішніх справ України повідомило позивача, що у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги позивачу відмовлено на підставі пункту 4 Порядку №850 від 21 жовтня 2015 року.

Не погоджуючись з діями відповідача позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність дій відповідача щодо відмови в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги позивачу та зобов'язав Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути заяву відповідно до Закону України "Про міліцію".

Колегія суддів погоджується з висновками суду І інстанції з огляду на наступне.

Частиною 6 статті 23 Закону України "Про міліцію" встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію" Кабінет Міністрів України постановою №707 від 12 травня 2007 року затвердив Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції (далі - Порядок №707).

Відповідно до частини 6 статті 23 Закону України "Про міліцію" та Порядку №707 позивачу проведено виплату одноразової грошової допомоги за ІІІ групу інвалідності пов'язаної з проходженням служби в ОВС в розмірі 17231,20 грн.

Як зазначалось вище, третю групу інвалідності встановлено за результатами первинного огляду МСЕК позивача.

Частиною 1 Порядку №707 передбачено, що у разі виникнення у працівника міліції, податкової міліції або членів його сім'ї права на отримання грошової допомоги в розмірі, більшому за раніше виплачену суму, виплата проводиться за вирахуванням такої суми (абз.2).

Згідно з Порядком та умовам призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21 жовтня 2015 року особам, які до набрання чинності Законом України від 13 лютого 2015 року № 208-VIII "Про внесення змін до статті 23 Закону України "Про міліцію" щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції" мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога призначається і виплачується відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 707.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи (п.п.2 п.3 Порядку №850).

Згідно з пунктом 4 Порядку №850 якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Судом І інстанції встановлено, що 04 вересня 2015 року проведено повторний огляд позивача та встановлено ІІ групу інвалідності, пов'язану з проходженням служби в органах внутрішніх справ та визначено більший відсоток ступеню втрати працездатності, що підтверджується довідкою серії 12ААА №206811 від 18 вересня 2015 року.

Тобто між первинним встановленням інвалідності (12.03.2014) та повторним оглядом (04.09.2015) не пройшло двох років.

Крім того, суд враховує, що Законом України "Про міліцію" не встановлено обмежень щодо виплати одноразової грошової допомоги, які передбачені пунктом 4 Порядку №850.

Вказана норма Порядку №850 від 21 жовтня 2015 року не позбавляє позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, а тільки встановлює обмеження у розмірі проведення виплати нарахованої суми грошової допомоги в залежності від часу повторного встановлення інвалідності із втратою працездатності після первинного встановлення втрати працездатності (ухвала ВАСУ від 04 березня 2016 року К/800/4858/16).

Таким чином, суд І інстанції дійшов вірного висновку, що з 04 вересня 2015 року у позивача виникло право на отримання грошової допомоги в розмірі, більшому за раніше виплачену суму відповідно до частини 6 статті 23 Закону України "Про міліцію" та Порядку №850.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що суд І інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21 червня 2016 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21 червня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Загороднюк А.Г. Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.