Ухвала суду № 61558234, 21.09.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2016 р.м.ОдесаСправа № 821/305/16

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Кисильова О.Й.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Кравченка К.В.,

Лукянчук О.В.

при секретарі: Голобородько Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційні скарги Державної судової адміністрації України, Господарського суду Херсонської області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 5 липня 2016р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації України, Господарського суду Херсонської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2016р. ОСОБА_2 звернулась в суд із позовом до Державної судової адміністрації України, Господарського суду Херсонської області, в якому просила:

- визнати протиправною невиплату господарським судом Херсонської області вихідної допомоги у розмірі 10 (десяти) місячних заробітних плат за останньою посадою;

- зобов'язати господарський суд Херсонської області, Державну судову адміністрацію України нарахувати та виплатити ОСОБА_2 вихідну допомогу у розмірі 10 (десяти) місячних заробітних плат за останньою посадою.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що з 2.09.1991р. вона працювала на посаді судді господарського суду Херсонської області. Постановою Верховної ради України від 25.12.2014р. №59-VIII «Про звільнення суддів» була звільнена з посади судді.

В лютому 2016р. ОСОБА_2 звернулась до Господарського суду Херсонської області та Державної судової адміністрації України з листами щодо нарахування та виплату їй вихідної допомоги розмірі 10 (десяти) місячних заробітних плат за останньою посадою відповідно до ст.136 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів».

Проте, за результатами розгляду вище зазначених заяв позивачці було відмовлено в проведенні нарахування та виплаті вище зазначеної допомоги, посилаючись на те, що на день прийняття Верховною радою України постанови про її звільнення, ст.136 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» втратила чинність на підставі ЗУ «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014р. №1166-VII.

Позивачка, не погоджуючись із зазначеним рішенням та посилаючись на порушення господарським судом Херсонської області вимог чинного законодавства, просила позов задовольнити.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 5 липня 2016р. позов задоволено.

Визнано протиправною відмову господарського суду Херсонської області у виплаті ОСОБА_2 вихідної допомоги у розмірі 10-ти місячних заробітних плат за останньою посадою у зв'язку з виходом у відставку.

Зобов'язано господарський суд Херсонської області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 вихідну допомогу у розмірі 10-ти місячних заробітних плат за останньою посадою у зв'язку з виходом у відставку.

В апеляційній скарзі апелянти просять постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційних скарг, пояснення на них, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарг без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст.200КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що реалізація права судді на відставку за наявності підстав, встановлених ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», є підставою для виплати такому судді вихідної допомоги в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. Також, реалізація права позивача на відставку, яка здійснювалася шляхом подання останнім заяви до Вищої ради юстиції з подальшим направленням подання про звільнення до Верховної ради України, мали місце до набрання чинності ЗУ «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», яким із ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» було виключено ст.136, що гарантувало виплату вихідної допомоги судді, який вийшов у відставку.

Судова колегія вирішуючи спір, вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 14 січня 2014р. ОСОБА_2 подано до господарського суду Херсонської області заяву про звільнення з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку.

14.01.2014р. господарський суд Херсонської області направив заяву позивача разом з додатками до Вищої ради юстиції України за вих. №01.01-03/321/2014.

11.02.2014р. Вищою радою юстиції прийнято рішення про внесення до Верховної ради України подання про звільнення ОСОБА_2 з посади судді господарського суду Херсонської області, у зв'язку з поданням заяви про відставку.

1.04.2014р. набрав законної сили ЗУ «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 року № 1166-VIІ (далі - Закон № 1166-VIІ), яким із ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» виключено ст.136.

25.12.2014р. Верховною Радою України винесено постанову №636-VIІІ «Про звільнення суддів», якою суддю господарського суду Херсонської області Ємленінову З.І. звільнено з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку.

26.12.2014р. на підставі постанови Верховної Ради України від 16.07.2014р. №636-VIІІ головою Господарського суду Херсонської області винесено наказ №01.02.-02/9 «Про звільнення судді Ємленінової З.І.».

У лютому 2016р. позивачка звернулась до Господарського суду Херсонської області та Державної судової адміністрації України з листами щодо нарахування та виплати вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат.

Однак, 10.02.2016р. господарський суд Херсонської області повідомив позивачку про відсутність правових підстав для нарахування та виплати вихідної допомоги у зв'язку із виходом у відставку, оскільки ст.136 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» була виключена відповідно до положень ЗУ «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» та відмовив у нарахуванні та виплаті вихідної допомоги.

У зв'язку з невиплатою Господарським судом Херсонської області вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою позивачка, вважаючи свої права порушеними, звернулась до суду із позовною заявою, в якій просила суд зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їй таку допомогу.

Перевіряючи наявність підстав для задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п.9 ч.5 ст.126 Конституції України однією з підстав звільнення судді з посади органом, що його обрав або призначив, є подання суддею заяви про відставку.

При цьому звільнення судді відбувається за наявності у судді відповідного стажу роботи, який, відповідно до ч.1 ст.109 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» становить не менше двадцяти років, та подання суддею заяви, яка є підтвердженням вільного волевиявлення судді на реалізацію ним права на відставку.

Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади.

Суддя суду загальної юрисдикції звільняється з посади органом, який його обрав або призначив, виключно з підстав, передбачених частиною п'ятою статті 126 Конституції України, за поданням Вищої ради юстиції (ст.100 Закону №2453-VI).

Так, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, на час подання заяви про звільнення стаж роботи позивачки на посаді судді складав 23 роки 3 місяці 29 днів.

Як передбачено частиною 1 ст.136 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», що діяла до 1.04.2014р., судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

1 квітня 2014р. набрав чинності ЗУ «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», яким виключено ст.136 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів».

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заява про відставку подана 14.01.2014р., подання Вищої ради юстиції про звільнення ОСОБА_2 внесено до Верховної Ради України 11.02.2014р., тобто до втрати чинності ст.136 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» (1.04.2014р.)

Як зазначає Конституційний Суд України у своєму рішенні від 19 листопада 2013р. №10-рп/2013, що аналіз розділу VІІІ Конституції України та ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» дає підстави для висновку, що відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді. Наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання. За своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально-побутових умов, а також для стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов'язків. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів, не має постійного характеру та не покриває соціальних ризиків, пов'язаних, зокрема, із хворобою, інвалідністю, старістю. У зв'язку з цим парламент повноважний встановлювати вихідну допомогу та визначати її розмір.

Отже, Коституційним Судом України у рішенні №10-рп/2013 надано оцінку правової природи вихідної допомоги, виплата якої до 1.04.2014р. була передбачена ст.136 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів».

Крім того, судова колегія, вирішуючи питання набуття позивачем права на виплату вихідної допомоги, вважає за необхідне врахувати наступне.

Статтею 83 Конституції України передбачено, що порядок роботи Верховної Ради України встановлюється Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України.

Відповідно до ст.111 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, що діяла на час звільнення позивача-25.12.2014р.) порядок розгляду питання та прийняття Верховною Радою України рішення про звільнення з посади судді, обраного безстроково, встановлюється цим Законом та Регламентом Верховної Ради України. Питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України без висновку комітетів Верховної Ради України та будь-яких перевірок. Розгляд питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, на пленарному засіданні Верховної Ради України починається з доповіді Голови Вищої ради юстиції або члена Вищої ради юстиції, який діє за його дорученням. Рішення про звільнення з посади судді приймається більшістю від конституційного складу Верховної Ради України і оформляється постановою Верховної Ради України. У разі неодержання кількості голосів народних депутатів України, передбачених частиною четвертою цієї статті, щодо звільнення з посади судді, обраного безстроково, проводиться повторне голосування.

За приписами п.4 ч.4 ст.20 ЗУ «Про Регламент Верховної Ради України» від 10.02.2010р. №1861- VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), до порядку денного сесії Верховної Ради включаються позачергово без голосування питання про складення присяги, питання про призначення, обрання на посади, звільнення з посад, надання згоди на призначення і звільнення з посад, розгляд яких є виключним правом Верховної Ради у випадках, передбачених Конституцією України та законами України.

Статтею 216 вказаного Закону передбачено, що Верховна Рада звільняє з посад, зокрема, суддів, обраних безстроково, відповідно до ч.5 ст.126 Конституції України.

Згідно з п.2 ч.2 ст.88 Конституції України підготовку питань про звільнення з посад суддів Конституційного Суду України та суддів, обраних Верховною Радою безстроково, до розгляду на пленарних засіданнях Верховної Ради організовує Голова Верховної Ради України, а в разі його відсутності - Перший заступник чи заступник Голови Верховної Ради України.

Відповідно до ч.1 ст.82 та 83 Конституції України Верховна Рада України працює сесійно. Чергові сесії Верховної Ради України починаються першого вівторка лютого і першого вівторка вересня кожного року.

Судовою колегією встановлено, що чергова четверта сесія Верховної Ради України сьомого скликання розпочата 4.02.2014р. Подання про звільнення позивача із посади внесено до Верховної Ради України 11.02.2014р. Впродовж лютого-березня 2014р. відбулося більше двадцяти пленарних засідань, проте питання звільнення суддів з посад з підстав, передбачених ст.126 Конституції України, в тому числі ОСОБА_2, не було включено до порядку денного чергової сесії ВРУ. Рішення про звільнення позивача з посади Верховна Рада України прийняла тільки 25.12.2014р.

На момент подання позивачем заяви про звільнення, Вища рада юстиції за наявності у судді відповідного стажу роботи перевіряла дійсність волевиявлення судді щодо звільнення. У свою чергу, Верховна Рада України мала позачергово забезпечити організацію підготовки цього питання до розгляду на пленарних засіданнях без висновку комітетів Верховної Ради України та будь-яких перевірок.

Згідно ст. 23, 25 Загальної Декларації прав людини, кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої, та її сім'ї, і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення, але цього всього держава незаконно позбавила позивача.

Звертаючи увагу на ту обставину, що подання про звільнення позивача із посади судді Вищою радою юстиції внесено до Верховної Ради України у той час, як діяла норма Закону №2453-VI (ст.136), яка передбачала виплату суддям вихідної допомоги, колегія дійшла висновку про набуття позивачем права на виплату вказаної допомоги, оскільки прийняття Верховною Радою України рішення про звільнення ОСОБА_2 через 11 місяців після внесення подання Вищою радою юстиції не залежало від волі позивача та не може мати наслідком позбавлення її права на матеріальну винагороду.

Так як, право на відставку позивачем реалізовано до набрання чинності ЗУ «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», то нею набуто право на отримання вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою відповідно до ч.1 ст.136 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», що є підставою для зобов'язання відповідача здійснити відповідні нарахування та виплати.

З огляду на зазначені обставини справи, судова колегія вважає, що довго тривалість вирішення Верховною Радою України питання щодо звільнення позивача не залежала від його волі, а тому даний факт не може впливати на вирішення питання про нарахування та виплату позивачу вихідної допомоги за законодавством, чинним на час подання ним заяви про відставку та здійснення відповідних дій щодо реалізації цього права.

Також, враховуючи, що за суддею, який перебуває у відставці, зберігається звання судді та такі ж гарантії недоторканності та соціального захисту, як і до виходу у відставку, скасування при виході у відставку гарантованої виплати вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою є обмеженням соціальних гарантій суддів, передбачених Конституцією України та іншими Законами України, оскільки зміст та обсяг досягнутого суддями рівня матеріального забезпечення не може бути звужено або скасовано шляхом внесення змін до чинного законодавства.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у позивача права на вихідну допомогу при звільненні.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.196, 198, 200, 206,254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Господарського суду Херсонської області - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 5 липня 2016р. - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 27 вересня 2016р.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: К.В. Кравченко

О.В. Лукянчук