Постанова № 61557742, 21.09.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2016 р. Справа № 820/2075/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Лях О.П.

Суддів: Яковенка М.М. , Старосуда М.І.

при секретарі судового засідання Антипенко В.А.

за участю представника позивача Хрущ О.О.

представника відповідача Коваленко Л.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2016 року по справі № 820/2075/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОСЕРВІС ПЛЮС» до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОСЕРВІС ПЛЮС», 20.04.2016 року звернулося до суду із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000181402 від 23.03.2016 року. (а.с.3-4 т.1)

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2016 року по справі № 820/2075/16 адміністративний позов ТОВ «ЕНЕРГОСЕРВІС ПЛЮС» задоволено. (а.с.76-79 т.2)

Не погодившись із судовим рішенням, ГУ ДФС у Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2016 року по справі № 820/2075/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову. (а.с.84-87 т.2)

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що вищевказана постанова суду першої інстанції незаконна та необґрунтована, прийнята з неповним з'ясуванням обставин справи та порушення норм матеріального і процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи. Зокрема, податковий орган вказує на завищення позивачем задекларованих показників «Адміністративні витрати», оскільки неможливо підтвердити факт виконання суб'єктами господарювання послуг на користь позивача, а також здійснити їх аналіз та встановити обсяг таких наданих послуг.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ТОВ «ЕНЕРГОСЕРВІС ПЛЮС» зареєстроване в якості юридичної особи та взято на податковий облік. Види діяльності: 35.12. «Передача електроенергії», 35.14 «Торгівля електроенергією», 46.90 «Неспеціалізована оптова торгівля», 62.02 «Консультування з питань інформатизації», 70.22 «Консультування з питань комерційної діяльності й керування». (а.с.8-9, 13 т.1)

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 23.03.2016 року №0000181402, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 129718,75 грн., в т.ч. за податковими зобов'язаннями - 103775,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 25943,75 грн. винесено на підставі акту від 04.03.2016 року №84/20-40-14-02-07/37874346. (а.с.11-55 т.1) за результатами планової виїзної документальної перевірки товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року.

Зазначеним актом встановлено порушення п.п.139.1.1 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «ЕНЕРГОСЕРВІС ПЛЮС» завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, на загальну на суму 700946 грн., в т.ч. за II квартал 2012 року на суму 30500 грн., за III квартал 2012 року на суму 46000 грн., за IV квартал 2012 року на суму 61456 грн., за 2013 рік на суму 243820 грн., за 2014 рік на суму 319170 грн., та, як наслідок, занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті, на загальну суму 132746,00 грн., в т.ч. за II квартал 2012 року на суму 6405 грн., за III квартал 2012 року на суму 9660 грн., за IV квартал 2012 року на суму 12906 грн., за 2013 рік на суму 46325 грн., за 2014 рік на суму 57450 грн. (а.с.53 т.1)

За наслідками розгляду заперечень із наведеними у акті висновками листом від 18.03.2016 року №1626/10/20-40-14-02-16 ГУ ДФС у Харківській області повідомило позивача про залишення без змін висновків акту перевірки. (а.с.68-76 т.1)

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції з надання послуг щодо збирання, зберігання, формування та передавання даних є необхідними для ведення власної господарської діяльності позивача та що дані операції на підставі належним чином оформлених первинних документів належним чином відображені в обліку ТОВ «ЕНЕРГОСЕРВІС ПЛЮС», а послуги, що надавались ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4, не входять до переліку інформаційних послуг, що надаються за такими договорами, визначеного Постановам НКРЕ України від 20.12.2012 року № 1666 та від 19.12.2013 року №1675.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 Кодексу витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Приписами п.138.2 ст.138 Кодексу встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Положеннями п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України визначено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не включаються до складу витрат.

Таким чином, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Тобто, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства мають бути фактично понесені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції та її відповідність дійсному економічному змісту такої операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Статтею 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2. ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Відповідно до вимог п.1.2 ст.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до пункту 2.1 зазначеного Положення, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення; господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, акти прийому-передачі, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Як вбачається із матеріалів справи, проведеною контролюючим органом на підставі первинних документів та бухгалтерських рахунків перевіркою відображеного показника у рядку 06.1. «Адміністративні витрати» Декларацій з податку на прибуток підприємства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року встановлено, що суб'єкт господарювання відображав витрати на оренду офіса, винагороди за інформаційні, бухгалтерські та інші послуги, витрати на оплату послуг зв'язку, плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків, витрати на оплату праці та соціальні заходи. При цьому, контролюючим органом встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 06.1. «Адміністративні аитрати» Декларацій на загальну суму 700946 грн., в тому числі по взаємовідносинам із ФОП ОСОБА_3 на суму 583946,00 грн. та ФОП ОСОБА_4 на суму 117000,00 грн. (а.с.17-29 т.1)

Так, ТОВ «ЕНЕРГОСЕРВІС ПЛЮС» (замовник) укладено з ФОП ОСОБА_3 (виконавець) договір №1/п від 04.05.2012 року і додаткову угоду від 31.12.2012 року (а.с.77-87 т.1) та з ФОП ОСОБА_4(виконавець) договір №2/п від 04.05.2012 року і додаткову угоду від 31.12.2012 року (а.с.226-235 т.1).

Відповідно до п.п.1.1 п.1 вказаних договорів замовник доручає та зобов'язується оплатити, а виконавець зобов'язується на умовах та у строки, встановлені договором, надати послугу замовнику з виконання функцій оператора систем комерційного обліку електричної енергії.

Згідно з п.п.1.2 п.1, з урахуванням змін, внесених додатковими угодами, під функціями оператора систем комерційного обліку електричної енергії за договором слід розуміти, в тому числі, ідентифікацію, зчитування за допомогою технічного та програмного забезпечення первинних даних обліку та інших даних з первинної бази даних (ПБД) багатофункціональних електронних лічильників електроенергії і зберігання зчитаних даних в ПБД, а також збирання, зберігання, формування та передавання зацікавленим сторонам (ПАТ «Сумиобленерго», Замовник, ДП «Енергоринок», Держепергонагляд та споживачі Замовника) даних комерційного обліку електроенергії по споживачах замовника в Сумській області (перелік споживачів з зазначенням точок обліку та всіх необхідних технічних характеристик систем та приладів обліку узгоджується Додатком 1 до цього Договору). Комерційними даними в первинній баз даних слід вважати графіки навантажень за визначений правилами ОРЕ період інтеграції. На їх основі слід одержувати шляхом розрахунку інформацію за визначені правилами ОРЕ облікові періоди. Інші дані в первинній базі даних (добові та місячні показання лічильників, обсяги електроенергії за ці проміжки часу) треба використовувати як контрольні. При цьому, різниця між комерційними і контрольними даними за певний обліковий період (доба, місяць, рік) не повинна перевищувати величини, що дорівнює одиниці молодшого розряду показань лічильника, помноженого на розрахунковий коефіцієнт вимірювального комплексу.

Положеннями Додатку 1 до договору №1/п від 04.05.2012 року, укладеного з ФОП ОСОБА_3, визначено, що до переліку споживачів з зазначенням точок обліку та всіх необхідних технічних характеристик систем та приладів обліку входять: ПАТ «Шосткинський хлібокомбінат», ПАТ «Шосткинський завод хімічних реактивів», ТОВ «НПП «Технологія», ТОВ «Хемікал Інвест Лімітед» (а.с.84-85 т.1). В свою чергу, положеннями п.п.4.1 даного договору, за послуги, надані за цим договором, замовник сплачує виконавцю винагороду у розмірі 380 грн. без ПДВ за добу з розрахунку - до чотирьох (включно) споживачів замовника.

Згідно Додатку 1 до договору№2/п від 04.05.2012 року, укладеного з ФОП ОСОБА_4, до переліку споживачів з зазначенням точок обліку та всіх необхідних технічних характеристик систем та приладів обліку входить Філія ПАТ «ДПЗКУ «Кролевецький КХП» (а.с.233 т.1). ). В свою чергу, положеннями п.п.4.1 даного договору, за послуги, надані за цим договором, замовник сплачує виконавцю винагороду у розмірі 120 грн. без ПДВ за добу з розрахунку - до одного (включно) споживача замовника.

Крім того, зі змісту договорів, укладених позивачем із ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 вбачається, що комерційний облік електричної енергії слід здійснювати з урахуванням правил ОРЕ.

Відповідно до преамбули Договору між членами Оптового ринку електричної енергії України від 15.11.1996 року, укладеного між виробниками та постачальниками електричної енергії, в тому числі енергопостачальними компаніями «Сумиобленерго», «Харківобленерго» та ДП «Енергоринок», цей Договір встановлює умови та правила роботи Системи Оптового ринку електричної енергії України та права, обов'язки та відповідальність Сторін цього Договору.

Згідно з Інструкцією про порядок комерційного обліку електричної енергії, яка є Додатком 10 до Договору між членами Оптового ринку електричної енергії та затверджена рішенням Ради Оптового ринку електричної енергії від 08.10.1998 року, протокол №12, яке, в свою чергу, затверджене постановою НКРЕ від 19.10.1998 року №1349, Інструкція про порядок комерційного обліку електричної енергії (Інструкція) - це узгоджений документ, який визначає точки комерційного та технічного обліку електричної енергії, вимоги до засобів вимірювання електричної енергії та порядок їх експлуатації, процедури зняття показань лічильників для забезпечення функціонування Оптового ринку електричної енергії України (Енергоринок).

Відповідно до п.п.1.3 та 1.4 Інструкції оператор системи комерційного обліку (Оператор) - це Сторона, на ім'я якої зареєстрована Система комерційного обліку у Головного оператора і яка несе відповідальність за її функціонування. Оператором є власник системи комерційного обліку або уповноважена ним сторона. Система комерційного обліку (Система обліку) - це сукупність вимірювальних комплексів встановлених на об'єкті та об'єднаних відповідним обладнанням збору, передачі та обробки даних локального, регіонального рівня для визначення точного обсягу виробленої, відпущеної, переданої, поставленої та спожитої електричної енергії з метою забезпечення проведення розрахунків в Оптовому ринку електричної енергії.

Згідно з п.2.3 Інструкції облік електроенергії здійснюється відповідно з періодом інтеграції, який визначається Правилами ОРЕ. Системи обліку, їх Оператори та власники повинні бути зареєстровані у Головного оператора.

Аналогічні положення містяться і в Тимчасовому типовому положенні про Порядок взаємодії між Операторами систем комерційного обліку суб'єктів ОРЕ, енергосистемами ДП «НЕК «Укренерго» та ДП «Ененргоринок» при зборі, обробці, формуванні та обміні погодинними даними комерційного обліку електроенергії, отриманими від засобів комерційного обліку, для формування макетів 30817, затвердженому Радою Оптового ринку електричної енергії України, протокол від 23.07.2008 року №7.

Генеруючі компанії виробляють електричну енергію та продають її в Оптовий ринок електричної енергії України (ОРЕ). Постачальники електричної енергії по регульованому та нерегульованих тарифах купують електричну енергію на межі ОРЕ. На межі ОРЕ проводять всі розрахунки за електричну енергію. Для урахування обсягу перетікання електричної енергії між виробниками та постачальниками, на межі ОРЕ, встановлені автоматизовані системи комерційного обліку електричної енергії (АСКОЕ). У кожної АСКОЕ, на межі ОРЕ, є свій Оператор даних комерційного обліку, кожен Оператор, по технологічній складовій, підпорядковується Головному Оператору АСКОЕ ОРЕ.

Впровадження систем АСКОЕ в Україні врегульовано Наказом Міністерства палива та енергетики № 32/28/28/276/75/54 від 17.04.2000 року «Про затвердження Концепції побудови автоматизованих систем обліку електроенергії в умовах енергоринку» та АСКОЕ Оптового ринку електричної енергії в Україні.

Згідно з офіційними даними ДП «Енергоринок», який є Головним операторам ОРЕ, про перелік суб'єктів, які зареєстрували програмне забезпечення АСКОЕ та отримали свідоцтво, в даному переліку зазначені ПАТ «Сумиобленерго» та АТ «Харківобленерго» (повний перелік наведено в додатку 1 т.2 а.с.131-135).

Зі змісту договорів №1/п від 04.05.2012 року та №2/п від 04.05.2012 року, укладених позивачем із ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4, вбачається, що останні виконують функції операторів систем комерційного обліку електричної енергії.

З огляду на викладене , колегія суддів вважає заслуговуюми уваги доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні будь-які дані, які підтверджували б реєстрацію у Головного оператора Системи комерційного обліку Енергоринку ТОВ «ЕНЕРГОСЕРВІС ПЛЮС» в якості оператора/власника систем комерційного обліку (Оператор) або в якості уповноваженої ним сторони.

Так само, в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які підтверджували б реєстрацію у Головного оператора Системи комерційного обліку Енергоринку ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 в якості операторів/власників систем комерційного обліку (Оператор) або в якості уповноважених ними сторін.

На підтвердження виконання даних договорів, ТОВ «ЕНЕРГОСЕРВІС ПЛЮС» до матеріалів справи надано копії актів приймання-передачі наданих послуг та додатків до них (а.с.88-225, 236-250 т.1, а.с.1-33 т.2). Однак, в зазначених актах відсутні дані щодо обсягу та змісту господарськиї операцій, зазначені акти лише дублюють положення до договорів щодо його предмету, із наданих актів приймання-передачі наданих послуг не вбачається конкретний зміст отриманих послуг, їх обсяг, одиниця виміру, витрачений на виконання відповідних господарських операцій час тощо.

Позивач не заперечує факт отримання від АК «Харківобленерго» та ПАТ «Сумиобленерго» послуг, проте вказує на їх не ідентичність, оскільки послуги, що надавались ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4, не входять до переліку інформаційних послуг, що надаються за такими договорами, визначеного Постановам НКРЕ України від 20.12.2012 року № 1666 та від 19.12.2013 року №1675.

Колегія суддів зазначає , що із аналізу положень договорів №1/п від 04.05.2012 року та №2/п від 04.05.2012 року, укладених позивачем із ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4, вбачається, що дані договори містять перелік робіт, які є подібними тим, що входять до переліку інформаційних послуг, визначеного Постановам НКРЕ України від 20.12.2012 року № 1666 та від 19.12.2013 року №1675.

Відповідно до Переліків робіт, які входять до складу інформаційних послуг, що надаються постачальникам електричної енергії за нерегульованим тарифом, затверджених постановами НКРЕ України від 20.12.2012 року № 1666 та від 19.12.2013 року №1675, до таких робіт відносяться: погодження з постачальником електроенергії за нерегульованим тарифом та надання до ДП «Енергоринок» електронною поштою реєстру повідомлень на замовлений обсяг купівлі електричної енергії постачальником електроенергії за нерегульованим тарифом у ДП «Енергоринок»; щодобове визначення розрахункових погодинних обсягів споживання електроенергії споживачами, які отримують електроенергію від постачальників електричної енергії за нерегульованим тарифом у відповідності до постанови НКРЕ від 26.07.2012 N 958 «Про затвердження Порядку визначення розрахункових погодинних обсягів електричної енергії»; формування та передача через енергосистему ДП НЕК «Укренерго» до ДП «Енергоринок» електронною поштою добових (погодинних) фактичних даних за попередню добу щодо обсягів купівлі електроенергії в ДП «Енергоринок» кожним із постачальників електроенергії за нерегульованим тарифом (сумарно по всіх споживачах постачальника електроенергії за нерегульованим тарифом), що працюють на території здійснення ліцензованої діяльності постачальника електричної енергії за регульованим тарифом (макет 30900); прийняття та погодження довідок про погодинні обсяги споживання електроенергії споживачами постачальника електроенергії за нерегульованим тарифом після закінчення розрахункового місяця на підставі наданих до ДП «Енергоринок» даних; опрацювання погодинних графіків виробництва власних енергогенеруючих потужностей; надання в ДП «Енергоринок» довідок про погодинні обсяги споживання електроенергії споживачами постачальника електроенергії за нерегульованим тарифом (по мірі погодження) у вигляді макету, форма якого установлюється ДП «Енергоринок» електронною поштою; погодження довідок, передбачених договором між постачальником за нерегульованим тарифом та ДП «Енергоринок».

З огляду на викладене доводи позивача про використання отриманих послуг щодо збирання, зберігання, формування та передавання даних є необхідними для ведення власної господарської діяльності за відсутності на балансі ТОВ «ЕНЕРГОСЕРВІС ПЛЮС» технічного та програмного забезпечення для ідентифікації та зчитування первинних даних обліку та інших даних з первинної бази даних (ПБД) багатофункціональних електронних лічильників електроенергії і зберігання зчитаних даних в ПБД, а також за відсутності факту отримання позивачем такого технічного і програмного забезпечення від третіх осіб та про передавання такого технічного і програмного забезпечення контрагентам-виконавцям послуг , не можуть бути прийняті до уваги, а надані відповідні документи про отримання послуг від контрагентів не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Вищезазначене дає підстави вважати правильними висновки податкового органу про завищення позивачеми витрат з податку на прибуток на загальну суму 700946,0 грн., а тому приймаючи оскаржувані податкові повідомлення - рішення, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно до вимог пунктів 3 та 4 частини 1 статт1 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Оскільки постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, вона відповідно до вимог пунктів 3 та 4 частини 1 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови - про відмову у задоволенні позову .

Керуючись ст.ст. 159, 160, 167, 195, 196, ст.198, 202, 205, 206, 209, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2016 року по справі № 820/2075/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОСЕРВІС ПЛЮС» до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення скасувати.

Прийняти нову постанову.

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОСЕРВІС ПЛЮС» до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 26 вересня 2016 року.

Головуючий суддя (підпис)Лях О.П.Судді(підпис) (підпис) Яковенко М.М. Старосуд М.І.