Постанова № 61557553, 15.09.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 760/8217/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Лазаренко В.В.

Суддя-доповідач: Шурко О.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 вересня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Кузьменка В.В.,

при секретарі Дуденкові О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Міністерства оборони України, ОСОБА_2 на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 07 червня 2016 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання неправомірними дій суб'єкта владних повноважень, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати неправомірними дії відповідачів щодо непризначення одноразової грошової допомоги у розмірі у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, відповідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XIІ.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 07 червня 2016 року позов задоволено частково: визнано неправомірною бездіяльність Міністерства оборони України щодо призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у разі І групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності; зобов'язано Міністерство оборони України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги внаслідок настання І групи інвалідності у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, тобто 05.02.2016 року, з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні інших вимог відмовити.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Міністерство оборони України та ОСОБА_2, кожен окремо, подали апеляційні скарги.

Міністерство оборони України в своїй апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позову та постановити нову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. При цьому посилаються на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

ОСОБА_2, в свою чергу, просить: змінити постанову суду першої інстанції шляхом виключення з третього абзацу резолютивної частини цієї постанови словосполучення «…з урахуванням раніше виплачених сум».

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Міністерство оборони України не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_2 - частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач був звільнений з військової служби у 1992 році, що підтверджується витягом з наказу Міністра Оборони України від 08.07.1992 №0408.

10 листопада 2010 року позивач отримав ІІ групу інвалідності у зв'язку із контузією, пораненням, захворюванням, пов'язаним із виконанням обов'язків військової служби, що підтверджується довідкою МСЕК від 10 листопада 2010 року серії 10 ААА №128710.

05 лютого 2016 року позивач отримав І групу інвалідності у зв'язку із контузією, пораненням, захворюванням, пов'язаним із виконанням обов'язків військової служби, що підтверджується довідкою МСЕК від 05 лютого 2016 року серії АВ №0437708.

Таким чином, з 05 лютого 2016 року позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги

Позивач надав усі належні документи до уповноваженого органу Міністерства оборони, які той направив розпоряднику бюджетних коштів для прийняття рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у разі інвалідності.

Міністерство оборони України не визнало право позивача на отримання допомоги як інваліда І групи у зв'язку із пораненням та контузією, які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби, що підтверджується відсутністю відповіді на звернення позивача.

Крім іншого, позивач надав усі належні документи до Адміністрації Державної прикордонної служби України для прийняття рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у разі інвалідності, але йому у цьому було відмовлено, що підтверджується вих. Адміністрації Державної прикордонної служби України від 10.03.2016 №ВСЗ/567.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції зазначив, що з огляду на те, що інвалідність позивачу була встановлена з 05 лютого 2016 року, то одноразова грошова допомога позивачу повинна була бути призначена та виплачена у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму з урахуванням раніше виплачених сум, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується частково, виходячи з наступного.

Згідно із статтею 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання (ч. 1 ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців»).

Згідно з п. 4 ч.2 ст. 16 цього Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до ч. 1 ст. 16-2 Закону у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності І групи одноразова грошова допомога виплачується у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві № 975 визначено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Довідкою медико-соціальної експертної комісії від 05 лютого 2016 року серії АВ №0437708 підтверджується, що з 05 лютого 2016 року позивачу встановлено І групу інвалідності у зв'язку із пораненням та контузією, які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби.

Таким чином, право позивача на отримання одноразової грошової допомоги виникло з моменту встановлення інвалідності, тому правомірними є висновки суду першої інстанції щодо поширення на позивача Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців».

Твердження МОУ в своїй апеляційній скарзі про те, що адміністративний суд не наділений повноваженнями щодо зобов'язання Міністерства оборони України прийняти будь-яке рішення, апеляційний суд вважає такими, що не ґрунтуються на нормах чинного процесуального законодавства, зокрема суперечать п. 2 ч. 2 та ч. 3 ст. 162 КАС України, якими прямо передбачено, що в разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити дії або іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Тож, оскільки у даному випадку апелянтом були реалізовані його дискреційні повноваження та допущено протиправну бездіяльність щодо призначення позивачу спірної одноразової грошової допомоги, то у відповідності до ст. 2 КАС України, зобов'язання відповідача-1 прийняти відповідне рішення є належним і необхідним способом захисту порушеного права позивача та відповідає завданням адміністративного судочинства.

На спростування доводів апелянта МОУ щодо порушення Солом'янським районним судом м. Києва правил визначення підсудності даного спору та недотримання вимог ст. 24 КАС України, апеляційна інстанція зазначає наступне.

Так, за ч. 4 ст. 6 КАС України ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.

Стаття 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», із посиланням на яку позивач просить зобов'язати відповідача виплатити йому одноразову грошову допомогу, визначає, зокрема, підстави соціального захисту військовослужбовців, інвалідність яких настала після звільнення зі служби.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 18 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Враховуючи викладене, апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції, яким підтримано позицію позивача, що одноразова грошова допомога, виплата якої передбачена ч. 4 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та про зобов'язання виплати якої ставить питання позивач в своїй позовній заяві, відноситься до соціальних виплат, а тому даний спір належить розглядати місцевим загальним судом як адміністративним в порядку, встановленому КАС України.

Така правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21.10.2015 року у справі № 813/8236/14 (К/800/15929/15).

Посилання МОУ на приписи ч. 1 ст. 24 КАС України та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 18 лютого 2014 року (справа № К/9991/59612/11) оцінюються колегією суддів критично, оскільки спеціальною нормою, яка врегульовує питання визначення предметної підсудності адміністративних справ є саме ст. 18 КАС України.

Більш того, рішення ВАСУ, на яке посилається МОУ було постановлено у справі, по якій позов подано до доповнення ч. 1 ст. 18 КАС України пунктом 1, тобто на той час спеціальної норми визначення предметної підсудності аналогічних спорів не було.

В свою чергу, ч. 1 ст. 24 КАС України є допоміжною нормою для визначення кількісного складу суду при розгляді справ, предметом оскарження в яких є рішення, дії чи бездіяльність міністерства, виключно в окружному адміністративному суді, а тому не поширюється на здійснення судочинства у місцевих загальних судах та не підлягає застосуванню ними.

Отже, справу розглянуто повноважним складом суду.

Що ж стосується доводів апелянта ОСОБА_2, то колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до положень п. 4 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та п. 8 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори та чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 вирахування з одноразової грошової допомоги раніше виплаченої суми, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати непрацездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.

Оскільки зміна групи інвалідності ОСОБА_2 відбулася понад дворічний термін з часу первинного встановлення йому інвалідності (вища група інвалідності позивачу встановлена після спливу двох років з дати настання первинної інвалідності нижчої групи), колегія суддів приходить до висновку про наявність в останнього права на отримання одноразової грошової допомоги внаслідок настання інвалідності у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, без урахування раніше виплаченої суми, що не було враховано судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надані докази, які є у справі, були оцінені колегією суддів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст.86 КАС України.

Відповідно до ч.1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За приписами ч. 1 ст. 201 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права

Ураховуючи наведене, оскільки при вирішенні спору суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі обставин, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку про зміну постанови суду першої інстанції шляхом викладення третього абзацу резолютивної частини в новій редакції.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 201, 205, 207 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 07 червня 2016 р. - змінити.

Третій абзац резолютивної частини постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 07 червня 2016 р. викласти у наступній редакції:

«Зобов'язати Міністерство оборони України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу внаслідок настання І групи інвалідності у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, тобто, 05.02.2016 року.»

В решті постанову суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 20.09.2016.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Кузьменко В. В.

Василенко Я.М.