Ухвала суду № 61557552, 22.09.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/22934/15 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

22 вересня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Парінова А.Б., Беспалова О.О.

за участю: секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.,

представників позивача Повх В.М., Мельниченка О.В.,

представника відповідача Нечай С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БОСМ» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 квітня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БОСМ» до Національної академії медичних наук України про визнання незаконним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Національної академії медичних наук України, у якому просив визнати незаконним та скасувати наказ відповідача від 12 травня 2014 року №40 "Про затвердження Порядку надання дозволу на укладення установами НАМН договорів оренди та здійснення контролю за ефективністю використання орендованого майна".

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що оскаржуваний наказ не зареєстровано у Міністерстві юстиції України, крім того, його положення суперечать нормам Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а також не відповідають іншим вимогам законодавства.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 квітня 2016 року провадження в адміністративній справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України), а саме, справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Такий висновок суд мотивував тим, що у межах даного спору Національна академія медичних наук України не є суб'єктом владних повноважень у розумінні КАС України.

Позивач із вказаним рішенням не погодився, у поданій ним апеляційній скарзі просить його скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На думку скаржника, даний спір має публічно-правовий характер, оскільки відповідач наділений повноваженнями щодо управління об'єктами державної власності, що свідчить про здійснення ним владних управлінських функцій.

Представники позивача у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити. Представник відповідача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції вважає передчасним висновок суду першої інстанції про те, що даний спір не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 цього ж Кодексу справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).

З викладеного вбачається, що адміністративним є спір про оскарження дій особи, які вона вчиняє в якості суб'єкта владних повноважень на виконання владних управлінських функцій.

При цьому, суд першої інстанції правильно врахував, що у разі, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий суб'єкт не є таким, що здійснює владні управлінські функції, а, отже, не має передбачених нормами КАС України необхідних ознак суб'єкта владних повноважень.

Предметом спору у даній справі є наказ Національної академії медичних наук України від 12 травня 2014 року №40, яким затверджено порядок надання НАМН дозволу на укладення договорів оренди майна, що обліковується на балансах установ, віднесених до відання НАМН.

Згідно з ч. 4 ст. 7, ч. 1 ст. 8 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", відповідно до законодавства та з урахуванням організаційно-правової форми наукової установи з метою забезпечення провадження її статутної діяльності засновником закріплюються за нею на основі права оперативного управління чи господарського відання або передаються їй у власність будівлі, споруди, майнові комплекси, комунікації, обладнання, транспортні засоби та інше майно.

Майно, що становить матеріально-технічну базу державної наукової установи, закріплюється за такою установою на основі права оперативного управління або господарського відання відповідно до організаційно-правової форми.

Основні засоби, інше майно та обладнання закріплюються за державними науковими установами на основі права оперативного управління або господарського відання відповідно до організаційно-правової форми.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» об'єкти майнового комплексу Національної академії наук України та об'єкти майнового комплексу галузевих академій наук належать відповідно Національній академії наук України та галузевим академіям наук на праві господарського відання і передаються ними організаціям, що віднесені до відання Національної академії наук України та до відання галузевих академій наук, на праві оперативного управління з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Згідно із ч. 1 ст. 4 цього Закону галузеві академії наук, здійснюючи повноваження з управління об'єктами майнового комплексу галузевих академій наук, забезпечують реалізацію прав держави як власника цих об'єктів, ефективно їх використовують та розпоряджаються цими об'єктами майнового комплексу у межах, визначених законодавством.

Відповідно до Статуту Національної академії медичних наук України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 1999 року №1913, Академія є державною науковою організацією з проблем медицини та охорони здоров'я, заснованою на державній власності, яка діє відповідно до законодавства на самоврядній основі.

Згідно із п. 40 Статуту економічну основу діяльності Академії становлять основні та оборотні фонди, інше майно, в тому числі те, що використовується її науковими установами та організаціями, а також передане їй державою у безстрокове безоплатне користування без права зміни форми власності.

Відповідно до п. 43 Статуту майно закріплюється за науковими установами та організаціями на праві оперативного управління.

Згідно із пп. 4 п. 9 Статуту Академія здійснює в установленому порядку управління переданим їй державним майном, розподіляє бюджетні кошти, контролює їх використання .

Пунктом 7 Статуту передбачено, що Академія щороку звітує перед Кабінетом Міністрів України про результати наукової діяльності та використання коштів, виділених їй з державного бюджету.

Отже, Кабінетом Міністрів України делеговано функції з управління об'єктами державної власності Національній академії медичних наук України, тому, на думку апеляційного суду, приймаючи спірний наказ та визначаючи порядок надання дозволу на укладення договорів оренди майна, що обліковуються на балансах установ, віднесених до відання НАМН, відповідач реалізував саме владно-управлінські функції, делеговані йому Урядом України.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави вважати, що вирішуваний спір є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, який реалізовував у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що цей спір не належить до адміністративної юрисдикції, не ґрунтується на положеннях чинного законодавства України, тому прийняте ним рішення підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Згідно з ч. 1 ст. 204 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги позивача спростовують висновки, покладені в основу рішення суду першої інстанції, прийнятого з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 160, 195, 199, 204, 205, 206, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БОСМ» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 квітня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БОСМ» до Національної академії медичних наук України про визнання незаконним та скасування рішення - задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 квітня 2016 року - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддяА.Б. Парінов СуддяО.О. Беспалов

Повний текст ухвали виготовлено 23 вересня 2016 року.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.