Ухвала суду № 61557479, 26.09.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 810/645/16

У Х В А Л А

26 вересня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі судді Степанюка А.Г., перевіривши матеріали апеляційної скарги Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Росава» до Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2016 року приватне акціонерне товариство «Росава» (далі – Позивач, ПрАТ «Росава») звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі – Відповідач, Білоцерківська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.08.2015 року №0005312203/906 на суму 1 501 960,65 грн. частково, а саме:

- в частині нарахування пені в сумі 396 894,70 грн. за порушення строків зарахування виручки в іноземній валюті за контрактом №05742686 СК/62-11 від 03.11.2011 року;

- в частині нарахування пені в сумі 492 614,13 грн. за порушення строків зарахування виручки в іноземній валюті за контрактом №8/55 від 04.02.2013 року;

- в частині нарахування пені в сумі 312 326,53 грн. за порушення строків зарахування виручки в іноземній валюті за контрактом №12/94 від 19.02.2013 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 02.07.2016 року позов задоволено частково – визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 28.08.2015 року №0005312203/906 в частині визначення ПрАТ «Росава» грошового зобов'язання за платежем: «Пеня за порушення розрахунків у сфері ЗЕД» в сумі 396 894,70 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Перевіривши апеляційну скаргу, суд ухвалою від 25.08.2016 року залишив її без руху, оскільки вона не відповідала вимогам ст. 187 КАС України. При цьому невідповідність наведеним положенням КАС України виявилася в тому, що Апелянтом не було до апеляційної скарги додано документ про сплату судового збору, а клопотання про звільнення від сплати судового збору визнано необґрунтованим.

Апелянту було надано строк для усунення недоліків – двадцять днів з моменту отримання копії ухвали від 25.08.2016 року. Копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху отримано Відповідачем 29.08.2016 року, про що свідчить наявна у матеріалах справи копія повідомлення про вручення поштового відправлення.

На виконання вимог ухвали Білоцерківською ОДПІ направлено 19.09.2016 року на адресу суду клопотання про усунення недоліків, в якому містилося прохання звільнити Відповідача від сплати судового збору, оскільки видатки на його сплату органам ДФС станом на 2016 рік не передбачено, а чинне законодавство визначає, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду.

Надаючи оцінку такому твердженню Апелянта, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

З наведеного випливає, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є дискреційним правом, а не обов’язком суду, можливість реалізації якого пов’язується з майновим станом особи.

Тобто, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Таке ж право мають і бюджетні установи. Водночас якщо ці бюджетні установи діють як суб’єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.

Зазначена позиція підтримується Вищим адміністративним судом України у постанові Пленуму від 23.01.2015 року №2 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір».

Крім того, відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України від 22.05.2015 року № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» зобов'язано Кабінет Міністрів України забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Зі змісту листа Державної судової адміністрації України від 11.08.2016 року №10-5761/16 вбачається, що обсяг видатків з Державного бюджету України на 2016 року органам ДФС України на сплату судового збору запланований у розмірі 711 млн. грн.. У той час як станом на 31.07.2016 року було використано лише 8,1 % від запланованих асигнувань, що свідчить про передчасність твердження Апелянта про неможливість забезпечення сплати судового збору.

При цьому, судом враховується, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі» зазначив, що вимога сплати зборів судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.

Відтак посилання Апелянта на те, що відсутність на момент подання апеляційної скарги у Білоцерківської ОДПІ як неприбуткової організації коштів на сплату судового збору є перешкодою для доступу у правосудді, є помилковим, оскільки, як вже було зазначено вище, обмежене фінансування суб'єкта владних повноважень не є підставою для звільнення від сплати судового збору.

Таким чином, оскільки заявлене клопотання про звільнення від сплати судового збору не містить доказів скрутного майнового стану особи та неможливості Відповідача забезпечити сплату судового збору у встановленому Законом розмірі, суд вважає за необхідне у його задоволенні відмовити.

Аналогічний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною, зокрема, в ухвалах від 08.09.2015 року у справі №21-5496а15, від 29.02.2016 року у справі №810/1495/15, від 01.03.2016 року у справі № 810/1674/15.

Відповідно до ч. 3 ст. 189 КАС України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього кодексу, застосовуються правила ст. 108 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 3 статті 108 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Підсумовуючи наведене та керуючись приписами Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне повернути апеляційну скаргу Апелянту.

Керуючись ст.ст. 108, 187, 189, 212 КАС України, суд, –

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про звільнення від сплати судового збору – відмовити.

Апеляційну скаргу Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Росава» до Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині – повернути особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. ст. 211, 212 КАС України.

Суддя Степанюк А.Г.