Ухвала суду № 61557249, 21.09.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 754/8034/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Клочко І.В. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

21 вересня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду міста Києва від 17 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом Деснянського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві до громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 про примусове видворення за межі України, -

В С Т А Н О В И В :

Деснянський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві (далі - позивач) звернувся до Деснянського районного суду міста Києва з позовною заявою до громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 про примусове видворення іноземного громадянина з України.

Деснянський районний суд міста Києва своєю постановою від 17 червня 2016 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Деснянського районного суду міста Києва від 17 червня 2016 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі. На думку представника апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У зв'язку з неможливістю допитати відповідача та перекладача, 10 серпня 2016 року Київський апеляційний адміністративний суд виніс ухвалу, якою доручив Ріпкинському районному суду Чернігівської області провести процесуальні дії, а саме допитати громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1.

Ріпкинський районний суд Чернігівської області виконав ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року та направив до суду апеляційної інстанції протокол судового засідання від 01 вересня 2016 року.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши протокол судового засідання Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 01 вересня 2016 року у справі № 743/975/16-а, перевіривши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи, відповідачем було порушено ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а саме відповідач знаходився в Україні без документів на право перебування та території України. З зв'язку з чим уповноваженою особою позивача був складений на відповідача протокол про адміністративне правопорушення від 15.06.2016 року та винесена постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн.

Зазначений штраф був сплачений відповідачем в добровільному порядку, що підтверджується копією відповідної квитанції.

Згідно вимог ч. 3 ст. 29 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці або особи без громадянства, прийняті відповідно до міжнародного договору про реадмісію, які не мають законних підстав для перебування на території України, підлягають примусовому видворенню у разі, якщо між Україною і країною громадянської належності чи країною попереднього постійного проживання таких іноземців або осіб без громадянства відсутній договір про реадмісію.

Відповідно до п. 26 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 25.06.2009 № 1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні» іноземець та особа без громадянства можуть бути примусово видворені за межі України з підстав та в порядку, що визначені статтею 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», статтею 13 Закону України «Про імміграцію».

Примусове видворення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».

Судом встановлено, що відповідач не відноситься до осіб, яким надано статус біженця і не є особою, яка потребує додаткового захисту.

Під час вирішення питання про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства судам варто враховувати, що особа в будь-якому разі не підлягає видворенню, якщо підпадає під захист статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», відповідно до якої іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн:

де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань;

де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання;

де їх життю або здоров'ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя;

де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.

Згідно ч. 1 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутні підстави вважати, що відповідач підпадає під захист статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». Також не встановлено і обставин, відповідно до яких на відповідача поширювалась би дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».

Слід також зазначити про відсутність доказів, які підтверджують законність перебування відповідача на території України та/або набуття ним громадянства.

Представник відповідача у своїй апеляційній скарзі звертав увагу суду апеляційної інстанції на те, що суд першої інстанції помилково послався на те, що відсутні докази, які підтверджують звернення відповідача до управління Державної міграційної служби у місті Києві з заявою про надання йому статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, та доказів законності свого перебування на території України та/або набуття ним громадянства України не надав. Представник апелянта спростовував дані висновку суду тим, що в матеріалах справи наявні письмові пояснення відповідача, які підтверджують те, що він особисто звертався до міграційної служби для оформлення статусу біженця, проте йому було відмовлено.

Колегія суддів апеляційної інстанції не бере до уваги такі доводи представника відповідача, оскільки матеріали справи мають лише виключно дані пояснення. Проте інших доказів даного звернення, таких як заява відповідача, або відповідь міграційної служби, суду не надано.

Також, представник апелянта посилався на те, що в суді першої інстанції приймав участь перекладач - ОСОБА_2. Проте, жодних документів які підтверджують його повноваження як перекладача, надано не було. Суд першої інстанції не привів до присяги перекладача та не попередив його про відповідальність, що є порушенням процесуальних норм права.

Колегія суддів апеляційної інстанції з даного приводу зазначає, що так, дійсно, докази того, що ОСОБА_2 був попереджений про кримінальну відповідальність, а також те, що суд першої інстанції не залучив його як перекладача, відсутні. Проте судом апеляційної інстанції 10 серпня 2016 року було прийнято ухвалу, якою доручено Ріпкинському районному суду Чернігівської області провести процесуальні дії, а саме допитати громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 за допомогою перекладача, попередженого судом про кримінальну відповідальність за надання недостовірної інформації. Ріпкиський районний суд Чернігівської області виконав у повному обсязі ухвалу суду апеляційної інстанції від 10 серпня 2016 року.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач не має дозволів на право перебування на території України. Матеріали справи не містять доказів того, що на Батьківщині відповідач перебуває в опозиційній партії Уряду НР Бангладеш, а також відсутні докази того, що на Батьківщині відносно відповідача існує загроза його життю. Відсутні й докази того, що в разі повернення на Батьківщину, існує велика вірогідність бути ув'язненим у зв'язку з його політичною діяльністю. У зв'язку з чим, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність обґрунтованих підстав для примусового видворення відповідача за межі України.

Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

За таких обставин, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія залишає його без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу представника громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Деснянського районного суду міста Києва від 17 червня 2016 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 26.09.2016 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Файдюк В.В.