Постанова № 61556026, 20.09.2016, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2016 рокуСправа № 803/957/16

Волинський окружний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого - судді Димарчук Т.М.,

суддів: Дмитрука В.В., Валюха В.М.,

при секретарі судового засідання Гуцалюк І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Рівненського зонального відділу Військової служби правопорядку про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (далі - Міноборони, відповідач 1) про визнання протиправною бездіяльності щодо не розгляду його звернень від 13.01.2016 року, 01.02.2016 року та 07.02.2016 року та до Рівненського зонального відділу Військової служби правопорядку (далі відповідач 2) про визнання протиправними дій щодо розгляду звернення від 01.02.2016 року і зобов'язання належним чином розглянути вищевказані звернення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.01.2016 року ОСОБА_1 надіслав до Міноборони заяву в якій просив забезпечити особистий прийом керівництвом Міністерства оборони України у додатках до якої подав звернення від 13.01.2016 року в якому просив вирішити питання про скасування результатів службових розслідувань щодо не підтвердження його побиття майором ОСОБА_2, забезпечити право на висвітлення його позиції та вжити заходів щодо направлення на його адресу копій усіх матеріалів службових розслідувань.

01.02.2016 року відбувся особистий прийом позивача, який проводив заступник Міністра оборони України - керівник апарату генерал-лейтенант ОСОБА_3 На особистому прийомі позивач подав звернення датоване 01.02.2016 року, в якому просив: скасувати результати всіх службових розслідувань, проведених органами військового управління по факту його побиття 21.08.2015 року військовим комісаром Ківерцівського РВК майором ОСОБА_2, якщо їх результатами є не підтвердження даного факту; об'єднати всі службові розслідування та провести єдине розслідування по факту його побиття з залученням поліграфу; вжити заходів щодо перевірки фактів, викладених у його зверненні (щодо відповідності займаній посаді, щодо його рапортів про отримання військового офіцерства); надати йому інформацію про кількість проведених службових розслідувань та належним чином завірені копії всіх матеріалів службових розслідувань.

07.02.2016 року позивач направив Міністерству оборони України ще одне звернення у якому просив вжити заходів щодо перевірки причин переміщення його з посади водія відділення забезпечення Ківерцівського РВК на посаду старшого водія зенітно-ракетного взводу танкового батальйону військової частини пп В0259; з'ясувати причини невиконання керівництвом військової частини пп В 0259 наказу командувача військ оперативного командування «Захід» № 117-РМ від 23.10.2015 року про переміщення позивача в порядку підвищення на посаду «старшого водія» в той час, як його призначено на посаду водія; вжити заходи щодо перевірки полковника Дуріхіна, який перешкоджав позивачу 01.02.2016 року скористатись правом на особистий прийом у Міністра оборони України; з'ясувати причини порушення позивачем військової дисципліни у значних розмірах за 20 місяців служби (шість стягнень та три службових розслідування).

Зазначив, що по суті своїх звернень від 13.01.2016, 01.02.2016 та 07.01.2016 року отримав лише відповідь від Рівненського зонального відділу Військової служби правопорядку від 01.03.2016 року, яка частково дає відповіді на питання, які він піднімав на особистому прийомі 01.02.2016 року та у зверненні від 13.01.2016 року.

Покладаючись на викладене, просив визнати протиправною бездіяльність Міноборони по не розгляду його звернень від 13.01.2016 року, 01.02.2016 року та 07.02.2016 року та визнати протиправними дії Рівненського зонального відділу Військової служби правопорядку щодо розгляду звернення від 01.02.2016 року і зобов'язання належним чином розглянути вищевказані звернення.

Позивач у судовому засіданні зменшив позовні вимоги та просив визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України по не розгляду його звернень від 13.01.2016 року, 01.02.2016 року в повному обсязі, а звернення від 07.02.2016 року лише в частині вжиття заходів щодо перевірки причин переміщення його з посади водія відділення забезпечення Ківерцівського РВК на посаду старшого водія зенітно-ракетного взводу танкового батальйону військової частини пп В0259 та з'ясування причин порушення позивачем військової дисципліни у значних розмірах, а також визнати протиправними дії Рівненського зонального відділу Військової служби правопорядку щодо розгляду звернення від 01.02.2016 року і зобов'язання належним чином розглянути вищевказані звернення.

У письмових запереченнях від 05.07.2016 року (а.с. 48) та в судовому засіданні представник Рівненського зонального відділу Військової служби правопорядку позовних вимог не визнав та пояснив, що 01.02.2016 року ОСОБА_1 звернувся до Міністерства оборони України з заявою щодо його побиття 21.08.2015 року військовим комісаром Ківерцівського РВК Волинської області, скасування результатів службових розслідувань, проведених органами військового управління по даному факту та проведення єдиного службового розслідування із застосуванням поліграфу. Відповідачем 2 здійснювався розгляд звернення у частині перевірки факту побиття позивача. Зокрема, вказав на те, що 12.01.2016 року позивач звертався до відділу по роботі з громадянами та доступу до публічної інформації Міністерства оборони України з аналогічним зверненням про його побиття військовим комісаром Ківерцівського РВК Волинської області. Рівненським зональним відділом Військової служби правопорядку було проведено перевірку відомостей, вказаних позивачем у попередньому зверненні від 12.01.2016 року про результати проведення якої ОСОБА_1 було повідомлено листом № 558 від 19.02.2016 року. Враховуючи те, що військовою прокуратурою Луцького гарнізону за заявою позивача було внесено кримінальне провадження за №42015030220000176 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.426-1 КК України, матеріали проведеної перевірки Рівненським зональним відділом Військової служби правопорядку 19.02.2016 року було направлено до Військової прокуратури Луцького гарнізону для приєднання до матеріалів кримінального провадження та прийняття остаточного процесуального рішення у справі. Тому, на звернення позивача від 01.02.2016 року щодо неправомірних дій військового комісара Ківерцівського РВК Волинської області, які полягали у заподіянні йому тілесних ушкоджень Рівненським зональним відділом Військової служби правопорядку 01.03.2016 року за вих. № 657 позивачу надано обґрунтовану відповідь про те, що за викладеними ним у зверненні фактами проведено перевірку, матеріали якої направлено до Військової прокуратури Луцького гарнізону, що здійснює досудове розслідування у вказаній справі. Також позивачу у відповіді пояснили про неможливість проведення військовою службою правопорядку перевірки із застосуванням поліграфу та необхідності звернення позивача із клопотанням до слідчого, яким здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні.

Вважає, що позивачу відповідачем 2 надана своєчасна та обґрунтована відповідь на його звернення від 01.02.2016 року та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник Міністерства оборони України у письмових запереченнях та в судовому засіданні позовних вимог не визнав та пояснив, що 12.01.2016 року ОСОБА_1 було подане звернення до керівництва Міністерства оборони України, у якому позивач просив забезпечити йому особистий прийом. До зазначеного звернення (у додатках) була подана заява від 13.01.2016 року в якій зазначалась суть тих питань, які позивач хотів підняти під час особистого прийому. Звернення позивача від 12.01.2016 року з додатками було зареєстровано у відділі по роботі з громадянами та доступу до публічної інформації Міністерства оборони України за вх.М-264 від 19.01.2016 року.

Під час особистого прийому керівництвом Міністерства оборони України було отримано заяву позивача від 01.02.2016 року та заслухано солдата ОСОБА_1 з питань, зазначених у заявах позивача. Пізніше до Міноборони надійшло третє звернення позивача датоване 07.02.2016 року. Вказані звернення були направлені за належністю і надано доручення начальнику Головного управління Військової служби правопорядку у Збройних силах України, провести службову перевірку. Листом від 01.03.2016 року за вих. № 657 Рівненським зональним відділом Військової служби правопорядку повідомлено позивача про результати розгляду звернення до Міністерства оборони України, поданих заявником на особистому прийомі 01.02.2016 року. На звернення ОСОБА_1 від 07.02.2016 року надана відповідь за вих. № 1233 від 06.04.2016 року ТВО командира військової пошти В 0259 ОСОБА_4 Просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки Міністерство оборони України вчасно передало звернення позивача на вирішення до інших органів військового управління згідно Інструкції про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України.

Заслухавши пояснення позивача, представників відповідачів, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково з огляду на наступне.

Частина 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Судом встановлено, що 12.01.2016 року ОСОБА_1 до відділу по роботі з громадянами та доступу до публічної інформації Міністерства оборони України надіслав заяву у якій просив забезпечити його право на особистий прийом Міністром оборони України, на якому він хотів підняти питання його побиття військовим комісаром Ківерцівського РВК майором ОСОБА_2 та проведення належного службового розслідування. У вказаній заяві було зазначено 3 додатки, а саме: звернення до Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України та командувача військ ОК «Захід» ; відповідь командування сухопутних військ ЗСУ; та скарга (звернення до Міністра оборони України від 13.01.2016 року).

З матеріалів справи та пояснень позивача вбачається, що 01.02.2016 року відбувся особистий прийом ОСОБА_1 заступником Міністра оборони України - керівником апарату генерал-лейтенантом ОСОБА_3, на якому ОСОБА_1 подав звернення від 01.02.2016 року, в якому просив: скасувати результати всіх службових розслідувань, проведених органами військового управління по факту його побиття 21.08.2015 року військовим комісаром Ківерцівського РВК майором ОСОБА_2, якщо їх результатами є не підтвердження даного факту; об'єднати всі службові розслідування та провести єдине розслідування по факту його побиття з залученням поліграфу; вжити заходів щодо перевірки фактів, викладених у його зверненні (щодо відповідності займаній посаді, щодо його рапортів про отримання військового офіцерства); надати йому інформацію про кількість проведених службових розслідувань та належним чином завірені копії всіх матеріалів службових розслідувань.

За результатами особистого прийому позивача заступником Міністра оборони України - керівником апарату генерал-лейтенантом ОСОБА_3 звернення ОСОБА_1 було направлено за належністю і надано доручення начальнику Головного управління Військової служби правопорядку у Збройних силах України провести відповідну перевірку за заявою ОСОБА_1

Начальником Головного управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України ОСОБА_5 15. 02. 2016 року за вих. № 306/1/1025 звернення ОСОБА_1 було надіслане за належністю до Західного територіального управління Військової служби правопорядку (а.с. 54).

Рівненським зональним відділом Військової служби правопорядку 01 березня 2016 року за вих. № 657 ОСОБА_1 надана відповідь про те, що за його зверненням до Міністра оборони України від 01.02.2016 року щодо протиправних дій військового комісара Ківерцівського РВК Волинської області ОСОБА_6 посадовими особами відповідача 2 здійснено перевірку. Враховуючи те, що військовою прокуратурою Луцького гарнізону за даним фактом проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, 19.02.2016 року за вих. № 557 матеріали перевірки було направлено до військової прокуратури Луцького гарнізону для приєднання до вказаного кримінального провадження та прийняття відповідного правового рішення. Також відповідач 2 у відповіді повідомив, що відповідно до Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України», Військова служба правопорядку на проведення перевірок із застосуванням поліграфу не уповноважена, у зв'язку з чим йому необхідно звернутися із відповідним клопотанням до слідчого, яким здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні (а.с. 55).

Також судом встановлено, що звернення ОСОБА_1 від 07.02.2016 року у відділі по роботі з громадянами та доступу до публічної інформації Міністерства оборони України зареєстроване 25.02.2016 року за № М-1147. Вказане звернення тимчасово виконуючим обов'язки начальника відділу було надіслане за належністю до генерального штабу Збройних Сил України і зареєстроване 29.02.2016 року за вх. № М 1794, що підтверджується копією супровідного листа (а.с. 142).

З Генерального штабу Збройних сил України вказане звернення 29.02.2016 року на підставі ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» надіслане Командуванню Сухопутних військ Збройних Сил України (далі КСВ ЗСУ) і зареєстроване в КСВ ЗСУ 02.03.2016 року за вх. № М 1634/п (а.с. 141).

В подальшому, 03 березня 2016 року КСВ ЗСУ направило звернення ОСОБА_1 від 07.02.2016 року до Оперативного командування «Захід» (зареєстроване в ОК Захід 16.03.2016 року за вх. № М-417/з) (а.с. 140).

Тимчасово виконуючий обов'язки начальника штабу - першого заступника командувача військ оперативного командування «Захід» 24 березня 2016 року за вих. № 501/383 надіслав заяву ОСОБА_1 від 07.02.2016 року за належністю командувачу військової частини польова пошта В 0259, яка зареєстрована 04.04.2016 року за вх. № 860 (а.с. 138).

06 квітня 2016 року за вих. № 1233 тимчасово виконуючий обов'язки командира військової частини - польова пошта В 0259 письмово надав відповідь ОСОБА_1 на його звернення від 07.02.2016 року (а.с. 135). Вказана відповідь була отримана позивачем та долучена ОСОБА_1 у судовому засіданні до матеріалів справи (а.с. 61-63).

Однак, ОСОБА_1, вважаючи, що Міноборони та Рівненський зональний відділ Військової служби правопорядку, не розглянули по суті його звернень від 13.01.2015 року, 01.02.2016 року та від 07.02.2016 року, звернувся до суду з зазначеним позовом для захисту своїх прав, де просив зобов'язати розглянути їх належним чином.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Статтею 40 Конституції України встановлено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про звернення громадян" громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги (ч. 1 ст. 3 Закону України "Про звернення громадян").

Так поняття скарги закріплено в ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону, де вказується, що скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

До рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких:

порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян);

створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод;

незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності (ст. 4 Закону України "Про звернення громадян").

Відповідно до вимог ст. 7 Закону України "Про звернення громадян" звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.

Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.

Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.

Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Частиною першою статті 16 Закону України "Про звернення громадян" визначено, що скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Статтею 19 Закону України "Про звернення громадян" встановлено, що у разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не відміняє вимоги частини дев'ятої цієї статті.

Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ, іншими законами та нормативно-правовими актами.

Згідно із пунктом 14 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, затвердженим Законом України від 24 березня 1999 року №548-ХІV, із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Наказом Міністерства оборони України від 03.12.2005 №722, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.12.2005 за № 1512/11792, затверджено Інструкцію про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України (далі Інструкція), яка встановлює порядок розгляду, реєстрації, приймання, узагальнення та аналізу звернень військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також інших громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які законно перебувають на території України (далі - громадяни), у структурних підрозділах апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, у командуваннях видів Збройних Сил України, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - органи військового управління) та визначає порядок контролю за його дотриманням.

Згідно із п. 1.4 даної Інструкції, у роботі з письмовими та усними зверненнями громадян потрібно забезпечувати кваліфікований, неупереджений, об'єктивний і своєчасний розгляд звернень громадян з метою оперативного розв'язання порушених у них питань, задоволення законних вимог заявників, реального поновлення порушених конституційних прав та запобігання надалі таким порушенням.

Пунктом 2.1 Інструкції передбачено, що усні звернення громадян безпосередньо розглядаються, а порушені в них питання, по можливості, вирішуються посадовими особами органів військового управління під час особистого прийому громадян, який проводиться згідно із затвердженим графіком. Якщо розв'язати порушені в усному зверненні питання безпосередньо на особистому прийомі неможливо, то вони розглядаються в тому самому порядку, що й у разі письмового звернення. Про результати розгляду звернення робиться відмітка в реєстраційно-контрольній картці (комп'ютерному реєстрі, журналі обліку).

Згідно із пунктами 2.6 та 2.8 Інструкції усі звернення, що надійшли поштою або з особистого приймання, повинні прийматися, попередньо розглядатися та централізовано реєструватися в день їх надходження на реєстраційно-контрольних картках (додаток 1), придатних для обробки на персональних комп'ютерах або в журналі реєстрації звернень громадян, зразок якого встановлений додатком 4 до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Конверти, у яких надійшли звернення, зберігаються і додаються до документів у разі, якщо лише за конвертом можна встановити адресу відправника, час відправлення та одержання документа або якщо у конверті відсутні окремі документи чи встановлено невідповідність номерів документів номерам на конверті.

Письмові звернення, подані на особистому прийомі, також підлягають централізованій реєстрації на реєстраційно-контрольних картках, придатних для обробки на персональних комп'ютерах або в журналах реєстрації пропозицій, заяв і скарг громадян з відміткою "особистий прийом".

Відповідно до п. 3.2 Інструкції, рішення, які приймаються за зверненнями, мають бути мотивованими та ґрунтуватися на нормах чинного законодавства. Посадова особа, визнавши заяву такою, що підлягає задоволенню, зобов'язана забезпечити своєчасне й правильне рішення, а в разі визнання скарги обґрунтованою - негайно вжити заходів щодо поновлення порушених прав громадян.

Пунктом 3.3 Інструкції вказано, що після первинного розгляду звернень громадян керівниками органів військового управління працівник підрозділу документального забезпечення (секретаріату, канцелярії):

уносить до журналу реєстрації пропозицій, заяв і скарг громадян або реєстраційно-контрольної картки персонального комп'ютера резолюцію керівництва та встановлені терміни виконання доручень за зверненнями громадян;

здійснює відправку звернень за належністю та відповідей - їх авторам;

забезпечує оперативне доведення звернень громадян до виконавців.

Звернення громадян, одержані органом військового управління для виконання, в обов'язковому порядку обліковуються в журналі обліку звернень цього органу військового управління або заводиться реєстраційно-контрольна картка.

При цьому, п. 3.5 Інструкції встановлено, що звернення розглядаються і вирішуються в термін не більше одного місяця від дня їх надходження, ураховуючи вихідні, святкові та неробочі дні, а ті, які не потребують додаткового вивчення та проведення перевірки за ними, - невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня їх отримання.

Якщо в місячний термін розв'язати порушені у зверненні питання неможливо, то керівник відповідного органу військового управління або особа, що тимчасово виконує його обов'язки, установлює термін, потрібний для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати 45 днів.

Тобто, в межах розгляду даної адміністративної справи суду необхідно надати оцінку діям (бездіяльності) відповідачів під час розгляду звернень позивача на відповідність їх нормам Закону України "Про звернення громадян" та Інструкції про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 03.12.2005 року №722, в частині своєчасності їх вчинення та повноти виконання.

Як встановлено судом та підтверджується позивачем у судовому засіданні 12.01.2016 року ОСОБА_1 надіслав до Міноборони заяву в якій просив забезпечити особистий прийом керівництвом Міністерства оборони України. У вказаній заяві було зазначено 3 додатки, а саме: звернення до Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України та командувача військ ОК «Захід»; відповідь командування сухопутних військ ЗСУ; скарга (звернення до Міністра оборони України від 13.01.2016 року). Вказана заява від 12.01.2016 року була надіслана до відділу по роботі з громадянами та доступу до публічної інформації Міноборони України та зареєстрована за вх. № М - 264 від 19.01.2016 року (а.с. 121)

В судовому засіданні позивач пояснив, що окремого звернення від 13.01.2016 року не подавав, воно лише подано одним з додатків до заяви від 12.01.2016 року про особистий прийом.

З пояснень представника Міноборони слідує, що у відділі по роботі з громадянами та доступу до публічної інформації МОУ відсутнє зареєстроване звернення від 13.01.2016 року.

Таким чином, оскільки звернення від 13.01.2016 року не було зареєстроване, як окрема заява (звернення), а додане в додаток до заяви про особистий прийом і в даному зверненні зазначено позивачем що воно додається для розгляду саме посадовій особі, яка має здійснювати особистий прийом, тому правових підстав розглядати дане звернення від 13.01.2016 року, як окрему заяву відповідно до Закону України "Про звернення громадян" у відповідача не було.

Також, як вказано вище, 01.02.2016 року відбувся особистий прийом ОСОБА_1, який проводив заступник Міністра оборони України - керівник апарату генерал-лейтенант ОСОБА_3, на якому позивач 01.02.2016 року подав звернення аналогічного змісту що й звернення від 13.01.2016 року в якому просив: скасувати результати всіх службових розслідувань, проведених органами військового управління по факту його побиття 21.08.2015 року військовим комісаром Ківерцівського РВК майором ОСОБА_2, якщо їх результатами є не підтвердження даного факту; об'єднати всі службові розслідування та провести єдине розслідування по факту його побиття з залученням поліграфу; вжити заходів щодо перевірки фактів, викладених у його зверненні (щодо відповідності займаній посаді, щодо його рапортів про отримання військового офіцерства); надати йому інформацію про кількість проведених службових розслідувань та належним чином завірені копії всіх матеріалів службових розслідувань.

Рівненським зональним відділом Військової служби правопорядку 01 березня 2016 року за вих. № 657 ОСОБА_1 надана відповідь про те, що за його зверненням до Міністра оборони України від 01.02.2016 року щодо протиправних дій військового комісара Ківерцівського РВК Волинської області ОСОБА_6 посадовими особами відповідача 2 здійснено перевірку. Враховуючи те, що військовою прокуратурою Луцького гарнізону за даним фактом проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, 19.02.2016 року за вих. № 557 матеріали перевірки було направлено до військової прокуратури Луцького гарнізону для приєднання до вказаного кримінального провадження та прийняття відповідного правового рішення. Також відповідач 2 у відповіді повідомив, що відповідно до Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України», Військова служба правопорядку на проведення перевірок із застосуванням поліграфу не уповноважена, у зв'язку з чим йому необхідно звернутися із відповідним клопотанням до слідчого, яким здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні (а.с. 55).

Суд погоджується з твердженням позивача про те, що звернення відповідачем 2 розглянуте неналежним чином, а дана відповідь від 01.03.2016 року є неповною та необґрунтованою з огляду на наступне.

Згідно п. 3.6 Інструкції звернення вважається вирішеним, якщо розглянуто всі поставлені в ньому питання, прийнято обґрунтоване рішення та вжито потрібних заходів щодо його виконання і заявника повідомлено про результати перевірки звернення і прийняте рішення.

Пунктом 3.11 Інструкції передбачено, що органи військового управління створюють умови для участі заявників у перевірці поданих ними заяв чи скарг, надають можливість знайомитися з матеріалами перевірок відповідних звернень та матеріалів справ особистого прийому в частині, що їх стосується.

Рішення про відмову в задоволенні вимог або прохань, викладених у зверненні, доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на чинне законодавство і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. При цьому вказуються заходи, які вживались органом військового управління для перевірки цього звернення (пункт 3.8 Інструкції).

З відповіді відповідача 2 від 01 березня 2016 року слідує, що єдине розслідування по факту побиття ОСОБА_1 21.08.2015 року за його зверненням від 01.02.2016 року не проводилось. Позивачу не була надана інформація про кількість та результати проведених раніше службових розслідувань. Відповідач 2 обмежився лише посиланням на те, що ним уже проводилась перевірка відомостей, викладених у попередньому зверненні до відділу по роботі з громадянами та доступу до публічної інформації Міністерства оборони України від 12.01.2016 року щодо неправомірних дій військового комісара Ківерцівського РВК майора ОСОБА_2

Фактично Рівненським зональним відділом Військової служби правопорядку не вживались будь-які заходи для перевірки звернення заявника від 01.02.2016 року та не було забезпечено позивачу можливість ознайомитись з матеріалами попередньо проведених службових розслідувань.

Таким чином, слід визнати протиправними дії Рівненського зонального відділу Військової служби правопорядку щодо неналежного розгляду звернення ОСОБА_1 від 01.02.2016 року та зобов'язати належним чином розглянути звернення та надати повну та обґрунтовану відповідь.

Разом з тим, позовні вимоги до Міністерства оборони України до задоволення не підлягають, оскільки у Міноборони не було підстав для розгляду звернення ОСОБА_1 від 13.01.2016 року відповідно до Закону України "Про звернення громадян", так як воно не було подано належним чином як окрема заява (звернення), а додане як додаток до основної заяви позивача з вимогою про його вирішення по суті саме на особистому прийомі, а звернення позивача від 01.02.2016 року та 07.02.2016 року були передані за належністю до інших органів військового управління, як того вимагає пункт 2.14 Інструкції про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України.

Суд також враховує, що на обидва звернення ОСОБА_1 отримав відповіді (від Рівненського зонального відділу Військової служби правопорядку та від командира військової частини польова пошта В 0259).

Суд не приймає до уваги пояснення позивача, що відповідь на його звернення від 07.02.2016 року дана тимчасово виконуючим обов'язки командира військової частини - польова пошта В 0259 від 06.04.2016 року за вих. № 1233 є неповною чи необґрунтованою, оскільки польова пошта В 0259 не є відповідачем по даній справі та позовних вимог з приводу неналежного розгляду його звернення військовою частиною польова пошта В 0259 ОСОБА_1 не заявляв.

Відтак, з наведених вище підстав у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Міністерства оборони України щодо не розгляду звернень ОСОБА_1 від 13.01.2016 року, 01.02.2016 року та від 07.02.2016 та зобов'язання розглянути звернення слід відмовити.

Керуючись статтями 160, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Конституції України, Закону України "Про звернення громадян", суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Рівненського зонального відділу Військової служби правопорядку щодо неналежного розгляду звернення ОСОБА_1 від 01.02.2016 року та зобов'язати належним чином розглянути звернення та надати повну та обґрунтовану відповідь.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено до 25 вересня 2016 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий-суддя Т.М. Димарчук

Судді В.М. Валюх

В.В. Дмитрук