Постанова № 61555718, 06.09.2016, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2-а/754/296/16

Справа №754/5849/16-а

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 вересня 2016 року Деснянський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Галась І.А.

за участю секретаря Яремус-Байсанової А.М., Ленської Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 10.01.2004 року вона отримувала в УПФУ в Деснянському районі м. Києва пенсію за віком, згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». З 01.04.2015 року їй було припинено нарахування та виплату пенсії.

Позивач зазначає, що 02.03.2015 року Верховна Рада України прийняла за основу проект ЗУ № 2212 від 23.02.2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», яким внесено певні зміни до окремих положень цілого ряду законів України, зокрема в тих частинах, які стосуються порядку виплати пенсій працюючим пенсіонерам, виплат пенсій за віком на пільгових умовах і за вислугу років. Так, абзац 2 частини 1 статті 47 ЗУ «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV доповнено наступним змістом: «У період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії/щомісячне довічне грошове утримання, призначені відповідно до законодавства, не виплачуються. Після звільнення з роботи пенсії/щомісячне довічне грошове утримання виплачуються у розмірі, обчисленому відповідно до законодавства».

Водночас, пунктом 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону про призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України» тощо.

Вказуючи на наведені правові норми, позивач вважає, що з 01.06.2015 року для неї, як державного службовця, скасовано норми, що передбачають призначення їй спеціальної пенсії відповідно до ЗУ «Про державну службу», а тому у відповідача відсутні правові підстави щодо припинення їй виплат пенсії. В зв'язку з цим вона звернулась до Міністерства соціальної політики України щодо поновлення виплати пенсії і на своє звернення отримала листа-відмову, в якому зазначено, що згідно вимог чинного законодавства виплати пенсії припинено особам, які працюють на посадах державних службовців.

Посилаючись на викладені обставини, позивач вважає, що на момент призупинення виплати їй пенсії УПФУ в Деснянському районі м. Києва, правонаступником якого є Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві, порушило її права на отримання пенсії з 01.06.2015 року, а саме з моменту відсутності нормативного акту, яким би було зазначено механізм обчислення чи виплати пенсії, а тому просить задовольнити її позовні вимоги, визнати протиправними дії Лівобережного об'єднаного управління пенсійного фонду України в м. Києві щодо припинення виплати їй пенсії за вислугу років та зобов'язати Лівобережне об'єднання управління пенсійного фонду України в м. Києві поновити їй виплату пенсії за віком з 01.06.2015 року.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила суд про їх задоволення з підстав викладених в адміністративній позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та надав суду письмові заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначає про те, що позивач не звертався до відповідача із заявою щодо поновлення виплати пенсії, крім того, зазначає, що позивачем пропущено строк давності для звернення з вимогою про поновлення виплати пенсії за віком з 01.06.2015 року. Також посилається на абзац 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IУ доповнено наступним змістом: «У період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії/щомісячне довічне грошове утримання, призначені відповідно до законодавства, не виплачуються. Після звільнення з роботи пенсії/щомісячне довічне грошове утримання виплачуються у розмірі, обчисленому відповідно до законодавства».

Представник відповідача зазначив, що оскільки позивач на даний час працює на посаді державного службовця, то згідно вимог чинного законодавства їй припинено виплату пенсії за віком. При звільненні з роботи виплата пенсії буде поновлена згідно чинного законодавства.

Вислухавши пояснення сторін по справі, вивчивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок по доказуванню правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на положення наведеної процесуальної норми, виходячи із суті позовних вимог, під час розгляду даної справи відповідачу належить довести правомірність своїх дій та бездіяльності.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного Фонду України в Деснянському районі в м. Києві, правонаступником якого є Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України, з 27.02.2004 року та отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України «Про Загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплата якої була припинена з 01.04.2015 року.

Позивач зверталась до Міністерства соціальної політики України 23.04.2015 року щодо надання їй відповіді про законність припинення здійснення їй пенсійних виплат та нарахувань Лівобережним об'єднанням управління Пенсійного фонду України та отримала відповідь від 06.05.2015 року про не можливість виплати пенсії на підставі абзацу 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IУ.

Згідно зі ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, виплачуються без урахування одержуваного заробітку (прибутку) без будь-яких додаткових умов.

Відповідно до ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII від 02 березня 2015 року, яка набрала чинності з 01 квітня 2015 року, тимчасово, у період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, особам, яким пенсія призначена відповідно до цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цьогоЗакону поновлюється.

Станом на 01 квітня 2015 року посада, на якій працює позивач дійсно передбачала право на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», у зв'язку з чим відповідачем правомірно виплату пенсії позивачу було припинено.

Проте, відповідно до п. 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII від 02 березня 2015 року, у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Слід також звернути увагу, що закон, передбачений у п. 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII від 02 березня 2015 року щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 01 червня 2015 року прийнятий не був, у зв'язку з чим з вказаної дати втратили чинність, зокрема, норми Закону України «Про державну службу» щодо пенсійного забезпечення і відповідно пенсії за цим Законом не призначаються.

Так, з 01 червня 2015 року особам, які підпадають під дію Закону України «Про державну службу», пенсія призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, з 01 червня 2015 року посада, на якій працює позивач, не передбачає права на призначення пенсії в порядку та на умовах, встановлених Законом України «Про державну службу», у зв'язку з чим підстави для невиплати позивачу пенсії, передбачені ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», відсутні з 01 червня 2015 року.

Отже, з 01 червня 2015 року виплата пенсії, призначеної позивачу відповідно до Закону «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» підлягає поновленню у зв'язку з відсутністю зазначених у ст. 54 зазначеного Закону підстав для її невиплати.

З огляду на вказане, суд вважає, що порушенні права позивачки підлягають захисту, з 01.06.2015 р. виплата пенсії, призначеної позивачу підлягає відновленню у зв'язку з відсутністю підстав для її невиплати та строки звернення до суду з вказаними вимогами позивачем не пропущено. Поновити права та інтереси позивача іншим шляхом, ніж відновлення виплати пенсії, неможливо.

При таких обставинах, дії відповідача щодо припинення нарахування та виплати призначеної державою пенсії вважає неправомірними, а вимоги позову такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 19, 46 Конституції України, ст.ст. 2, 3, 4, 6, 10, 11, 17, 71, 72, 86, 122, 158-163, 167 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати дії Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у поновленні виплати пенсії за віком -неправомірними.

Зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві поновити виплату пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 з 01.06.2015 року.

Постанова може бути оскаржена Київського апеляційного адміністративного суду через Деснянський районний суд міста Києва протягом 10 днів з дня її проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги.

Головуючий: