Постанова № 61555638, 26.09.2016, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/6526/16-а

Провадження № 2-а/727/212/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2016 року. Суддя Шевченківський районного суду м. Чернівці Гончарова І.М. розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання дій неправомірними та зобов*язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання дій неправомірними та зобов*язання вчинити дії.

Посилалася на те, що 05 серпня 2016 року вона звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою про призначення пенсії за вислугу років у відповідності до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» у зв'язку з наявністю на день звернення 22 роки 6 місяців вислуги, у тому числі стажу на посадах прокурорів більше 12 років 6 місяців.

Листом від 30.08.2016 року № 8382/16 Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області було відмовлено у призначені пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» з посиланням на п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213, яким передбачено, що у разі неприйняття до 01.06.2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

В даному листі також зазначено, що її стаж роботи станом на 05.08.2016 року складає 22 роки 6 місяців і 6 днів.

Вважає дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про відмову у призначенні пенсії на підставі п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року за № 213 неправомірними і такими, що порушують її гарантовані конституційні соціальні права на пенсійне забезпечення.

Вказала, що станом на 05.08.2016 року вона мала 22 роки 6 місяців і 6 днів вислуги, у тому числі 20 років 1 місяць і 9 днів на прокурорських посадах, а отже з 30.07.2016 року у неї виникло право отримання пенсії за вислугу років у відповідності до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року, яка чинна на даний час, оскільки будь-які зміни щодо пенсійного забезпечення прокурорів до вказаної статті не вносились.

Зокрема, до вказаного стажу їй повинно бути зараховано безперервний стаж роботи в органах прокуратури Чернівецької області (з 27.06.1996 року по даний час) на різних посадах. Однак, вказані обставини не взято до уваги Управлінням Пенсійного фонду України в м. Чернівцях та неправомірно відмовлено їй у призначенні пенсії за вислугу років на підставі п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року за №213.

Вказаною нормою зокрема визначено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії /щомісячне довічне грошове утримання/ призначаються відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та митного кодексів України, Положення про помічника консультанта народного депутата України.

Станом на 1 червня 2015 року діяли норми Закону України «Про прокуратуру» від 01.12.1991 року.

Так, прийняте 30.08.2016 року відповідачем рішення про відмову їй у призначенні пенсії за вислугу років є незаконним, оскільки Головним Управлінням пенсійного фонду України в Чернівецькій області безпідставно не враховано те, що вона звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до ч.1 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-УІІ, який набрав чинності 15.07.2015 року та діяв на час її звернення про призначення вказаної пенсії (05.08.2016 року), і на який не може поширюватися дія Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-УІІІ. Тобто, в даних правовідносинах має застосовуватися діючі норми вищенаведеного спеціального Закону.

Відповідачем також не взято до уваги те, що соціальні гарантії працівників прокуратури, в тому числі на пенсійне забезпечення, не можуть бути звужені шляхом внесення змін до законодавства.

Так, відповідно до ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідачем також не взято до уваги те, що соціальні гарантії працівників прокуратури, в тому числі на пенсійне забезпечення, не можуть бути звужені шляхом внесення змін до законодавства.

Просить визнати незаконними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відмови їй у призначенні пенсії за вислугу років у відповідності до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру». Зобов'язати Головне Управління Пенсійного Фонду України в Чернівецькій області призначити їй з 05.08.2-16 року пенсію за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 60% середньомісячного заробітку та здійснювати виплату даної пенсії з 05.08.2016 року. Стягнути з відповідача на її користь судовий збір.

Відповідач надав суду заперечення в якому позовні вимоги не визнав та вказав, що права на призначення пенсії за вислугу років у ОСОБА_1 немає, оскільки з 01.06.2015 року відмінені норми щодо призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру». Просить в задоволенні позову відмовити.

Дослідивши письмові матеріали, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 05 серпня 2016 року звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років у відповідності до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» у зв'язку з наявністю на день звернення 22 роки 6 місяців вислуги, у тому числі стажу на посадах прокурорів більше 12 років 6 місяців.

30 серпня 2016 року Головним Управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області ОСОБА_1 відмовлено у проведенні перерахунку пенсії та зазначено, що відповідно до п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213 з 01.06.2015 року, яким скасовані норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким призначаються пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру». До вислуги років можуть бути зараховані періоди роботи з 27 червня 1996 року по 05 серпня 2016 року (20 років 1 місяць 9 днів) та половина строку навчання на юридичному факультеті за денною формою навчання (2 роки 4 місяці 27 днів). Таким чином, вислуга років складає 22 роки 6 місяців 6 днів. У зв*язку із скасуванням норм щодо пенсійного забезпечення осіб, яким призначаються пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру» ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні пенсії.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-УІІ, який набрав чинності 15.07.2015 року прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року - 22 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років.

Частиною 6 ст. 86 Закону передбачено, що до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, зазначених у статті 15 цього Закону, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; слідчими, суддями; на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою; у науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання; на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Національній академії прокуратури України; на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури; військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання; відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.

Як вбачається з матеріалів справи вислуга років позивачки на день звернення до відповідача відповідала вимогам ч.1 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-УІІ та становила 22 роки 6 місяців, з яких на посадах прокурорів 12 років 6 місяців.

Відповідач в своїх запереченнях послався на п.5 Прикінцевих положень Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VII, яким передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України „Про державну службу", „Про прокуратуру", „Про судоустрій і статус суддів", „Про статус народного депутата України", „Про Кабінет Міністрів України", „Про судову експертизу", „Про Національний банк України", „Про службу в органах місцевого самоврядування", „Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України. До 1 червня 2015 року не прийнятий закон, що стосувався б усіх видів пенсійного забезпечення осіб, у тому числі спеціальних пенсій, а позивачка звернулася до відповідача з заявою про призначення пенсії після 1 червня 2015 року.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи позивачка звернулася до відповідача із заявою про призначенні пенсії за вислугою років відповідно ч.1 ст.86 Закону України „Про прокуратуру" №1697-VII, який набрав чинності 15.07.2015 року та діяв на час звернення позивачки про призначення вказаної пенсії. Тобто, в даних спірних правовідносинах має місце застосування діючих норм вищенаведеного спеціального Закону.

З правової позиції Конституційного Суду України вбачається, що Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Частиною 2 ст. 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідач не довів правомірності свого рішення щодо відмови позивачці у призначенні пенсії, цим самим порушив конституційне право позивачки, передбачене ч.1 ст.46 Конституції України та діяв не у відповідності з ч.2 ст. 19 Конституції України якою на органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб покладено обов'язки діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Згідно ст. 94 ч. 1 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно слід стягнути із Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 1102,40 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 7, 9, 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 158-163, 167, 181, 255 КАС України, ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання дій неправомірними та зобов*язання вчинити дії задовольнити.

Визнати незаконними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років у відповідності до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру».

Зобов'язати Головне Управління Пенсійного Фонду України в Чернівецькій області призначити ОСОБА_1 з 05.08.2-16 року пенсію за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 60% середньомісячного заробітку та здійснювати виплату даної пенсії з 05.08.2016 року.

Стягнути з Державного бюджету на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 1102,40 грн.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана протягом десяти днів з дня отримання її копії до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м. Чернівців.

СУДДЯ