Рішення № 61553512, 26.09.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5801/16 Справа № 201/1595/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Тамакулова В.О.

Категорія 48

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2016 року м. Дніпро

26 вересня 2016 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого-судді: Тамакулової В.О.

суддів: Бараннік О.П., Прозорова М.Л.,

при секретарі: Гулієву М.І.о.,

яка розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Дніпро» на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2016 року по справі за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: ТОВ «ФК «Довіра та гарантія», ПАТ «ОСОБА_2 Дніпро», Самарський ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції Головного управління юстиції в Дніпропетровській області Міністерства юстиції України, Жовтневий ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції Головного управління юстиції в Дніпропетровській області Міністерства юстиції України, Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Дніпропетровській області Міністерства юстиції України, Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровській області про встановлення факту проживання однією сімєю без шлюбу, припинення права власності, скасування державної реєстрації права власності, визнання права спільної сумісної власності, розподіл спільного майна подружжя, виключення майна з акту опису та арешту та скасування арешту та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа: ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» про розподіл майна подружжя та визнання права власності, -

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2015р. ОСОБА_3 звернулася до суду з заявою про визнання факту проживання з відповідачем ОСОБА_4 однією сімєю без реєстрації шлюбу в період з жовтня 2003р. по 24 вересня 2004р., поділу спільної сумісної власності подружжя з визнанням за позивачем права власності на кв. № 84, розташованої за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Дзержинського, буд. 35б, корп.1, зняття арешту та заборони на відчуження квартири, накладені постановами ВПВР УДВС ГУЮ в Дніпропетровській області про відкриття виконавчого провадження № 36531213 і арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчудження, виданими 11 лютого 2013р. та постановами Жовтневого ВДВС ДМУЮ ГУЮ в Дніпропетровській області про відкриття виконавчого провадження № 40534712 і арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчудження, виданими 12 листопада 2013р., постановою Жовтневого ВДВС ДМУЮ ГУЮ в Дніпропетровській області про відкриття виконавчого провадження № 22572501, виданою 15 листопада 2010р., накладені Самарським ВДВС ДМУЮ в межах виконавчого провадження № 28203821.

В уточненій заяві ОСОБА_3 просила визнати факт проживання її та відповідача однією сімєю без реєстрації шлюбу в період з жовтня 2003р. по 24 вересня 2004р.; припинити право власності ОСОБА_4 в цілому на квартиру № 84, за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Дзержинського, буд. 35б, корп. 1; скасувати державну реєстрацію права власності в цілому за ОСОБА_4 на вказану квартиру; визнати право спільної сумісної власності позивача та відповідача на квартиру; в порядку поділу спільної сумісної власності подружжя визнати за ОСОБА_3 право власності в цілому на квартиру, виключити із акту опису та арешту і скасувати арешти з квартиру, накладені постановами ВПВР Управління ДВС ГУЮ в Дніпропетровській області про відкриття виконавчого провадження № 36531213 і арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчудження, виданими 11 лютого 2013р. та постановами Жовтневого ВДВС ДМУЮ ГУЮ в Дніпропетровській області про відкриття виконавчого провадження № 40534712 і арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчудження, виданими 12 листопада 2013р., постановою Жовтневого ВДВС ДМУЮ ГУЮ в Дніпропетровській області про відкриття виконавчого провадження № 22572501, виданою 15 листопада 2010р., накладені Самарським ВДВС ДМУЮ в межах виконавчого провадження № 28203821 (а.с. № 77 85 т. 1).

08 червня 2015р. позивач надала суду уточнену позовну заяву, в якій просила визнати факт її проживання з ОСОБА_4, однією сімєю без реєстрації шлюбу в період з жовтня 2003р. по 31 грудня 2003р. та з 01 січня 2004р. по 24 вересня 2004р.; припиненням право власності ОСОБА_4 в цілому на квартиру; скасуванням державної реєстрацію права власності в цілому за ОСОБА_4 на квартиру; визнання квартири спільною сумісною власністю з відповідачем, в порядку поділу спільної сумісної власності подружжя визнати за ОСОБА_3 право власності в цілому на квартиру; виключити її із акту опису та арешту, скасувати арешт (а.с. № 197 205 т.№ 1).

В обґрунтування вимог ОСОБА_3, посилалася на те, що попередній шлюб відповідача з ОСОБА_5 було припинено 20 червня 2003р. З 24 вересня 2004р. ОСОБА_3 знаходиться у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 До реєстрації шлюбу, а саме з жовтня 2003р. вона проживала з відповідачем однією сімєю в будинку № 189, по вул. Комсомольській в сел. Кіровському, Дніпропетровського району Дніпропетровської області, належному на той момент відповідачу згідно договору купівлі продажу жилого будинку від 27 серпня 2002р., посвідченого приватним нотаріусом ДРНО ОСОБА_6 та зареєстрованого в реєстрі за № 2839. Факт спільного проживання сторін в цей період можуть підтвердити свідки. Про спільний бюджет позивача з відповідачем в той час свідчить придбання побутової техніки до вищевказаного будинку, його спільний ремонт, спільний відпочинок, спільне відвідування її та його родичів. Про наявність взаємних прав та обовязків свідчить працевлаштування позивача на підприємстві, належному відповідачу, оплата позивачем лікування відповідача в лікувальних закладах, її піклування про батьків відповідача та його сина від першого шлюбу.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2013р. за позовом ОСОБА_3 до відповідача про поділ спільного майна подружжя, винесеним за результатами розгляду апеляційної скарги ПАТ «Укрсиббанк», встановлено, що 08 квітня 2004р. відповідач набув право власності на квартиру № 84, за аресою: м. Дніпропетровська, вул. Дзержинського, буд. 35б, корп.1.

Відповідно до договору № 17-2-4 спільної діяльності з будівництва житлового комплексу «Башта», що розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Дзержинського, 35б, укладеного 12 вересня 2003р. між ТОВ «Перспектива Інвестмент» та ОСОБА_4, 30 січня 2004р. останнім було отримано спірну квартиру як майнову долю в спільному майні вартістю 981 155 грн.95коп.

Фактично, на 30 січня 2004р. у квартирі була лише цементна стяжка підлоги, скління житлових кімнат стрічкового типу, вхідні двері, загальна система водовідведення (каналізаційні стояки) та система опалення і кондиціонування. Також, до квартири були підведені системи водопроводу та електропостачання. Як зазначала позивач, протягом 2004р. травня 2006р. за належні їй грошові кошти було здійснено придбання та монтаж підлоги (ламінату), міжкімнатних дверей, гіпсокартонних стінових плит, сантехніки та дизайнерських меблів, ремонтно-оздоблювальні роботи в житлових кімнатах, коридорах, прихожій, на кухні-їдальні, постирочній та в санвузлах. Позивач доклала значних трудових та грошових затрат для збільшення цінності квартири. Згідно звіту про оцінку майна станом на 07 серпня 2014р. вартість квартири становила вже 4 123 200 грн. Таким чином, в тому числі завдяки її трудовій і грошовій участі квартира майже впятеро, тобто істотно, збільшилася у своїй вартості.

Вказаним рішенням Апеляційного суду Дніпропетровській області від 05 грудня 2013р., залишено частково без змін рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 травня 2013р., яким в порядку поділу спільної сумісної власності позивача та відповідача, за останнім визнано право власності на частину доходів ТОВ «Укрхімтрейдинггруп» за 2012р., яка пропорційна його внеску до статутного капіталу. Відповідно до даних звіту про фінансові результати за 2012р. дохід товариства склав 6 547 000 грн. Також ОСОБА_3 зазначала, що з моменту народження вона доглядала за їх спільною з відповідачем донькою ОСОБА_7 до досягнення нею 6-річного віку (до середини 2011р.), у звязку з чим позивач просила врахувати інтереси малолітньої доньки і факт неподільності квартири в натурі та звернути увагу на те, що за час її перебування в шлюбі з відповідачем, останнім було придбано у власність і інше майно, що є їх спільною сумісною власністю, однак його перелік та підтверджуючі документи у позивача відсутні, їх отримання є неможливим.

ОСОБА_4 подав зустрічний позов, в якому просив в порядку поділу спільної сумісної власності подружжя визнати за ним право власності на 29/100 частини спірної квартири та в цілому на легковий автомобіль марка BMW, модель Х5, 2008р. випуску, державний номер НОМЕР_1 (а.с. № 213 215 т.№ 1).

Позов обгрунтований знаходженням з 24 вересня 2004р. у шлюбі з ОСОБА_3, зареєстрованому ВРАЦС Красногвардійського РУЮ м. Дніпропетровська, актовий запис № 505.

Від шлюбу вони мають дітей ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. № 24, 144 т. № 1).

З жовтня 2003р. сторони проживали однією сімєю в будинку № 189, по вул. Комсомольській в сел. Кіровському Дніпропетровського району Дніпропетровської області, який належав ОСОБА_4 на праві власності.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2013р. у справі про поділ спільного майна подружжя, винесеним за результатами розгляду апеляційної скарги ПАТ «Укрсиббанк», встановлено, що 08 квітня 2004р. ОСОБА_4 набув права власності на квартиру № 84, за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Дзержинського, буд.35б, корп. 1. Вказаним рішенням залишено без змін рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 травня 2013р., в частині визнання за ним права власності на частку доходів ТОВ «Укрхімтрейдинггруп» за 2012р., пропорційно його внеску до статутного капіталу останнього, в порядку поділу спільної сумісної власності подружжя.

ОСОБА_4 визнав, що за період проживання у шлюбі з позивачем вартість спірної квартири, завдяки її фінансовій та особистої трудової участі ОСОБА_9, зросла з 981 155грн. 95коп., як вказано в договорі № 17-2-4 укладеному 12 вересня 2003р. між ТОВ «Перспектива Інвестмент» та ОСОБА_4 до 4 123 200 грн., про що зазначено у звіті про оцінку майна від 07 серпня 2014р.

Крім квартири, за час перебування в шлюбі з позивачем в липні 2008р., ОСОБА_4 було також придбано легковий автомобіль марка BMW X5 2008р. випуску, державний номер НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серія АЕС № 236919, виданим 18 липня 2008р. Дніпропетровським ВРЕР-1 ДАІ УМВС України в Дніпропетровській області. За даними звіту про оцінку майна від 16 березня 2015р. вартість транспортного засобу складає 789 366 грн.

ОСОБА_4 частково погоджувався з віднесенням спірної квартири до обєктів права спільної сумісної власності подружжя, з подальшим розподілом і відступленням від засад рівності часток подружжя, оскільки квартира істотно збільшилася у своїй вартості внаслідок трудових та грошових затрат позивача первісного позову окрім того вони мають малолітніх дітей.

Експертна вартість квартири складає 4 123 200 грн., з урахуванням вартості автомобіля в 789 366 грн., вартості частки позивача в доходах ТОВ «Укрхімтрейдинггруп» в сумі 982 050 грн. його доля в квартирі дорівнює 2 061 600 грн. 885 708 грн. = 1 175 892 грн., що складає 29/100 частин останньої , також просив про визнання права власності в цілому на легковий автомобіль.

Відповідач ОСОБА_4 був допитаний судом як свідок в судовому засіданні, що відбулося 26 квітня 2016р. (а.с. № 202-206 т. № 2). Визнав позовні вимоги ОСОБА_3 в частині встановлення факту проживання з нею однією сімєю до реєстрації шлюбу, її фінансовій та особистій трудовій участі в істотному збільшенні вартості спірної квартири, віднесенні останньої до спільної сумісної власності подружжя з подальшим розподілом та відступом від засад рівності часток подружжя, оскільки вона є матірю двох його неповнолітніх дітей. Просив визнати право власності на 29/100 частини квартири та автомобіль марки BMW X5 в цілому з підстав, викладених в позовній заяві та згідно доказів, наявних в матеріалах справи.

Представник ПАТ «ОСОБА_2 Дніпро» проти задоволення позовних вимог за первісним позовом заперечував та вказував, що Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 березня 2011р. по справі № 2-5980/11 стягнуто солідарно заборгованість з ОСОБА_4 та ОСОБА_10 на користь ПАТ «ОСОБА_2 Дніпро», як поручителів, у розмірі 2 721 463 грн.54коп. Рішення набуло чинності, державним виконавцем здійснюються підготовчі дії щодо продажу квартири № 84, за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Дзержинського, буд. 35б, корп. 1, як єдиного майна що належить ОСОБА_4

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2013р. (пр. №22-ц/774/12258/13) встановлено, що квартира № 84, за адресою м.Дніпропетровськ, вул. Дзержинського, буд. 35б, корп. 1 придбана ОСОБА_4 до реєстрації шлюбу з ОСОБА_3, тому спірна квартира не є тим майном, що набуте подружжям за час шлюбу. Позивач знову звернулася до суду з позовом, надавши документи, які нібито підтверджують виконання поліпшення стану квартири саме за кошти ОСОБА_3 Такі документи ОСОБА_3 не були надані суду у 2013 р. Позивач зазначає, що здійснювала ремонт в оспорюваній квартирі виключно за свої кошти, але також вкакзувала, що ОСОБА_4 працевлаштував її на власному підприємстві. Тобто, сам відповідач (чоловік) сплачував їй заробітну плату. Згідно частини 2 статті 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. З наведеного положення випливає, ознака подружніх відносин: наявність факту ведення спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім'ї.

На думку представника банку, позивачем не доведено, що поліпшення житлових умов відбувалося саме за її кошти, оскільки позивач сама зазначала, що з кінця 2003р. по час розгляду спору судом проживає однією сімєю з ОСОБА_4 ОСОБА_3 не надано доказів, що саме за її грошові кошти було здійснено ремонт (збільшення цінності). Також позивач в якості доводів посилається на те, що ОСОБА_4 за час перебування у шлюбі з ОСОБА_3 придбав у власність і інше майно, що є спільною сумісною власністю, однак документи відсутні та їх отримання є неможливим з огляду на те, що вони зареєстровані на імя ОСОБА_4

Банк звертав увагу суду на те, що оспорювана квартира зареєстрована на імя ОСОБА_4, однак позивач хоче визнати право власності, бо на квартиру накладено арешт.

Відповідно до частини 3 статті 13 ЦК України, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Задоволення позовних вимог ОСОБА_3 зробить неможливим виконання рішення суду на користь ПАТ «ОСОБА_2 Дніпро» і ці дії свідчать про недобросовісність позивача з метою ухилення її чоловіком ОСОБА_4 від виконання рішення суду щодо погашення заборгованості перед ПАТ «ОСОБА_2 Дніпро».

Проти задоволення вимог за зустрічною позовною заявою представник ПАТ «ОСОБА_2 Дніпро» не заперечував, оскільки дані вимоги не стосуються безпосередньо інтересів банку.

Інші учасники процесу в судове засідання не зявилися, про дату, час та місце розгляду справи бул повідомлені належним чином.

Рішенням суду І інстанції позов задоволено частково.

Встановлено факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в період з жовтня 2003р. по 31 грудня 2003р. та з 01 січня 2004р. по 24 вересня 2004р.

Припинено право власності ОСОБА_4 в цілому на квартиру № 84, яка знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Дзержинського, буд. 35б, корп. 1, загальною площею 204,6 кв.м., житловою площею 76,1 кв.м. (опис обєкта нерухомого майна: в буд. літ. А-28, яка складається: 1-прихожа, 2,3,7,14 коридор, 4 постирочна, 5 санвузол, 6,8 гардеробні, 9 житлова, 10 кухня-їдальня, 11,12 житлові, 13 санвузол).

Скасовано державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на вказану квартиру.

Визнано спірну квартиру спільною сумісною власністю сторін.

В порядку поділу спільної сумісної власності подружжя визнано за ОСОБА_3 право власності на 71/100 частину квартири, за ОСОБА_4 на -29/100 частин.

Виключено квартиру із акту опису та арешту та скасовано арешти квартири.

Визнано право за ОСОБА_4 на легковий автомобіль марки BMW, модель X5, 2008 року випуску, чорного кольору, державний номер НОМЕР_1, ідентифікаційний номер (VIN): SUXFE43538L005284.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3995грн. 04коп.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 3654грн.

В скарзі апелянт посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати рішення й постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів перевірила законність, обґрунтованість рішення суду, в межах заяв-лених вимог та апеляційної скарги і дійшла до висновку, що скарга підлягає частковому задоволеню з наступних підстав.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_3, суд зазначив. що предметом розгляду справи є визнання певного майна, зокрема спірної квартири, спільною сумісною власністю подружжя та розподіл цього майна між сторонами.

Суд виходив з встановлення факту проживання сторін однією сімєю без реєстрації шлюбу в період з жовтня 2003р. по 31 грудня 2003р. та з 01 січня 2004р. по 24 вересня 2004р., визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, істотності збільшення у вартості квартири, належної відповідачу, за час шлюбу, а саме, в період з 2004 року. по травень 2006 року, поділу майна в тому числі квартири, як спільної сумісної власності подружжя.

Щодо тверджень банку, що ОСОБА_3 не довела, що саме за її кошти здійснювався ремонт, суд зазначив про критичність оцінки, оскільки вказане спростовується наявними в матеріалах справи документами, якими конкретно суд докази не навів.

Проте погодитися з висновком судового рішення неможливо, враховуючи наступне.

За ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ст. 3 ЦПК України).

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Судом встановлено, що сторони з 24 вересня 2004 року знаходяться в зареестрованому шлюбі, мають двох малолітніх дітей.

05 грудня 2013р. рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області ОСОБА_9 в задоволенні позову про визнання права , як спільної сумісної власності подружжя на спірну квартиру, відмовлено.

Суд в рішенні зазначив, що квартира придбана ОСОБА_4 до реєстрації шлюбу з ОСОБА_9 і не може вважатися їх спільною сумісною власністю.

Рішення набрало законної сили.

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ у яких беруть участь ті самі особи.

ОСОБА_9 визначила предметом заявлено спору факт проживання її та відповідача однією сімєю без реєстрації шлюбу в період з жовтня 2003р. по 24 вересня 2004р. істотне збільшення цінності квартири за рахунок її трудових та грошових затрат.

Сімейний кодексу України набув чинності з 01 січня 2004 року.

Правовідносини, що виникли між сторонами до вказаної дати врегульовані ЦК УРСР 1963р., Законом України «Про власність», Кодексом про шлюб та сімю України, які діяли на час виникнення правовідносин,

За ст. 17 Закону України «Про власність» майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об'єдналися для спільної діяльності, є їх спільною частковою власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Розмір частки кожного визначається ступенем його трудової участі.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.1998р. № 16 "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України" (у редакції, яка була чинною на момент спірних правовідносин), спори про поділ майна осіб, які живуть однією сім'єю, але не перебувають у зареєстрованому шлюбі, мають вирішуватися згідно з пунктом 1 статті 17 Закону України "Про власність", відповідних норм ЦК Української РСР та з урахуванням пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995р. № 20 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності. Правила статей 22, 28, 29 КпШС України в цих випадках не застосовуються.

За змістом пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995р. № 29 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), розглядаючи позови, повязані з спільною власністю громадян, суди повинні виходити з того, що відповідно до чинного законодавства спільною сумісною власністю є не лише майно, нажите подружжям за час шлюбу (статті 16 Закону Про власність, статті 22 КпШС України), а й майно, придбане внаслідок спільної праці членів сімї, або майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що обєдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю (пункту 1 статті 17, статті 18, пункту 2 статті 17 Закону України Про власність"), тощо.

Майно, набуте до 01 січня 2004 року під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об'єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб, як сімї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об'єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.

У звязку із цим під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сімєю, слід установити не лише обставини щодо факту спільного проживання сторін у справі, а й ті обставини, що спірне майно було придбане сторонами внаслідок спільної праці.

Таку позицію висловив Верховний Суд України в постанові від 25 грудня .2013р. № 6-135цс13, яка є обовязковою для всіх судів- ст. 360-7 ЦПК України.

Відповідно до ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сімєю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є обєктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюється положення глави 8 цього Кодексу.

Згідно з п. 23 Постанови Верховного суду України від 21 грудня 2007р. № 11 майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

Задовольняючи вимоги позивача стосовно права власності на квартиру, суд не врахував зазначені вимоги закону, висновки судового рішення, що набуло чинності, яким встановлені обставини набуття права власності на квартиру.

На виконання вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України суд не встановив в чому полягає істотність збільшення цінності квартири, не встановив та не зазначив її розмір, обмежившись висновком, що протягом 2004р. травня 2006р. переважно ОСОБА_3 було здійснено придбання та монтаж підлоги (ламінату), міжкімнатних дверей, гіпсокартонних стінових плит, сантехніки та дизайнерських меблів, ремонтно-оздоблювальні роботи в житлових кімнатах, коридорах, прихожій, на кухні - їдальні, постирочній та в санвузлах та посиланням на звіт про оцінку спірної квартири, здійсненої фізичною особою підприємцем ОСОБА_11 станом на 07 серпня 2014 року.

Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України N 6 від 27 серпня 1976 року з послідючими змінами « Про судову практику в справах про виключення майна з опису»- за правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що грунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним. Відповідачами в справі суд притягує боржника, особу, в інтересах якої накладено арешт на майно.

Судом вказані вимоги не виконано.

ОСОБА_12 заявлено вимоги стосовно скасування державної реестрації права власності.

Задовольняючи вказані вимоги, суд не зазначив правові підстави такого скасування відповідно до Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 12 грудня 2011 року №3502/5, Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141.

Державний реєстратора, дії якого судом скасовані, до участі в справі відповідачем не залучений.

Відповідно до ст.33 ЦПК України суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Після заміни відповідача або залучення до участі у справі співвідповідача справа за клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розглядається спочатку.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України апеляційна інстанція скасовує рішення якщо судом неправильно застосовано норми матеріального чи процесуального права.

Суд допустив такі порушення.

Частиною 4 ст.10 ЦПК України передбачено, що суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Оскільки судом належно не встановлено предмет та правові підстави заявлених вимог, фактичні обставини по справі, не виконано вимоги ст.33 ЦПК України щодо надання роз'яснень позивачу про притягнення до участі в справі, як відповідачів банку, державного реєстратора, ОСОБА_4М, не виконав вимоги передбачені 4 ст.10 ЦПК України, порушив норми процесуального та матеріального закону, оскаржуване рішення підлягає скасуванню, як передчасне, з ухваленням нового- відмови у задоволенні заявлених вимог.

Стосовно рішення за зустрічним позовом, то оскільки заявлені вимоги є взаємоповязаними, судова колегія вважає необхідним застосувати ч.3 ст. 303 ЦПК України та скасувати судове рішення в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Дніпро»- - задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2016 року по справі за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: ТОВ «ФК «Довіра та гарантія», ПАТ «ОСОБА_2 Дніпро», Самарський ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції Головного управління юстиції в Дніпропетровській області Міністерства юстиції України, Жовтневий ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції Головного управління юстиції в Дніпропетровській області Міністерства юстиції України, Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Дніпропетровській області Міністерства юстиції України, Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровській області про встановлення факту проживання однією сімєю без шлюбу, припинення права власності, скасування державної реєстрації права власності, визнання права спільної сумісної власності, розподіл спільного майна подружжя, виключення майна з акту опису та арешту та скасування арешту та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа: ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» про розподіл майна подружжя та визнання права власності - скасувати, в позовних вимогах - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.

Головуючий: В.О. Тамакулова

С у д д і: ОСОБА_13

ОСОБА_14

.