Ухвала суду № 61547577, 14.09.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є.У. № 336/8516/15-ц Головуючий у 1-й інстанції: Дацюк О.І.

Провадження № 22-ц/778/2849/16 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Трофимової Д.А.,

суддів: Крилової О.В.,

Дзярука М.П.,

при секретарі: Семенчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 квітня 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» про визнання правочину недійсним, припинення договору,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2015 року ПАТ «Акцент-Банк» звернулося до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначало, що 13.10.2011 року ОСОБА_3, став клієнтом ПАТ «Акцент-Банк», ідентифікувавшись та ознайомившись з Умовами та Правилами надання банківських послуг, підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ «Акцент-Банк», отримала кредитну картку «Універсальна».

02.09.2013 року ОСОБА_3 було переоформлено кредитну карту на престижну кредитну картку «Gold», відповідно до Тарифів якої відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку «Gold» у сумі 12 500 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 27,60 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитним лімітом.

Щодо зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п. 3.2, 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до п.3.3 Умов та Правил надання банківських послуг.

Пунктом 5.3 Умов та Правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни Тарифів та інших невід'ємних частин договору. Таким чином, розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись Банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 4.9 Умов та Правил надання банківських послуг і п. 5.8 Правил користування платіжною карткою. Відповідно до п. 6.3 до обов'язків позичальника відноситься отримання виписки про стан рахунків та про здійснені операції по картрахункам.

Відповідно до умов укладеного договору, договір складається з Заяви позичальника, Умов надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою.

У зв'язку з невиконанням ОСОБА_3 умов договору станом на 14.09.2015 року утворилась заборгованість в сумі 24 524,12 грн., з яких: 12 174,93 грн. - заборгованість за кредитом, 9 883,18 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 822 грн. - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до п. 8.6 Умов та Правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 1 144,01 грн. - штраф (процентна складова).

Посилаючись на зазначені обставини, ПАТ «Акцент-Банк» просив суд стягнути з ОСОБА_3 на свою користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 13.10.2011 року в сумі 24 524,12 грн. та судовий збір в розмірі 1 218 грн.

У січні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з зустрічним позовом до ПАТ «Акцент-Банк» про визнання правочину недійсним, припинення договору (а.с. 50-51).

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_3 посилалася на ті обставини, що, при укладенні договору вона з Умовами та правилами надання банківських послуг, які є частиною кредитного договору, не була ознайомлена та не підписувала їх текст. Крім того, Банком була протиправно в односторонньому порядку збільшена відсоткова ставка за договором.

Посилаючись на вищевикладені обставини, ОСОБА_3 просила суд визнати правочин укладення кредитного договору між нею та ПАТ «Акцент-Банк» недійсним, договір між ПАТ «Акцент-Банк» та нею припинити.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28 січня 2016 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_3 до ПАТ «Акцент-Банк» про визнання правочину укладення кредитного договору недійсним та припинення договору, до спільного розгляду з первісним позовом ПАТ «Акцент-Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором (а.с. 54).

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 квітня 2016 року у задоволені позову ПАТ «Акцент-Банк» та у задоволені зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду в частині відмови у задоволенні позову ПАТ «Акцент-Банк», представник ПАТ «Акцент-Банк» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в частині відмови у задоволенні позову ПАТ «Акцент-Банк» скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

ОСОБА_3 рішення суду не оскаржила, тому, перевіряючи законність оскаржуваного рішення відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України, колегія суддів не перевіряє справу в частині відмови у задоволенні її зустрічного позову із-за відсутності апеляційної скарги.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

За змістом ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 13.10.2011 року ОСОБА_3 надала до ПАТ «Акцент-Банк» анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку. Як зазначено в анкеті-заяві, ОСОБА_3 виявила бажання оформити на своє ім'я платіжну картку Кредитка «Універсальна», а також погодилась із тим, що ця заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та Банком договір про надання банківських послуг. При цьому, в анкеті-заяві розмір кредитного ліміту не встановлений (а.с. 7).

Представник ПАТ «Акцент-Банк» у судовому засіданні суду першої інстанції пояснила, що 13.10.2011 року між ПАТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_3 був укладений договір, та ОСОБА_3 отримала кредитну картку «Універсальна» № НОМЕР_2. 02.09.2013 року замість першої картки № НОМЕР_2 ОСОБА_3 було видано картку «Кредитка Універсальна» № НОМЕР_3. Також, ОСОБА_3 було видано кредитну карту «Gold» № НОМЕР_1, яка надавалась останній без відповідної заяви. Для кредитної картки «Gold» встановлені інші тарифи, ніж для кредитної картки «Універсальна», однак, право Банку змінювати тарифи в односторонньому порядку передбачено договором, а ОСОБА_3 про зміну тарифів могла дізнатися з виписки про стан карткового рахунку.

З виписки по картці/рахунку ОСОБА_3 також вбачається, що у користуванні останньої перебували три кредитні картки № НОМЕР_2, № НОМЕР_1 та № НОМЕР_3 (а.с. 64-77).

13.10.2011 року на кредитну картку № НОМЕР_2 був встановлений кредитний ліміт у 300 грн., в той же день кредитний ліміт був збільшений до 2 000 грн. (а.с. 77).

Вказана картка діяла до 02.09.2013 року, коли кредитний ліміт по ній був знижений до 0 грн. (а.с. 73), а за поясненнями представника Банку картка № НОМЕР_2 була замінена на кредиту картку «Універсальна» № НОМЕР_3 зі строком дії до березня 2015 року (а.с. 84, 85).

Перші операції з використанням кредитної картки № НОМЕР_1 відповідно до виписки здійснені 30 листопада 2011 року, коли нараховувались відсотки за користування кредитним лімітом (а.с. 77), що суперечить твердженням представника Банку про те, що кредитна картка «Gold» видана ОСОБА_3 лише у вересні 2013 року. Крім іншого, станом на 30 листопада 2011 року за вказаною карткою вже була наявна заборгованість в сумі 1874,50 грн. (відомостей про встановлення кредитного ліміту немає), та до вересня 2013 року єдиними операціями за цією карткою є нарахування відсотків за користування кредитним лімітом (а.с. 73-77).

Крім іншого, як встановлено судом першої інстанції, станом на вересень 2013 року за умови відсутності операцій по картці, здійснених ОСОБА_3 (здійснення оплат, зняття готівки, тощо), по картці «Gold» № НОМЕР_1 значиться заборгованість у розмірі 11921,77 грн. (а.с. 73).

Після вересня 2013 року ОСОБА_3 використовувала дві картки одночасно - картку «Кредитка «Універсальна» № НОМЕР_3 та картку «Gold» № НОМЕР_1.

У наданому Банком розрахунку заборгованості за договором № б/н від 13.10.2011 року, що укладений між А-Банком та клієнтом - ОСОБА_3, станом на 14.09.2015 року, не зазначено за якою з карток наданий вказаний розрахунок, або ж він наданий за двома, за трьома картками (а.с. 4-6). Вказаний розрахунок надано лише за період з 02.09.2013 року по 14.09.2015 року, тоді як договір № б/н було укладено 13.10.2011 року, із зазначенням в розрахунку сальдо на 02.09.2013р. - 8 054,83 грн., а наступного дня 03.09.2013р. - 11 902,83 грн.

Представник позивача у суді першої інстанції пояснила, що зазначений розрахунок заборгованості наявний за кредитною карткою «Gold», проте, вказані твердження протиричать даним, що зазначені у вищевказаній виписці по картці/рахунку ОСОБА_3 (а.с. 64-77). Так, згідно виписки по картковому рахунку станом на 10.09.2015 року заборгованість по картці «Gold» № НОМЕР_1 становить 22 152,45 грн., а станом на 30.09.2015 року - 23 708,49 грн. (а.с. 64). Станом на 14.09.2015 року розмір заборгованості у вищевказаній виписці по картці/рахунку не зазначений.

Між тим, відповідно до наданого Банком розрахунку заборгованості за договором № б/н від 13.10.2011 року вказано, що станом14.09.2015 року заборгованість становить 24 524,12 грн. (а.с. 4-6).

Таким чином, суд дійшов вірного висновку, що розмір заборгованості, зазначений у розрахунку (а.с. 4-6) суперечить відомостями у виписці по картці/рахунку (а.с. 64-77). Отже, у наданих сторонами письмових доказах міститься суперечлива інформація щодо розміру заборгованості.

Відмовляючи у задоволенні позову Банку, суд виходив з системного застосування норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 207, 626-628, 638, 1054, 1056-1 ЦК України, та дійшов правильного висновку про недоведеність тих обставин, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог. Так, ПАТ «Акцент-Банк» не доведено належними та допустимими доказами факт укладення договору про надання банківських послуг щодо використання кредитної картки «Gold» № НОМЕР_1 на умовах, які визначені в Умовах та правилах надання банківських послуг та Тарифах А-Банку, доданих до позовної заяви, не доведено розмір заборгованості за цією карткою та наявність підстав для застосування тарифів з використання кредитки А-Банк «Універсальна Gold» (а.с. 8, 9-11).

За ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналогічним чином питання обов'язків доказування і подання доказів регулює ст. 60 ЦПК України, за якою кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За ст. 11 ЦПК України про диспозитивність цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Так, при розгляді справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, позивач, крім іншого, повинен довести розмір загальної суми заборгованості за кредитним договором, яка підлягає стягненню з відповідача. Банком не надано розрахункузаборгованості у відповідності до законодавства та умов кредитного договору, з якого він виходив при нарахуванні заборгованості, більш того, розрахунок надано лише за період з 02.09.2013 року по 14.09.2015 року із зазначенням сальдо на 02.09.2013р. - 8 054,83 грн., а наступного дня 03.09.2013р. - 11 902,83 грн., тоді як договір № б/н було укладено 13.10.2011 року (а.с. 4). В той же час позичальник посилалася на те, що вона виконувала обов'язки за договором, та, якщо і має заборгованість, то вона є значно меншою ніж заявлено у позові.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що для з'ясування розміру заборгованості суд мав право витребувати у позивача належні докази (зокрема, розрахунок заборгованості на відповідну дату, виписку про рух коштів, меморіальні ордери тощо), правильність вищенаведених висновків суду не спростовують з огляду на диспозитивність цивільного судочинства.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду також не спростовують, оскільки базуються на викладі фабули справи та є повторенням обставин, якими Банк обґрунтовував свої позовні вимоги, всебічна оцінка яким була дана судом першої інстанції, і зводяться лише до особистої незгоди з висновками суду щодо їх оцінки.

Докази та обставини, на які посилається Банк в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Крім того, у разі відмови Банку у задоволенні апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у повному обсязі у цій справі, останній не має права на компенсацію за рахунок відповідача судових витрат у вигляді судового збору, понесених ним при подачі цієї скарги до апеляційного суду.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 квітня 2016 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: